Шановні партнери! Всі ціни, інформація про наявність та терміни доставки документів актуальні.


Додаткова копія: Про визнання протиправними окремих глав Кодексу газотранспортної системи

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

22.09.2016 р.

N 826/8029/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого, судді - Келеберди В. І., при секретарі судового засідання - Дробчак В. М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та скасування рішення в частині.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" (далі - позивач) звернулось з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати незаконною та нечинною главу 2 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою від 30.09.2015 р. N 2493 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (Постанова N 2493), з 27.11.2015 р.;

- визнати незаконним та нечинним підпункт 6 пункту 1 глави 2 розділу X Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою від 30.09.2015 р. N 2493 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (Постанова N 2493), з 27.11.2015 р.;

- визнати незаконним та нечинним абзац 3 пункту 16 глави 2 розділу XI Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою від 30.09.2015 р. N 2493 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (Постанова N 2493), а саме: "відсутність необхідного рівня фінансового забезпечення, визначеного згідно з положеннями глави 2 розділу VIII цього Кодексу (Постанова N 2493)", з 27.11.2015 р.;

- визнати незаконним та нечинним абзац 3 пункту 3 глави 2 розділу XI Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою від 30.09.2015 р. N 2493 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (Постанова N 2493), а саме: "відсутність необхідного рівня фінансового забезпечення, визначеного згідно з положеннями глави 2 розділу VIII цього Кодексу (Постанова N 2493)", з 27.11.2015 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані положення Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою від 30.09.2015 р. N 2493 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (Постанова N 2493) суперечать нормам чинного законодавства та прийняті відповідачем з перевищенням наданих йому повноважень.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою від 30.09.2015 р. N 2493 (Постанова N 2493), прийнятий, в рамках наданих Національній комісії повноважень, та на виконання вимог Закону України "Про ринок природного газу" (Закон N 329-VIII), повністю відображає положення цього Закону, та жодним чином не суперечить нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні 19.07.2016 р., судом відмовлено представнику відповідача, у задоволенні клопотання про залучення до участі в справі, у якості третьої особи ПАТ "Укртрансгаз".

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 122 КАС України, суд перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" відповідно до Ліцензії N 036366 серії АД від 31.05.2012 року здійснює свою діяльність у сфері постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом.

Відповідно до змісту статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" (Закон N 329-VIII) державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

Пунктом 32 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" (Закон N 329-VIII) встановлено, що регулятором ринку природного газу є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Завдання, права та обов'язки регулятора ринку природного газу визначено у статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" (Закон N 329-VIII), до яких поряд з іншим віднесено зокрема, затвердження кодексів газотранспортних систем.

Указом Президента України від 10.09.2014 N 715/2014 (Положення N 715/2014) затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Положення).

Пунктом 3 Положення (Положення N 715/2014), визначено, що одним із основних завдань Комісії є, зокрема, державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ.

Пунктом 13 Положення (Положення N 715/2014) встановлено, що рішення НКРЕКП приймаються на засіданнях, які проводяться у формі відкритих або закритих слухань. У разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань, в яких беруть участь представники суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об'єднань споживачів і громадськості.

Рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями. Рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень, обов'язкові до, виконання суб'єктами природних монополій. Рішення НКРЕКП можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов'язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії.

Рішення НКРЕКП, які відповідно до закону є регуляторними актами (крім рішень щодо встановлення тарифів), розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

НКРЕКП має право видавати в установленому порядку разом з органами виконавчої влади спільні акти.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 р. N 2493 (Постанова N 2493) затверджено Кодекс газотранспортної системи.

Статтею 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" встановлено, що кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

Відповідно до змісту статті 13 цього Закону, план діяльності регуляторного органу з підготовки проектів регуляторних актів та зміни до нього оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації цього регуляторного органу, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення плану та змін до нього на офіційній сторінці відповідного регуляторного органу в мережі Інтернет.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Як встановлено судом, та не спростовано позивачем, проект регуляторного акта - постанови НКРЕКП "Про затвердження Правил користування природним газом для юридичних осіб" та аналіз регуляторного впливу з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань оприлюднено відповідачем, шляхом розміщення на офіційному веб-сайті НКРЕКП.

Відповідно до наданих копій листів Державної регуляторної служби України від 29.09.2015 N 7333/0/20-15, Антимонопольного комітету України від 30.09.2015 N 128-06/01-9936, Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 06.11.2015 N 7192/24488-0-26-15112.21, проект постанови про затвердження Кодексу газотранспортної системи та проект Кодексу газотранспортної системи, відповідає принципам державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначених Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.

З аналізу наведених норм та фактичних обставин справи вбачається, що постанова НКРЕКП від 30.09.2015 N 2493 "Про затвердження Кодексу газотранспортної системи" (Постанова N 2493) прийнята в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Разом з тим, позивач звернувшись з даним позовом зазначає, що оскаржувані положення підзаконного нормативно-правового акта, а саме глава 2 розділу VIII (Постанова N 2493), пп. 6 п. 1 глави 2 розділу X (Постанова N 2493), абз. 3 п. 16 глави 2 розділу XI (Постанова N 2493) та абз. 3 п. 3 глави 2 розділу XI Кодексу газотранспортної системи (Постанова N 2493), затвердженого постановою від 30.09.2015 р. N 2493, встановлюють додаткову підставу для відмови в доступі до газотранспортної системи, встановлюючи вимоги для замовників послуг надання фінансового забезпечення, за відсутності якого Оператор ГРС має право відхилити місячні номінації, номінації/реномінації замовника послуги транспортування".

Суд вважає вказані доводи не обґрунтованими, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) розроблено Кодекс газотранспортної системи на виконання вимог ч. 1 ст. 33 Закону України "Про ринок природного газу" (Закон N 329-VIII). Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. N 2493 (Постанова N 2493), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за N 1378/27823.

Як вбачається із змісту глави 2 розділу VIII вказаного Кодексу (Постанова N 2493), такою встановлено порядок укладання договору транспортування природного газу а фінансове забезпечення, зокрема визначено, що:

- Фінансове забезпечення надається оператору газотранспортної системи не пізніше ніж за 5 робочих днів до початку надання послуг із транспортування природного газу, у випадку отримання послуг із транспортування природного газу протягом однієї газової доби - не пізніше ніж за день до початку надання послуг.

- Розмір фінансового забезпечення для замовника послуг транспортування у випадку надання доступу до потужності має бути не меншим за місячну вартість послуг транспортування природного газу, визначену на підставі розподілу потужностей та тарифів на послуги транспортування, встановлених Регулятором.

- Фінансове забезпечення у випадку доступу до потужності може бути надане в таких формах: 1) безвідкличної, безумовної банківської гарантії, виданої відповідно до вимог чинного законодавства України, на користь оператора газотранспортної системи в сумі місячних фінансових зобов'язань, що підлягає виплаті на його першу вимогу; 2) попередньої оплати послуг на підставі умов договору транспортування в сумі місячних фінансових зобов'язань.

Надання банківської гарантії, виданої банком, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії проблемного або неплатоспроможного, не є належним фінансовим забезпеченням.

- Строк дії фінансового забезпечення повинен закінчуватись не раніше ніж через 1 (один) місяць після завершення періоду, на який було розподілено потужність. У випадку замовлення довгострокових послуг більш ніж на 1 (один) газовий рік строк дії фінансового забезпечення має становити не менше одного року транспортування газу за умови, що таке забезпечення буде поновлене протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів до закінчення його строку дії.

Якщо фінансове забезпечення не буде надано у строк, визначений цим пунктом, оператор газотранспортної системи тимчасово (до внесення відповідного фінансового забезпечення) зупиняє надання послуг, стосовно яких замовник не надав фінансове забезпечення, а в разі ненадання фінансового забезпечення протягом наступних 14 днів після припинення надання послуг - пропонує потужність іншим замовникам шляхом розміщення офіційного оголошення на своєму веб-сайті.

- Розмір фінансового забезпечення замовника послуг транспортування щодо послуг балансування системи має бути не меншим 20 % вартості природного газу, який планується до транспортування у певному місяці на підставі заявлених планових обсягів транспортування природного газу, та розрахункової вартості базової ціни газу, що визначається відповідно до умов цього Кодексу (Постанова N 2493).

- Якщо обсяги транспортування природного газу протягом місяця транспортування перевищують обсяги, на підставі яких було визначено розмір діючого фінансового забезпечення, замовник послуг транспортування зобов'язаний збільшити суму фінансового забезпечення до необхідного рівня, визначеного згідно з положеннями цим пунктом. В іншому випадку оператор газотранспортної системи відмовляє у прийнятті номінації у зв'язку з відсутністю необхідного фінансового забезпечення.

- Замовник послуг транспортування повинен надати оператору газотранспортної системи відповідне фінансове забезпечення не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів до завершення строку дії поточного фінансового забезпечення.

Також пп. 6 п. 1 глави 1 розділу X Кодексу (Постанова N 2493) встановлено, що оператор газотранспортної системи має право припинити транспортування природного газу в точці входу до газотранспортної системи або точці виходу з газотранспортної системи у випадку недостатності фінансового забезпечення у замовника послуг транспортування, невиконання умов договору транспортування природного газу.

Разом з тим, із змісту Закону України "Про ринок природного газу" (Закон N 329-VIII) вбачається, що спірні положення Кодексу у повній мірі кореспондуються із вимоги цього закону.

Так, частиною першою статті 3 Закону України "Про ринок природного газу" (Закон N 329-VIII) встановлено, що ринок природного, газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб'єктів природних монополій, та за принципами, зокрема невтручання держави у функціонування ринку природного газу, крім випадків, коли це необхідно для усунення вад ринку або забезпечення інших загальносуспільних інтересів, за умови що таке втручання здійснюється у мінімально достатній спосіб, забезпечення рівних прав на доступ до газотранспортних та газорозподільних систем, газосховищ, установки LNG.

Статтею 19 цього ж Закону (Закон N 329-VIII), встановлено, що суб'єкти ринку природного газу є рівними у праві на отримання доступу до газотранспортних та газорозподільних систем, газосховищ, установки LNG та на приєднання до газотранспортних і газорозподільних систем. Оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG зобов'язані за зверненням суб'єкта ринку природного газу (замовника) забезпечити йому доступ до газотранспортної або газорозподільної системи, газосховища або установки LNG.

Оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи зобов'язані за зверненням суб'єкта ринку природного газу (замовника) забезпечити його приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи.

При цьому, перед укладенням договору з суб'єктом ринку природного газу (замовником) оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG можуть вимагати від такого суб'єкта підтвердження його платоспроможності відповідно до кодексу газотранспортної системи, кодексу газорозподільних систем, кодексу газосховищ або кодексу установки LNG. Така вимога має бути пропорційною і застосовуватися у недискримінаційний спосіб.

Враховуючи положення статей 3 (Закон N 329-VIII), 19 (Закон N 329-VIII) та 33 Закону (Закон N 329-VIII) суд приходить до висновку, що доводи Позивача, що фінансове забезпечення є додатковою підставою для відмови оператором газотранспортної системи в доступі замовника до газотранспортної системи, які передбачені частиною третьою статті 19 Закону (Закон N 329-VIII), не відповідає дійсності, оскільки, оператор газотранспортної системи має право вимагати від замовника підтвердження його платоспроможності, саме перед укладенням договору, при цьому, надання фінансового забезпечення замовником виникає вже після укладення договору, а отже, не є підставою для відмови в укладенні договору.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів

За таких обставин, суд приходить до переконання, що позивачем не доведено обставин викладених в позовній заяві, а надані докази не підтверджують заявлених позовних вимог, а відтак вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 122, ст. ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. 185 - 187 КАС України.

 

Суддя

В. І. Келеберда




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали