Шановні партнери! Всі ціни, інформація про наявність та терміни доставки документів актуальні.


Додаткова копія: Про визнання протиправними дій щодо соціального захисту громадян та зобов'язання виплатити пенсію і соціальну допомогу

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

30.01.2020 р.

Справа N 826/11879/16

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Собківа Я. М., суддів: Земляної Г. В., Костюк Л. О., за участю секретаря - Рагімової Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року (Рішення N 826/11879/16) у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дії, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, про:

"- визнання дій відповідача по соціальному захисту громадян антизаконними та антиконституційними;

- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію і соціальну допомогу відповідно до Закону України N 796-XII-91 та Закону України N 2195 із 06 липня 2016 року, тобто скасувати постанови відповідача від 06 липня 2011 року N 745, від 23 листопада 2011 року N 1210, від 28 грудня 2011 року, а також видати наказ щодо перерахунку пенсій і соціальних виплат по Закону України N 796-XII-91 та Закону України N 2195 із 06 липня 2016 року."

Рішенням окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року (Рішення N 826/11879/16) у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року (Рішення N 826/11879/16) та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з'ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України ( N 2747-IV) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України ( N 2747-IV) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу ( N 2747-IV) розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова, з 29.10.93 року по 20.09.2001 року отримував пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно з особистою заявою від 21.09.2001 переведений на пенсію по інвалідності III групи від захворювання, внаслідок аварії на ЧАЕС.

Не погоджуючись з розмірами соціальних виплат, встановленими постановами Кабінету Міністрів України, вважаючи свої законні права та інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Аналогічні положення передбачені Законом України "Про Кабінет Міністрів України" від 07 жовтня 2010 року N 2591-VI (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних постанов).

Правовий статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року N 2195-IV.

У відповідності до ст. 2 вказаного Закону державні соціальні гарантії дітям війни встановлюються з метою:

- визнання на державному рівні важкого життєвого шляху громадян України, чиє дитинство збіглося з роками Другої світової війни;

- надання дітям війни соціальної підтримки.

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року N 2195-IV (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008) встановлено підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії (далі - підвищення до пенсії), для дітей війни.

Державна соціальна підтримка дітей війни у вигляді підвищення до пенсії, встановленого статтею 6 Закону від 18 листопада 2004 року N 2195-IV, за своєю правовою природою є окремим джерелом доходу дітей війни та не є складовою їхньої пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги.

У той же час, пунктом 3 "Прикінцевих положень" Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 р. N 4282-VI (Закон N 4282-VI) установлено, що у 2012 році норми і положення статей 5 та 6 Закону N 2195-IV застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Таким чином, Верховна Рада України, доповнивши пунктом 3 "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 р. N 4282-VI (Закон N 4282-VI), визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 ст. 116 Конституції України.

В такий спосіб, на законодавчому рівні, а саме Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 р. N 4282-VI (Закон N 4282-VI), встановлено особливості застосування та реалізації положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року N 2195-IV, де до функцій Кабінету Міністрів України віднесено, зокрема, встановлення розмірів відповідних виплат.

28 грудня 2011 року Кабінет Міністрів України видав постанову N 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" (Постанова N 1381).

В преамбулі постанови (Постанова N 1381) вказано, що вона була прийнята з метою здійснення у 2012 році заходів щодо поетапного до 2015 року підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до статті 63 Закону, фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені у Бюджетному кодексі України.

Відповідно до частини першої ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачене законом про Державний бюджет України.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року N 79-VIII (далі - Закон N 79-VIII), пунктом 63 якого розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру і порядку виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом N 796-XII.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року N 1210 (Постанова N 1210) було затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок). Даною постановою Кабінет Міністрів України постановив Пенсійному фонду України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ.

Зазначені положення Закону N 79-VIII неконституційними не визнавались, положення постанови Кабінету Міністрів України N 1210 (Постанова N 1210) є також чинними.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011 (Рішення N 20-рп/2011) наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

У Рішенні N 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року Конституційний Суд України (Рішення N 3-рп/2012) зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Отже, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов'язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.

Також такий принцип закладений, зокрема, в Загальній декларації прав людини 1948 року, згідно з якою кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення та на здійснення необхідних для підтримання її гідності та для вільного розвитку її особистості прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави (стаття 22). Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року встановлює загальний обов'язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).

Отже, за своєю правовою природою, повноваження відповідача щодо винесення постанов та розпоряджень є його виключною компетенцією (дискреційними повноваженнями).

В той же час, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке суб'єкт владних повноважень чи інший суб'єкт при здійснення владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли він може обирати з кількох допустимих рішень, те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто здійснення дискреційних повноважень може, в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Акт, прийнятий в ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний же суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень (іншого суб'єкта при здійсненні владних управлінський функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень) на відповідність критеріям, закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України ( N 2747-IV), не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а у гарантуванні дотримання вимог права, в іншому ж разі це призведе до порушення принципу розподілу влади.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обчислення, призначення, перерахунок і виплату пенсії здійснюють територіальні органи ПФУ, які є самостійними юридичними особами і можуть виступати відповідачами в суді. У разі, якщо позивач вважає невірним визначення обчисленні йому пенсії, що призвело до її виплати у меншому розмірі, ніж передбачено законом, то належним способом захисту порушеного права є оскарження відповідного рішення територіального органу ПФУ про призначення (перерахунок або відмову у перерахунку) пенсії, а належним відповідачем у такому випадку буде відповідний територіальний орган ПФУ, яким прийнято таке рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу ( N 2747-IV).

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України ( N 2747-IV) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України ( N 2747-IV) за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України ( N 2747-IV) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 229 ( N 2747-IV), 315 ( N 2747-IV), 316 ( N 2747-IV), 321 ( N 2747-IV), 322 ( N 2747-IV), 325 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), суд постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року (Рішення N 826/11879/16) залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

 

Суддя-доповідач

Я. М. Собків

Суддя

Г. В. Земляна

Суддя

Л. О. Костюк




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали