ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

18.01.2012 р.

N П/9991/617/11


Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого - Рецебуринського Ю. Й., суддів - Веденяпіна О. А., Зайцева М. П., Зайця В. С., Олексієнка М. М., секретаря судового засідання - Синюшка М. Л. (за участю: позивачів - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6), розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 до Президента України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, встановив:

У листопаді 2011 року ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 звернулися до суду з адміністративним позовом, в подальшому уточненим, в якому просили визнати протиправними дії та бездіяльність Президента України, які полягали у: не зупиненні Президентом України дії постанови Кабінету Міністрів України N 1258 від 21 грудня 2005 року "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи"; не внесенні подання відповідачем до Конституційного Суду України про конституційність вказаної постанови в частині, яка стосується цивільних процесів; не наданні Президентом України відповіді на звернення від 5 березня 2011 року про зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України N 1258 від 21 грудня 2005 року із повідомленням про задоволення повністю або частково клопотань, що викладені у цьому зверненні позивачів або про відмову у задоволенні у повному обсязі; пересилці Президентом України вказаного звернення до Міністерства юстиції України при тому, що порушені питання входять до повноважень Президента України; зобов'язанні відповідача звернутися до Конституційного Суду України щодо конституційності постанови Кабінету Міністрів України N 1258 від 21 грудня 2005 року "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи" в частині, яка стосується цивільних процесів; покласти оплату судового збору на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог зазначають, що в березні 2011 року зверталися до відповідача із письмовою заявою щодо зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України N 1258 від 21 грудня 2005 року "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи" і звернення до Конституційного Суду України з поданням про конституційність вказаної постанови в частині, яка стосується цивільних процесів. Однак, в порушення вимог статті 7 Закону України "Про звернення громадян", відповідач не надав відповіді на вказане звернення, а протиправно, на думку позивачів, переслав його до Міністерства юстиції України, не зважаючи на те, що вимоги, викладені, в ньому відносилися до його компетенції. Вказаними діями та бездіяльністю Президента України були порушені права позивачів, які вони просять поновити шляхом зобов'язання відповідача розглянути їх звернення та зупинити дію постанови Кабінету Міністрів України N 1258 від 21 грудня 2005 року, а також звернутися до Конституційного Суду України з поданням щодо її конституційності.

У запереченнях на адміністративний позов представник відповідача вважає доводи позивача необґрунтованими та безпідставними, посилаючись на те, що при розгляді звернень позивачів неправомірних дій або бездіяльності допущено не було, вказані звернення розглянуті відповідно до вимог чинного законодавства, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Просить суд розглядати дану справу без його участі.

В судовому засіданні позивачі підтримали вимоги позову та просили його задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивачів, дослідивши обставини справи та докази, суд прийшов до наступних висновків.

5 березня 2011 року ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 направили Президенту України звернення, в якому просили його зупинити дію постанови Кабінету Міністрів України N 1258 від 21 грудня 2005 року "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи" і звернутися до Конституційного Суду України з поданням про конституційність вказаної постанови в частині, яка стосується цивільних процесів.

На вказане звернення, яке було направлене листом Адміністрації Президента України від 30 березня 2011 року до Міністерства юстиції України, останнім надано відповідь по суті порушених у ньому питань 29 квітня 2011 року.

Згідно з пунктом 28 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України створює для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби. Таким органом, який створений Указом Президента України від 25 лютого 2010 року N 265 "Про першочергові заходи із забезпечення діяльності Президента України", є Адміністрація Президента України.

Указом Президента України від 2 квітня 2010 року N 504/2010 "Про Положення про Адміністрацію Президента України" визначені основні завдання цього органу, серед яких є: організація прийому громадян, які звертаються до Президента України, розгляд звернень громадян, а також звернень органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян (у тому числі політичних партій, професійних спілок), підприємств, установ, інших організацій, здійснення обліку і аналізу таких звернень, на основі аналізу звернень розробка та подача Президентові України пропозиції щодо розв'язання порушених у них проблем.

Таким чином, розглядом звернень громадян до Президента України займається його Адміністрація.

З огляду на коло питань, віднесених до компетенції Адміністрації Президента України, цей орган є самостійним суб'єктом владних повноважень, дії та бездіяльність якого оскаржуються, з урахуванням правил виключної предметної підсудності адміністративних справ, встановленої частиною другою статті 18 КАС України, та територіальної підсудності адміністративних справ, встановленої частиною другою статті 19 КАС України.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 обґрунтовували свої вимоги тим, що їх звернення неправомірно надіслано на розгляд до Міністерства юстиції України. При цьому, позивачі оскаржили до суду дії та бездіяльність Президента України, а не його Адміністрації, як суб'єкта владних повноважень.

За змістом статей 3, 6, частини 3 статті 50 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, який, на думку позивача, порушив його права, свободу чи інтерес. Саме позивач зазначає особу, яка повинна відповідати за позовом.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог.

До того ж, за правилами статей 18 та 1711 КАС України, оскарження актів, дій чи бездіяльності Адміністрації Президента України не належить до компетенції Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції.

З огляду на те, що ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 не навели обставин, які б свідчили про неправомірність дій або бездіяльності Президента України, порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Оскільки, судове рішення ухвалюється не на користь позивачів, то відповідно до правил, закріплених у Главі 7 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати позивачам не підлягають стягненню з відповідача або поверненню за рахунок коштів Державного бюджету України.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 161 - 163, 1711 КАС України, Вищий адміністративний суд України постановив:

У задоволенні позову ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 до Президента України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

 

Головуючий:

 

Судді:

 





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали