ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 6 березня 2012 року

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області (далі - ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, встановила:

У червні 2007 року СПД звернувся до суду із позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОДПІ, згідно з якими йому визначено загальну суму податкових зобов'язань з доходів фізичних осіб як суб'єкту підприємницької діяльності: від 19 березня 2007 року N 0000941702/0/292 - в розмірі 148909 грн. 22 коп.; від 31 травня 2007 року N 0000941702/1/634 - в розмірі 148909 грн. 22 коп.; від 31 травня 2007 року N 0002281702/1/633 - в розмірі 37151 грн. 82 коп.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі акта ОДПІ від 13 березня 2007 року N 28/17-206/25019104414, складеного за наслідками виїзної планової перевірки господарської діяльності СПД з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 4 березня 2004 року по 30 вересня 2006 року. Під час цієї перевірки контролюючий орган установив факти порушення позивачем вимог статті 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ N 727/98), підпунктів "в", "є" пункту 19 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб", унаслідок чого було занижено суму сплаченого податку з доходів фізичних осіб за 2004 рік на 39470 грн. 92 коп., за 2005 рік - на 63072 грн. 69 коп., за 2006 рік - на 46362 грн. 61 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що СПД ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування та не є платником податку з доходів фізичних осіб, у зв'язку з чим його дохід, отриманий від підприємницької діяльності (послуги, що надавалися переважно юридичним особам з декларування вантажів на митному посту "Кременчук"), не належить до об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Господарський суд Полтавської області постановою від 22 серпня 2007 року позовні вимоги задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 4 березня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2009 року, постанову суду першої інстанції залишив без змін.

ОДПІ у скарзі про перегляд за винятковими обставинами ухвали суду касаційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент подання скарги; далі - КАС), посилаючись на неоднакове застосування цим судом статей 1, 5 Указу N 727/98 (на підтвердження чого наводить постанови Верховного Суду України від 7 квітня 2009 року у справі N 21-2047во08, від 19 січня 2010 року у справі N 21-1966во10), просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом пунктів 1, 5 Указу N 727/98, Верховний Суд України в постановах, зокрема й тих, на які ОДПІ посилається у своїй заяві, вже неодноразово звертав увагу на таке.

Зазначеним Указом запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва, пунктом першим статті 1 якого передбачається надання фізичним особам права перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500000 грн.

У пункті четвертому статті 1 цього Указу закріплено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до статті 5 Указу N 727/98 у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Зазначене слід тлумачити так, що суб'єкт господарювання, отримавши на власний розрахунковий рахунок суму, яка перевищує дозволений Указом N 727/98 розмір виручки, а саме 500000 грн., повинен був перейти на загальну систему оподаткування, оскільки перебування на спрощеній системі оподаткування залежить від обсягів виручки, якою є певна сума, а тому іншої форми розрахунку (крім грошової) у спірній ситуації бути не може.

У цій справі суди встановили, що позивач займається підприємницькою діяльністю (надає послуги з митного оформлення вантажів, тобто здійснює брокерські дії зі сплати митних платежів), перебуваючи на спрощеній системі оподаткування згідно з Указом N 727/98, та має Свідоцтво про сплату єдиного податку (Наказ N 1675).

У ході проведеної ОДПІ перевірки виявлено, що СПД неправомірно включав до обсягів виручки від реалізації таких послуг лише суми винагороди різницю між коштами, які надійшли на розрахунковий рахунок від підприємств згідно з актами виконаних робіт для сплати митних платежів та брокерських послуг, та коштами, які були відправлені митному органу для сплати митних платежів відповідно до вантажних митних декларацій з чим, відповідно, занижував обсяги своєї виручки.

Унаслідок цього у III кварталі 2004 року позивач досягнув граничної суми отриманої виручки в розмірі 691301 грн. 3 коп. Тобто, у IV кварталі 2004 року СПД повинен був перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, проте цього не зробила, у зв'язку з чим відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Розглядаючи цю справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами з огляду на усталену судову практику у справах цієї категорії, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, виходив з неправильного тлумачення статей 1, 5 Указу N 727/98.

Так, в оскаржуваному рішенні касаційний суд мотивував свою позицію правомірністю включення позивачем до обсягу виручки за здійснення операцій з надання послуг лише їх вартості, яка дорівнювала розміру винагороди, передбаченому в договорі доручення і деталізованому в рахунку та акті приймання-передачі (звіті) після фактичного закінчення митного оформлення вантажів. У свою чергу ОДПІ безпідставно вважала виручку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) згідно з Указом N 727/98 як загальну суму надходжень коштів на розрахунковий рахунок СПД, у тому числі й тих, які безпосередньо не пов'язані із послугами та не включалися до їх складу. А отже, донарахування податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб було неправомірним.

Отже, обґрунтовуючи свої рішення, суди залишили поза увагою той факт, що наявність хоча б однієї з таких підстав, як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків, передбачає перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах. Недотримання строків такої перереєстрації тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Відповідно до частини другої статті 243 КАС якщо Верховний Суд України установить, що судове рішення у справі, яка переглядається, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і направляє справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

У цій справі Вищий адміністративний суд України не з'ясував усіх обставин справи, яка вирішена з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому його судове рішення підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий касаційний розгляд.

На підставі наведеного та керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий:

В. В. Кривенко

Судді:

М. Б. Гусак

 

О. А. Коротких

 

О. В. Кривенда

 

В. Л. Маринченко

 

П. В. Панталієнко

 

О. Б. Прокопенко

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов


 

***

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

Оскільки, надаючи оцінку обставинам у цій справі, суди залишили поза увагою той факт, що наявність хоча б однієї з таких підстав як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків - передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах, а недотримання строків такої перереєстрації тягне за собою встановлену законом відповідальність, то колегія суддів скасувала їх рішення, а справу направила на новий розгляд до суду першої інстанції.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали