ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 13 березня 2012 року

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів - Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши в порядку письмового провадження за винятковими обставинами справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" (далі - Товариство) до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі - СДПІ), за участю прокурора Миколаївської області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, встановила:

У липні 2008 року Товариство звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ від 5 червня 2008 року N 00010040/0, від 27 червня 2008 року N 00010040/1 та від 25 липня 2008 року N 00010040/2, якими йому було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 5414523 грн. 36 коп., у тому числі 1804841 грн. 12 коп. основного платежу та 360968224 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Господарський суд Миколаївської області постановою від 3 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2009 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 3 лютого 2010 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що положення Конвенції між Урядом України і Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно та Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал в частині визначення країни оподаткування процентів мають диспозитивний характер, а тому право вибору держави, у якій мають оподатковуватися доходи з процентів, належить виключно одержувачу процентів, тобто нерезиденту. Крім того, суди дійшли висновку, що оскільки платниками податку з процентів за кредитними договорами є юридичні особи нерезиденти, то позивач не зобов'язаний сплачувати податок із цих доходів.

У скаргах про перегляд за винятковими обставинами рішення суду касаційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), СДПІ та заступник Генерального прокурора України, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції пунктів 13.1, 13.2 статті 13 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон N 334/94-ВР) та положень зазначених вище конвенцій, просять скасувати ухвалені у справі рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє в задоволенні скарги, якщо обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися.

У судових рішеннях, на які посилаються заступник Генерального прокурора України та СДПІ та в яких, на їхню думку, має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень чинного законодавства та норм міжнародних угод щодо уникнення подвійного оподаткування в частині оподаткування процентів, трактуються положення статті 13 Закону N 334/94-ВР та норми міжнародних угод, а саме Конвенції між Урядом України і Урядом Латвійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і на майно, Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків.

Тобто в оскаржуваному рішенні суду касаційної інстанції нормативне регулювання відмінне від того, на яке посилаються скаржники на обґрунтування наявності неоднакового застосування норм матеріального права, оскільки мова йде про різні міжнародні угоди.

Враховуючи наведене та керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

У задоволенні скарги спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 3 лютого 2010 року відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

В. В. Кривенко

Судді:

М. Б. Гусак

 

О. А. Коротких

 

О. В. Кривенда

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали