ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

16.05.2018 р.

Справа N 813/1935/17

 

Адміністративне провадження N К/9901/788/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В. П., суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С., секретар судового засідання - Титенко М. П., за участю: представник позивача - В. І. І., представник відповідача - Б. М. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.07.2017 (Головуючий суддя - Гавдик З. В.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 (колегія у складі суддів: С. М. Кузьмич, Р. М. Гулид, В. З. Улицький) у справі N 813/1935/17 (876/8456/17) за позовом Публічного акціонерного товариства "Славутський солодовий завод" (далі - ПАТ "Славутський солодовий завод") до Львівського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - ЛУ ДФС), Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, встановив:

ПАТ "Славутський солодовий завод" звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом, у якому просило: визнати протиправним і скасувати частково податкове повідомлення-рішення ЛУ ДФС N 0000624811 від 06.02.2017 в частині застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо економічної діяльності (далі - ЗЕД) в сумі 665 грн. 52 коп.; визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ДФС N 0003752200 від 11.05.2017.

Позовну заяву обґрунтовує тим, що надходження коштів на валютний рахунок по іноземному контракту здійснювалось з порушенням встановленого законодавством у сфері ЗЕД строку, однак визначена ЛУ ДФС пеня від вказаного прострочення на 1 день більша. При цьому, донарахована ДФС пеня у зв'язку із запізненням зарахування відповідних коштів на поточний рахунок, не можна вважати порушенням з боку платника податків.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.07.2017 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано частково податкове повідомлення-рішення ЛУ ДФС N 0000624811 від 06.02.2017. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДФС N 0003752200 від 11.05.2017.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції погодився із твердженням позивача, що розмір пені, який має бути сплачений ним становить 15084 грн. 45 коп., оскільки у розрахунку пені контролюючого органу не враховано, що кошти надійшли на власний розподільчий рахунок ПАТ "Славутський солодовий завод" 17.10.2016 та цього ж дня позивачем виконано вимогу статтю 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюти" щодо надходження валюти на валютні рахунки резидента в уповноваженому банку. Сам по собі рух коштів з розподільчого рахунку на валютний рахунок одного і того ж платника на думку суду не є складом порушення позивачем строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не ґрунтується на вимогах Закону. Також суд визначився щодо протиправності нарахування відповідачем позивачу додаткової пені в сумі 1262 грн. 72 коп., оскільки такі нарахування здійсненні за дні, коли валютна виручка вже поступила на поточний гривневий рахунок позивача.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову в межах заявлених позивачем позовних вимог. При цьому, суд апеляційної інстанції, погодившись із висновками суду першої інстанції по суті задоволеного ним позову, ствердив, що Львівський окружний адміністративний суд не є належним судом, що міг розглядати дану справу.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДФС подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Вказується, що позивачем були порушені терміни розрахунків по іноземному контракту, які передбачені законодавством у сфері ЗЕД, що підтверджується надходженням виручки на поточний рахунок позивача.

В письмових поясненнях та відзиві, які надійшли до Верховного Суду позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Заслухавши учасників справи, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 16.01.2017 ДФС проведено позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Славутський солодовий завод" з питань дотримання вимог валютного законодавства по взаєморозрахунках з нерезидентами "Kristal CF" N 36 від 10.03.2016 за період з 01.06.2016 по 21.12.2016, про що складено акт N 4/28-10-48-11/00377733, яким встановлено порушення порядку розрахунку з таким нерезидентом згідно укладеного контракту.

У зв'язку із чим, ЛУ ДФС та ДФС (в процесі адміністративного оскарження) 06.02.2017 та 11.05.2017 були прийняті податкові повідомлення-рішення за N N 0000624811, 0003752200, якими на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94 N 185/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон N 185/94-ВР) застосовані суми штрафних (фінансових) санкцій у сфері ЗЕД у розмірі 15749 грн. 97 коп. та 1262 грн. 72 коп., відповідно.

Судами встановлено, що підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень слугував висновок Львівського управління ДФС про те, що позивачем порушений строк зарахування валютної виручки згідно умов іноземного контракту. При цьому за висновком ДФС, день закриття заборгованості нерезидента визначається за датою зарахування коштів на поточний банківський рахунок ПАТ "Славутський солодовий завод", а не за датою зарахування коштів на розподільчий рахунок підприємства.

Вважаючи незаконними податкове повідомлення-рішення від 06.02.2017 N 0000624811 в частині застосування пені в сумі 665 грн. 52 коп. (за 1 день прострочення), та податкове повідомлення-рішення ДФС від 11.05.2017 N 0003752200 у повному обсязі, ПАТ "Славутський солодовий завод" звернувся до суду.

Відповідно до статті 1 Закону N 185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною четвертою статті 1 вказаного Закону передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

В силу пункту 2 постанови Національного Банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 13.12.2016 N 410 (Постанова N 410) установлено вимогу щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками, фізичних осіб - підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв), на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, а також надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Надходження в іноземній валюті, зазначені в абзаці першому цього пункту, підлягають обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України, у тому числі безпосередньо Національному банку України, у розмірі 50 відсотків. Решта надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидентів та нерезидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання.

Вимога щодо обов'язкового продажу поширюється на надходження в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року N 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року N 269 (Постанова N 269)) (далі - Класифікатор), і в російських рублях.

Уповноважений банк зобов'язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які згідно з абзацом першим цього пункту поширюється вимога щодо обов'язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 "Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання" (далі - розподільчий рахунок).

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм, датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на відповідний валютний рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі і з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України в перерахунку на національну валюту і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів.

Порядок зарахування виручки резидентів у іноземній валюті, передбачений Законом N 185/94-ВР, чітко встановлює обов'язок її зарахування саме на валютні рахунки, не розмежовуючи їх при цьому на розподільчі чи поточні.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та компанією "Kristal CF" укладено зовнішньоекономічний контракт від 10.03.2016 N 36 щодо поставки пиво-вареного ячмінного не обсмаженого солоду у зернах, на виконання умов якого позивачем було здійснено відвантаження товару на загальну суму 23700,00 євро, що засвідчено митною декларацією від 14.06.2016 N 002548.

Заборгованість нерезидента "Kristal CF" по контракту N 36 від 10.03.2016 року за експортовану продукцію, 17.10.2016 поступила у повному обсязі на розподільчий банківський рахунок ПАТ "Славутський солодовий завод" N 26033000675900/ EUR у Філії "КІБ" ПАТ "Креді Агріколь Банк". І в цей же день бухгалтерією ПАТ "Славутський солодовий завод" здійснено бухгалтерські проводки у регістрах бухгалтерського обліку, відображено одержання коштів від покупця продукції та відповідну заборгованість покупця закрито. Далі, 17.10.2016 року банком перераховано частину валютної виручки на поточний валютний рахунок ПАТ "Славутський солодовий завод", що підтверджується банківською Випискою з рахунку від 17.10.2016 N 36.

З урахуванням зазначеного та вбачаючи погодження позивача з податковим-повідомленням рішенням Львівського управління ДФС в частині визнання визначення пені у розмірі 15084 грн. 45 коп. (різниця із первинною сумою пені - 665 грн. 52 коп.) у Верховного Суду не має законних підстав вважати, що оскаржувані у даній справі судові рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального чи процесуального права. При цьому, доводи касаційної скарги не спростовують зазначеного та не можуть слугувати на користь ДФС в частині прийняття нового рішення про відмову у задоволені позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм процесуального права при вирішенні даної заяви.

Разом з тим, дії суду апеляційної інстанції по скасуванню постанови суду першої інстанції з підстав непідсудності даної справи Львівському окружному адміністративному суду, у зв'язку із встановленим ним факту відсутності процесуальної правосуб'єктності у ЛУ ДФС виступати відповідачем у даній справі, та прийняттю нової постанови, відповідають чинному на той час положенню пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 ( N 2747-IV), 344 ( N 2747-IV), 349 ( N 2747-IV), 350 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), постановив:

1. Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.07.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

 

Судді Верховного Суду:

В. П. Юрченко

 

І. А. Васильєва

 

С. С. Пасічник




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали