ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26.08.2015 р.

N К/800/60969/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Бухтіярової І. О., Приходько І. В., Рибченка А. О., за участю секретаря судового засідання - Бовкуна В. В., представника позивача - Б. С. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Олто" на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 року у справі N 811/586/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Олто" (далі - позивач, ТОВ фірма "Олто") до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач, Кіровоградська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, встановила:

ТОВ фірма "Олто" звернулось у лютому 2013 року до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.09.2012 року N 0001010225, від 05.12.2012 року N 0001640225.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 року, у задоволені адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги позивача. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з придбання товарів (робіт, послуг) у ПП "Еліт Агро Центр" за листопад 2009 року, ПП "Колос Кіровоградщини-2009" за травень 2010 року, ТОВ "Агро Регіон Трейд-7" за жовтень та листопад 2010 року, ПП "Спец-тех-агро" за грудень 2010 року, за результатами якої складено акт N 104/22-5/24744314 від 07.09.2012 року, яким встановлено порушення позивачем вимог: пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України від 03.04.97 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 158327,00 гривень; завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість, ряд. 26 Декларації на суму 16479,00 гривень; завищено дозволений податковий кредит на загальну суму 20771,00 гривня.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 18.09.2012 року N 0001010225, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 16479,00 гривень; від 05.12.2012 року N 0001640225, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 223873,00 гривень, з яких 179098,00 гривень основний платіж та 44775,00 гривень штрафні (фінансові) санкції.

Судами встановлено, що висновки відповідача щодо визначення позивачеві податкового зобов'язання ґрунтуються на відсутності реальності господарських операцій з контрагентами ПП "Еліт Агро Центр", ПП "Колос Кіровоградщини-2009", ТОВ "Агро Регіон Трейд-7", ПП "Спец-тех-агро". Вказані висновки ґрунтуються на аналізі відомостей одержаних з актів перевірок вказаних підприємств.

Відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що висновки акта перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є правомірними та обґрунтованими.

Колегія суддів вважає такий висновок передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина ухвали апеляційного суду повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Оскаржені судові рішення не відповідають вказаними положенням, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій взагалі не надано оцінки наданим позивачем в обґрунтування своїх доводів доказам та не зазначено підстав їх відхилення.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В той же час, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судам, при вирішенні даної справи, слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема:

рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо;

установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, встановити статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції;

установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Судами попередніх інстанцій взагалі не було з'ясовано та встановлено належними та допустимими доказами обставини щодо реальності господарських операцій між позивачем та ПП "Еліт Агро Центр", ПП "Колос Кіровоградщини-2009", ТОВ "Агро Регіон Трейд-7", ПП "Спец-тех-агро".

Крім того, судами попередніх інстанцій при вирішенні даної справи не досліджувалось питання реальності господарських операцій з урахуванням наявних в матеріалах справи відповідних первинних бухгалтерських документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, надходження товару, тощо.

Отже, з метою дослідження фактичного виконання господарських операцій судам необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати первинні бухгалтерські документи.

Проте судами попередніх інстанцій при вирішенні даної справи не було належним чином повно та всебічно досліджено матеріали справи, а також не було надано належної правової оцінки доказам у сукупності та взаємозв'язку.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 11 Кодексу адміністративного суду України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Стверджуючи про відсутність фактичного виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП "Еліт Агро Центр", ПП "Колос Кіровоградщини-2009", ТОВ "Агро Регіон Трейд-7", ПП "Спец-тех-агро", суди першої та апеляційної інстанції посилаються на акти невиїзної перевірки вказаних контрагентів.

Проте суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що вказані акти не є безумовною підставою для висновків про безтоварність спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Отже, посилання судів на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05.02.2014 року у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_8, у тому числі по факту створення ТОВ "Агро Регіон Трейд-7" з метою ухилення від сплати податків, якою було звільнено ОСОБА_9 та ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, є необґрунтованим, оскільки дана постанова не містить посилань на господарські взаємовідносини ТОВ "Агро Регіон Трейд-7" з позивачем.

Посилання відповідача, з якими погодилися суди першої та апеляційної інстанцій, на протоколи допиту ОСОБА_10 (бухгалтер ПП "Спец-тех-агро") підлягають відхиленню, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Перелік засобів (джерел доказів) доказування є вичерпним.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, встановити питання можливості фактичного виконання спірних операцій на підставі належних доказів, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Олто" - задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 року у справі N 811/586/13-а - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

 

Головуючий, суддя

І. О. Бухтіярова

Судді:

І. В. Приходько

 

А. О. Рибченко




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали