Шановні партнери! Всі ціни, інформація про наявність та терміни доставки документів актуальні.


Додаткова копія: Про визнання протиправним та скасування в частині Положення про порядок надання пільгового довготермінового кредиту молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 року N 584

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

28.01.2020 р.

N 826/333/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого, судді - Маруліної Л. О., суддів: Добрівської Н. А., Кузьменко А. І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування рішення, встановив:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернуся до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі також - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати абзац четвертий пункту 18 Положення про порядок надання пільгового довготермінового кредиту молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 року N 584.

Ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 12.01.2018 року залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2018 року повернуто позовну заяву оскільки позивачем не усунуто недоліки позовної заяви.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2018 року ухвалу окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2018 року про повернення позовної заяви скасовано і направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2018 року прийнято до провадження позовну заяву та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.08.2018 року.

Ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2018 року зобов'язано позивача надати примірники позовної заяви з додатками, як для суду так і для вручення відповідачеві протягом двох днів з дня отримання цієї ухвали. Продовжено відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву, а саме, п'ятнадцять днів з дня вручення (отримання) позовних матеріалів. Зобов'язано відповідача після отримання позовних матеріалів опублікувати оголошення щодо оскарження нормативно-правового акта у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату та час судового розгляду адміністративної справи. Оголошення має бути опубліковано не пізніше як за сім днів до судового розгляду.

Через канцелярію суду 24.07.2018 року позивачем подано клопотання про продовження встановленого судом строку подання примірників позовної заяви з додатками, яке обґрунтовано тим, що з 05.07.2018 року останній не перебуває за місцем проживання та матеріали позову із собою "не возить". Позивачем також повідомлено, що він матиме можливість направити поштовим зв'язком після 01.08.2018 року.

Ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2018 року зобов'язано позивача надати примірники позовної заяви з додатками, як для суду так і для вручення відповідачеві протягом п'яти днів з дня отримання цієї ухвали. Продовжено відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву, а саме, п'ятнадцять днів з дня вручення (отримання) позовних матеріалів. Зобов'язано відповідача після отримання позовних матеріалів опублікувати оголошення щодо оскарження нормативно-правового акта у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату та час судового розгляду адміністративної справи. Оголошення має бути опубліковано не пізніше як за сім днів до судового розгляду.

У підготовче засідання 09.08.2018 року прибув представник відповідача. Судом оголошено про відкладення підготовчого засідання у зв'язку з неможливістю його проведення, оскільки позивачем не виконано ухвали суду від 06.08.2018 року та не надано відповідачеві примірник позовної заяви. Підготовче засідання відкладено на 24.10.2018 року.

Через канцелярію суду 13.08.2018 року позивачем подано два примірника позовної заяви, 27.08.2018 року заяву про розгляд справи за відсутності позивача.

В обґрунтування позову зазначено, що підставою для визнання протиправним абзацу четвертого пункту 18 Положення про порядок надання пільгового довготермінового кредиту молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 року N 584 є те, що цим положенням вимагається від особи подання "довідки про склад сім'ї" для підтвердження права на одержання кредиту, однак жодним нормативно-правовим актом не визначено суб'єкта владних повноважень, який має видати вказану довідку, що, на думку позивача, порушує принцип правової визначеності, оскільки позивач не може зрозуміти, до якого саме державного органу він має звернутися для її отримання.

Своє порушене право обґрунтовує тим, що відносить себе до суб'єктів правовідносин, у яких може бути застосовано оскаржуваний ним абзац пункту 18 Положення, оскільки не досягнув 35 років та перебуває на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, що підтверджується копією посвідчення водія та додатку до рішення виконкому Миколаївської міської ради від 27.03.2017 року N 251, долучених позивачем до позовної заяви.

Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У підготовче засідання 24.10.2018 року прибув представник відповідача. Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у підготовче засідання не з'явився.

Судом встановлено строк відповідачу до 05.11.2018 року опублікувати оголошення щодо оскарження нормативно-правового акта у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений, надати відзив на позовну заяву до суду та направити позивачеві. Встановлено позивачу строк до 19.11.2018 року надати відповідь на відзив та відкладено підготовче засідання на 26.11.2018 року.

Через канцелярію суду 06.11.2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву із доказами направлення примірника відзиву на адресу позивача.

Відповідно до змісту відзиву, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на наступне.

Форму довідки з місця проживання про склад сім'ї та прописку встановлено Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР та Українською республіканською радою професійних спілок від 11.12.84 року N 470.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 року N 861 "Про внесення змін до постанов Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 11.12.84 року N 470 і Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року N 117" (Постанова N 861) довідка з місця проживання про склад сім'ї була вилучена з обігу як офіційний документ.

Відповідно до змісту зазначеної постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 року N 861 (Постанова N 861), пункт 18 постанови Ради Міністрів УРСР та Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.84 року N 470 викладено в новій редакції.

Так, відповідно до вказаної редакції, замість назви документу "довідка з місця проживання про склад сім'ї та прописку", вживається "довідка про реєстрацію місця проживання особи на кожного члена сім'ї", видана виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, сільським головою (у разі, коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), за формою, встановленою в додатку 13 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року N 207 (Постанова N 207) (Офіційний вісник України, 2016 року, N 28, стаття 1108), що додається до заяви про взяття на квартирний облік, замість довідки про склад сім'ї.

Отже, чинним законодавством України з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 року N 861 "Про внесення змін до постанов Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 11.12.84 року N 470 і Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року N 117" (Постанова N 861) визначено форму довідки про реєстрацію місця проживання особи на кожного члена сім'ї, яка і має надаватися в пакеті документів для надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі.

Крім того, оскільки довідка, подання якої передбачено оскаржуваним положенням Порядку, не передбачає подання її саме у формі, розробленої для її подання згідно із Положенням про порядок надання пільгового довготермінового кредиту молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 року N 584, принцип правової визначеності відповідачем не порушено.

Вважаючи, що право позивача не порушено, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У підготовче судове засідання 26.11.2018 року прибув представник відповідача, яким надано суду докази опублікування оголошення щодо оскарження нормативно-правового акта у офіційному виданні. Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у підготовче засідання не з'явився.

Відповідно до частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) (далі також - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки позивачем подано заяву про розгляд справи за його відсутності, заслухавши представника відповідача, судом поставлено на обговорення питання щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.

Представник відповідача проти закриття підготовчого провадження не заперечував.

Ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті колегіальним складом суду за головуванням судді Маруліної Л. О.

Судове засідання призначено на 13.12.2018 року.

У судове засідання 13.12.2018 року належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання сторони не прибули.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України ( N 2747-IV) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу ( N 2747-IV) розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі частини дев'ятої статті 205 КАС України ( N 2747-IV) судом ухвалено продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 року N 584 затверджено Положення про порядок надання пільгового довготермінового кредиту молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла (із змінами і доповненнями) (далі також - Положення N 584).

Відповідно до пункту 1 Положення N 584 це Положення відповідно до статті 10 Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" визначає порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла.

Згідно з абзацом 4 пункту 18 Положення N 584 для отримання кредиту кандидат подає консультаційному центру такі документи: довідку про склад сім'ї.

Вважаючи, що оскільки законодавством не передбачено форму та ким видається вказана довідка, абзацом 4 пункту 18 Положення N 584 порушено права та інтереси позивача, останній звернувся до суду із цим позовом.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частинами першою - третьою статті 264 КАС України ( N 2747-IV) правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто, на момент звернення до суду із цим позовом його вік складає 33 роки.

Так, позивач є суб'єктом правовідносин, у яких буде (може бути) застосовано оскаржуваний нормативно-правовий акт, оскільки відповідно до абзацу 4 пункту 3 Положення N 584 право на отримання кредиту мають сім'ї та одинокі молоді громадяни, які згідно із законодавством визнані такими, що потребують поліпшення житлових умов, а саме: одинокі молоді громадяни віком до 35 років включно.

Положення про порядок надання пільгового довготермінового кредиту молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла (із змінами і доповненнями) затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 року N 584, ухвалювалося згідно з вимогами законодавства, що було чинним станом на час його прийняття.

Зокрема, Додатком 2 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР та Українською республіканською радою професійних спілок від 11.12.84 року N 470 (далі також - Правила обліку), затверджено форму довідки з місця проживання про склад сім'ї та прописку, що додавалася особою до заяви про взяття на квартирний облік згідно з пунктом 18 Правил обліку.

Вказаний нормативно-правовий акт був чинним станом на 05.10.98 року і є чинним станом на час розгляду справи по суті.

Таким чином, Положення N 584 в оскаржуваній частині відповідає вимогам щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили станом на час його затвердження.

У зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 року N 861 "Про внесення змін до постанов Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 11.12.84 року N 470 і Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року N 117" (Постанова N 861), пункт 18 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР та Українською республіканською радою професійних спілок від 11.12.84 року N 470, викладено у новій редакції, зокрема, визначено, що до заяви додаються, в тому числі, довідка про реєстрацію місця проживання особи на кожного члена сім'ї, видані виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, сільським головою (у разі, коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), за формою, встановленою в додатку 13 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року N 207 (Постанова N 207) (Офіційний вісник України, 2016 р., N 28, ст. 1108). Вказані зміни набули чинності з 07.12.2016 року.

Відповідно, станом на час звернення позивача до суду питання щодо форми відповідної довідки та суб'єкта владних повноважень, компетентного її видавати, законодавством врегульовано.

Та обставина, що у подальшому були внесені зміни до нормативних актів, що мають нижчу юридичну силу, та одночасно не внесено відповідних змін до абзацу 4 пункту 18 Положення, не може бути підставою для визнання його протиправним.

Зокрема, суд звертає увагу, що передбачена абзацом 4 пункту 18 Положення N 584 довідка не є окремою довідкою, розробленою саме для її подання на виконання вимог Положення, тоді як є довідкою, необхідність якої передбачена і для інших встановлених законодавством процедур.

Аналогічну правову позицію висловлено Київським апеляційним адміністративним судом у постанові від 26.07.2018 року в адміністративній справі N 826/334/18 (Постанова N 826/334/18).

Щодо твердження позивача про порушення відповідачем принципу правової визначеності, суд зазначає наступне.

Згідно з правовою позицією Європейського Суду з прав людини, висловленої у пункті 51 (Рішення) рішення SHCHOKIN v. UKRAINE (заява NN 23759/03 та 37943/06) від 14.10.2010 року, говорячи про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки" (<...>), N 26449/95, пункт 54, від 09.11.99 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), [ВП], N 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-І). http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-100944

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави вважати, що оскаржуваний нормативно-правовий акт не відповідає вимогам щодо якості закону, оскільки чинне законодавство дозволяє з достатньою чіткістю зрозуміти, яку саме довідку потрібно надати та до якого компетентного органу звернутися за її отриманням.

При цьому, суд наголошує, що оскаржуваний нормативно-правовий акт є складовою частиною законодавства України і має тлумачитися та застосовуватися не лише з огляду на його зміст, а з врахуванням інших положень законодавства, що можуть бути застосовані до конкретних правовідносин з врахуванням аналогії права та аналогії закону.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України ( N 2747-IV) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003).

Відповідно до частин першої ( N 2747-IV), другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу ( N 2747-IV).

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на встановлене судом, що як на момент подання позивачем цього позову до суду, так і на час розгляду справи судом по суті, питання отримання документа щодо складу сім'ї є законодавчо врегульованим, підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись статтями 6 ( N 2747-IV), 9 ( N 2747-IV), 12 ( N 2747-IV), 241 - 246 ( N 2747-IV), 255 ( N 2747-IV), 264 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), суд вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV). Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 287 ( N 2747-IV), 293 ( N 2747-IV), 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV).

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV):

Позивач: ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1);

Відповідач: Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2).

Повне рішення складено 28.01.2020 року.

 

Головуючий, суддя

Л. О. Маруліна

Суддя

Н. А. Добрівська

Суддя

А. І. Кузьменко




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали