ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

24.01.2017 р.

N К/800/42370/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді-доповідача - Голубєвої Г. К., суддів: Борисенко І. В., Приходько І. В., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2014 року (Ухвала N 806/1575/14) та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року по справі N 806/1575/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сончік" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сончік" звернулось до суду з позовною заявою до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень N 0000422200 від 19.03.2014 року про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 731228,00 грн.; N 0000412200 від 19.03.2014 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 143380,00 грн. за основним платежем та 71690,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; N 0000442200 від 19.03.2014 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 165516,00 грн. за основним платежем та 82758,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; N 0000462200 від 19.03.2014 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (заявлену в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) у розмірі 36138,00 грн. за основним платежем та 9035,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; N 0000452200 від 19.03.2014 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 72478,00 грн.; N 0003291702 від 19.03.2014 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3364,87 грн. за основним платежем та 2523,65 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2014 року (Ухвала N 806/1575/14) у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.02.2014 року Бердичівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області проведено виїзну планову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сончік" питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, про що складено акт N 268/22-00/34126306 від 13.02.2014 року.

Також, у період з 03.03.2014 року по 07.03.2014 року Бердичівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області проведено виїзну документальну позапланову перевірку ТОВ "Сончік" у зв'язку із розглядом заперечення від 24.02.2014 року N 118 на акт Бердичівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області від 13.02.2014 року N 268/22-00/34126306, за результатами якої складено акт від 14.03.2014 року N 390/22-00/34126306.

В результаті проведення перевірки встановлено порушення:

1) п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, пп. 138.8.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 143380,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток за 2012 рік в сумі 731228,00 грн.;

2) п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, пп. 192.1.1 п. 192.1, п. 192.3 ст. 192 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 165516 грн.;

- абз. "б" п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України - ТОВ "Сончік" завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за 2012 року в розмірі 36138,00 грн., а саме - за квітень 2012 року;

- п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, пп. 192.1.1 п. 192.1, п. 192.3 ст. 192 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на суму 41562,00 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, пп. 192.1.1 п. 192.1, п. 192.3 ст. 192 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на суму 30916,00 грн.;

3) пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164; п. 167.1 ст. 167; пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170, п. 171.2 ст. 171; п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 3402,74 грн.

На підставі актів перевірки Бердичівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Що стосується заниження податку на прибуток внаслідок відображення суми вартості повернення раніше реалізованих товарів, відображених в рядку 03.26 "Перерахунок доходів у разі зміни суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг)" додатка ІД "Інші доходи" на загальну суму 436205,00 грн., колегія суддів погоджується з наступними висновками судів попередніх інстанцій.

Відповідно до п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України у разі, якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України визначено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Встановлено, що ТОВ "Сончік" у перевіряємому періоді здійснено повернення реалізованих товарів (ортопедичних матраців, м'яких меблів, наматрацників).

З матеріалів справи, зокрема, з копій свідоцтв про державну реєстрацію, встановлено, що всі ці товари придбані та повернуті суб'єктами господарювання, з якими укладені відповідні господарські договори на постачання товарів.

Дані повернення обліковувалися на складі підприємства та приймалися матеріально відповідальними особами підприємства.

Крім того, вказане підтверджується актами звірки залишків товарів.

Відповідно до статей 626 - 628 ЦК України під договором необхідно розуміти домовленість двох сторін, яка направлена на встановлення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в оформлені договорів, виборі контрагента і визначенні умов договору.

У відповідності до ст. ст. 179, 189, 190 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоекономічні) ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Первинними документами підтверджено факт постачання, повернення та оплати товарів на спірну суму.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України дане повернення включено до інших доходів зі знаком "мінус".

Згідно з п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України дану операцію було відображено в обліку в момент переходу права власності на товар, тобто, в момент повернення товару підприємству на підставі належним чином оформлених первинних документів. Факт наявності належним чином оформлених первинних документів по даним господарським операціям підтверджено відповідачем на сторінках акту перевірки.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з твердженням судів про те, що висновок відповідача щодо заниження позивачем суми доходів у розмірі 436205,00 грн. є протиправним.

Що стосується віднесення позивачем до складу витрат витрати по придбанню послуг з оренди приміщень та обладнання у ТОВ "Бофіка" на загальну суму 841205 грн., що не підтверджується відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачає, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996-XIV) первинні документи - це документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Статтею 9 Закону N 996-XIV встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Встановлено, що 01.01.2012 року позивачем укладено договір N 1 з ТОВ "Бофіка" про оренду нежитлових приміщень (будівлі) по вул. Красіна 16, м. Бердичів, загальною площею 3517,2 кв. м На виконання умов зазначеного договору позивачем надано акти звірки-приймання (наданих послуг) за кожен місяць оренди.

Судами також встановлено, що орендоване майно є будівлями, в яких безпосередньо розміщене виробниче обладнання ТОВ "Сончік" та здійснюється виробництво та зберігання продукції, яку виробляє підприємство. Власних основних засобів, де можна було б розмістити виробниче обладнання та здійснювати випуск та зберігання продукції, позивач не має.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що складені акти разом з договором та додатками до нього дають повну можливість розкрити зміст господарської операції та ідентифікувати активи, зобов'язання, доходи або витрати, з нею пов'язаних.

Отже, у відповідача відсутні правові підстави для зменшення позивачу суми витрат в розмірі 841205,00 грн. та донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Що стосується включення до складу витрат вартість пального, списаного для заправки власних автомобілів менеджерів з продажу, на загальну суму 76704,00 грн., що не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення, зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, слід зазначити наступне.

Підпункт 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України вказує, що витрати на збут включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Встановлено, що використання працівниками власних автомобілів за договорами з ТОВ "Сончік" безпосередньо пов'язана із виконанням ними своїх службових обов'язків.

Згідно посадових інструкцій менеджерів зі збуту їх завданням та зобов'язанням є: організація та координація збутової діяльність відповідно до замовлень і укладених договорів, забезпечення постачання продукції, що випускається, споживачам у встановлені терміни в повному обсязі; організація проведення маркетингових досліджень з вивчення споживчого ринку і його перспектив, формування і розширення господарських зв'язків зі споживачами, проведення аналізу попиту покупців, ступеня задоволення потреб вимог і запитів споживачів на вироби, що пропонуються, рівня конкурентоспроможності продукції на ринку шляхом вивчення і оцінювання потреб споживачів, моніторингу конкурентів та цілий ряд інших завдань, які безпосередньо пов'язані з виконання службових обов'язків і для якісного та своєчасного виконання яких необхідний автотранспорт.

Матеріали справи містять копії первинних документів, які підтверджують, що підприємство використовувало бензин в господарських цілях, саме: заява до керівника підприємства про дозвіл використання особистого автомобіля в службових цілях, дозвіл керівництва підприємства на використання автомобіля в службових цілях з виплатою компенсації, договорами про використання власних автомобілів, накази про порядок використання автомобіля, належного працівникові у службових цілях, про виплату працівникові суми компенсації за використання його автомобіля в службових цілях.

Крім того, з тексту п. 2.1 договорів вбачається, що автомобіль використовується його власником - працівником підприємства особисто при здійсненні своїх трудових обов'язків, за що працівник і отримує від підприємства компенсацію за знос свого транспортного засобу у розмірі 10 копійок за кожен кілометр пробігу.

Таким чином, використане паливо, якими заправлялися власні автомобілі під час виконання трудових обов'язків, було правомірно віднесено до складу витрат на збут підприємства, оскільки транспортні засоби використовувалися в трудовій діяльності та відповідно до аналогії закону ст. 125 Кодексу законів про працю України, працівники отримували компенсації за зношення в службових цілях власних інструментів.

Правомірність застосування до транспортних засобів аналогії з інструментами, підтверджується й Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстата України від 13.01.2004 року N 5, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за N 114/8713, у п. 3.22 розділу 3 "Інші виплати, що не належать до фонду оплати праці" якої зазначено про компенсації працівникам за використання для потреб виробництва власного інструменту та особистого транспорту.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що наявні первинні документи підтверджують факт списання та використання спірного палива в господарській діяльності ТОВ "Сончік".

Що стосується завищення позивачем суми від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду за I квартал 2012 року на суму 239509,00 грн., за півріччя 2012 року на суму 59877,00 грн. (25 %), за три квартали 2012 року на суму 59877,00 грн. (25 %) та за 2012 рік на суму 59877,00 грн. (25 %), в результаті не врахування в податковій звітності по податку на прибуток результатів попередньої виїзної планової документальної перевірки, колегія суддів погоджується з наступними висновками судів попередніх інстанцій.

Відповідно до п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Встановлено, що після отримання повідомлення про планову перевірку за 2011 рік позивачем до початку перевірки було подано відповідачу уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року, 2 - 3 квартал 2011 року, та 2 - 4 квартали 2011 року.

Відповідач листом N 3042/10/15-01 від 01.03.2012 року відмовив ТОВ "Сончік" у прийнятті даних декларацій. Не погодившись з даним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.04.2012 року по справі N 0670/1852/12, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду 18.09.2012 року, позов ТОВ "Сончік" задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Бердичівської ОДПІ від 01.03.2012 року N 3042/10/15-01 про невизнання уточнюючих податкових декларацій з податку на прибуток ТОВ "Сончік" за 2 квартал 2011 року, 2 - 3 квартал 2011 року та 2 - 4 квартали 2011 року. Рішення набрало законної сили.

Частиною 1 ст. 255 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, значення даних коригувань набрали законної сили з 18 вересня 2012 року.

Порушення за результатами перевірки та донараховані на підставі них податкові зобов'язання з податку на прибуток були оплачені позивачем грошовими коштами згідно платіжного доручення N 593 від 03.05.2012 року на суму 59133,94 грн. та N 210 від 16.02.2012 року на суму 3178,00 грн. Відповідно, жодних зменшень від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на підставі поданих уточнень за результатами акту перевірки за 2011 не відбувалося, оскільки на період написання акту та прийняття на його підставі податкових повідомлень-рішень дані уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року, 2 - 3 квартал 2011 року, та 2 - 4 квартали 2011 року не мали законної сили в розумінні КАС України. Також, на момент початку перевірки, згідно даних Бердичівської ОДПІ, жодних переплат з податку на прибуток за позивачем не рахувалося.

Крім того, податкове повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ від 07.08.2013 року N 000099151, яким зменшувалося від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2012 рік в сумі 629022,00 грн., що виникло за рахунок поданих уточнюючих податкових декларацій з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року, 2 - 3 квартал 2011 року, та 2 - 4 квартали 2011 року, скасовано ДПС у Житомирській області на підставі рішення про результати розгляду первинної скарги від 25.10.2012 року N 17536/М-С/10-205.

З огляду на викладене, судами вірно встановлено відсутність зі сторони позивача порушення п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України.

Щодо заниження позивачем суми податкового зобов'язання з повернення раніше реалізованих ортопедичних матраців, м'яких меблів, наматрацників на загальну суму 90047,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Пункт 192.3 статті 192 Податкового кодексу України передбачає, що результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Встановлено, що позивач після повернення товарів здійснював коригування податкових зобов'язань, виписував необхідні коригуючи документи та включив дані суми до поточних декларацій з ПДВ.

Крім того, позивач звертався до відповідача у відповідності до ст. 52 Податкового кодексу України, з питань надання індивідуальної податкової консультації, якою просив роз'яснити, чи має право підприємство коригувати податкове зобов'язання з ПДВ в сторону зменшення в разі повернення від неплатника ПДВ товару, який не був таким неплатником ПДВ оплачений підприємству.

Згідно отриманого ТОВ "Сончік" індивідуального податкового роз'яснення Бердичівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області від 12.12.2013 року N 7327/10/11-06 зазначено, що постачальник - платник ПДВ, при повернені товарів/послуг особою, яка на дату їх придбання не була платником цього податку, має право зменшити раніше сформовані податкові зобов'язання з ПДВ за умови повернення йому у власність раніше поставлених ним товарів, та надання отримувачу - неплатнику ПДВ повної грошової компенсації їх вартості.

Позивачем підтверджено як факт повернення товару, так і факт повернення коштів, тобто, виконані всі необхідні умови для коригування ПДВ у разі повернення товарів. Факт наявності необхідних первинних документів, що підтверджують факт вчинення господарських операцій, податковим органом не спростовано.

Крім того, відповідно до п. 53.1 ст. 53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Щодо завищення ТОВ "Сончік" сум податкового кредиту з вартості орендних послуг, отриманих ТОВ "Бофіка" м. Бердичів на загальну суму 168243,00 грн., та, в результаті, не підтвердження факту використання паливо-мастильних матеріалів у межах господарської діяльності підприємства на загальну суму ПДВ 15342,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Встановлено, що висновки акта перевірки про не підтвердження позивачем права на податковий кредит спростовуються наданими та дослідженими первинними документами.

Зазначені вище документи містять всі обов'язкові реквізити та мають юридичну силу. Виписані податкові накладні відповідають вимогам Податкового кодексу України, що не заперечується в акті перевірки, а тому позивач правомірно включив суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що ТОВ "Сончік" правомірно включено до складу податкового кредиту суму податку по фінансово-господарським операціям з контрагентами.

Стосовно ненарахування та неперерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету з доходу, отриманого платником податку від роботодавця, як додаткове благо у вигляді безоплатно отриманих працівниками підприємства продовольчих та алкогольних напоїв на загальну суму ПДФО 436,00 грн. та ПДФО в сумі 2928,87 грн. з суми доходу, отриманого гр. ОСОБА_3, як додаткове благо, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Тобто, згідно даного пункту, дохід виникає в разі ідентифікації особи, яка отримує дохід та не підтвердження понесених витрат платника з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати.

Встановлено, що придбані алкогольні напої було використано при зустрічі з контрагентами, на яких проводились переговори щодо подальшої співпраці. Факт проведення переговорів та списання даних напоїв на представницькі витрати підтверджується актами, копії яких містяться в матеріалах справи. Таким чином, відсутні підставі для донарахування спірної суми.

Крім того, встановлено, що додаткове благо в сумі 16596,99 грн. виникло в результаті відшкодування вартості використання ОСОБА_3 власного автомобіля в службових цілях.

Використання ОСОБА_3 власного автомобіля під час виконання трудових обов'язків в господарських цілях підтверджується заявою до керівника підприємства про дозвіл використання особистого автомобіля в службових цілях, дозволом керівництва підприємства на використання автомобіля в службових цілях з виплатою компенсації, договорами про використання власних автомобілів, наказами про порядок використання автомобіля, належного працівникові у службових цілях, про виплату працівникові суми компенсації за використання його автомобіля в службових цілях.

Дані документи відповідають положенням ст. 125 Кодексу законів про працю України із застосуванням аналогії закону щодо прирівнювання автомобілів до інструментів, що свідчить про правомірність віднесення цих нарахувань до складу витрат та безпідставність визнання їх, як додаткове благо.

Статтею 125 Кодексу законів про працю України гарантовано право працівників на одержання компенсації за зношування (амортизацію) своїх власних інструментів, які використовуються ними для потреб підприємства.

Використання працівниками власних автомобілів за договорами з ТОВ "Сончік" безпосередньо пов'язана із виконанням ними своїх службових обов'язків.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що первинними документами підтверджено факт використання автомобіля ОСОБА_3 в господарській діяльності ТОВ "Сончік", а тому підстав для донарахування ПДФО на суми компенсації за використання автомобіля, як за додаткове благо, немає.

Крім того, судами встановлено, що заборгованість в сумі 37,87 грн. по ПДФО ТОВ "Сончік" визнано та сплачено до бюджету України.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області відхилити.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2014 року (Ухвала N 806/1575/14) та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року по справі N 806/1575/14 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

 

Головуючий

Г. К. Голубєва

Судді:

І. В. Борисенко

 

І. В. Приходько




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали