Додаткова копія: Про визнання протиправним та скасування Розпорядження Президента України від 19.06.2019 року N 63/2019-рп

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

29.08.2019 р.

Справа N 9901/368/19

 

Адміністративне провадження N П/9901/368/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого, судді - Шишова О. О., суддів: Бевзенко В. М., Данилевич Н. А., Шевцової Н. В., Яковенка М. М., секретаря судового засідання Івченка М. В., за участі: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Г. Д. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Президента України З. В. О., про визнання протиправним та скасування Розпорядження Президента України від 19.06.2019 року N 63/2019-рп (Умови N 63/2019-рп), установив:

I. Суть спору.

1. ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України Зеленського В. О. (далі - відповідач) у якому просив суд визнати протиправним та скасувати Розпорядження Президента України від 19.06.2019 N 63/2019-рп (Умови N 63/2019-рп).

2. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що відповідно до частини 2 статті 23 Закону України "Про державну службу" рішення про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії "А" приймає суб'єкт призначення, на вакантні посади державної служби категорій "Б" і "В" - керівник державної служби. Проте приймаючи оспорюване Розпорядження (Умови N 63/2019-рп), відповідачем було порушено вимоги частини 2 статті 23 Закону України "Про державну службу", оскільки посада Керівника Державного управління справами не відноситься до посад державної служби категорії "А".

3. Крім того, позивач зауважує, що перелік повноважень Президента України визначено статтею 106 Конституції України в якій відсутнє повноваження призначати Керівника Державного управління справами, як посадову особу державної служби категорії "А" і затверджувати Умови конкурсу на цю посаду, як посаду державної служби категорії "А". Тому, при винесенні оскаржуваного Розпорядження (Умови N 63/2019-рп) і затвердженні спірних Умов конкурсу, було порушено частину 2 статті 19, статтю 106 Конституції України.

4. Також ОСОБА_2 вважає, що не може бути учасником незаконного конкурсу, який може бути проведено на підставі незаконного Розпорядження Президента України від 19.06.2019 N 63/2019-рп (Умови N 63/2019-рп), оскільки сам стане причетним до цих незаконних дій.

5. Ухвалою від 12 липня 2018 року Верховний Суд відкрив провадження в адміністративній справі за вказаним адміністративним позовом і призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін. Тією ж ухвалою суд встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

6. Відповідачем надіслало відзив на позов у якому він зауважує, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

7. Відповідач у відзиві наголошує на тому, що право на оскарження рішення суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

8. Відповідач також зазначає, що до позовної заяви не додано жодних доказів на підтвердження того, що оскаржуване розпорядження Президента України порушило права позивача (матеріали щодо участі позивача у конкурсі тощо).

9. Окрім цього, відповідач звертає увагу на те, що оскаржуване Розпорядження Президента України від 19 червня 2019 року N 63/2019-п "Про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади Керівника Державного управління справами" (Умови N 63/2019-рп) видане на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

10. У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

11. Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві.

12. Позивач у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату час та місце судового розгляду. Представники сторін не заперечували проти розгляду справи у відсутність позивача.

13. При таких обставинах Суд вважав можливим розглянути справу у відсутність особи, яка не з'явилася.

II. Установлені судами фактичні обставини справи

14. Розпорядженням Президента України від 19.06.2019 N 63/2019-рп (Умови N 63/2019-рп) відповідно до частини 2 статті 23 Закону України "Про державну службу" оголошено конкурс на зайняття вакантної посади Керівника Державного управління справами і затверджено Умови проведення конкурсу на зайняття вакантної посади Керівника Державного управління справами.

15. 27.06.2019 на підставі пункту 6 Умов проведення конкурсу на зайняття вакантної посади Керівника Державного управління справами, що затвердженні Розпорядженням Президента України від 19.06.2019 N 63/2019-рп (Умови N 63/2019-рп), позивачем було направлено уповноваженій особі, яка надає додаткову інформацію з питань проведення конкурсу на зайняття вакантної посади Керівника Державного управління справами - ОСОБА_4 запит про надання додаткової інформації щодо порядку формування персонального складу комісії.

16. Відповідно до відповіді на цей запит, склад Комісії з питань вищого корпусу державної служби затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 року N 490-р "Про утворення Комісії з питань вищого корпусу державної служби та затвердження її персонального складу" (Розпорядження N 490-р). Порядок проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року N 246 (Постанова N 246). Вищевказаним Порядком, а також Типовими вимогами до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорії "А", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 року N 448 (Постанова N 448).

17. Не погодившись з Розпорядженням Президента України від 19.06.2019 N 63/2019-рп (Умови N 63/2019-рп) ОСОБА_2 звернувся з цим позовом до суду.

III. Нормативне регулювання

18. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Згідно з частиною третьою статті 2 КАС України ( N 2747-IV) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

20. Частиною 2 статті 264 КАС України ( N 2747-IV) передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

21. За частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

22. Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

23. Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини першої статті 2 КАС України ( N 2747-IV), є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

24. За змістом частини першої статті 5 КАС України ( N 2747-IV) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті ( N 2747-IV).

25. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011 (Рішення N 19-рп/2011) зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист (абзац перший пункту 4.1 Рішення (Рішення N 19-рп/2011)).

IV. Позиція Верховного Суду.

26. Відповідно до позовної заяви позивач оскаржує розпорядження Президента України, яке стосується оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади Керівника Державного управління справами та затвердження умов його проведення та вважає, що внаслідок незаконності такого розпорядження він (позивач) не може брати в ньому участь, оскільки він буде причетним до таких незаконних дій.

27. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, Президента України, передбачено статтею 266 КАС України ( N 2747-IV), за правилами якої, зокрема, оскарженню підлягають правові акти перелічених у цій статті органів як індивідуально-правового, так і нормативно-правового характеру.

28. При цьому, відповідно до частини 3 цієї статті ( N 2747-IV), застосовуються правила, визначені статтями 264 ( N 2747-IV) та 265 КАС України ( N 2747-IV).

29. Частиною 2 статті 264 КАС України ( N 2747-IV) передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

30. Суд звертає увагу позивача на те, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

31. Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 оскаржує Розпорядження Президента України від 19 червня 2019 року N 63/2019-п "Про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади Керівника Державного управління справами" (Умови N 63/2019-рп).

32. Разом з тим у позовній заяві зазначено, що ОСОБА_2 участь у конкурсі не приймає та не приймав. Своє порушене право пов'язує, з протизаконним проведенням конкурсу участь у якому він приймати не бажає.

33. Факт того, що позивач не брав участі у конкурсі підтверджений представником позивача у судовому засіданні.

34. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

35. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" (Рішення)).

36. За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року N 18-рп/2004, яким мотивує свої вимоги позивач, поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у законах України, згідно з п. 3.6 мотивувальної частини цього Рішення означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним".

37. Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має стосуватися суб'єктивних прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

38. Тлумачення поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" наведено у правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 22 березня 2018 року у справі N 800/559/17 (Постанова N 11-71заі18, 800/559/17, П/9901/67/18), від 03 квітня 2018 року у справі N 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі N 9901/497/18.

39. Велика Палата Верховного Суду в зазначених судових рішеннях дійшла висновку, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" необхідно розуміти в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

40. За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України ( N 2747-IV) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

41. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач пов'язує своє порушене право з відсутністю бажання приймати участь, як він вважає у незаконному проведенні конкурсу на зайняття вакантної посади Керівника Державного управління справами.

42. При таких обставинах, враховуючи, що ОСОБА_2 участь у конкурсі не брав, в матеріалах справи відсутні будь-які заяви про його участь у конкурсі, тому ОСОБА_2 не є суб'єктом цих правовідносин. Зазначене свідчить що Розпорядження Президента України (Умови N 63/2019-рп) не порушує права чи законні інтереси ОСОБА_2, що позбавляє його, відповідно до частини 2 статті 264 КАС України ( N 2747-IV), оскаржувати такий нормативно-правовий акт.

43. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України ( N 2747-IV) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

44. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у адміністративній справі.

45. Відповідно до частини 1 статті 239 КАС України ( N 2747-IV) якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу ( N 2747-IV), суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

46. Однак у зазначених статтях не врегульовано питання про правові наслідки звернення позивача з позовом, в якому відсутні ознаки юридичного спору (публічно-правового спору) та який на підставі частини 3 ст. 124 Конституції не належить до юрисдикції усіх судів України. Суд вважає, що в такому випадку, закриваючи провадження у справі відсутні підстави для роз'яснення до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

47. Згідно з частиною 1 статті 256 КАС України ( N 2747-IV) ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом ( N 2747-IV).

48. Повний текст виготовлено 30 серпня 2019 року.

49. Керуючись статтями 238 ( N 2747-IV), 243 ( N 2747-IV), 248 ( N 2747-IV), 256 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), суд ухвалив:

1. Провадження в адміністративній справі N 9901/368/19 за позовом ОСОБА_2 до Президента України З. В. О., про визнання протиправним та скасування Розпорядження Президента України від 19.06.2019 N 63/2019-рп (Умови N 63/2019-рп) - закрити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

 

Головуючий суддя

О. О. Шишов

Судді:

В. М. Бевзенко

 

Н. А. Данилевич

 

Н. В. Шевцова

 

М. М. Яковенко




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали