ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

16.05.2017 р.

N К/800/23516/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді-доповідача - Голубєвої Г. К., суддів: Веденяпіна О. А., Юрченко В. П., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 року по справі N 808/8494/15 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 липня 2015 року N 0000531702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 19564,55 грн. та від 15 жовтня 2015 року N 0000741702 яким збільшено суму штрафу на 277,33 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 21 по 25 травня 2015 року співробітниками відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 квітня 2012 року по 21 травня 2015 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 13 січня 2011 року по 21 травня 2015 року.

Результати такої перевірки зафіксовані у акті від 28 травня 2015 року, згідно висновків якого встановлено ряд порушень податкового законодавства з боку позивача, зокрема: пункту 18.1, пункту 18.2 статті 18, підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 176.2 "а", "б" пункту 176.2 статті 176, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 15243,64 грн. Також, позивачем не надано податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ (Порядок N 4)) із зазначенням виплат за придбаний товар за перевіряємий період.

Такі висновки обумовлені відсутністю у позивача на момент проведення перевірки підтверджуючих документів щодо придбання товарів, які використовувалися ним під час провадження підприємницькій діяльності. У зв'язку з не підтвердженням позивачем факту закупівлі товару у інших суб'єктів господарювання, податковий орган дійшов висновку, що позивачем товар придбавався у фізичних осіб, а тому він як податковий агент повинен був утримати з них податок на доходи та перерахувати його до бюджету.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 07 липня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення N 0000531702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 19564,55 грн.

В подальшому відповідачем на підставі того ж акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення N 0000741702, яким позивачу збільшено суму штрафних санкцій у розмірі 277,33 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1 ст. 296 Податкового кодексу України платники єдиного податку ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 цього пункту.

Відповідно до пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої та п'ятої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів. Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Форму (Порядок N 1637) та порядок ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість (Порядок N 1637), затверджено наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2011 року N 1637 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2011 року за N 1534/20272 (далі - Порядок).

Пунктом 1 Порядку (Порядок N 1637) визначено, що відповідно до підпункту 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, що обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої і другої груп, а також платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів (далі - Книга), у якій щоденно, за підсумками робочого дня, відображають отримані доходи.

Згідно з п. 2 Порядку (Порядок N 1637) прошнурована та пронумерована Книга безоплатно реєструється в органі державної податкової служби за основним місцем обліку платників податку.

Згідно з пунктом 7 Порядку (Порядок N 1637) дані Книги використовуються платником податку для заповнення податкової декларації платника єдиного податку.

Аналізуючи наведені норми, суди вірно зауважили, що законодавцем встановлено обов'язок платників єдиного податку, зокрема, першої та другої груп, вести книгу обліку доходів у встановленому порядку. При цьому, вказаним нормами та порядком не покладено обов'язок на платника податку 2 групи зберігати підтверджуючі документи щодо придбання товарів, які використовують у підприємницькій діяльності.

Відповідно до п. 297.3 ст. 297 Податкового кодексу України платник єдиного податку виконує передбачені цим Кодексом функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах.

Отже, платник єдиного податку виконує функції податкового агента у разі нарахування доходів лише на користь фізичної особи. Натомість, в даному випадку йдеться про правовідносини позивача з фізичними особами - підприємцями, які самостійно сплачують податки за результатами своєї господарської діяльності.

Згідно із п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Отже, позивач не може бути податковим агентом по відношенню до фізичної особи-підприємця, яка самостійно сплачує податкові зобов'язання, а тому збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб є протиправним.

Також слід зауважити, що, розраховуючи суму податковий зобов'язань, відповідач не встановив конкретних фактів виплати позивачем доходів на користь фізичних осіб, з яких позивач мав би обов'язок утримувати податок, а лише взяв весь загальний обсяг отриманого доходу, який зменшено на умовний середній розмір торгівельної надбавки зі слів позивача і отриману суму в повному обсязі взято як виплачений позивачем дохід на користь невстановлених фізичних осіб. Вказані значення є розрахунковими, не ґрунтуються на будь яких документах, а застосована методика розрахунку не відповідає вимогам законодавства.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 року по справі N 808/8494/15 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

 

Головуючий

Г. К. Голубєва

Судді

О. А. Веденяпін

 

В. П. Юрченко




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали