ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 10 квітня 2012 року

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом акціонерного товариства "Санофі-Авентіс Франція" (далі - Товариство-1) до Міністерства охорони здоров'я України (далі - Міністерство), треті особи: державне підприємство "Державний фармакологічний центр Міністерства охорони здоров'я України" (далі - Державне підприємство), відкрите акціонерне товариство "Фармак" (далі - Товариство-2), компанія "Мілі Хелскере Лімітед" (далі - Компанія-1), компанія "Новахім Індастріз Лімітед" (далі - Компанія-2), про визнання протиправними та скасування рішень, встановила:

У квітні 2009 року Товариство-1 звернулося до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства, в якому просило визнати протиправними та скасувати накази Міністерства від 22 січня 2009 року N 31, від 2 лютого 2009 року N 51, від 17 березня 2009 року N 166, від 22 жовтня 2008 року N 604 про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів та внесення змін у реєстраційні матеріали.

Позовні вимоги мотивувало тим, що під час здійснення процедури реєстрації лікарських засобів за заявами Товариства-2, Компанії-1, Компанії-2 Міністерство допустило порушення на одній із її стадій - на стадії рекомендації лікарських засобів до державної реєстрації.

Своє звернення Товариство-1 обґрунтувало також метою усунення ризиків завдання шкоди здоров'ю пацієнтів.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 10 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2009 року, у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 8 червня 2010 року касаційну скаргу Товариства-1 задовольнив, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Компанія-1 у скарзі про перегляд за винятковими обставинами ухвали суду касаційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом положень статей 6, 159, 220 зазначеного Кодексу (на підтвердження чого наводить ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2007 року, від 20 квітня 2010 року), просить задовольнити скаргу та скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 8 червня 2010 року.

Перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Міністерство при проведенні реєстрації лікарських засобів не порушило вимоги частини третьої статті 2 КАС та його дії були вчинені з дотриманням приписів частини другої статті 19 Конституції України. Доказів того, що оскаржуваними наказами були порушені права та законні інтереси позивача, надано не було. До того ж Міністерство здійснює реєстрацію лікарських засобів на підставі висновків Державного підприємства і не надає оцінку матеріалам реєстраційного досьє.

Вищий адміністративний суд України не погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки саме на Міністерство законодавець поклав владні повноваження щодо прийняття рішення про реєстрацію препарату або відмову в такій реєстрації. Разом з тим касаційний суд не погодився і з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач під час розгляду справи не надав доказів порушення Міністерством порядку застосування засобів державного регулювання господарської діяльності, зокрема зазначеного порядку та компетенції під час прийняття оскаржуваних позивачем наказів.

Таким чином, розглядаючи справу по суті, суди попередніх інстанцій вважали, що між сторонами наявний публічно-правовий спір.

Відповідно до статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Із наведених положень убачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.

Натомість Товариство-1 обґрунтовує позовні вимоги метою усунення порушень прав пацієнтів на безпечні лікарські препарати. Разом з тим оспорювані рішення відповідача створюють правові наслідки та задовольняють законні інтереси виключно третьої особи і тому не могли спричинити порушення прав та законних інтересів позивача у публічно-правовій сфері. Зважаючи на це, Товариство-1 не є учасником публічно-правових відносин при прийнятті рішень Міністерства.

Крім того, на обґрунтування позову Товариство-1 зазначило, що використання зареєстрованих оспорюваними рішеннями препаратів може вплинути на його ділову репутацію.

Згідно з положеннями статті 17 КАС розгляд цих питань не належить до компетенції адміністративних судів.

Постановляючи ухвалу, Вищий адміністративний суд України не взяв до уваги те, що судами попередніх інстанцій правильно застосовано вказані норми процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись абзацом четвертим пункту 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу компанії "Мілі Хелскере Лімітед" задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 8 червня 2010 року скасувати, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. В. Кривенко

Судді:

М. Б. Гусак

 

О. А. Коротких

 

О. В. Кривенда

 

В. Л. Маринченко

 

П. В. Панталієнко

 

О. Б. Прокопенко

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали