ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

18.08.2014 р.

N К/800/55532/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого - Кошіля В. В., суддів: Моторного О. А., Цвіркуна Ю. І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.07.2013 у справі N 802/2715/13-а за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними дій та скасування податкової вимоги, встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, правонаступником якої є Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, які полягали у складенні податкової вимоги від 27.05.2013 N 745-19 та скасування самої податкової вимоги.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.07.2013, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013, позов задоволено частково; визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 27.05.2013 N 745-19; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 17 грн. 20 коп. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 01.01.2009 о 31.05.2011, складено акт N 464/1721/НОМЕР_1 від 18.04.2012, в якому зафіксовано порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 88496 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 26.04.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення N 0000741721 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 88497 грн., в т. ч.: 88496 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно даних облікової карки ФОП ОСОБА_2 станом на 27.04.2012 за позивачем рахувалася заборгованість з податку на додану вартість в сумі 1742731,88 грн.

Зазначена заборгованість виникла у зв'язку з прийняттям Вінницькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення N 0007981721 від 29.11.2011 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1754352 грн. Враховуючи наявну у підприємця переплату в сумі 11620,12 грн. її розмір було зменшено до 1742731,88 грн.

Сплачені позивачем кошти в сумі 88496 грн. за податковим повідомленням-рішенням N 0000741721 від 26.04.2012 у відповідності до приписів п. 87.9 ст. 87 ПК України контролюючим органом були зараховані в рахунок погашення існуючого податкового боргу з ПДВ в сумі 1742731,88 грн.

В подальшому, ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 залишено без змін постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.03.2012 в адміністративній справі N 2а/0270/107/12, якою задоволено адміністративний позов ФОП ОСОБА_2 і скасовано податкове повідомлення-рішення N 0007981721 від 29.11.2011.

У зв'язку з цим, відповідачем було внесено зміни до облікової картки позивача та зменшено його податкову заборгованість на 1754352 грн., що утворилася на підставі вказаного вище незаконного податкового повідомлення-рішення, однак, сплачені позивачем і зараховані в рахунок погашення цього боргу кошти в сумі 88496 грн. відповідачем не були відображені в обліковій картці як сплата до бюджету, незважаючи на те, що протиправність визначення грошових зобов'язань в сумі 1754352 грн. була підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили.

Як наслідок, після прийняття Вінницьким апеляційним адміністративним судом постанови від 02.04.2013 у справі N 802/408/13-а про відмову у задоволенні позову ФОП ОСОБА_2 про скасування податкового повідомлення-рішення N 0000741721 від 26.04.2012 грошові зобов'язання з ПДВ в сумі 88496 грн. згідно з цим рішенням були відображені податковим органом в обліковій картці позивача як податковий борг, хоча в дійсності вони були виконані ним у повному обсязі ще 07.05.2012 та вважалися погашеними починаючи з 24.05.2012, тобто дати винесення апеляційним судом рішення в адміністративній справі N 2а/0270/107/12.

27.05.2013 відповідачем виставлено податкову вимогу N 745-19 на суму податкового боргу 76876,88 грн., в т. ч.: 76875,88 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в судовому порядку факт існування у позивача податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 76875,88 грн. не підтвердився, а тому податкова вимога є незаконною; фактично предметом спору у даній справі є сама податкова вимога, а не дії по її складанню.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

В розумінні п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст. 59 ПК України).

Як встановлено матеріалами справи, станом на момент прийняття спірної податкової вимоги у позивача був відсутній податковий борг з податку на додану вартість в сумі 76 875,88 грн., а тому, з урахуванням меж перегляду судом касаційної інстанції, визначених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції вважає висновок судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог вірним.

Однак, суд касаційної інстанції зазначає, що в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції, на що не звернув уваги апеляційний адміністративний суд, не врахував наступного.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" (Закон N 3674-VI) встановлено пільги щодо сплати судового збору, зокрема, підпунктом 21 частини 1 цієї статті (Закон N 3674-VI), встановлено, що від сплати державного мита звільнені, зокрема, Державна податкова служба України та її територіальні органи у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України під час прийняття постанови суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 163 КАС України в резолютивній частині постанови зазначається, зокрема, про розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 94 зазначеного Кодексу якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до п. 21.3 ст. 21 Податкового кодексу України шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам.

Абзацом 3 пункту 26 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 N 845 (Постанова N 845), судові витрати, штрафні санкції безспірно списуються за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету.

Враховуючи положення наведених вище правових норм, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли хибного висновку про здійснення відшкодування позивачу судових витрат з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, скасувавши при цьому рішення суду апеляційної інстанції у відповідній частині.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.07.2013 змінити, виклавши абзац четвертий її резолютивної частини у такій редакції:

"Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 17 грн. 20 коп.".

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 в цій частині скасувати.

В іншій частині судові рішення - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. В. Кошіль

Судді:

О. А. Моторний

 

Ю. І. Цвіркун




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали