Додаткова копія: Про визнання протиправними та скасування постанов Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2018 року N 86, N 106, N 107

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

05.11.2019 р.

Справа N 826/13664/18

 

Адміністративне провадження N К/9901/27965/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Ханової Р. Ф., суддів: Гончарова І. А., Олендера І. Я., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Громадської спілки "Всеукраїнська Аграрна Рада" на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року (судді: Пилипенко О. Є., Бєлова Л. В., Беспалова О. О.) у справі N 826/13664/18 за позовом Громадської спілки "Всеукраїнська Аграрна Рада" до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними та скасування постанов, встановив:

Громадська спілка "Всеукраїнська Аграрна Рада" (далі - Спілка, позивач у справі) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач у справі), в якому просить визнати протиправними та нечинними з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2018 року N 86 (Постанова N 86), N 106 (Постанова N 106), N 107 (Постанова N 107).

30 травня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням (Рішення N 826/13664/18) в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Вказане рішення (Рішення N 826/13664/18) оскаржене позивачем в апеляційному порядку. Одночасно позивач ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

20 серпня 2019 року ухвалою Шостий апеляційний адміністративний суд визнав причини пропуску строку неповажними, апеляційну скаргу позивача залишив без руху, встановив десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 7929 гривень та зазначення інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

04 вересня 2019 року Громадська спілка "Всеукраїнська Аграрна Рада", відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх. N 32310 надіслала заяву щодо усунення недоліків апеляційної скарги. Разом із заявою позивачем надіслано платіжне доручення про сплату судового збору N 241 у розмірі 7929 та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

09 вересня 2019 року ухвалою Шостий апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV).

Суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що доводи, на які, як на підставу для поновлення пропущеного строку звернення до суду, посилається заявник вже були предметом дослідження та суддею-доповідачем такі доводи визнані необґрунтованими причинами пропуску строку (перебування у відпустках керівника ГО "Всеукраїнська Аграрна Рада" ОСОБА_1, адвоката Л. Д. С., президента Адвокатського об'єднання "Юридична компанія "Капітал" К. Т. А., яка є представником позивача, адвокат М. Є. М. був залучений до виборчого процесу у якості представника одного з кандидатів).

Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 09 вересня 2019 року, позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу до Шостого апеляційного адміністративного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції в порушення вимог статей 242 ( N 2747-IV), 248 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) не зазначено мотиви, з яких суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження. Позивач наголошує, що ані колегією суддів, ані суддею-доповідачем взагалі не надавалась оцінка доводам позивача, які були викладені у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, поданою 04 вересня 2019 року, адже доводи в даній заяві є відмінними від доводів, які викладались в апеляційній скарзі. До даної заяви долучено докази на підтвердження поважності причин пропуску строку.

Заявник касаційної скарги також вважає, що судом першої інстанції порушено вимоги статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) щодо вручення копії судового рішення, а саме направлення на адресу представника позивача з порушенням визначеного процесуальним законом строку - не протягом двох днів, а протягом шести днів з дня складення повного судового рішення. Вказує на обставини щодо перебування представників позивача та керівника Спілки у відпустках, ще один адвокат був залучений до виборчого процесу, наводить висновки Європейського суду з прав людини щодо гарантування учасникам судового процесу ефективного права на доступ до суду.

10 жовтня 2019 року Верховний Суд ухвалою відкрив провадження за касаційною скаргою Громадської спілки, витребував справу N 826/13664/18 з суду першої інстанції.

24 жовтня 2019 року справа N 826/13664/18 надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача у справі не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

За положеннями пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом ( N 2747-IV).

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини другої ( N 2747-IV) та третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу ( N 2747-IV), застосовуються положення статті 169 цього Кодексу ( N 2747-IV). Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу ( N 2747-IV), і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відповідно до частин першої ( N 2747-IV) та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) визначений зміст ухвали, яка викладається окремим документом та складається зокрема з описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою; мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, наданої на виконання ухвали суду апеляційної інстанції, якою апеляційну скаргу залишено без руху, визначає ціле коло підстав для поновлення строку, яких в порівнянні з підставами, які викладені в апеляційній скарзі, є значно більше, зокрема, не отримання повного тексту рішення суду за юридичною адресою Громадської спілки, направлення рішення суду першої інстанції з порушенням строку, встановленого частиною третьою статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) на адресу представника, перебування представників позивача та керівника громадської спілки у відпустках, залучення представника позивача до виборчого процесу у якості представника кандидата у народні депутати України та офіційного спостерігача на виборах тощо.

При цьому, суд апеляційної інстанції не наводить жодних мотивів щодо відхилення кожного з доводів позивача, обмежившись висновком про визнання цих доводів неповажними суддею-доповідачем в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху.

Суд апеляційної інстанції не дослідив матеріали справи з метою перевірки доводів позивача щодо направлення рішення судом першої інстанції з порушенням строку визначеного процесуальним законом, не оцінив того, чи є такі порушення суду в сукупності з іншими доводами (перебування представників спілки та її керівника у відпустках) об'єктивними обставинами неможливості подання апеляційної скарги позивачем у межах строку на апеляційне оскарження.

Доступність права на оскарження у зв'язку із пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі "Скорик проти України" Суд зазначив, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них. У справі "Зубак проти Хорватії" ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи щодо доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов'язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6, наприклад, у тій частині, в якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.

Таким чином, ЄСПЛ роз'яснив, що положення ст. 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно, поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.

За таких обставин, Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження з порушенням норм процесуального права, не надав належної оцінки доводам позивача, у зв'язку з цим це рішення підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, а ухвала Першого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року підлягає скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345 ( N 2747-IV), 349 ( N 2747-IV), 353 ( N 2747-IV), 355 ( N 2747-IV), 356 ( N 2747-IV), 359 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), Суд постановив:

Касаційну скаргу Громадської спілки "Всеукраїнська Аграрна Рада" задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року скасувати, а справу N 826/13664/18 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Судді:

Р. Ф. Ханова

 

І. А. Гончарова

 

І. Я. Олендер




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали