ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

16.08.2016 р.

N К/800/16654/15

Ухвалу скасовано(згідно з постановою Верховного Суду України від 12 вересня 2017 року) (Постанова N 21-3775а16, 826/10933/14)

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого - Моторного О. А., суддів: Борисенко І. В., Юрченко В. П., за участю секретаря - Калініна О. С., та представників сторін: від позивача - В. С. С., від відповідача - А. Т. Ю., К. Ю. Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 у справі N 826/10933/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Люкс реклама" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, встановив:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015, позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.04.2014 N 0004082201 та N 0004092201.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Рекламне агентство "Люкс реклама" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 03.01.2012 по 28.03.2014, за результатами якої складено акт від 04.04.2014 N 252/1-22-01-38039165.

В ході проведення перевірки, з урахуванням листа від 22.04.2014 N 5119/10/22-01 щодо розгляду заперечень на акт перевірки, податковим органом встановлено порушення ТОВ "Рекламне агентство "Люкс реклама": п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 1750500 грн.; пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на суму 1662976 грн.

На підставі акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.04.2014 N 0004082201, за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2188125,00 грн., з яких за основним платежем 1750500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 437625 грн. та податкове повідомлення-рішення від 25.04.2014 N 0004092201 за платежем податок на прибуток, на загальну суму 2078720 грн., з яких за основним платежем 1662976,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 415744 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Судами попередніх інстанцій встановлено, факт здійснення господарських відносин ТОВ "Рекламне агентство "Люкс реклама" з його контрагентом - ТОВ "Старксервіс" на підставі договорів про надання маркетингових послуг підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинними документами, зокрема податковими накладними, актами виконаних робіт та звітами по проведеним маркетинговим дослідженням.

Як вбачається з матеріалів справи, при проведенні перевірки податковим органом використано акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від N 1066/26-55-22-08/38292311 від 03.04.2014 про неможливість проведення господарських відносин за період діяльності з 01.09.2012 по 28.02.2014, яким встановлено порушення ТОВ "Старксервіс" п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.09.2012 по 28.02.2014 на загальну суму 187041370,00 грн. та завищено податковий кредит з податку на додану вартість за період з 01.09.2012 по 28.02.2014 на загальну суму 174664772,80 грн.

Також встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст. 22, 135, 184 Податкового кодексу України по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ "Старксервіс" у підприємств - постачальників за період з 01.09.2012 по 28.02.2014 та з постачанням цих товарів від ТОВ "Старксервіс" контрагентам покупцям за період діяльності з 01.09.2012 по 28.02.2014.

Окрім того, податковий орган посилався на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013 справа N 761/22932/13-к, відповідно до якого ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 205 КК України (пособництво у створенні фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності), в тому числі безпосередню участь у реєстрації ТОВ "Старксервіс", за попередньою змовою з ОСОБА_6, який був директором ТОВ "Старксервіс" з 01.09.2012 по 31.10.2012.

Як вірно вказано судами попередніх інстанцій, з 01.11.2012 по 28.02.2014, в період, коли позивач мав господарські відносини з ТОВ "Старксервіс", директором підприємства був ОСОБА_7, який не причетний до обставин, встановлених вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013 справа N 761/22932/13-к.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що доводи відповідача про проведення ТОВ "Рекламне агентство "Люкс реклама" транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру, є помилковими.

За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

О. А. Моторний

Судді:

І. В. Борисенко

 

В. П. Юрченко




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали