ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

27.02.2018 р.

Справа N 802/1853/16-а

 

Адміністративне провадження N К/9901/4639/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач), суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П., при секретарі судового засідання - Гутніченко А. М., за участю представників: від позивача - Г. Т. В. на підставі ордеру серії [...], від відповідача - не з'явився, розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року (головуючий суддя - Дмитришена Р. М.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року (у складі колегії суддів: Білоус О. В., Соврига Д. І., Курко О. П.) у справі 802/1853/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, установив:

08 листопада 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" (далі - Товариство, платник податків, позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - податковий орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницької області від 27 жовтня 2016 року за N 0003381401, N 0003421402, з мотивів протиправності їх прийняття.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області від 27.10.2016 N 0003381401 та N 0003421402.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з правомірності формування позивачем даних бухгалтерського та податкового обліку, яка підтверджена висновком судового експерта, за результатами експертизи, призначеної і проведеної у даній справі.

15 листопада 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області звернулось із касаційною скаргою на постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції.

28 грудня 2017 року Верховному Суду передано касаційну скаргу відповідача по справі, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У доводах касаційної скарги податковий орган посилається на непідтвердження реальності господарських операцій з контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю "Торглайнсенд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Дайнекс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Рокдейл", Товариством з обмеженою відповідальністю "Стайл-ЛТД", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ромаростар". Вказує на наявність обвинувальних вироків щодо директорів Товариства з обмеженою відповідальністю "Торглайнсенд" (ОСОБА_2) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайнекс" (ОСОБА_3). Обґрунтовує завищення підприємством витрат відповідно актів списання запасних частин сум вартості нових автомобільних шин пневматичних та сум вартості акумуляторних батарей при установці їх на транспортні засоби.

У касаційній скарзі необхідність подання Звіту про здійснення контрольованих господарських операцій обґрунтовується податковим органом положеннями пп. 39.2.1.2, пп. 39.2.1.4, пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39, пп. 39.4.2 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України.

Позивачем надано відзив на касаційну скаргу, в якому він спростовує доводи касаційної скарги і просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без мін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

За змістом частин першої ( N 2747-IV), другої ( N 2747-IV), третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.06.2016 року від 12.10.2016 за N 150/1401/34309918.

Податковим повідомленням-рішенням від 27.10.2016 N 0003381401 Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 5081737,00 грн., в тому числі основного платежу - 4171409,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції 910328,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 27.10.2016 N 0003421402 до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 365400,00 грн. за неподання звіту по контрольованим операціям.

Щодо доводів касаційної скарги.

Реальність господарських операцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в 2014 - 2015 роках між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торглайнсенд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Дайнекс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Стайл ЛТД", Товариством з обмеженою відповідальністю "Рокдейл", Товариством з обмеженою відповідальністю "Ромаростар" мали місце правовідносини з приводу поставки молочної продукції. На виконання вказаних договорів Товариство у 2014 року - першому півріччі 2016 року отримало від контрагентів в оплату за реалізовану продукцію в сумі 22471813,07 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, висновок експерта, яким досліджено 55 томів первинних документів Товариства, а також відсутність преюдиціального значення вироків, ухвалених на підставі угод стосовно двох керівників підприємств, яким Товариство здійснювало постачання виключно власної продукції, визнали спірні господарські операції реальними.

Верховний Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій щодо реальності господарських операцій такими, що узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Доведення факту здійснення операцій, як продажу, так і придбання товарів доводить правомірність формування доходів та витрат за спірні звітні податкові періоди 2014 року, 2015 року, першого кварталу 2016 року, півріччя 2016 року.

Щодо вироків.

Податковий орган під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій та в касаційній скарзі посилається на вироки, якими директорів Товариства з обмеженою відповідальністю "Торглайнсенд" - ОСОБА_2, а також Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайнекс" - ОСОБА_3 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених відповідно ч. 5 ст. 205 та ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, тобто фіктивне підприємництво.

У вироках, на які посилається відповідач, зафіксовано об'єктивну сторону складу злочину. Жодних обставин, які б свідчили про здійснення господарських операцій саме з позивачем, у вироках не встановлено.

Колегія суддів зазначає, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили. Саме таке дослідження здійснене судом апеляційної інстанції, яким встановлено, що зазначені підприємства були виключно споживачами продукції Товариства. Внаслідок чого, отримані від цього Товариства кошти безпідставно розцінені податковим органом як безповоротна фінансова допомога, та віднесена до складу доходів, як інші операційні доходи, за 2014 рік - 19909624 грн. та за 2015 рік - 2562191 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність податкового правопорушення в розумінні пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, а саме наявності сум безповоротної фінансової допомоги для цілей оподаткування, оскільки матеріалами справи доведений факт отримання платником податку коштів за молочну продукцію.

Щодо завищення підприємством витрат на придбання.

Податковий орган дійшов висновку про завищення витрат на підставі того, що Товариством бухгалтерською проводкою Дт 235 "Ремонти" Кт 207 "запасні частини" списано на витрати відповідно до актів списання запасних частин суми вартості нових придбаних пневматичних шин та акумуляторних батарей при установці їх на транспортні засоби на загальну суму 663459,44 за 2015 - 2016 роки.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають фактично здійснені і підтверджені належними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з фізичними особами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 року затверджено Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій (далі по тексту - Інструкція N 291). Вказана інструкція встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності

За змістом положень Інструкції N 291, автомобільні шини в запасі та обороті обліковуються на субрахунку 207. За дебетом цього субрахунку відображають залишок й оприбуткування шин, за кредитом - їх витрачання, реалізацію та інше вибуття. Облік шин та акумуляторів на складі ведеться в Картці складського обліку матеріалів типової форми N М-12, а видача зі складу в експлуатацію та їх повернення супроводжуються складанням Накладної-вимоги типової форми N М-11. Обидві форми затверджені Міністерством статистики України від 21.06.96 року N 193.

Крім того, поточні експлуатаційні характеристики кожної шини та АБ наводяться: для шин - у Картці обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини (далі - Картка шини) за формою додатка 5 до наказів Мінтрансу "Експлуатаційні норми середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі" від 20.05.2006 року N 488; для АБ - у Картці обліку наробітку та відстеження обороту АБ (далі - Картка АБ) за формою додатка 12 до Правил експлуатування акумуляторних свинцевих стартерних батарей колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі, затверджених Міністерством транспорту і зв'язку України N 795 від 02.08.2008 року.

Судами попередніх інстанцій досліджені всі операції, пов'язані з формуванням витрат Товариством, зокрема встановлено, що позивачем підтверджений той факт, що при передачі шин та акумуляторів в експлуатацію відразу списується повна вартість таких комплектуючих, адже заміна комплектуючих це робота, пов'язана з підтриманням транспортного засобу у робочому стані.

Податковим органом висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем як платником податків доходів і витрат не спростовані.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо безпідставності визначення спірним податковим повідомленням-рішенням податку на прибуток. Безпідставність визначення податку обумовлює безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо контрольованих операцій

Позивач здійснював господарські операції у 2015 році з Товариством з обмеженою відповідальністю "Шериф" (нерезидент, Республіка Молдова) та "RINCOM-GROUP" (нерезидент, Республіка Молдова).

За даними бухгалтерського обліку обсяг здійснених господарських операцій позивача протягом 2015 року з кожним із контрагентів-нерезидентів перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за 2015 рік та становить:

- по контрагенту-нерезиденту Товариством з обмеженою відповідальністю "Шериф" у сумі - 6116226, 69 грн.;

- по контрагенту-нерезиденту "RINCOM-GROUP" - 5728200,09 грн.

Задекларований дохід позивача у 2015 році становить 91999011,00 грн., тобто річний дохід платника податків перевищує 50 млн. грн.

З матеріалів справи вбачається, що суми надходжень і розрахунків за 2015 рік у цій частині жодною із сторін не оспорюються. Предметом спору є необхідність подання Звіту про здійснення контрольованих господарських операцій.

З 01 січня 2015 року до 12 серпня 2015 року відповідно до пп. 39.2.1.7 ст. 39 Податкового кодексу України для визнання господарських операцій контрольованими мали одночасно виконуватись такі умови:

- загальний обсяг доходу платника податків та/або його пов'язаних осіб від усіх видів діяльності, що враховується під час визначення об'єкта обкладення податком на прибуток підприємств, перевищує 20 млн. гривень за відповідний податковий (звітний) календарний рік;

- обсяг групи таких господарських операцій платника податків та/або його пов'язаних осіб з одним контрагентом перевищує 1 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість) або 3 відсотки доходу, що враховується під час визначення об'єкта обкладення податком на прибуток підприємств, платника податків за відповідний податковий (звітний) рік.

З урахуванням змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансферного ціноутворення" (Закон N 609-VIII) - (далі по тексту - Закон N 609 (набрав чинності з 13 серпня 2015 року), згідно з пп. 39.2.1.7 ст. 39 Кодексу для визнання господарських операцій контрольованими необхідним є одночасне виконання наступних умов:

- річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

- обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Разом з цим, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 609 (Закон N 609-VIII) визначено, що формування звіту про контрольовані операції та у випадках, передбачених Податковим кодексом України, документації з трансфертного ціноутворення за господарські операції, здійснені у 2015 році, здійснюється на підставі та з урахуванням норм цього Закону (Закон N 609-VIII).

Таким чином, для всіх господарських операцій, передбачених пп. 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і пп. 39.2.1.5 ст. 39 Податкового кодексу України, та здійснених платниками податків з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, вартісний критерій визначається відповідно до норм пп. 39.2.1.7 ст. 39 Кодексу, у редакції Закону N 609 (Закон N 609-VIII).

Відповідно до пп. 39.2.1.2 ст. 39 Податкового кодексу України для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з дати включення держави (території) до такого переліку.

Протягом 2015 року діяло декілька затверджених розпорядженнями Кабінету Міністрів України відповідних переліків, а саме:

перелік держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року N 1042 (Перелік N 1042-р) (діяв до 14.05.2015);

перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 року N 449-р (Перелік N 449-р) (термін дії з 14.05.2015 до 16.09.2015);

перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року N 977-р (Перелік N 977-р) (діє з 16.09.2015).

У кожному із цих Порядків зазначено Республіку Молдову як державу (територію) які відповідають критеріям, установленим пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України.

З урахуванням положень пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, для визнання господарських операцій платника податків з контрагентами-нерезидентами контрольованими, застосовується затверджений Кабінетом Міністрів України перелік держав (територій), чинний на час здійснення таких господарських операцій, за умови дотримання вартісного критерію, встановленого пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу.

Для визначення обсягу господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, передбаченого пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу (більше 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік), враховуються тільки обсяг господарських операцій з таким контрагентом, здійснених під час, коли відповідна країна була включена до вищезазначених переліків держав (територій).

При цьому обсяг річного доходу платника податків відповідно до пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу розраховується за весь податковий (звітний) рік.

Таким чином, для платника податків, річний дохід якого від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, в цілому за 2015 рік перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків), контрольованими операціями згідно з пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України будуть визнаватись виключно господарські операції, здійснені з нерезидентом в період, коли відповідна держава (територія) була включена до вищезазначених переліків, за умови, що обсяг таких операцій перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків). Інформація про ці контрольовані операції має бути відображена у звіті про контрольовані операції. З огляду на зазначене касаційна скаргу у цій частині підлягає задоволенню. Товариство як платник податків не врахував зміни у законодавстві, які відбулись з 01 січня 2015 року, внаслідок чого не був поданий звіт про контрольовані операції, що обумовило правомірність застосування штрафу спірним податковим повідомленням-рішенням N 0003421402.

Судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми матеріального права у частині застосування штрафу щодо подання звіту про контрольовані операції, що відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) є підставою для скасування судових рішень частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині.

Керуючись статтями 341 ( N 2747-IV), 344 ( N 2747-IV), 349 ( N 2747-IV), 351 ( N 2747-IV), 355 ( N 2747-IV), 356 ( N 2747-IV), 359 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), суд постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі N 802/1853/16-а скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення N 0003421402 від 27 жовтня 2016 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 365400 грн., та в цій частині відмовити у задоволенні позову.

В іншій частині постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі N 802/1853/16-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

Р. Ф. Ханова

Судді:

І. А. Васильєва

 

В. П. Юрченко




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали