ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

08.12.2011 р.

N К-20026/10


Ухвалу скасовано(згідно з постановою Верховного Суду України від 10 квітня 2012 року) (Постанова N 21-52а12)

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - судді-доповідача Бим М. Є., суддів - Гончар Л. Я., Гордійчук М. П., Сіроша М. В., Харченка В. В., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2010 року у справі N 2а-15527/09/0570 за позовом відкритого акціонерного товариства "Грета"до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, про визнання дій протиправними, встановила:

ВАТ "Грета"звернулося до суду з позовом до Східної митниці про визнання протиправними дій відповідача щодо видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України N 700020009/2009/000051 від 7 липня 2009 року; визнання недійсною зазначеної картки відмови року, визнання недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості товарів N 700000024/2009/000363/1 від 3 липня 2009 року та стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 7089 грн. 30 коп., митного збору у розмірі 3222 грн. 41 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2010 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу ВАТ "Грета"просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення, як законні та обґрунтовані, без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судами, відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту N 17/7-75 від 22 квітня 2009 року купівлі-продажу, укладеному між ВАТ "Грета"та фірмою BALCIK ISI ELEMANLARI SAN TIC.A.S., останній передає у власність позивачу тени та електроконфорки. Згідно пункту 2.1 цього контракту ціни на товар зазначаються у Специфікації N 1 та встановлюються в доларах США, на умовах FCA Стамбул (Турція) відповідно до INCOTERMS 2000 (п. 31 Контракту).

У Специфікації N 1 сторони узгодили, що продавець поставляє покупцю товар "Тени та електроконфорки", тенів у кількості 90000, ціна за одиницю 2,30 доларів США, та Електроконфорки у кількості 80000, ціна за одиницю 3,40 доларів США та 4,40 доларів США, загальна вартість товару 519000,00 доларів США. Умови поставки, як зазначалося вище на умовах FCA Стамбул (Турція).

23 червня 2009 року відповідно до зазначеного Контракту та Специфікації до позивача на митну територію України була ввезена перша партія товару на загальну суму 8049,25 грн., що станом на момент митного оформлення склало - 1056,00 доларів США. А також до ціни товару були додані витрати на перевезення, у зв'язку з чим, загальна вартість товару склала 1128,68 доларів США.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем до Східної митниці була подана вантажна митна декларація N 700020009/2009/003462 з пакетом документів, необхідних для проведення процедури митного оформлення вантажу, а саме: контракт N 17/7-75 від 22 квітня 2009 року; специфікація N 1 до контракту з цінами на продукцію; інвойс з відміткою про проходження меж; копія експортної декларації; пакувальний лист; рахунок від 28 квітня 2009 року; платіжне доручення N 1663 від 20 травня 2009 року, міжнародна товарно-транспорта накладна; прайс-лист, декларація митної вартості; калькуляцію постачальника N 423 від 2 липня 2007 року, комерційна пропозиція від 10 лютого 2009 року N б/н.

Посадовою особою відділу контролю митної вартості Східної митниці на вантажній митній декларації вчинено запис щодо необхідності подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, прайс-листи виробника; калькуляцію виробника; інформацію зовнішньо - торгівельної організації про вартість товару; експертні висновки про якість товару; комерційні пропозиції.

На підтвердження правильності заявленої митної вартості товару ВАТ "Грета"надав митному органу запитуємі та додаткові документи: контракт N 17/7-75 від 22 квітня 2009 року; комерційну пропозицію N б/н від 10 лютого 2009 року; прайс-лист N б/н від 22 лютого 2009 року; висновок експерта N ЄИ-177 від 26 червня 2009 року; експортну ВМД N YD 0982087; калькуляцію N 423 від 2 лютого 2009 року.

Відповідно до рішення Східної митниці про визначення митної вартості N 700000024/2009/000363/1 від 3 липня 2009 року була збільшена сума податку на додану вартість у сумі 7089,30 грн. та мита у сумі 3222,41 грн. та видано картку відмову в митному оформленні товару N 700020009/2009/000051.

ТОВ "Грета"оформив скориговану ВМД N 700020009/9/003906 від 10 липня 2009 року зі сплатою до державного бюджету суми ПДВ та мита згідно з митною вартістю, визначеної Східною митницею. Різниця між сумою податків, визначених позивачем та Східною митницею становить: за митом - 3222,41 грн., за ПДВ - 7089,30 грн.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про прийняття рішення щодо можливості застосування митної вартості, заявленої декларантом з поверненням надміру сплаченої суми податків. Однак, листом N 11-41/6366 від 28 серпня 2009 року митницею відмовлено у застосуванні митної вартості, оскільки документи, які надані для підтвердження митної вартості товарів мають неточності та документи, які надані для підтвердження митної вартості товарів мають неточності та не містять достатніх для підтвердження достовірності відомостей щодо вартості товару.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

За статтею 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Відповідно до ст. 259 цього Кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень Митного кодексу.

Статтею 262 Кодексу передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

У п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 N 1766 (далі - Порядок), зазначений перелік обов'язкових документів, які подаються декларантом на підтвердження митної вартості товару: зовнішньоекономічний договір (контракт) з додатками; рахунок-фактура (інвойс); банківські платіжні документи; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом).

Так, ч. 1 ст. 265 Митного кодексу України передбачено, що митній орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митній орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларується, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Митним кодексом України, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Митним кодексом. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не може використатися, застосовується послідовно кожний з зазначених методів.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ "Грета"надало всі необхідні документи у відповідності доп. 7 Порядку в підтвердження заявленої ним митної вартості товару, в тому числі платіжне доручення в іноземній валюті N 1663 від 20 травня 2009 року, відповідно до якого позивач здійснив на передоплату банківським переказом на розрахунковий рахунок турецького контрагента 100 % передоплату в розмірі 1056,00 доларів США за поставлений товар.

Оскільки позивач документально підтвердив заявлену ним вартість товару по зазначеній вантажно-митній декларації і іншими документами, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про протиправність дій відповідача під час визначення митної вартості товару за шостим методом.

Відповідно до статті 71 КАС України, обов'язок щодо доведення правомірності прийнятого рішення покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В даному випадку Східна митниця не навела причини неможливості застосувати попередні методи відповідно до ст. 266 Митного кодексу України.

Щодо позовних вимог ВАТ "Грета"про повернення надмірно сплачену суму податку на додану вартість, то слід зазначити наступне.

Закон України "Про податок на додану вартість" серед іншого визначає об'єкти, базу та ставки оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Відповідно до підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 зазначеного Закону, об'єктом оподаткування є операції платника податку з ввезення товарів на митну територію України.

Пунктом 4.1 стаття 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операцій з поставки товарів визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, з урахуванням ввізного мита.

Позивачем податок на додану вартість сплачений з урахуванням відкоригованої митним органом митної вартості товару, що підтверджується відомостями, наведеними вантажно-митними деклараціями, платіжними дорученнями долученими до матеріалів справи. Податок на додану вартість, який сплачений на різницю між базою оподаткування, визначеною за шостим та першим методом, є надміру сплаченим та таким, що підлягає поверненню відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та пунктом 17.1.10 статті 17 та статті 43 Податкового кодексу України. Підставою повернення надміру сплаченого мита є норми статті 264 Митного кодексу України, якою передбачено, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту.

Таким чином суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Східної митниці - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Судді:

 





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали