КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

19.09.2018 р.

Справа N 826/3658/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є. В., суддів: Файдюка В. В., Мєзєнцева Є. І. за участю секретаря Муханькової Т. В., представника позивачів - ОСОБА_2, представника відповідача - А. Ю. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2018 року (Рішення N 826/3658/17) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання протиправним та скасування нормативно-правових актів, встановив:

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (далі - позивачі) звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання протиправними (незаконними), такими, що не відповідають нормативно-правовим актам вищої юридичної сили та нечинними з моменту прийняття: п. 13 (Порядок N 3053/5) в частині слів "та практичного завдання", пункти 16 (Порядок N 3053/5), 17 (Порядок N 3053/5), абзац 2 пункту 21 розділу V Порядку допуску до професії приватного виконавця (Порядок N 3053/5), затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 3053/5 від 25.10.2016 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 07.11.2016 року за N 1445/29575; визнання протиправним (незаконним), таким, що не відповідає нормативно-правовим актам вищої юридичної сили та нечинним з моменту прийняття: розділ III Положення про офіс приватного виконавця затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.11.2016 року N 3238/5 (Положення N 3238/5) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.11.2016 року за N 1487/29617.

Окружний адміністративний суд міста Києва своїм рішенням від 12 червня 2018 року (Рішення N 826/3658/17) відмовив у задоволенні позову.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник позивачів подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2018 року (Рішення N 826/3658/17) та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що рішення суду є законним та таким, що відповідає чинному законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України ( N 2747-IV), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Міністерства юстиції України від 25.10.2016 N 3053/5 (Порядок N 3053/5) (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.11.2016 за N 1445/29575) затверджено Порядок допуску до професії приватного виконавця (далі - Порядок), який визначає єдину процедуру допуску до професії приватного виконавця осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця (далі - особи).

Крім того, наказом Міністерства юстиції України N 3238/5 (Положення N 3238/5) (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 16 листопада 2016 року за N 1487/29617), затверджено Положення про офіс приватного виконавця (далі - Положення). Згідно доказів наявних у матеріалах справи позивачі допущені до складання кваліфікаційного іспиту осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця, отже, як доцільно зауважив суд першої інстанції, позивачі є суб'єктами правовідносин, у яких застосовано оскаржувані нормативно-правові акти.

Підставою для звернення до суду з даним позовом, як зазначають позивачі, є те, що Мін'юст вийшов за межі наданих законом повноважень в частині запровадження на кваліфікаційному іспиті блоку питань, які не є автоматизованим анонімним тестуванням, що порушує принцип відсутності суб'єктивного фактору в оцінюванні знань слухачів та може містити ознаки корупційної складової (пункти 13 (Порядок N 3053/5), 16 (Порядок N 3053/5) і 17 (Порядок N 3053/5) та абзац другий пункту 21 розділу V Порядку (Порядок N 3053/5)), а також встановлюють право Мін'юсту на безпідставне проведення нерегламентованих законодавством перевірок діяльності осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця (розділ III Положення (Положення N 3238/5)).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів позивачів та необґрунтованість позовних вимог.

З таким висновком погоджується і суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів" від 2 червня 2016 року N 1403-VIII (Закон N 1403-VIII) (далі - Закон N 1403-VIII), державне регулювання діяльності приватного виконавця покладено на Міністерство юстиції України.

Так, частиною першою статті 17 Закону N 1403-VIII (Закон N 1403-VIII) Міністерство юстиції України, зокрема:

1) формує та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень;

2) забезпечує підготовку приватних виконавців та підвищення їхньої кваліфікації, для чого визначає: порядок проходження навчання та стажування осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця; перелік документів, які подаються Кваліфікаційній комісії приватних виконавців особою, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця, для підтвердження відповідності цієї особи вимогам, встановленим частинами першою (Закон N 1403-VIII) та другою статті 18 цього Закону (Закон N 1403-VIII); порядок допуску таких осіб до складання кваліфікаційного іспиту; порядок складання кваліфікаційного іспиту; порядок підвищення кваліфікації приватними виконавцями;

3) видає посвідчення приватного виконавця;

4) визначає вимоги до офісу приватного виконавця та інше.

5) забезпечує діяльність Кваліфікаційної комісії приватних виконавців та Дисциплінарної комісії приватних виконавців; Державне регулювання діяльності приватного виконавця.

Тобто, відповідно до норм вищевказаного Закону (Закон N 1403-VIII) порядок складання кваліфікаційного іспиту визначається Міністерством юстиції України.

Разом з цим, пунктом 10 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 р. N 228 (Постанова N 228), Міністерство юстиції України у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону N 1403-VIII (Закон N 1403-VIII) для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця, та вирішення питання щодо надання права на здійснення діяльності приватного виконавця при Міністерстві юстиції України утворюється Кваліфікаційна комісія приватних виконавців (далі - Кваліфікаційна комісія).

Положення про Кваліфікаційну комісію приватних виконавців затверджується Міністерством юстиції України.

Частиною 5 цієї статті (Закон N 1403-VIII) встановлено, що Кваліфікаційна комісія: 1) визначає дату складення кваліфікаційних іспитів; 2) розробляє та затверджує перелік питань автоматизованого анонімного тестування; 3) розглядає документи, подані особами, які мають намір отримати право на здійснення діяльності приватного виконавця, на відповідність вимогам, визначеним цим Законом; 4) проводить кваліфікаційні іспити та затверджує їх результати; 5) приймає рішення про видачу посвідчення приватного виконавця.

Так, наказом Міністерства юстиції України від 25.10.2016 N 3053/5 (Порядок N 3053/5) зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 листопада 2016 року за N 1445/29575, було затверджено Порядок допуску до професії приватного виконавця (далі - Порядок).

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону N 1403-VIII (Закон N 1403-VIII) кваліфікаційний іспит проводиться шляхом автоматизованого анонімного тестування особи, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця.

Пунктом 13 розділу V Порядку (Порядок N 3053/5) встановлено, що автоматизоване анонімне тестування складається з: теоретичної частини, ситуаційних завдань, практичного завдання і проводиться одночасно для всіх осіб, допущених до іспиту.

Виконання практичного завдання полягає у вирішенні особою запропонованої їй Системою тестування практичної ситуації, що виникає під час примусового виконання судових рішень і рішень інших органів, шляхом надання ґрунтовної відповіді та за необхідності складання проекту процесуального документа. На виконання практичного завдання відводиться одна година. (п. 16 розділу V Порядку (Порядок N 3053/5)).

За приписами п. 17 розділу V Порядку (Порядок N 3053/5) (в редакції, яка діяла на момент звернення до суду) практичне завдання складається державною мовою та містить набір конкретних вихідних даних у вигляді відповідних документів, на основі яких особа, використовуючи комп'ютер, повинна підготувати ґрунтовну мотивовану відповідь та за необхідності проект процесуального документа з дотриманням вимог, встановлених чинним законодавством. Оцінювання виконаного особою практичного завдання здійснюється Кваліфікаційною комісією без присутності осіб, що виконували практичне завдання, та за відсутності у Кваліфікаційної комісії інформації про те, якою саме особою виконано практичне завдання. Показник успішності вирішення практичного завдання визначається Кваліфікаційною комісією відповідно до п'яти критеріїв: законність прийнятого рішення; обґрунтованість прийнятого рішення; відповідність проекту процесуального документа формі і змісту згідно з вимогами законодавства; дотримання правил правопису; дотримання загальних правил українського ділового мовлення. Дотримання вимог кожного критерію оцінюється Кваліфікаційною комісією у п'ять балів. Якщо особою не надано відповіді, у тому числі через закінчення встановленого часу, така відповідь зараховується як неправильна. Практичне завдання оцінюється від 0 до 25 балів. Результат оцінювання практичного завдання вноситься до Системи тестування секретарем Кваліфікаційної комісії окремо щодо кожної особи, яка його виконувала.

Згідно п. 18 розділу V Порядку (Порядок N 3053/5) після закінчення виконання автоматизованого анонімного тестування всіма особами або часу, відведеного для його виконання, секретар Кваліфікаційної комісії формує в Системі тестування та роздруковує екзаменаційну відомість. Екзаменаційна відомість містить перелік імен доступу осіб, які проходили автоматизоване анонімне тестування, кількість набраних за кожне завдання балів, загальний підсумковий результат та вільне поле для зазначення прізвищ, імен та по батькові, яке заповнюється після ідентифікації результатів автоматизованого анонімного тестування. Ідентифікація результатів автоматизованого анонімного тестування здійснюється секретарем Кваліфікаційної комісії після формування та роздрукування екзаменаційної відомості у присутності всіх членів Кваліфікаційної комісії, що беруть участь у засіданні. Прізвища, імена та по батькові осіб, що складали іспит, заносяться секретарем Кваліфікаційної комісії до роздрукованої екзаменаційної відомості, яка скріплюється підписами всіх присутніх на засіданні членів Кваліфікаційної комісії.

Приписами абз. 2 п. 21 розділу V Порядку (Порядок N 3053/5) визначено, що кваліфікаційний іспит вважається складеним, якщо особою набрано не менше сімдесяти балів.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" N 8 від 13.06.2007 року роз'яснено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

Здійснивши перевірку законності п. 13 (Порядок N 3053/5) в частині слів "та практичного завдання" розділу V, п. 16 (Порядок N 3053/5), 17 (Порядок N 3053/5), абз. 2 п. 21 розділу V Порядку допуску до професії приватного виконавця (Порядок N 3053/5) та проаналізувавши вищенаведені правові норми, колегія суддів дійшла висновку про те, що запроваджуючи практичне завдання, як один із елементів, що в своїй сукупності становлять автоматизоване анонімне тестування, звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, рівності громадян, не відбулося.

Більше того, вказане тестування забезпечує рівний доступ кандидатів до проходження іспиту, а в свою чергу дії щодо внесення до системи результатів оцінювання, як і багатоступеневий механізм оцінювання загалом, не впливають на права кандидатів, оскільки відбувається анонімно.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання протиправними (незаконними), такими, що не відповідають нормативно-правовим актам вищої юридичної сили та нечинними з моменту прийняття: п. 13 (Порядок N 3053/5) в частині слів "та практичного завдання", пункти 16 (Порядок N 3053/5), 17 (Порядок N 3053/5), абзац 2 пункту 21 розділу V Порядку допуску до професії приватного виконавця (Порядок N 3053/5).

Щодо іншої частини позовних вимог, а саме визнання протиправним (незаконним), таким, що не відповідає нормативно-правовим актам вищої юридичної сили та нечинним з моменту прийняття: розділу III Положення про офіс приватного виконавця (Положення N 3238/5), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно статті 26 Закону N 1403-VIII (Закон N 1403-VIII) до початку здійснення діяльності приватний виконавець зобов'язаний організувати офіс у межах виконавчого округу. Офіс приватного виконавця повинен забезпечувати належні умови для здійснення діяльності приватного виконавця, прийому відвідувачів, зберігання, у тому числі у сейфі, документів, печаток, штампів, товарно-матеріальних цінностей та архіву приватного виконавця, збереження професійної таємниці та бути захищеним від несанкціонованого проникнення.

Інформація про офіс приватного виконавця вноситься до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

До інформації про офіс приватного виконавця належать:

1) поштова адреса офісу;

2) номер телефону, номер факсу офісу;

3) адреса електронної пошти;

4) номер мобільного телефону приватного виконавця.

Так, наказом Міністерства юстиції України N 3238/5 (Положення N 3238/5) (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 16 листопада 2016 року за N 1487/29617), затверджено Положення про офіс приватного виконавця (далі - Положення).

У розділі II Положення (Положення N 3238/5) зазначено вимоги яким повинен відповідати офіс приватного виконавця.

Відповідність офісу вимогам, встановленим розділом II цього Положення (Положення N 3238/5), перевіряється Міністерством юстиції України у разі:

1) початку здійснення діяльності приватним виконавцем;

2) зміни приватним виконавцем офісу;

3) проведення планової перевірки діяльності приватного виконавця;

4)проведення позапланової перевірки щодо здійснення приватним виконавцем діяльності в офісі.

При цьому у випадках, передбачених підпунктами 1 (Положення N 3238/5), 2 пункту 1 (Положення N 3238/5) цього розділу, перевірка проводиться на підставі заяви приватного виконавця (п. 1, 2 розділу III Положення).

Міністерство юстиції України забезпечує проведення перевірки офісу у строк, який не повинен перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання заяви приватного виконавця. Про дату та час проведення перевірки Міністерство юстиції України повідомляє приватного виконавця шляхом направлення відповідного повідомлення на його електронну адресу.

Пунктом 3 розділу III Положення (Положення N 3238/5) визначено, що за результатами перевірки офісу щодо відповідності вимогам, встановленим розділом II (Положення N 3238/5) цього Положення, складається акт про відповідність (невідповідність) офісу приватного виконавця вимогам до офісу (далі - акт).

Згідно п. 4 розділу III Положення (Положення N 3238/5) якщо складено акт про невідповідність офісу вимогам, приватний виконавець має право повторно подати заяву про перевірку офісу після приведення його у відповідність з вимогами, встановленими розділом II (Положення N 3238/5) цього Положення. У цьому випадку перевірка проводиться в порядку, встановленому пунктом 2 розділу III (Положення N 3238/5) цього Положення.

Відомості що містяться в акті є підставою для внесення інформації про офіс до Єдиного реєстру приватних виконавців України (п. 5 розділу III Положення (Положення N 3238/5)).

Виходячи з системного аналізу наведених норм права колегія суддів зазначає, що розгляд заяви приватного виконавця щодо проведення перевірки його офісу на відповідність встановленим вимогам підпадає під визначення перевірки, порядок якої передбачений Положенням про офіс приватного виконавця (Положення N 3238/5), проте є окремим видом перевірки та не підпадає під визначення перевірки діяльності приватного виконавця передбаченої ст. 34 Закону N 1403 (Закон N 1403-VIII).

Як правильно зазначив суд першої інстанції, перевірка офісу приватного виконавця на відповідність встановленим вимогам відбувається до початку діяльності державного виконавця та є умовою допуску особи до професії державного виконавця.

З огляд на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів позивачів щодо невідповідності розділу III Положення про офіс приватного виконавця (Положення N 3238/5) нормам Закону N 1403 (Закон N 1403-VIII) та відсутності підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання протиправним (незаконним), таким, що не відповідає нормативно-правовим актам вищої юридичної сили та нечинним з моменту прийняття: розділ III Положення про офіс приватного виконавця (Положення N 3238/5).

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України ( N 2747-IV) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України ( N 2747-IV) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242 ( N 2747-IV), 250 ( N 2747-IV), 308 ( N 2747-IV), 310 ( N 2747-IV), 315 ( N 2747-IV), 316 ( N 2747-IV), 321 ( N 2747-IV), 322 КАС України ( N 2747-IV), суд постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2018 року (Рішення N 826/3658/17) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 19.09.2018 року.

 

Головуючий суддя

Чаку Є. В.

Судді:

Файдюк В. В.

 

Мєзєнцев Є. І.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали