КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

04.04.2016 р.

N 810/660/16

Постанову скасовано(згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2016 року) (Постанова N 810/660/16)

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Щавінського В. Р., при секретарі судового засідання Сіренко Ю. П., за участю представників позивача та представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метабо Україна" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метабо Україна" звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.02.2016 р. N 0000162200, N 0000172200, N 00029211701, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.01.2016 р. N Ю-0000481701 та рішення N 002911701 від 10.02.2016 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Метабо Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р. За результатами даної перевірки складено Акт від 13.01.2016 р. N 2/10-36-22-01-13/35195449 (далі - Акт перевірки).

На підставі висновків даного Акту відповідачем винесено оскаржувані рішення.

Вказує, що позивач не погоджується з висновками Акту перевірки та вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання та прийняв рішення, що суперечить законодавству та виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених законами України.

У судових засіданнях представники позивача підтвердили обставини викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Відповідач - ДПІ у Києво-Святошинському ГУ ДФС у Київській області проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що працівниками ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Метабо Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено Акт перевірки.

Вказує, що перевіркою встановлено порушення податкового законодавства. На підставі чого винесено оскаржувані рішення.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Метабо Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р. За результатами даної перевірки складено Акт перевірки в якому були зафіксовані виявлені порушення:

- пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, пп. 137.1 ст. 137 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств у сумі 43197,00 грн. за 2013 р., та зменшено від'ємного значення об'єкта оподаткування у розмірі 361267,00 грн. за 2014 р.;

- пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб за 2013 р. в розмірі 8091.00 грн.;

- ч. 1 п. 1 ст. 7, п. 1, п. 2, п. 5 ст. 9 Закону України "Про збір на облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого встановлено заниження суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2013 рік в розмірі 7939,00 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС винесено податкові повідомлення рішення:

- N 0000162200 від 10.02.2016 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, усього на суму 53996,00 грн. (у тому числі з за основним платежем 43197,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 10799,00 (десять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) гривень 00 копійок;

- N 0000172200 від 10.02.2016 р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 361267,00 грн.;

- N 0002921701 від 10.02.2016 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, щодо сплати податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, усього на суму 13938,00 грн., у тому числі за основним платежем 8091,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 5847,00 грн.

Також, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.01.2016 р. N Ю-0000481701, згідно якої позивачу нараховано недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове соціальне страхування в сумі 7939,00 грн. та 10.02.2016 р.

ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області було винесено рішення N 002911701 "Про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим рішенням суд вважає за необхідне вказати наступне.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення N 0000162200 від 10.02.2016 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств та позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення N 0000172200 від 10.02.2016 р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 361267,00 грн., необхідно вказати наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між "Метабоверкс ГмБХ" (Постачальник) та ТОВ "Метабо Україна" укладено договір поставки 1/24,09,2007 від 24.09.2004 р.

Згідно договору (контракту) на поставку товарів N 1/24.09.2007 від 24.09.2007 р. (далі - Договір поставки) постачальник Metabowerke Gmbh у пунктах основного договору: 2.1 Ціни товару зазначаються у рахунках на кожну окрему Поставку товару. 2.2 Окремі поставки товару здійснюються на підставі замовлень Покупця і оформлених на їх підставах Інвойсів, котрі є невід'ємною частиною Договору. 3.1 Ціна Поставки затверджується у відповідному замовленні та Інвойсі.

В Додатку N 2 до Договору поставки сторони домовились, що поставки Товару будуть здійснюватися по цінам, що обумовлені в Додатку N 3 від 03.12.2007 р. до даного Договору - специфікація цін. А в п. 4 Додатка N 4 до Договору поставки обидві сторони домовилися, що поставки Товару будуть здійснюватися по цінам зазначеним в Інвойсах. Якщо ціна на товар змінилась, відносно ціни на той самий товар, в попередньому інвойсі, Постачальник повідомляє про це Покупця протягом трьох діб з дати отримання Замовлення від Покупця. Ціни на Товар Покупця мають встановлюватися враховуючи знижку в розмірі 1 %, для покриття витрат на гарантійне обслуговування Покупцем.

Тобто ціна за відрахуванням 1 % є фактично зафіксованою договірною ціною. Що підтверджується і доданими первинними документами, які містять ціну постачання товару обумовлену заздалегідь в Договорі, тому не мають та не повинні мати "документування про надання знижки", оскільки при здійсненні господарських операцій, які засвідченні їх складанням, надання знижки не відбувалось.

Як вбачається документів, а саме: вантажних митних декларацій: ВМД N 125130000/2013/205502 від 21.01.2013; ВМД N 125130000 /2013/206368 від 05.02.2013; ВМД N 125130000/2013/206624 від 11.02.2013; ВМД N 125130000/2013/206624 від 11.02.2013; ВМД N 125130000/2013/207935 від 04.03.2013 ВМД N 125130000/2013/209402 від 28.03.2013; ВМД N 125130000/2013/209591 від 01.04.2013; ВМД N 125130000/2013/211002 від 23.04.2013; ВМД N 125130000/2013/211459 від 29.04.2013; ВМД N 125130000/2013/213052 від 27.05.2013; ВМД N 125130000/2013/214114 від 10.06.2013; ВМД N 125130000/2013/214575 від 17.06.2013; ВМД N 125130000/2013/215852 від 02.07.2013; ВМД N 125130000/2013/216952 від 16.07.2013; ВМД N 125130000/2013/564381 від 05.08.2013; ВМД N 125130000 /2013/564381 від 05.08.2013; ВМД N 125130000/2013/565484 від 21.08.2013; ВМД N 125130000/2013/566686 від 09.09.2013; ВМД N 125130000/2013/567113 від 16.09.2013; ВМД N 125130003/2013/840207 від 01.10.2013; ВМД N 125130003/2013/840568 від 15.10.2013; ВМД N 125130003/2013/841164 від 04.11.2013; ВМД N 125130003/2013/841601 від 18.11. 2013; ВМД N 125130003/2013/842236 від 09.12.2013; ВМД N 125130003/2014/500180 від 13.01.2014; ВМД N 125130003/2014/500541 від 27.01.2014; ВМД N 125130003/2014/501044 від 17.02.2014; ВМД N 125130003/2014/501630 від 17.03.2014; ВМД N 125130003/2014/502236 від 14.04.2014; ВМД N 125130003/2014/502543 від 05.05.2014; ВМД N 125130003/2014/502878 від 26.05.2014; ВМД N 125130003/2014/503084 від 10.06.2014; ВМД N 125130003/2014/503375 від 01.07.2014; ВМД N 125130003/2014/503493 від 11.07.2014; ВМД N 125130003/2014/503742 від 25.07.2014; ВМД N 125130003 /2014/503897 від 04.08.2014; ВМД N 125130003/2014/504121 від 18.08.2014; ВМД N 125130003/2014/504418 від 08.09.2014; ВМД N 125130003/2014/504628 від 22.09. 2014; ВМД N 125130003/2014/504959 від 13.10.2014; ВМД N 125130003/2014/505139 від 21.10.2014; ВМД N 125130003/2014/505225 від 27.10.2014; ВМД N 125130003/2014/505498 від 07.11.2014; ВМД N 125130003/2014/505743 від 18.11.2014; ВМД N 125130003/2014/505911 від 25.11.2014; ВМД N 125130003/2014/506084 від 02.12.2014; ВМД N 125130003/2014/506378 від 16.12.2014; ВМД N 125130003/2014/506497 від 22.12.2014, та Інвойсах: Інвойс N 97537486 від 17.01.2013; Інвойс N 97552247 від 29.01.2013; Інвойс N 97565095 від 07.02.2013; Інвойс N 97565096 від 07.02.2013; Інвойс N 97589955 від 27.02.2013; Інвойс N 97619101 від 21.03.2013; Інвойс N 97626895 від 27.03.2013; Інвойс N 97652053 від 17.04.2013; Інвойс N 97660296 від 23.04.2013; Інвойс N 97698820 від 23.05.2013; Інвойс N 97715589 від 05.06.2013; Інвойс N 97724479 від 11.06.2013; Інвойс N 97746037 від 25.06.2013; Інвойс N 97770843 від 11.07.2013; Інвойс N 97790931 від 26.07.2013; Інвойс N 97794983 від 30.07.2013; Інвойс N 97815766 від 15.08.2013; Інвойс 97842817 від 04.09.2013; Інвойс N 97854503 від 12.09.2013; Інвойс N 97878265 від 27.09.2013; Інвойс N 97898795 від 11.10.2013; Інвойс N 97929207 від 30.10.2013; Інвойс N 97950368 від 14.11.2013; Інвойс N 97982396 від 05.12.2013; Інвойс N 98016552 від 09.01.2014; Інвойс N 98038036 від 23.01.2014; Інвойс N 98067630 від 13.02.2014; Інвойс N 98106484 від 13.03.2014; Інвойс N 98148833 від 10.04.2014; Інвойс N 98173269 від 29.04.2014; Інвойс N 98206955 від 22.05.2014; Інвойс N 98226943 від 05.06.2014; Інвойс N 98256606 від 26.06.2014; Інвойс N 98273600 від 07.07.2014; Інвойс N 98295122 від 21.07.2014; Інвойс N 98308407 від 31.07.2014; Інвойс N 98326399 від 14.08.2014; Інвойс N 98336905 від 22.08.2014; Інвойс N 98354273 від 04.09.2014; Інвойс N 98375885 від 18.09.2014; Інвойс N 98409480 від 09.10.2014; Інвойс N 98421474 від 16.10.2014; Інвойс N 98432860 від 23.10.2014; Інвойс N 98449407 від 03.11.2014; Інвойс N 98465163 від 13.11.2014; Інвойс N 98478374 від 21.11.2014; Інвойс N 98489949 від 28.11.2014; Інвойс N 98512615 від 12.12.2014; Інвойс N 98522054 від 18.12.2014, - знижки під час продажу товару не визначено (в розрізі тлумачення Закону України "Про ціни і ціноутворення" (Закон N 5007-VI)).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ціни і ціноутворення" (Закон N 5007-VI), знижка (знижувальний коефіцієнт) - зменшення ціни товару виробником (постачальником) під час його продажу (реалізації).

Згідно до п. 9 ст. 1 Закону України "Про ціни і ціноутворення" (Закон N 5007-VI) продаж (реалізація) - господарська операція, під час якої здійснюється обмін товару на виражений у грошовій формі еквівалент або інший вид компенсації його вартості.

Зі ст. 1 зазначеного Закону (Закон N 5007-VI) випливає, що знижка застосовується під час продажу (реалізації) товару.

Можливість застосування знижки передбачена податковим законодавством, а саме абз. 2 п. 39.4 ст. 39 ПК України, згідно якого для визначення звичайної ціни товару враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між непов'язаними особами.

Суд вважає, що сторони можуть дійти згоди про застосування знижувального коефіцієнта (знижки), який після закінчення встановленого договором періоду, обліковується сторонами залежно від кількості (вартості) придбаного покупцем у цей період товару.

Згідно п. 140.2 ст. 140 ПК України (в редакції Кодексу станом на 31.12.2014 р.) у разі якщо після продажу товарів здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Зазначене підтверджується і довідкою, виданою Metabowerke Gmbh за період 2013 - 2014 рр., якою щодо виконання умов Договору поставки зазначено, що ціни вказані в інвойсах, вже містять знижку 1 %.

Судом встановлено, що в податковому обліку сума знижок також окремо не відображається, оскільки остаточна ціна продажу товарів формується вже за вирахуванням знижки, а отже, вона зменшує собівартість товару, тим самим збільшуючи чистий дохід від реалізації.

Надана знижка тотожна зменшенню контрактної ціни і відповідної бази оподаткування, тому неправомірними є висновки інспекції про необхідність внесення сум, вже врахованих в ціні знижок, на загальну суму 589520,00 грн., у тому числі по періодах: 2013 рік 227353,00 грн. та 2014 рік - 361267,00 грн. до показників в рядку 03 Декларацій "Інші доходи".

Суд вважає, що обчислення суми доходу та бази оподаткування податку на прибуток, позивачем здійснено правомірно, виходячи з договірної (контрактної) ціни товару, на підставі наданих первинних документів, тобто з врахуванням вже наданих до постачання товару продавцем, знижок.

Виходячи з вищевикладеного, висновок відповідача про заниження позивачем податку на прибуток підприємства у сумі 43197 гри., у т. ч. по періодах: 2013 рік - 43197 грн., та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування у розмірі 361267 грн., у тому числі за 2014 рік - 361267 грн. є необґрунтованим.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення N 0002921701 від 10.02.2016 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, щодо сплати податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, необхідно вказати наступне.

З приводу встановленого заниження суми податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік в розмірі 8091,00 грн.: перевіркою встановлено неутримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік, а саме: а) з виплачених грошових коштів за послуги проживання, згідно наданих документів (авансових звітів), в сумі 19430,00 грн., а саме з коштів виплачених працівниками позивача, що перебували у відрядженні, підприємцям, що перебували на спрощеній системі оподаткування (2 група) за надані послуги з проживання, в результаті чого не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 2195,00 грн. (19430,00 * 15 %), чим порушено пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України б) з начебто додаткового блага, а саме: з коштів перерахованих за харчування, придбання товарів та послуг (подарункова карта Брокард, алкогольні напої, послуги боулінгу та інше), вартість понесених витрат на відрядження за кордоном (оренда авто, паливо та інше) на загальну суму - 30449,79 грн., оскільки до перевірки не надано документи, які б підтверджували зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю підприємства, чим порушено пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, та занижено суму податку на доходи фізичних осіб через вищевказані порушення, на 5176,0 грн. (30449,79 х 17 %).

Даний висновок суд вважає необґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до ст. 121 Кодексу законів про працю України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку із службовими відрядженнями. До таких витрат КЗпП відносить, у тому числі й витрати з наймання жилого приміщення. Отже, право відрядженого працівника отримати від підприємства, що його відрядило, відшкодування понесених ним витрат закріплено законодавчо.

Відповідно до п. 6 Порядку складання звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2015 N 841, звіт (авансовий звіт) складається платником податку (підзвітною особою), що отримав(ла) такі кошти на підприємствах всіх організаційно-правових форм або у самозайнятої особи.

Витрати підприємства, пов'язані з відшкодуванням відрядженому працівникові відповідних його витрат, можуть зменшувати базу оподаткування податком на прибуток шляхом їх включення до витрат підприємства лише за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з діяльністю такого платника податку (пп. 140.1.7 ПК України (в редакції Кодексу станом на 31.12.2014 р.)). У даному випадку йдеться мова про витрати на відрядження, а не про витрати підприємства на готельні послуги та послуги з перевезення.

Згідно з пп. 14.1.180 ПК України (в редакції Кодексу станом на 31.12.2014 р.) податковим агентом щодо ПДФО є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати ПДФО до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм.

Отже, податковим агентом може бути лише той, хто виплачує доходи безпосередньо фізичній особі. У даному випадку таким податковим агентом може бути лише те підприємство, яке безпосередньо здійснює оплату готельних послуг, а його працівник в готелі лише зупиняється та отримує послуги. Але якщо працівник сам оплачує готельні послуги, то готель не вступає у правовідносини з підприємством, яке відрядило такого працівника. І свій дохід СПД ФО (власник готелю) отримує від гостя, а не від підприємства, яке в силу певних обставин може ці витрати й не відшкодувати своєму працівникові. Для вирішення питання щодо правової природи витрат відрядженого працівника та їх суті для самого підприємства.

Таким чином, оплата послуг з найму житла, здійснювана працівником у відрядженні, проводиться в межах одного зобов'язання, а відшкодування підприємством витрат, здійснених працівником при такій оплаті, відбувається у межах іншого зобов'язання. Це означає, що підприємство, яке відшкодовує своєму працівникові витрати на відрядження, не вступає безпосередньо у відносини з постачальником таких послуг працівникові, а отже, й не може оплачувати послуги такого постачальника. Таке підприємство не може виступати й податковим агентом стосовно виплати такому постачальнику доходів, що випливає із змісту пп. 14.1.180 ПК України.

Згідно з п. 291.4 ПК України суб'єктам господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та відносяться до платників єдиного податку другої групи, дозволено здійснювати господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню. Отже, юридичним особам платники єдиного податку 2-ї груп надавати послуги не можуть. Це означає, що податковим агентом стосовно таких платників єдиного податку юридичні особи можуть виступати, лише порушуючи п. 291.4 ПК України.

Суд вважає, що твердження відповідача щодо порушення ТОВ "МЕТАБО УКРАЇНА" в порушення ч. 1 п. 1 ст. 7, п. 1, п. 2, п. 5 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого встановлено заниження суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2013 рік в розмірі 7939,00 грн., є необґрунтованими.

Таким чином суд вважає, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.01.2016 р. N Ю-0000481701. за якою вимагається сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове соціальне страхування в сумі 7939.00 грн. протиправною.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України до складу оподатковуваного доходу платника податку включаються: сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт і не повернутих в установлені законодавством строки; суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, які обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV ПК України (п. 164.2 ст. 164). Відповідно до пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПК України до даних сум перевищення не включаються (а отже, не оподатковуються ПДФО) документально підтверджені витрати, здійснені за рахунок готівкових або безготівкових коштів, наданих платникові податків під звіт роботодавцем на організацію й проведення прийомів, презентацій, свят, розваг і відпочинку, придбання й розповсюдження подарунків, у межах граничного розміру таких витрат, передбачених у розділі III ПК України, здійснених таким платником і/або іншими особами з метою реклами.

Тобто, витрати працівника підприємства, пов'язані з організацією та проведенням прийомів, презентацій, свят, розваг, придбанням та розповсюдженням подарунків, не вважаються надміру витраченими коштами, виданими йому під звіт, та не оподатковуються ПДФО у разі, якщо такі витрати здійснені з рекламними цілями та належним чином документально підтверджені.

Судом встановлено, що витрати в закладах харчування, в тому числі на алкогольні напої, витрати на придбання подарунків були понесені відповідно до розпорядження керівника ТОВ "Метабо Україна" на підставі відповідних наказів "Про організацію рекламного заходу з демонстрацією (презентацією) інструмента Metabo", "Про проведення офіційних прийомів з метою проведення заходу рекламного характеру", "Про проведення рекламної акції" тощо.

Дані витрати були оформлені відповідними пакетами документів про проведення офіційних прийомів, завдяки таким заходам наше підприємство детально ознайомлювало клієнтів із продукцією Metabo, проводило заходи рекламного характеру, досягало домовленостей щодо оформлення замовлень на товари та розширення асортименту, що в свою чергу збільшувало доходи підприємства. Всі оформлені пакети документів за період, що перевірявся, були надані перевіряючим. Також, на запит N 8 від 29.12.2015 р. було надано пояснення (вих. N 5883 від 29.12.2015 р.) з прикладами декількох з вищезазначених пакетів документів.

Також судом встановлено, що витрати на оренду авто, паливо були понесені у закордонних відрядженнях відповідно до розпорядження керівника ТОВ "Метабо Україна" на підставі відповідних наказів про відрядження у зв'язку із відсутністю трансферу від приймаючої сторони згідно запрошень. Згідно з пунктом 1 розділу 2 наказу Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. N 59 "Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон": "1.8 Відрядженому працівникові відшкодовуються витрати на проїзд до вокзалу, аеропорту або пристані і з вокзалу, аеропорту або пристані (якщо ці пункти розташовані за межами міста) в місцях відправлення, призначення та пересадки, а також витрати на проїзд за місцем відрядження на міському транспорті (рейсові автобуси, метро, тролейбуси, трамваї тощо (крім таксі) за умови, що працівникові не надавалися безкоштовно засоби пересування. У разі потреби пересування країною відрядження керівник підприємства може визначити відрядженому працівникові вид транспорту, яким він може користуватися. Якщо така пропозиція не надходить, працівник самостійно розв'язує питання про вибір виду транспорту. Витрати за користування таксі або оренду автотранспорту можуть бути відшкодовані лише з дозволу керівника підприємства. Указані витрати відшкодовуються лише за наявності підтвердних документів."

Відповідно до ч. 3 п. 14 Положення про відрядження ТОВ "Метабо Україна", затвердженого директором Сурма С. та фінансовим директором І. П. Г. 01.04.2011 р.: "Відрядженому працівникові відшкодовуються також витрати на проїзд на орендованому транспорті за місцем відрядження (згідно з підтвердними документами). Відшкодування витрат на проїзд у таксі проводяться за умови попереднього погодження цих витрат з керівником, згідно з оригіналами підтвердних документів. Зазначені витрати не є надміру витраченими коштами".

Отже, витрати на оренду авто, паливо є витратами на відрядження, що належним чином оформлені і документально підтверджені і ці документи за своїм змістом відповідають вимогам до обов'язкових реквізитів первинних документів, зазначених в ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. N 996-XIV. Тобто зазначені витрати не є надміру витраченими коштами.

Згідно пп. 170.9.1 ПК України, за запитом представника контролюючого органу роботодавець/сторона, що відряджає, забезпечує за власний рахунок переклад підтвердних документів, виданих іноземною мовою. Під час перевірки представниками ДФС запит на переклад не надавався.

Віднесення витрат на загальну суму 30449,79 грн. до безпосередньої господарської діяльності підприємства, а не до особистого додаткового блага працівників (у даному випадку директора) як вважають в Акті перевірки, підтверджується наступними документами:

- Офіційний прийом з метою проведення рекламного заходу:

Наказ N 1112-1 від 11.12.2013 р.; Запрошення представників партнерів; Програма проведення заходу; Кошторис витрат; Звіт про виконання кошторису; Авансовий звіт N 1712-2/13 від 17.12.2013 р.; Авансовий звіт N 1712-3/13 від 17.12.2013 р.;

- Офіційний прийом з метою проведення рекламного заходу:

Наказ N 0912-2 від 09.12.2013 р.; Запрошення представників партнерів; Програма проведення заходу; Кошторис витрат; Звіт про виконання кошторису; Авансовий звіт N 1612-2/13 від 16.12.2015 р.;

- Проведення рекламної акції:

Наказ N 1212-1 від 12.12.2013 р.; Авансовий звіт N 1212-1/13 від 12.12.2013 р.; Авансовий звіт N 1312-1/13 від 13.12.2013 р.; Акти списання на рекламну роздачу NN OFF-0666, 0667, 0669, 0670, 0675, 0687 від 31.12.2013 р.; Звіт про проведення рекламної акції;

- Офіційна зустріч у відрядженні:

Наказ N 1912-1-В від 19.12.2013 р.; Завдання-звіт відрядження; Наказ N 1912-1 від 19.12.2013 р.; Запрошення представників партнерів; Програма проведення зустрічі; Кошторис витрат; Звіт про виконання кошторису; Авансовий звіт N 2312-2/13 від 23.12.2013 р.;

- Відрядження за кордон:

Наказ N 1410-4-В від 14.10.2013 р.; Кошторис витрат; Завдання у відрядження; Маршрутний лист; Запрошення; Звіт про відрядження; Копії закордонного паспорту з відмітками про перетинання державного кордону; Посадочні талони; Авансовий звіт N 1510-1/13 від 15.10.2013 р.; Авансовий звіт N 2210-1/13 від 22.10.2013 р.;

- Офіційний прийом з метою проведення рекламного заходу:

Наказ N 1609-1 від 16.09.2013 р.; Запрошення представників партнерів; Програма проведення заходу; Кошторис витрат; Звіт про виконання кошторису; Авансовий звіт N 1909-1/13 від 19.09.2013 р.

- Відрядження за кордон:

Наказ N 0507-3-В від 05.07.2013 р.; Кошторис витрат; Завдання у відрядження; Маршрутний лист; Запрошення; Звіт про відрядження; Копії закордонного паспорту з відмітками про перетинання державного кордону; Посадочні талони; Авансовий звіт N 0409-1/13 від 04.09.2013 р.; Авансовий звіт N 1609-1/13 від 16.09.2013 р.;

- Відрядження за кордон:

Наказ N 1006-2-В від 10.06.2013 р.; Кошторис витрат; Завдання у відрядження; Маршрутний лист; Запрошення; Звіт про відрядження; Копії закордонного паспорту з відмітками про перетинання державного кордону; Посадочні талони; Авансовий звіт N 1607-1/13 від 16.07.2013 р.;

- Офіційний прийом з метою проведення рекламного заходу:

Наказ N 0106-1 від 01.06.2013 р.; Запрошення представників партнерів; Програма проведення заходу; Кошторис витрат; Звіт про виконання кошторису; Авансовий звіт N 1106-1/13 від 11.06.2013 р.

- Рекламний захід з демонстрацією:

Наказ N 2705-1 від 27.05.2013 р.; План підготовчих заходів; Кошторис витрат; Звіт про виконання кошторису; Авансовий звіт N 2905-2/13 від 29.05.2013 р.

Всі вищезазначені витрати документально підтверджені і за своїм змістом відповідають вимогам до обов'язкових реквізитів первинних документів, зазначених в ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10.02.2016 р. N 002911701, необхідно вказати наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. N 2464-VI (далі по тексту - Закон N 2464- VI).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону N 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону N 2464-VI, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону N 2464-VI, страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 6 Закону N 2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону N 2464-VI, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно п. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону N 2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

За донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску (п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону N 2464-VI).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону N 2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), нарахування і сплата фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 N 455 (Наказ N 455) та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 р. за N 1622/24154, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 6.2 Інструкції (Наказ N 455), сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 6 пункту 4.3 (Наказ N 455), абзацом другим підпункту 2, підпунктом 3 пункту 4.5 та підпунктом 2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції (Наказ N 455), обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Згідно п. 7.1 Інструкції (Наказ N 455), за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Відповідно до п. 7.2.3 Інструкції (Наказ N 455), за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Для розрахунку зазначеного штрафу кількість звітних періодів розраховується, починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми єдиного внеску, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким платником акта перевірки від органу доходів і зборів або в якому він подав звітність, де зазначено такі донараховані суми. Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих місяцях суми донарахованого (своєчасно не обчисленого) єдиного внеску, то за кожне таке донарахування (кожний місяць) відповідно до Закону накладається штраф у таких порядку та розмірах: для дотримання вимог щодо максимального розміру (50 відсотків) штрафу:

визначається сукупно сума донарахувань за всіма звітними періодами, в яких вони виявлені; визначається сукупно сума штрафу за всіма звітними періодами, у яких виявлені донарахування та за якими нараховано такі штрафи;

здійснюється обрахування максимального розміру штрафу від сукупної суми донарахувань та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафів, визначеною сукупно за всі звітні періоди, в яких донараховано суми єдиного внеску.

До сплати визначаються суми штрафів, що не перевищують максимальний їх розмір, визначений цим підпунктом. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за формою згідно з додатком 10 до цієї Інструкції (Наказ N 455). Підставою для прийняття відповідного рішення є акт перевірки платника єдиного внеску.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи виконавчої влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідачем під час розгляду даної справи не надано доказів, які б підтверджують обґрунтованість та об'єктивність висновку податкового органу за наслідками здійснення перевірки ТОВ "Метабо Україна", а також доказів, які підтверджують наявність фактів, що свідчать про порушення позивачем вимог чинного податкового чи іншого законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення від 10.02.2016 р. N 0000162200, N 0000172200, N 00029211701, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.01.2016 р. N Ю-0000481701 та рішення N 002911701 від 10.02.2016 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, підлягають скасуванню.

Також підчас судового розгляду даної справи представником позивача заявлено клопотання про визнання грошового розміру судових втрат в розмірі 12000,00 грн., про що було надано звіт про надання послуг за період з 12.02.2016 р. по 29.02.2016 р.

Суд вважає, що дане клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підтесав.

Згідно ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20.12.2011 р. N 4191-VI (Закон N 4191-VI), розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Як вбачається з матеріалів справи та журналів судових засідань від 10.03.2016 р., 30.03.2016 р., 04.04.2016 р. участь представника позивача, який надавав правову допомогу, у судовому засіданні становить 1 год. 20 хв.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 734,93 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 69, 70, 71, 72, 128, 158 - 163, 167, 2442 КАС України, суд постановив:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 10.02.2016 р. N 0000162200.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 10.02.2016 р. N 0000172200.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 10.02.2016 р. N 00029211701.

5. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.01.2016 року N Ю - 000481701.

6. Визнати протиправним та скасувати рішення N 002911701 від 10.02.2016 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

7. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метабо Україна" сплачений судовий збір у розмірі 6616 (шість тисяч шістсот шістнадцять) грн. 63 коп.

8. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метабо Україна" витрати на правову допомогу у розмірі 734 (сімсот тридцять чотири) грн. 93 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 08 квітня 2016 р.

 

Суддя

В. Р. Щавінський




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали