ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 10 жовтня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів -  Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Яреми А. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом державного підприємства "Харківський обласний радіотелевізійний центр" (далі - Підприємство) до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області (далі - ОДПІ), третя особа - спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, встановив:

У травні 2007 року Підприємство звернулося в суд з позовом до ОДПІ про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 17 квітня 2007 року N 0000092320/0, N 0000102320/0, N 00000102320/0, N 0000112320/0.

На обґрунтування позову зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення порушують права, свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин та не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки ОДПІ не врахувала, що Підприємство є закладом культури і розповсюджує телерадіопередачі та програми.

Відповідач проти позову заперечив та зазначив, що земельний податок нарахований Підприємству вірно, оскільки останнє повинно сплачувати такий податок на загальних підставах, посилаючись при цьому на статтю 2 Закону України від 3 липня 1992 року N 2535-XII "Про плату за землю" (далі - Закон N 2535-XII), згідно з якою використання землі в Україні є платним.

Господарський суд Харківської області постановою від 23 жовтня 2007 року позов задовольнив: визнав протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 16 квітня 2008 року рішення суду першої інстанції скасував, в задоволенні позову відмовив.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 5 липня 2011 року постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2008 року залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до статті 5 Закону України від 23 вересня 1997 року N 540/97-ВР "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" (далі - Закон N 540/97-ВР) розмір плати за землю державними підприємствами зв'язку, які займаються розповсюдженням друкованої продукції, теле- і радіопрограм, не може перевищувати розміру плати за землю закладами культури, а заклади культури згідно із Законом N 2535-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) звільнені від сплати земельного податку.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове - про відмову у задоволенні позову, з висновком якого погодився і касаційний суд, зазначив, що підприємства зв'язку сплачують земельний податок за нульовою ставкою лише у тому випадку, коли вони фінансуються з державного чи місцевих бюджетів.

Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду, Підприємство звернулося із заявою про її перегляд з підстави неоднакового застосування касаційним судом статті 5 Закону N 540/97-ВР.

На підтвердження неоднакового застосування касаційним судом норми матеріального права Підприємство послалося на рішення Вищого адміністративного суду України від 14 червня 2006 року (справа N 2а-а3007/07),25 січня 2007 року (справа N 23/131-6/18), 3 вересня 2007 року (справа N А36/268),29 березня 2011 року (справа N 2-27/18059-20007А), 20 квітня 2011 року (справа N 2-а-824/08) та постанову Верховного Суду України від 31 січня 2006 року (справа N 3-5932к05).

У справах, рішення касаційного суду в яких додані до заяви позивача, суди при вирішенні подібних спорів зазначили, що частиною п'ятою статті 5 Закону N 540/97-ВР передбачено граничний рівень плати за землю державними підприємствами зв'язку, яка не може перевищувати розміру сплати земельного податку закладами культури.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 серпня 2011 року справу допущено для перегляду Верховним Судом України.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Як визначено статтею 2 Закону N 2535-XII використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом, та подають дані відповідній державній податковій інспекції (стаття 14 цього Закону).

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до Закону N 2535-XII, статтею 12 якого визначено пільги щодо сплати земельного податку.

Пунктом 4 частини першої статті 12 Закону N 2535-XII встановлено, що від земельного податку звільняються вітчизняні заклади культури, науки, освіти охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Статтею 21 Основ законодавства України про культуру від 14 лютого 1992 року N 2117-XII (далі - Основи) встановлено, що в Україні гарантується розвиток мережі різних за видами діяльності та формою власності закладів, підприємств та організацій культури: театрів, філармоній, професійних творчих колективів, кіностудій, організацій телебачення, радіомовлення, кіновідеопрокату, видавництв, редакцій, музеїв, художніх галерей (виставок), бібліотек, архівів, клубних закладів, кінотеатрів, цирків, парків культури та відпочинку, навчальних закладів і наукових установ, позашкільних закладів естетичного виховання і дозвілля дітей та юнацтва, дизайнерських, реставраційних центрів і майстерень, історико-культурних, архітектурних заповідників, заповідних територій тощо.

Зазначеною нормою Основ встановлено, що заклади, підприємства і організації культури здійснюють ті види культурної та господарської діяльності, які визначені статтею 12 цих Основ і відповідають цілям, передбаченим їх статутами (положеннями).

Статтею 12 Основ встановлено, що діяльністю у сфері культури є: створення, розповсюдження і популяризація творів літератури та мистецтва; збереження та використання культурних цінностей; естетичне виховання; організація спеціальної освіти, відпочинку і дозвілля громадян.

Суб'єктами діяльності у сфері культури є: професійні творчі працівники, професійні творчі колективи, працівники культури, окремі громадяни; державні і приватні заклади, підприємства, організації і установи, що діють у сфері культури; творчі спілки, національно-культурні товариства, фонди, асоціації, інші громадські об'єднання, їх підприємства; держава в особі її органів влади та управління.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що не всі заклади культури утримуються за рахунок державного бюджету.

Частиною першою статті 4 Закону N 540/97-ВР визначено, що державна підтримка засобів масової інформації здійснюється шляхом протекціоністської політики зниження споживчої вартості інформаційної продукції, включаючи податкове, тарифне, митне, валютне та господарське регулювання, відшкодування збитків, подання фінансової допомоги.

Відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону N 540/97-ВР розмір плати за землю державними підприємствами зв'язку, які займаються розповсюдженням друкованої продукції, теле- і радіопрограм, не може перевищувати розміру плати за землю закладами культури.

Із наведеного вбачається, що стаття 4 цього Закону містить положення щодо організації фінансово-економічної та іншої державної підтримки засобів масової інформації, які пов'язані з положеннями статті 5, що передбачають цю підтримку.

При цьому частиною п'ятою статті 5 Закону не встановлюються пільги щодо плати за землю, яка справляється зазначеними в ній державними підприємствами зв'язку, а передбачено граничний рівень такої плати, який не може перевищувати розмір плати за землю закладами культури. Тим самим законодавець запровадив однаковий підхід при визначенні обов'язків щодо плати за землю до суб'єктів господарювання, які діють в інформаційній сфері, та закладів культури.

Отже, суб'єкти господарювання, які діють в інформаційній сфері, та заклади культури, звільняються від сплати земельного податку лише у тому випадку, коли повністю утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів.

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач не є підприємством, яке фінансується за рахунок державного чи місцевих бюджетів.

З огляду на встановлене судом та враховуючи зазначене вище, Верховний Суд України погоджується із висновком суду касаційної інстанції про правомірність винесення ОДПІ спірних податкових повідомлень-рішень і безпідставність застосування Підприємством пільг відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 Закону N 2535-XII.

Оскільки Вищий адміністративний суд України у справі, що розглядається, правильно застосував норми матеріального права, то у задоволенні заяви Підприємства слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановила:

У задоволенні заяви державного підприємства "Харківський обласний радіотелевізійний центр" відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. В. Кривенко

Судді:

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

М. Є. Короткевич

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

В. В. Онопенко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

І. Б. Шицький

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали