Шановні партнери! Вимушені повідомити, що в зв'язку зі зміною собівартості, з 1 березня будуть підвищені ціни на ДСТУ та ДБН


Додаткова копія: Про визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України N 722-р від 11.10.2017

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

27.02.2019 р.

Справа N 826/5900/18

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Вівдиченко Т. Р., суддів: Ганечко О. М., Кузьмишиної О. М., за участю секретаря - Борейка Д. Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2018 року (Рішення N 826/5900/18) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування розпорядження (Перелік N 722-р), встановив:

Позивач - ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України N 722-р від 11.10.2017 року "Про визнання спроможними об'єднаних територіальних громад" (Перелік N 722-р).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2018 року (Рішення N 826/5900/18) в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення суперечить приписам Конституції України та порушує виборчі права позивача та право на місцевий референдум щодо врегульованого вищезазначеним актом питання. Також, позивач стверджує про порушення відповідачем вимог статті 5 Європейської хартії місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України ( N 2747-IV), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу ( N 2747-IV) розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України ( N 2747-IV), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05 лютого 2015 року Верховною Радою України було прийнято Закон України N 157-VIII "Про добровільне об'єднання територіальних громад" (Закон N 157-VIII), який, згідно зі статтею 1 (Закон N 157-VIII), регулює відносини, що виникають у процесі добровільного об'єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, а також добровільного приєднання до об'єднаних територіальних громад.

Розділом IV "Прикінцеві положення" даного Закону (Закон N 157-VIII) статтю 6 Закону України "Про місцеве самоврядування" було викладено в іншій редакції та визначено, зокрема, що територіальні громади в порядку, встановленому законом, можуть об'єднуватися в одну сільську, селищну, міську територіальну громаду, утворювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати відповідно сільського, селищного, міського голову (ч. 2 статті 6).

Частиною четвертою статті 9 Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" (Закон N 157-VIII) передбачено, що Кабінет Міністрів України може визнати об'єднану територіальну громаду спроможною, за умови її утворення в порядку, визначеному розділом II цього Закону (Закон N 157-VIII), навколо населеного пункту, визначеного перспективним планом формування територій громад Автономної Республіки Крим, області як адміністративного центру об'єднаної територіальної громади, а також якщо кількість населення об'єднаної територіальної громади становить не менше половини кількості населення територіальних громад, які мали увійти до такої об'єднаної територіальної громади відповідно до перспективного плану формування територій громад Автономної Республіки Крим, області.

11 жовтня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження N 722-р "Про визнання спроможними об'єднаних територіальних громад" (Перелік N 722-р).

Розпорядженням, відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" (Закон N 157-VIII), визнано спроможними об'єднані територіальні громади згідно з додатком.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Як визначено у статтях 113 та 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який зокрема забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

Організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначено Законом України "Про Кабінет Міністрів України" від 27.02.2014 N 794-VII ( ) (далі - Закон N 794-VII).

Відповідно до частин першої - третьої статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( ), Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України

З вказаного слідує, що постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими до виконання.

Як зазначалося, відповідачем 11 жовтня 2017 року прийнято розпорядження N 722-р "Про визнання спроможними об'єднаних територіальних громад" (Перелік N 722-р).

Так, Розпорядженням, відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" (Закон N 157-VIII), визнано спроможними об'єднані територіальні громади згідно з додатком.

Відповідно до висновку Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи до проекту розпорядження Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку спроможних об'єднаних територіальних громад" від 07.07.2017 року, проект розпорядження відповідає Конституції України, погоджено без зауважень.

Згідно ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначається територіальний устрій України; засади місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За приписами пункту 41 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами.

Як зазначалося, відносини, що виникають у процесі добровільного об'єднання територіальних громад сіл, селищ, міст регулює Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 05.02.2015 року N 157-VIII (Закон N 157-VIII) (далі - Закон України N 157-VIII), яким встановлено процедуру добровільного приєднання до об'єднаних територіальних громад.

Згідно статті 4 Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" N 157-VIII (Закон N 157-VIII), добровільне об'єднання територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюється з дотриманням таких умов:

1) у складі об'єднаної територіальної громади не може існувати іншої територіальної громади, яка має свій представницький орган місцевого самоврядування;

2) територія об'єднаної територіальної громади має бути нерозривною, межі об'єднаної територіальної громади визначаються по зовнішніх межах юрисдикції рад територіальних громад, що об'єдналися;

3) об'єднана територіальна громада має бути розташована в межах території Автономної Республіки Крим, однієї області;

4) при прийнятті рішень щодо добровільного об'єднання територіальних громад беруться до уваги історичні, природні, етнічні, культурні та інші чинники, що впливають на соціально-економічний розвиток об'єднаної територіальної громади;

5) якість та доступність публічних послуг, що надаються в об'єднаній територіальній громаді, не можуть бути нижчими, ніж до об'єднання.

Адміністративним центром об'єднаної територіальної громади визначається населений пункт (село, селище, місто), який має розвинуту інфраструктуру і, як правило, розташований найближче до географічного центру території об'єднаної територіальної громади.

Добровільне об'єднання територіальних громад не призводить до зміни статусу населених пунктів як сільської чи міської місцевості.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону N 157-VIII (Закон N 157-VIII), сільські, селищні, міські голови забезпечують протягом 60 днів проведення обов'язкового громадського обговорення (громадські слухання, збори громадян, інші форми консультацій з громадськістю) підготовлених спільною робочою групою проектів рішень щодо добровільного об'єднання територіальних громад, за результатами якого сільські, селищні, міські голови вносять питання про його схвалення на розгляд сільських, селищних, міських рад.

Питання про схвалення проекту рішення щодо добровільного об'єднання територіальних громад розглядається сільськими, селищними, міськими радами протягом 30 днів з дня його внесення на їх розгляд та з врахуванням результатів громадського обговорення.

Згідно ст. 8-1 Закону України N 157-VIII (Закон N 157-VIII), добровільно приєднатися до обєднаної територіальної громади, визнаної спроможною відповідно до частини четвертої статті 9 цього Закону (Закон N 157-VIII), має право суміжна сільська, селищна територіальна громада, яка, відповідно до перспективного плану формування територій громад Автономної Республіки Крим, області належить до цієї об'єднаної територіальної громади.

Ініціаторами добровільного приєднання до об'єднаної територіальної громади можуть бути суб'єкти, визначені частиною першою статті 5 цього Закону (Закон N 157-VIII).

Сільський, селищний голова забезпечує вивчення пропозиції щодо ініціювання добровільного приєднання до об'єднаної територіальної громади та її громадське обговорення, яке проводиться протягом 30 днів з дня надходження такої пропозиції. Після завершення громадського обговорення пропозиція подається до відповідної ради на наступну сесію для прийняття рішення про надання згоди на добровільне приєднання до об'єднаної територіальної громади.

Сільський, селищний голова після прийняття відповідною радою рішення про надання згоди на добровільне приєднання до об'єднаної територіальної громади надсилає пропозицію до сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади, до якої є намір приєднатися.

Сільська, селищна, міська рада об'єднаної територіальної громади на наступній сесії розглядає пропозицію щодо ініціювання добровільного приєднання до обє'днаної територіальної громади та за результатами розгляду приймає рішення про надання згоди на добровільне приєднання до об'єднаної територіальної громади або про відмову в наданні такої згоди.

Водночас, порядок підготовки проекту рішення про добровільне приєднання до об'єднаної територіальної громади врегульовано ст. 8-2 Закону України N 157-VIII (Закон N 157-VIII).

Сільський, селищний, міський голова після прийняття відповідною сільською, селищною, міською радою об'єднаної територіальної громади рішення про надання згоди на добровільне приєднання до об'єднаної територіальної громади вживає заходів для підготовки проекту рішення про добровільне приєднання до об'єднаної територіальної громади.

Проекти рішень про добровільне приєднання до об'єднаної територіальної громади повинні, зокрема, містити:

1) найменування територіальної громади, яка має намір приєднатися, із зазначенням відповідних населених пунктів;

2) найменування об'єднаної територіальної громади, до складу якої є намір приєднатися;

3) план організаційних заходів щодо добровільного приєднання територіальної громади.

Питання про схвалення проекту рішення про добровільне приєднання до об'єднаної територіальної громади розглядається сільськими, селищними, міськими радами протягом 30 днів з дня його внесення на їхній розгляд.

Схвалені сільськими, селищними, міськими радами проекти рішень про добровільне приєднання до об'єднаної територіальної громади у п'ятиденний строк подаються Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній державній адміністрації для надання висновку щодо відповідності цього проекту Конституції та законам України.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна державна адміністрація протягом 10 робочих днів з дня отримання проекту рішення про добровільне приєднання до об'єднаної територіальної громади готує відповідний висновок, що затверджується постановою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, розпорядженням голови обласної державної адміністрації.

У разі відповідності проекту рішення про добровільне приєднання до об'єднаної територіальної громади Конституції та законам України сільські, селищні, міські ради на наступній сесії приймають рішення про добровільне приєднання до об'єднаної територіальної громади.

У разі встановлення невідповідності проекту рішення про добровільне приєднання до об'єднаної територіальної громади Конституції та законам України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна державна адміністрація повертає його на доопрацювання.

У разі прийняття сільською, селищною радою рішення про приєднання до об'єднаної територіальної громади голова сільської, селищної об'єднаної територіальної громади звертається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної державної адміністрації з пропозицією звернутися до Центральної виборчої комісії для прийняття нею рішення про призначення додаткових виборів депутатів сільських, селищних рад від територіальної громади, що приєдналася, в установленому законом порядку.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна державна адміністрація протягом 10 робочих днів з дня отримання рішення про добровільне приєднання до об'єднаної територіальної громади у разі його відповідності висновку, передбаченому частиною п'ятою цієї статті, звертається до Центральної виборчої комісії для прийняття нею рішення про призначення додаткових виборів депутатів сільських, селищних рад від територіальної громади, що приєдналася.

Про таке звернення Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна державна адміністрація одночасно інформує Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, відповідні обласні ради, відповідні ради, що прийняли рішення про добровільне приєднання до об'єднаної територіальної громади.

Таким чином, із положень вказаних норм слідує, що Закон України N 157-VIII (Закон N 157-VIII) визначає принципи та певні умови добровільного приєднання до об'єднаної територіальної громади.

Так, ініціаторами добровільного об'єднання територіальних громад можуть бути відповідні голови рад, не менш як третина депутатів від загального складу рад, члени територіальної громади. Відповідний голова у визначений термін забезпечує вивчення пропозиції щодо добровільного приєднання до обє'днаної територіальної громади та її громадське обговорення, подає її до відповідної ради для прийняття рішення про надання згоди на приєднання, створення робочої групи по добровільному приєднанню. Порядок проведення громадського обговорення визначається відповідною радою. Після прийняття такого рішення відповідний голова надсилає пропозицію голові об'єднаної територіальної громади, до якої мають намір приєднатися. Надалі схвалені сільськими, селищними, міськими радами проекти рішень про добровільне приєднання до об'єднаної територіальної громади у пятиденний строк подаються обласній державній адміністрації для надання висновку щодо відповідності цього проекту Конституції та законам України.

Далі обласна державна адміністрація протягом 10 робочих днів з дня отримання проекту рішення про добровільне приєднання до об'єднаної територіальної громади готує відповідний висновок, що затверджується розпорядженням голови обласної державної адміністрації.

У разі відповідності проекту рішення про добровільне приєднання до об'єднаної територіальної громади Конституції та законам України сільські, селищні, міські ради на наступній сесії приймають рішення про добровільне приєднання до об'єднаної територіальної громади.

Згідно частини 4 статті 9 цього ж Закону (Закон N 157-VIII), Кабінет Міністрів України може визнати об'єднану територіальну громаду спроможною, за умови її утворення в порядку, визначеному розділом II цього Закону (Закон N 157-VIII), навколо населеного пункту, визначеного перспективним планом формування територій громад Автономної Республіки Крим, області як адміністративного центру об'єднаної територіальної громади, а також якщо кількість населення об'єднаної територіальної громади становить не менше половини кількості населення територіальних громад, які мали увійти до такої об'єднаної територіальної громади відповідно до перспективного плану формування територій громад Автономної Республіки Крим, області.

Якщо рада об'єднаної територіальної громади прийняла рішення про відмову у наданні згоди на добровільне приєднання до неї іншої територіальної громади за її ініціативою, Кабінет Міністрів України може скасувати рішення про визнання такої об'єднаної територіальної громади спроможною.

Тобто, вимоги до об'єднання територіальної громади, до якої має право добровільно приєднатися сільська, селищна територіальна громада, так і для сільської, селищної територіальної громади, яка приєднується до об'єднаної територіальної громади, визначаються відповідними нормативно-правовими актами, якими регулюються спірні правовідносини, а саме: законами України "Про Центральну виборчу комісію України", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про місцеві вибори" (Закон N 595-VIII), "Про добровільне об'єднання територіальних громад" (Закон N 157-VIII).

Відповідно до статті 2 Закону N 157-VIII (Закон N 157-VIII), добровільне об'єднання територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюється з дотриманням таких принципів: 1) конституційності та законності; 2) добровільності; 3) економічної ефективності; 4) державної підтримки; 5) повсюдності місцевого самоврядування; 6) прозорості та відкритості; 7) відповідальності.

Як визначено частиною першою статті 3 Закону N 157-VIII (Закон N 157-VIII) суб'єктами добровільного об'єднання територіальних громад є суміжні територіальні громади сіл, селищ, міст.

Ініціаторами добровільного об'єднання територіальних громад сіл, селищ, міст можуть бути: 1) сільський, селищний, міський голова; 2) не менш як третина депутатів від загального складу сільської, селищної, міської ради; 3) члени територіальної громади в порядку місцевої ініціативи; 4) органи самоорганізації населення відповідної території (за умови представлення ними інтересів не менш як третини членів відповідної територіальної громади). Пропозиція щодо ініціювання добровільного об'єднання територіальних громад повинна, зокрема, містити: 1) перелік територіальних громад, що об'єднуються, із зазначенням відповідних населених пунктів; 2) визначення адміністративного центру об'єднаної територіальної громади та її найменування (стаття 5 Закону 157-VIII (Закон N 157-VIII)).

З вищенаведеного слідує, що дотримання послідовності всіх етапів є обов'язковою передумовою для добровільного об'єднання громадян на підставі чинного законодавства України з дотриманням Конституції України.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем дотримана процедура прийняття розпорядження N 722-р від 11.10.2017 року "Про визнання спроможними об'єднаних територіальних громад" (Перелік N 722-р), на підтвердження чого надані відповідні документи.

Щодо доводів апелянта про те, що оскаржуване розпорядження порушує право мешканців територіальних громад на вирішення питання про добровільне об'єднання територіальних громад на місцевому референдумі, що суперечить приписам ст. 5 Європейської хартії місцевого самоврядування, колегія суддів зазначає, що процедура прийняття рішень щодо добровільного об'єднання територіальних громад визначається законами України "Про Центральну виборчу комісію України", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про добровільне об'єднання територіальних громад" (Закон N 157-VIII).

З приводу доводів апелянта про порушення оскаржуваним розпорядженням його права, як мешканця громади та права інших мешканців громади стосовно добровільного об'єднання та/або приєднання, права обирати та бути обраним (виборчого права) та права на участь в референдумі щодо об'єднання територіальних громад, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що сама по собі зміна меж адміністративно - територіальних одиниць та, відповідно, виборчих округів, прав позивача не порушує.

Судом першої інстанції вірно вказано позивачу про те, що можливе порушення його прав актами вищої юридичної сили, на підставі яких було прийнято оспорюване розпорядження, може бути підставою для оскарження у відповідному порядку саме цих актів, зокрема, Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" (Закон N 157-VIII).

Решта доводів та заперечень апелянта - висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку N 11(2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року (Рішення), заява 4909/04, відповідно до п. 58 (Рішення) якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_5 та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України ( N 2747-IV), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу ( N 2747-IV).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України ( N 2747-IV)).

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України ( N 2747-IV), обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України ( N 2747-IV), суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229 ( N 2747-IV), 243 ( N 2747-IV), 287 ( N 2747-IV), 315 ( N 2747-IV), 316 ( N 2747-IV), 321 ( N 2747-IV), 322 ( N 2747-IV), 325 ( N 2747-IV), 329 КАС України ( N 2747-IV), суд постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2018 року (Рішення N 826/5900/18) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328 - 329 КАС України ( N 2747-IV).

 

Суддя-доповідач

Т. Р. Вівдиченко

Судді:

О. М. Ганечко

 

О. М. Кузьмишина




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали