Шановні партнери! Всі ціни, інформація про наявність та терміни доставки документів актуальні.


Додаткова копія: Про визнання протиправними та нечинними постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07 червня 2019 року N 954, від 07 червня 2019 року N 955, від 12 липня 2019 року N 1411

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

30.10.2019 р.

Справа N 640/15005/19

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого, судді - Єгорової Н. М., суддів - Сорочка Є. О., Федотова І. В., при секретарі - Казюк Л. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат", Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", Державного підприємства "Гарантований покупець", Приватного акціонерного товариства "Київхліб" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року (Ухвала N 640/15005/19) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи: Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНА УКРАЇНА ЄК", Державне підприємство "Гарантований покупець" про визнання протиправними та нечинними рішень, встановила:

У серпні 2019 року ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" звернулося до окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправними та нечинними з моменту прийняття:

- постанови від 07 червня 2019 року N 954 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП "НЕК "УКРЕНЕРГО" на II півріччя 2019 року" (Постанова N 954);

- постанови від 07 червня 2019 року N 955 "Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ДП "НЕК "УКРЕНЕРГО" на II півріччя 2019 року" (Постанова N 955);

- постанови від 12 липня 2019 року N 1411 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП "НЕК "УКРЕНЕРГО" (Постанова N 1411).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2019 залучено до участі у справі в якості третіх осіб: ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго", ТОВ "ЕНЕРГЕТИЧНА УКРАЇНА ЄК".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи ДП "Гарантований покупець".

Крім того, разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив зупинити у відношенні до нього дію вказаних постанов та заборонити ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго", що є правонаступником ДП "НЕК "УКРЕНЕРГО", та ТОВ "ЕНЕРГЕТИЧНА УКРАЇНА ЄК" нараховувати та стягувати плату за послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського управління згідно тарифів, що встановлені оскаржуваними постановами НКРЕКП від 07 червня 2019 року N 954 (Постанова N 954), N 955 (Постанова N 955) та від 12 липня 2019 року N 1411 (Постанова N 1411) з ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року (Ухвала N 640/15005/19) заяву про забезпечення позову задоволено частково - зупинено дію (застосування) відносно ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг:

- від 07 червня 2019 року N 954 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП "НЕК "УКРЕНЕРГО" на II півріччя 2019 року" (Постанова N 954);

- від 07 червня 2019 року N 955 "Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ДП "НЕК "УКРЕНЕРГО" на II півріччя 2019 року" (Постанова N 955);

- від 12 липня 2019 року N 1411 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП "НЕК "УКРЕНЕРГО" (Постанова N 1411).

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що наявні очевидні ознаки прийняття оскаржуваних постанов органом, який був створений у неконституційний спосіб та не мав на це повноважень в силу неконституційного створення. Викладене, на переконання суду першої інстанції, свідчить про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних актів. Наголосив, що надані економічні розрахунки вказують на обставини, які свідчать про те, що внаслідок застосування до позивача оскаржуваних постанов останній зазнає значних фінансових та по суті безповоротних втрат.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову, суд зазначив, що внаслідок зупинення дії оскаржуваних актів зупиняється і їх застосування, що поширюється на всіх суб'єктів, які застосовують ці акти до позивача.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема Рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року (Рішення N 5-р/2019), та дійшов помилкових висновків про відсутність у НКРЕКП повноважень щодо встановлення тарифів на ринку енергії. Наголошує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження порушення прав і законних інтересів позивача у зв'язку із прийняттям НКРЕКП оскаржуваних постанов. Крім того, звертає увагу, що зупинення дії оскаржуваних постанов унеможливить виконання оператором системи передачі своїх функцій і обов'язків та зробить неможливим ефективне і надійне функціонування нового ринку електричної енергії.

Поряд з цим, вважаючи судове рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ДП "Гарантований покупець" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що розгляд заяви про забезпечення позову відбувався без його участі та без урахування наданих заперечень. Підкреслює, що збільшення тарифів відповідно до оскаржуваних постанов не є свідченням збільшення підсумкової ціни електроенергії для позивача. Звертає увагу на те, що обраний та встановлений НКРЕКП період для вказаних тарифів відповідає положенням чинного законодавства. Зауважує, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції перешкоджає виконанню спеціальних обов'язків, що покладені на учасників ринку електричної енергії, що може призвести до банкрутства ДП "Гарантований покупець", неможливості забезпечення ним доступності електроенергії для побутових споживачів та до дестабілізації на ринку електричної енергії, порушення функціонування ОЕС України, порушення зобов'язань України перед європейською спільнотою, що несе ризик міжнародно-правових санкцій.

Крім того, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, НКРЕКП подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити у задоволенні клопотання про забезпечення позову. Свою позицію обґрунтовує доводами про те, що зазначені позивачем ознаки протиправності мають бути досліджені виключно під час судового розгляду справи та не можуть слугувати підставою для забезпечення позову, оскільки не відповідають дійсним обставинам справи. Вказує на те, що суд не дослідив структуру тарифу, процедуру прийняття спірних постанов та не надав оцінки дотриманню Комісією порядку прийняття рішень, а тому оскаржувані постанови відповідають всім законодавчим нормам. Підкреслює, що заявник не скористався своїм правом на участь в обговоренні постанов відповідача при їх прийнятті.

Також, вважаючи рішення суду таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині та задовольнити заяву про забезпечення позову у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що ПрАТ НЕК "Укренерго" до цього часу не вжило заходів щодо здійснення перерахунку вартості послуг за попередній та поточний періоди, що, на думку позивача, є дією щодо нарахування та стягнення плати за послуги з передачі електроенергії, відносно якої судом першої інстанції не застосована заборона.

Крім іншого, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПрАТ "Київхліб" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати частково ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва та постановити нову ухвалу, якою зупинити дію постанов НКРЕКП для всіх позивачів. Свою позицію обґрунтовує доводами про те, що оскаржувані постанови є нормативно-правовими актами, а тому у разі зупинення їх дії - дія має зупинятися для всіх суб'єктів, яких вони стосуються. Зауважує, що НКРЕКП не має відповідних повноважень щодо встановлення (зміни) тарифів (цін) на послуги у сфері енергетики.

У відзиві на апеляційні скарги ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", Державного підприємства "Гарантований покупець", а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що зупинення дії спірних постанов НКРЕКП не створює негативних наслідків для функціонування ринку електричної енергії та не призводить до неможливості розрахунків між його учасниками і що наданий НКРЕКП статус суперечить Конституції України, що на сьогодні вже встановлено Рішенням Конституційного Суду України. Наголошує, що оскаржуваними постановами НКРЕКП тарифи збільшено майже в 6 разів, що призводить до значного зростання витрат заводу. Зазначає, що зупинення дій постанов НКРЕКП не може бути перешкодою для виконання ДП "Гарантований покупець" та ДП "НЕК "Укренерго" покладених на них обов'язків, оскільки їх діяльність в такому випадку здійснюється за попередньою постановою N 1905 (Постанова N 1905).

У відзиві на подану ПрАТ "Київхліб" апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" просить апеляційне провадження за вказаною скаргою закрити, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що заходи забезпечення виносились відносно ПрАТ "Київхліб".

У відзиві на подану ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" просить відмовити у її задоволенні. Свої доводи обґрунтовує тим, що ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" не було вказано підстави для скасування судового рішення. Крім того, вказує на те, що забезпечення не може поширюватись на третіх осіб, оскільки відповідачем у справі є НКРЕКП.

У відзиві на подану ПрАТ "Київхліб" апеляційну скаргу ПрАТ "НЕК "Укренерго" просить апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою закрити або відмовити у її задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що ПрАТ "Київхліб" не надало доказів на підтвердження наявності факту порушення його прав оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції. Наголошує, що інститут забезпечення позову не передбачає можливості вжиття таких заходів відносно третіх осіб, що спрямовані на захист особистих прав чи інтересів таких осіб.

У відзиві на подану ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" апеляційну скаргу ПрАТ "НЕК "Укренерго" просить у її задоволенні відмовити, оскільки зазначені в ній доводи не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат", Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", Державного підприємства "Гарантований покупець" необхідно залишити без задоволення, а апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Київхліб", виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України ( N 2747-IV) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею ( N 2747-IV) заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України ( N 2747-IV) забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами ч. ч. 1 ( N 2747-IV), 2 ст. 151 КАС України ( N 2747-IV) позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Крім того, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

У зв'язку з цим суд у кожному випадку повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співрозмірним з позовними вимогами та чи відповідає від меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Аналогічні правові висновки зазначено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі N 640/2326/19 (Постанова N 640/2326/19, К/9901/24760/19).

Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії. Однак передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України ( N 2747-IV) є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України ( N 2747-IV).

Як було встановлено судом першої інстанції, у силу приписів постанови N 954 (Постанова N 954) установлено ДП "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО", правонаступником якого є ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго", на II півріччя 2019 року тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 347,43 грн/МВт·год (без урахування податку на додану вартість) та структуру тарифу на послуги з передачі електричної енергії згідно з додатком.

Згідно постанови N 955 (Постанова N 955) установлено ДП "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" на II півріччя 2019 року тариф на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління на рівні 8,90 грн/МВт·год (без урахування податку на додану вартість) та структуру тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління згідно з додатком.

Відповідно до постанови N 1411 (Постанова N 1411) установлено з 01 серпня 2019 року ДП "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 312,14 грн/МВт·год (без урахування податку на додану вартість) та структуру тарифу на послуги з передачі електричної енергії згідно з додатком. Визнано нечинними попередні постанови, які застосовуються до відносин, що склалися у період липня 2019 року відносно позивача.

У порівнянні з попередніми тарифами внаслідок прийняття вказаних постанов тариф збільшився більш ніж у 6 та 5 разів відповідно.

При цьому постановою НКРЕКП від 12 грудня 2018 року N 1905 (Постанова N 1905) для ДП "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" було встановлено такі тарифи:

тариф на передачу електричної енергії, включаючи плату за централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об'єднаною енергосистемою України, на 2019 рік на рівні 5,926 коп./кВт·год (без урахування податку на додану вартість) з розбивкою по кварталах:

I квартал - 4,224 коп./кВт·год (без ПДВ);

II квартал - 7,103 коп./кВт·год (без ПДВ);

III квартал - 5,740 коп./кВт·год (без ПДВ;

IV квартал - 6,846 коп./кВт·год (без ПДВ);

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач вказує на те, що з грудня 2018 року, після прийняття постанови N 1905 від 12 грудня 2018 року (Постанова N 1905) (тариф на передачу електричної енергії, включаючи плату за централізоване диспетчерське управління), інших додаткових витрат, які б могли призвести до збільшення вищевказаного тарифу у ДП "НЕК "УКРЕНЕРГО" у більш ніж 6 разів, не з'явилося. Між тим звертає увагу, що збільшення плати за послуги ДП "НЕК "Укренерго" (ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго"), на прикладі споживання послуг протягом січня - травня 2019 року, складе 469406107 грн. У зв'язку з цим позивач не зможе виконувати договірні зобов'язання та буде вимушений зупинити діяльність підприємства.

Зі структури тарифу, зазначеного у додатку до постанови N 954 (Постанова N 954), вбачається, що до нього включені витрати на виконання спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів, у тому числі 12396852000 грн. Однак така складова була відсутня у структурі тарифів, який був затверджений постановою від 12 грудня 2018 року N 1905 (Постанова N 1905).

За рахунок завищення тарифу на передачу електричної енергії (постанова N 954 (Постанова N 954)) відбувається перехресне субсидування між користувачами системи: за рахунок коштів споживачів електроенергії здійснюється компенсація суми перевищення вартості електричної енергії з альтернативних джерел над ринковими цінами (над ціною на ринку "на добу наперед"), що є неприпустимим, дискримінаційним, створює нерівні умови для користувачів системи, включаючи як інших виробників електричної енергії, так і споживачів, що не допускається в силу вимог ч. 3 ст. 7 Закону України "Про ринок електричної енергії" (Закон N 2019-VIII).

При цьому у заяві про забезпечення позову вказано, що відповідно до постанови НКРЕКП від 22 квітня 2019 року N 585 (Порядок N 585) та постанови N 586 від 22 квітня 2019 року (Порядок N 586) встановлюється період, на який здійснюється розрахунок тарифу, тривалістю у календарний рік. Однак спірними постановами тариф встановлений на менший період (місяць, кілька місяців).

Водночас позивач зазначає, що постановою НКРЕКП від 12 липня 2019 року N 1411 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП "НЕК "УКРЕНЕРГО" (Постанова N 1411) визнано такою, що втратила чинність, постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 07 червня 2019 року N 954 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП "НЕК "УКРЕНЕРГО" на II півріччя 2019 року" (Постанова N 954). Встановлено тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 312,14 МВт/год (без ПДВ). При цьому звертає увагу позивач, послуги за липень нараховуються саме за постановою N 954 у розмірі 31,214 коп. кВт/год (без ПДВ) та постановою N 955 (Постанова N 955) (0,89 коп. кВт/год без ПДВ).

У заяві про забезпечення позову наголошено, що з 01 серпня 2019 року загальне збільшення витрат споживачів послуг ДП "НЕК "Укренерго" згідно тарифів за постановою N 1411 (Постанова N 1411) відбудеться у 5,417 разів.

Крім іншого, позивач надав економічні розрахунки втрат (збитків), які нестиме підприємство за липень 2019 у розмірі 8516000 грн. та у розмірі 74024000 грн. за період серпня - грудня 2019 у зв'язку із прийняттям оскаржуваних рішень, та вважає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся.

Як було зазначено раніше, ч. 2 ст. 150 КАС України ( N 2747-IV) законодавчо регламентовано підстави для вжиття заходів забезпечення позову. При цьому правова конструкція згаданої норми не вимагає встановлення судом на цій стадії протиправності відповідного рішення суб'єкта владних повноважень, а обмежується достатністю виявлення лише "очевидності" ознак протиправності рішення та порушення прав позивача.

Водночас такі ознаки не мають окреслених законодавчих меж та кваліфікуючих критеріїв і в кожній конкретній справі ці поняття є оціночними.

Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність самих таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії.

Аналогічну правову позиції викладено у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі N 826/16509/18 та від 06 лютого 2019 року справа N 826/13306/18.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 13 червня 2019 року N 5-р/2019 (Рішення N 5-р/2019) зазначив, що НКРЕКП за своїм статусом і повноваженнями не належить ні до органів законодавчої, ні до органів судової влади. Зі змісту Закону N 1540 (Закон N 1540-VIII) випливає, що НКРЕКП також не є міністерством або іншим центральним органом виконавчої влади, які згідно з пунктом 91 статті 116 Конституції України можуть бути утворені Кабінетом Міністрів України. НКРЕКП не належить до системи органів виконавчої влади, її роботу не спрямовує і не координує Кабінет Міністрів України, як це встановлено щодо центральних органів виконавчої влади (частина перша статті 113, пункт 9 статті 116 Конституції України). НКРЕКП також не є консультативним, дорадчим або іншим допоміжним органом чи службою при Президентові України, які згідно з пунктом 28 частини першої статті 106 Конституції України він може створити для здійснення своїх повноважень.

У статті 3 Закону N 1540 (Закон N 1540-VIII) встановлено, що до повноважень НКРЕКП належить, зокрема, формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізація відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Комісії законом (пункт 3 частини другої (Закон N 1540-VIII)); реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг є одним з основних завдань Комісії (пункт 6 частини третьої (Закон N 1540-VIII)). Крім того, Комісія бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та центрального водовідведення (пункт 1 частини першої статті 6 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг"), затверджує типовий договір про постачання та розподіл природного газу споживачу та правила надання послуг з постачання електричної енергії (частина четверта статті 19 (Закон N 2189-VIII), частина п'ята статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (Закон N 2189-VIII)).

Водночас окремі повноваження, якими НКРЕКП наділено відповідно до Закону N 1540 (Закон N 1540-VIII), зокрема щодо проведення цінової політики у сфері енергетики, Конституцією України віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України (пункт 3 статті 116 Основного Закону України), а згідно з чинним законодавством формування та реалізація державної політики у певній сфері покладаються на центральні органи виконавчої влади. Так, відповідно до Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" (Закон N 3166-VI) міністерства України забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики; до основних завдань центральних органів виконавчої влади віднесено також здійснення державного нагляду (контролю) (частина друга статті 1 (Закон N 3166-VI), пункт 2 частини першої статті 17 (Закон N 3166-VI)).

Конституційний Суд України вважає, що утворення постійно діючого незалежного державного колегіального органу, який за функціональним призначенням, сферою діяльності, повноваженнями має ознаки центрального органу виконавчої влади, але не підпорядковується Кабінету Міністрів України і не належить до системи органів виконавчої влади, не узгоджується з Конституцією України.

Отже, утворення та функціонування НКРЕКП у статусі постійно діючого незалежного державного колегіального органу, який їй надано Законом N 1540 (Закон N 1540-VIII), суперечить статтям 5, 6, 8, частині другій статті 19, статтям 85, 106 Конституції України.

Викладене, на переконання судової колегії, свідчить про існування обґрунтованого сумніву в правомірності прийнятих зазначених вище постанов.

При цьому доводи апелянтів щодо відстрочення згаданого вище Рішення Конституційного Суду (Рішення N 5-р/2019) та про те, що останнім не встановлено відсутність у НКРЕКП відповідних повноважень у сфері енергетики та комунальних послуг, судом апеляційної інстанції оцінюється критично, оскільки під час розгляду заяви про забезпечення позову суд встановлює наявність лише ознак протиправності оскаржуваних рішень суб'єкта владних повноважень, а зазначені апелянтами обставини мають бути предметом дослідження під час розгляду справи по суті.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що постанова НКРЕКП від 07 червня 2019 року N 954 (Постанова N 954) була визнана такою, що втратила чинність, постановою відповідача від 12 липня 2019 року N 1411 (Постанова N 1411), а постанова N 955 (Постанова N 955) втратила чинність у зв'язку із прийняттям постанови від 01 серпня 2019 року N 1622 (Постанова N 1622).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність вмотивованих ознак протиправності оскаржуваних постанов.

Водночас судова колегія вважає за необхідне зауважити, що згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.89 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.

Щодо твердження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", Державного підприємства "Гарантований покупець" про те, що невжиття заходів забезпечення позову, які застосовано судом, не могло ускладнити виконання судового рішення в цій справі або перешкодити поновленню прав чи інтересів позивача, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Як було вірно зазначено судом першої інстанції та вбачається із аналізу змісту заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів, збільшення тарифу на послуги з передачі електроенергії більше ніж у 6 разів постановами N 954 (Постанова N 954) та N 955 (Постанова N 955) і більше ніж у 5 разів постановою N 1411 (Постанова N 1411) (з урахуванням постанови N 955) має своїм наслідком суттєві зміни в господарській діяльності позивача, зокрема, навіть припинення діяльності останнього.

Доводи ДП "Гарантований покупець" про те, що зміна вказаними постановами тарифів на електроенергію не свідчить про збільшення підсумкової ціни електроенергії для позивача, є, на думку колегії суддів, передчасними, оскільки спростовуються наданими до заяви про забезпечення позову розрахунками.

Посилання апелянтів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", Державного підприємства "Гарантований покупець" на передбачену законодавством процедуру надмірно сплачених коштів як на підставу для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову судовою колегією оцінюються критично, оскільки, як було встановлено раніше, застосування тарифів за встановленими оскаржуваними постановами НКРЕКП тарифами має значний вплив на фінансове становище підприємства і може призвести до незворотних наслідків у його діяльності.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 наголошував на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Доводи ДП "Гарантований покупець" про те, що зупинення дії постанов НКРЕКП N 954 (Постанова N 954), N 955 (Постанова N 955) та N 1411 (Постанова N 1411) унеможливить діяльність ринку електричної енергії та виконання ДП "НЕК "Укренерго" та ДП "Гарантований покупець" взятих на себе зобов'язань за відповідними договорами, чим призведе до блокування функціонування ОЕС України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як було вірно зазначено ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат", зазначені підприємства мають об'єктивну можливість функціонувати, виконувати взяті на себе договірні зобов'язання та законодавчо покладені на них обов'язки на підставі постанови НКРЕКП N 1905 (Постанова N 1905), яка діяла до прийняття оскаржуваних спірних постанов.

Щодо посилання НКРЕКП про те, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не дослідив процедуру прийняття спірних постанов, такі постанови відповідають всім законодавчим нормам, що заявник не скористався своїм правом на участь в їх обговоренні при прийнятті, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що вказані обставини не підлягають дослідженню при постановленні ухвали про забезпечення позову, а є предметом позову при його розгляді по суті заявлених вимог.

Твердження апелянтів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", Державного підприємства "Гарантований покупець" про те, що оскаржуваною ухвалою суд надав перевагу корпоративним, а не загальнонаціональним інтересам, є, на переконання судової колегії, хибним та таким, що прямо суперечить основоположному принципу адміністративного судочинства - рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом (п. 2 ч. 3 ст. 2 КАС України ( N 2747-IV)).

Крім того, колегією суддів встановлено, що при вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення цього позову суд першої інстанції оцінив, чи не може застосуванням цих заходів бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, та дійшов правильного висновку, що вжиття таких заходів забезпечення шляхом, зазначеним у клопотанні позивача, буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав" проти України" Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами, воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції наголошує, що заходи забезпечення застосовано лише щодо ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат", а тому посилання апелянтів Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Державного підприємства "Гарантований покупець" на те, що задоволення поданої позивачем заяви про забезпечення позову буде мати негативні наслідки для широкого кола суб'єктів господарювання на ринку електричної енергії, є передчасним.

Щодо твердження ДП "Гарантований покупець" про те, що, розглядаючи подану позивачем заяву про забезпечення позову без його участі, суд першої інстанції порушив вимоги процесуального законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. ч. 1 ( N 2747-IV), 2 ( N 2747-IV), 3 ст. 154 КАС України ( N 2747-IV) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Таким чином, розгляд заяви про забезпечення позову за участі учасників справи відбувається у виняткових випадках та є правом суду, а не його обов'язком.

Викладене свідчить, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано усіх вимог положень КАС України ( N 2747-IV).

У межах визначеної нормативної регламентації спірних правовідносин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що зупинення дії постанов НКРЕКП від 07 червня 2019 року N 954 (Постанова N 954), N 955 (Постанова N 955) та від 12 липня 2019 року N 1411 (Постанова N 1411) відносно ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" є допустимим та пропорційним заходом забезпечення позову, а доводи Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", Державного підприємства "Гарантований покупець" не спростовують правомірність його застосування.

Щодо доводів ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" про необхідність заборонити ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго", що є правонаступником ДП "НЕК "УКРЕНЕРГО", та ТОВ "ЕНЕРГЕТИЧНА УКРАЇНА ЄК" нараховувати та стягувати плату за послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського управління згідно тарифів, що встановлені оскаржуваними постановами НКРЕКП від 07 червня 2019 року N 954 (Постанова N 954), N 955 (Постанова N 955) та від 12 липня 2019 року N 1411 (Постанова N 1411), з ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат", колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як було вірно зауважено судом першої інстанції, зупинення дії оскаржуваних постанов НКРЕКП має наслідком зупинення їх застосування як відповідачем, так і іншими суб'єктами, діяльність яких пов'язана із згаданими актами НКРЕКП.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для забезпечення позову у вказаній частині.

Крім іншого, перевіривши матеріали апеляційної скарги ПрАТ "Київхліб", колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Таким чином, реалізуючи передбачене статтею 55 Основного Закону право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється в його володільця у момент порушення чи оспорення останнього.

Водночас суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною, відтак, суд повинен встановити серед іншого, в чому полягає порушення прав особи, яка подає апеляційну скаргу, оскаржуваним судовим рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України ( N 2747-IV) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом ( N 2747-IV).

Тобто передумовою апеляційного оскарження судового рішення особою, яка не брала участі у справі, є встановлення обставин, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки. При цьому, на відміну від ч. 1 ст. 5 КАС України ( N 2747-IV), яка пов'язує право особи на звернення до адміністративного суду, у тому числі із суб'єктивним критерієм, положення ч. 1 ст. 293 КАС України ( N 2747-IV) крізь призму юридичної визначеності та сталості судового рішення гарантують особі право на апеляційне оскарження виключно у випадку, якщо така особа була учасником справи або суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.

На переконання суду, рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.

Разом з тим, як було встановлено раніше зі змісту оскаржуваного судового рішення, встановлені ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва заходи забезпечення не порушує права чи законні інтереси ПрАТ "Київхліб", оскільки заходи забезпечення позову застосовані лише до ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат".

Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року N 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Тобто охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

У даному випадку, як було зазначено вище, ухвала суду першої інстанції стосується прав та обов'язків вичерпного кола осіб, до якого ПрАТ "Київхліб" не входить, а відтак, на думку суду апеляційної інстанції, не може свідчити про порушення охоронюваних законом прав та інтересів останнього.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 305 КАС України ( N 2747-IV) суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Згідно ч. 2 ст. 305 КАС України ( N 2747-IV) про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

З урахуванням наведеного, з огляду на встановлену вище відсутність порушення прав та інтересів ПрАТ "Київхліб" ухвалою суду у даній справі, судова колегія приходить до висновку про необхідність закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Київхліб".

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно п. 41 висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України ( N 2747-IV) за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України ( N 2747-IV) визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242 - 244 ( N 2747-IV), 250 ( N 2747-IV), 308 ( N 2747-IV), 310 ( N 2747-IV), 315 ( N 2747-IV), 316 ( N 2747-IV), 321 ( N 2747-IV), 322 ( N 2747-IV), 325 КАС України ( N 2747-IV), колегія суддів постановила:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат", Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року (Ухвала N 640/15005/19) - без змін.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Київхліб" - закрити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України ( N 2747-IV), шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

 

Суддя-доповідач

Н. М. Єгорова

Судді:

Є. О. Сорочко

 

І. В. Федотов




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали