Додаткова копія: Про визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 року N 325-р

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

26.09.2019 р.

Справа N 640/9167/19

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача - Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., за участю секретаря: Присяжної Д. В., представника позивача - Г. А. С., представника відповідача - Ш. О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2019 року (Ухвала N 640/9167/19) (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення та дата складання повного тексту не зазначені) про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Всеукраїнського галузевого об'єднання "Федерація роботодавців нафтогазової галузі" до Кабінету Міністрів України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання протиправними та скасування розпоряджень в частині, встановив:

Всеукраїнське галузеве об'єднання "Федерація роботодавців нафтогазової галузі" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування розпорядження КМ України від 22 травня 2019 року N 325-р "Деякі питання наглядової ради акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Розпорядження N 325-р) в частині обрання члена наглядової ради НАК "Нафтогаз України" М. К. як представника держави; визнання протиправним та скасування розпорядження КМ України від 26 червня 2019 року N 448-р "Деякі питання наглядової ради акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Розпорядження N 448-р) в частині: п. 1 (Розпорядження N 448-р) стосовно обрання члена наглядової ради акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" М. К. як представника держави та п. 3 (Розпорядження N 448-р) щодо скасування як такого, що не реалізоване, оскаржуваного розпорядження N 325-р.

18.07.2019 р. представником позивача подано письмову заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження КМ України від 26 червня 2019 року N 448-р "Деякі питання наглядової ради акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Розпорядження N 448-р) в частині, а саме: п. 1 (Розпорядження N 448-р) стосовно обрання членом наглядової ради акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" М. К. як представника держави та п. 2 (Розпорядження N 448-р) щодо уповноваження державного секретаря Міністерства економічного розвитку і торгівлі України ОСОБА_5 на підписання цивільно-правового договору із членом наглядової ради акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ОСОБА_3.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2019 року (Ухвала N 640/9167/19) подану заяву задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, ухвалу суду першої інстанції у повному обсязі та у задоволенні заяви відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції достеменно не встановлено, що позивач має повноваження звертатись до суду за захистом прав та законних інтересів своїх членів; спір належить розглядати в порядку господарського судочинства, оскільки даний спір є корпоративним.

Також апелянт вважає, що суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер.

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, зареєстрований 24.09.2019 р. за вх. 34763, у якому акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначає, що повноваження позивача представляти своїх членів в суді передбачені Законом України "Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності" (Закон N 5026-VI) та статутом ВГО ФРНГ.

Також третя особа вважає, що поняття співмірності закладене в самому змісті п. 1 ч. 1 ( N 2747-IV) та п. 5 статті 151 КАС України ( N 2747-IV), позаяк сам законодавець, встановлюючи такий захід забезпечення позову, розцінює зупинення дії нормативно-правового або індивідуального акта як можливий, обґрунтований, доцільний і співмірний захід забезпечення позову. Тому, заперечуючи застосування зупинення дії оскаржуваної постанови, скаржник тим самим заперечує відповідні законодавчі норми.

У відповідності до ст. 308 КАС України ( N 2747-IV) справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне.

26 червня 2019 року КМ України прийнято розпорядження N 448-р (Розпорядження N 448-р), відповідно до якого вирішено обрати членами наглядової ради акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" Людо Ван дер Хейдена як незалежного члена та ОСОБА_3 як представника держави.

Також вказаним розпорядженням уповноважено державного секретаря Міністерства економічного розвитку і торгівлі ОСОБА_5 на підписання цивільно-правових договорів із зазначеними членами наглядової ради акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Крім того, розпорядженням (Розпорядження N 448-р) скасовано як таке, що не реалізоване, розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 р. N 325 "Деякі питання наглядової ради акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Розпорядження N 325-р).

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується доводами апеляційної скарги, ОСОБА_3 як представник держави, яка є одноосібним акціонером ПАТ "Магістральні газопроводи України", АТ "Українська залізниця", АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", включений до складу наглядових рад вказаних товариств та одночасно є керівником Служби Віце-прем'єр-міністра України.

Зазначаючи про очевидну протиправність розпорядження N 448-р (Розпорядження N 448-р), позивач послався на пряме порушення норми ч. 3 ст. 112 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21 вересня 2006 року N 185-V, у відповідності до якої керівником або членом наглядової ради державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, не може бути особа, яка є засновником, акціонером (учасником), керівником та/або членом наглядової ради підприємства, іншої господарської організації, які здійснюють діяльність на тому самому або суміжних ринках з такими державними унітарними підприємствами та/або господарськими товариствами.

Забезпечуючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що призначення членом наглядової ради АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" особи, що є членом наглядової ради ПАТ "Магістральні газопроводи України", що здійснюють діяльність на ринку природного газу, може призвести до порушення правових основ діяльності згадуваного товариства, його потенційних інтересів та, як наслідок може не лише ускладнити, а й унеможливити виконання рішення у даній справі у разі задоволення позову.

Колегія суддів враховує, що обставини перебування ОСОБА_7 на вказаних посадах апелянтом не заперечуються, як і не заперечується існування заборони, встановленої ч. 3 ст. 112 Закону України "Про управління об'єктами державної власності".

В той же час, доводи апелянта про відсутність у позивача права заявляти позовні вимоги в інтересах своїх членів, а також належність спору до корпоративного є питаннями, які вирішуються під час відкриття провадження або в ході судового розгляду, та не можуть бути вирішені ухвалою про вжиття заходів забезпечення позову.

В свою чергу, доводи апелянта про те, що конфлікт інтересів має бути реальним, не узгоджується з наступними положеннями.

У відповідності до ст. 150 КАС України ( N 2747-IV) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява N 19336/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що для того, щоб бути ефективним, засіб юридичного захисту має бути незалежним від будь-якої дискреційної дії державних органів влади; бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується; спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи забезпечити належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.

Для правильного вирішення питання суд першої інстанції вірно перевірив об'єктивність побоювань позивача (роботодавців нафтогазової галузі), в тому числі третьої особи, бути дискримінованим при прийнятті рішень за участю ОСОБА_7, у яких наявні інтереси, наприклад, ПАТ "Магістральні газопроводи України".

У справі "Мікалефф проти Мальти" Європейський суд з прав людини визнав можливість застосування статті 6 Конвенції до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право. Проміжне рішення може бути еквівалентне попереднім або забезпечувальним заходам і процедурам.

В даному випадку, колегія суддів вважає, що вжиття заходів забезпечення позову є забезпечувальним заходом, необхідним для збереження існуючого становища до вирішення справи по суті позовних вимог. При цьому, суд адміністративної юрисдикції позбавлений можливості відмовляти у задоволенні заяв про вжиття заходів забезпечення позову у випадку відсутності реалізованої загрози правам позивача, що є потенційною.

Колегія суддів звертає увагу на те, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та ускладнить їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Відтак доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України ( N 2747-IV) за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України ( N 2747-IV) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з достатнім обґрунтуванням нормами процесуального права, правильно встановивши обставини справи в межах, необхідних для розгляду поданої заяви, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відсутні також підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 139 КАС України ( N 2747-IV).

Керуючись ст. ст. 229 ( N 2747-IV), 294 ( N 2747-IV), 308 ( N 2747-IV), 310 ( N 2747-IV), 312 ( N 2747-IV), 315 ( N 2747-IV), 316 ( N 2747-IV), 321 ( N 2747-IV), 322 ( N 2747-IV), 328 ( N 2747-IV), 329 КАС України ( N 2747-IV), суд постановив:

Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2019 року (Ухвала N 640/9167/19) про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Всеукраїнського галузевого об'єднання "Федерація роботодавців нафтогазової галузі" до Кабінету Міністрів України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання протиправними та скасування розпоряджень в частині залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2019 року (Ухвала N 640/9167/19) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст. ст. 328 ( N 2747-IV), 329 КАС України ( N 2747-IV).

 

Суддя-доповідач

О. О. Беспалов

Суддя

В. Ю. Ключкович

Суддя

А. Б. Парінов




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали