ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

11.05.2017 р.

Справа N 818/1740/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого, судді - Бондара В. О., суддів: Кононенко З. О., Калиновського В. А., за участю секретаря судового засідання - Цибуковської А. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 р. по справі N 818/1740/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білопілля Агро" до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Білопілля Агро" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - відповідач) який мотивує тим, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2013 по 30.06.2016. За наслідками перевірки винесено податкове повідомлення-рішення N 0010821304/45043, яким визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та N 0001531406, яким застосовано штрафні санкції за порушення порядку обігу готівки. Вважає ці рішення частково протиправними.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Білопілля Агро" до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення N 0001531406 від 07.10.2016 за платежем штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в частині штрафу на суму 143 грн. 82 коп.

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення N 00108221304/45043 від 06.10.2016, яким визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в частині основного платежу на суму 143 грн. 82 коп., штрафних (фінансових) санкцій на суму 107 грн. 87 коп.

Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (код ЄДРПОУ 39456414) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білопілля Агро" (код ЄДРПОУ 35103599) судовий збір в розмірі 290,31 грн., сплачений при зверненні до суду, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідачем зазначено, що вважає постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову незаконною та необґрунтованою у зв'язку з неповним з'ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2013 по 30.06.2016. За наслідками перевірки 06.10.2016 винесено податкове повідомлення-рішення N 0010821304/45043, яким збільшено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 326 грн. 57 коп., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 228 грн. 59 коп.; 07.10.2016 винесено податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 2017 грн. 30 коп. (а. с. 17-20).

Не погодившись позивач звернулась до суду з позовом про визнання протиправними та касування податкових повідомлень - рішень.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та вважає необхідним визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення N 0001531406 від 07.10.2016 за платежем штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в частині штрафу на суму 143 грн. 82 коп.; N 00108221304/45043 від 06.10.2016, яким визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в частині основного платежу на суму 143 грн. 82 коп., штрафних (фінансових) санкцій на суму 107 грн. 87 коп.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки відповідачем встановлено та не заперечується позивачем, що в періоді, який перевірявся, працівниками ТОВ "Білопілля Агро" отримувались готівкові кошти на відрядження та під звіт.

Так, постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року N 637 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні; (Положення). Відповідно до п. 2.11 цього Положення видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України. Відповідно до п. 3.1 Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Порядок складання звіту про використання коштів (Порядок N 845) та його форма (Наказ N 845) встановлена наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання", що набрав чинності 06.11.2015. Відповідно до п. п. 3 (Порядок N 845), 4 цього порядку (Порядок N 845) Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (Наказ N 845), подається до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів така сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або при поданні зазначеного Звіту.

Дія абзаців першого та другого цього пункту поширюється також на витрати, пов'язані з відрядженням чи виконанням деяких цивільно-правових дій, оплачених з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або іменних чеків, інших платіжних документів. При цьому, якщо під час службового відрядження платник податку отримав готівку із застосуванням платіжних карток, він подає Звіт (Наказ N 845) і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження. Відрядженій особі - платнику податку, який застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, а строк подання платником податку Звіту не перевищив десяти банківських днів, за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може продовжити такий строк до двадцяти банківських днів (до з'ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами). Якщо платник податку не повертає суми надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає граничний строк (до закінчення третього або п'ятого, а в окремих випадках десятого чи двадцятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт), то така сума, розрахована з урахуванням пункту 164.5 статті 164 розділу IV Кодексу, підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб відповідно до пункту 167.1 статті 167 розділу IV Кодексу за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць. У разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку.

Аналогічні положення містили п. п. 2 (Порядок N 845), 3 Порядку складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (Порядок N 845), затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 24.12.2013 N 845, що діяв до 06.11.2015.

Відповідно до п. п. 170.9.1 - 170.9.3 п. 170.9 ст. 170 ПК України Податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно із цим підпунктом.

Не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат. Зазначені в абзаці другому цього підпункту витрати не є об'єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо. Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (Наказ N 845), подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту. Дія цього пункту поширюється також на витрати, пов'язані з відрядженням чи виконанням деяких цивільно-правових дій, що були оплачені з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або іменних чеків, інших платіжних документів.

Таким чином з викладеного вбачається, що працівник, який отримав кошти на відрядження або під звіт, має у встановлений термін після закінчення такого відрядження чи виконання дій, для яких отримано кошти, подати звіт встановленої форми. Витрати мають бути підтверджені належним чином складеними розрахунковими документами. У випадку відсутності належних документів, або неподання звіту, витрачені суми включаються до оподатковуваного доходу такої фізичної особи, а податковий агент має сплатити з цих сум податок на доходи фізичних осіб.

Згідно до пп. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 до звіту про використання коштів від 03.02.2016 додано фіскальний чек на суму 799 грн., сплачених за проживання в готелі (а. с. 8 - 9). Розрахунок проведено з використанням платіжної картки. Відповідач вважає, що цей чек не відповідає вимогам до його заповнення та не є підтвердженням сплати коштів в зв'язку з відсутністю в ньому вказівки на здійснення оплати карткою. З такою позицією суд погодитись не може. З наданої копії чеку вбачається, що в ньому дійсно вказано на проведення безготівкового розрахунку, але не вказано про використання картки. Разом з тим, чек містить усі необхідні реквізити, що дають змогу встановити ким проведено оплату та в якому розмірі, хто є отримувачем, дату вчинення операції. Крім того до звіту додано рахунок готелю, який також надає змогу встановити характер правовідносин (а. с. 11). За таких обставин, суд вважає, що окремий недолік фіскального чеку не призводить до його недійсності, а висновок відповідача про відсутність належного документального підтвердження витрат в цій частині є безпідставним.

До звіту від 07.09.2015 ОСОБА_2 додано фіскальний чек N 8773 про оплату товарів в сумі 478 грн. (а. с. 12). При цьому в документів відсутній код реєстратора розрахункових операцій.

За повідомленням відповідача, фізична особа - підприємець ОСОБА_3, у якого відповідно до звіту було придбано товар, не має належним чином зареєстрованого реєстратора розрахункових операцій. Таке твердження позивачем ніякими доказами не спростовано. В судовому засіданні представником позивача надано для огляду оригінал звіту та доданих до нього документів. Крім зазначеного чеку до нього додано копію товарного чеку (а. с. 139). В акті перевірки відсутня будь-яка інформація про подання такого документу під час перевірки. Крім того, подана позивачем разом з позовом копія звіту не містить копії товарного чеку (а. с. 12). Будь-які доказі наявності товарного чеку на момент перевірки позивачем не подано. Суд вважає висновки відповідача про відсутність належного документального підтвердження витрат в цій частині правомірними.

До звіту від 27.04.2015 ОСОБА_4 подано рахунок на оплату державного номерного знаку та свідоцтва про реєстрацію на загальну суму 166 грн. 40 коп. та копії двох квитанцій (а. с. 13-16). Норми наведених вище нормативних актів, якими регулюється порядок обігу готівки та оформлення звітів про використання коштів, не передбачають можливості підтвердження таких витрат копіями платіжних документів. В ході перевірки позивачем надано лише копії квитанцій. Не було надано оригіналів квитанцій і на вимогу суду. Висновок відповідача про відсутність належного підтвердження сплати коштів в цій частині суд також вважає правомірним.

Як вбачається з матеріалів справи, за звітом, поданим ОСОБА_1 відповідачем визначено суму зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 143 грн. 82 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 107 грн. 87 коп. Штрафна санкція за порушення норм регулювання обігу готівки відповідачем застосовано в розмірі сплачених коштів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо необхідності визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення N 0001531406 від 07.10.2016 за платежем штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в частині штрафу на суму 143 грн. 82 коп.; N 00108221304/45043 від 06.10.2016, яким визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в частині основного платежу на суму 143 грн. 82 коп., штрафних (фінансових) санкцій на суму 107 грн. 87 коп.

Згідно частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими з вище зазначених підстав і висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 р. по справі N 818/1740/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

 

Головуючий, суддя

В. О. Бондар

Судді:

З. О. Кононенко

 

В. А. Калиновський




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали