ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 10 квітня 2012 року

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів - Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Грета" (далі - Товариство) до Східної митниці Державної митної служби України (далі - Митниця), Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, встановила:

Товариство звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними рішень Митниці у видачі карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 7 липня 2009 року N 700020009/2009/000051; від 3 липня 2009 року N 700000024/2009/000363/1 та стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 7089 грн. 30 коп. та митного збору у розмірі 3222 грн. 41 коп.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Товариство посилалося на те, що Митниця при здійсненні митного оформлення товару протиправно самостійно здійснила митну оцінку товару Товариства за шостим (резервним) методом визначення митної вартості, внаслідок чого воно змушено було сплатити зазначену відповідачем митну вартість імпортованого товару, понесло зайві витрати у вигляді надмірно сплачених податку на додану вартість та митного збору.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 11 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2010 року та Вищого адміністративного суду України від 8 грудня 2011 року, позовні вимоги задовольнив повністю.

Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду, Митниця звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року N 1766 (далі - Порядок; постанова N 1766 відповідно), у частині обов'язку декларанта подати на підтвердження митної вартості на вимогу митного органу додаткові документи у разі сумніву у правильності митної оцінки товару.

Заява Митниці про перегляд оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 265 Митного кодексу України (далі - МК) митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митну вартість не може бути визначено за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари було продано в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, а також положень постанов Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року N 339 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" та N 1766 дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, у рішеннях зазначили, що Товариство надало додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, у зв'язку з чим рішення Митниці про видачу картки відмови та визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом є протиправним. При цьому суди не перевірили чи є надані Товариством додаткові документи належними.

За таких обставин рішення касаційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд.

На підставі наведеного та керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Заяву Східної митниці Державної митної служби України задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 8 грудня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. В. Кривенко

Судді:

М. Б. Гусак

 

О. А. Коротких

 

О. В. Кривенда

 

В. Л. Маринченко

 

П. В. Панталієнко

 

О. Б. Прокопенко

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали