ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

28.10.2014 р.

Справа N 822/3499/14

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого, судді: Сапальової Т. В., суддів: Боровицького О. А., Граб Л. С., за участю секретаря судового засідання: Майданюк Я. Л., за участю представників сторін: представника позивача: Г. Б. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмельницької митниці Міндоходів на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Санітек Україна" до Хмельницької митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, встановив:

В серпні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Санітек Україна" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення N 400040000/2014/000004/1 від 07 лютого 2014 року про коригування митної вартості товару, визнання протиправною та скасування картки відмови у митному оформленні товару N 400040000/2014/00004 від 07 лютого 2014 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, Хмельницьким окружним адміністративним судом встановлено, що відповідно до п. 1.1 Контракту на поставку N 16/1 від 16.01.2014 року (далі - Контракт), укладеного між позивачем - ТОВ "Санітек Україна" (Покупець) та Польською компанією - "DEFTRANS" (Продавець), остання взяла зобов'язання на поставку позивачу меблів для ванних кімнат, які визначені в Специфікаціях (N 1, і т. д.), які є невід'ємною частиною цього Контракту. Згідно п. 4.1 Контракту поставка товарів повинна виконуватись по кожному окремому замовленню Покупця на умовах, вказаних в кожній окремій специфікації до цього контракту (ICC INCOTERMS 2010) (а. с. 14 - 18).

На виконання Контракту, відповідно Специфікації N 1, позивачу поставлений товар, згідно з Інвойсом N FE/0000004/2014 від 31.01.2014 року (а. с. 19 - 23).

Між позивачем (Замовник) і ТОВ "Транспортна компанія "Логолайн" (Експедитор) 03.02.2014 року укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні, відповідно до п. 2.1 якого, Експедитор зобов'язаний за плату і за рахунок Замовника надати останньому транспортно-експедиційні послуги, а також інші супутні послуги, пов'язані з організацією перевезення та перевезенням вантажів автомобільним транспортом по території України та за її межами відповідно до узгоджених сторонами заявок (а. с. 25 - 29).

Згідно з Міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR), складеною 31.01.2014 року в Одолянов, одержувач - ТОВ "Санітек Україна", а перевізник - ТОВ "Транспортна компанія "Логолайн" (АА 0344 ОВ, АА 6483 ХО) (а. с. 30 - 31). Довідкою оформленою ТОВ "Транспортна компанія "Логолайн", підтверджені видатки по доставці товару для позивача по маршруту м. Одолянов (Польща) - м. Славута (Україна) автомобілем з державним номером АА 0344 ОВ/АА 6483 ХО (а. с. 24).

Для митного оформлення товару відповідачу - митний пост "Славута", було надано: митну декларацію N 400040000/2014/000614 від 07.02.2014 року; контракт N 16/01 від 16.01.2014 року та Специфікацію N 1 від 16.01.2014 року на поставку товарів; інвойс N FE/0000004/2014 від 31.01.2014 року; договір від 03.02.2014 року про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні; довідку N 6/02 від 06.12.2014 року про транспортні витрати; митну декларацію країни відправлення MRN 14PL394020E0004680 від 04.02.2014 року; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 31.01.2014 року.

Згідно з Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення N 400040000/2014/00004 від 07.02.2014 року, причиною відмови вказано, неподання до митного оформлення документів, які підтверджують складові митної вартості товарів (а. с. 12 - 13).

07.02.2014 року відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості N 400040000/2014/000004/1, в якому зазначено, що документи, вказані у п. 2 ст. 53 Митного кодексу України ( N 4495-VI) містять розбіжності в частині включення до митної вартості складової щодо витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язаних з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; у зв'язку з чим необхідно подання додаткових документів: виписки з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Для визначення митної вартості товару застосовано резервний метод Митного кодексу України ( N 4495-VI) та інформацію щодо ціни товарів, митне оформлення яких вже здійснено, зокрема МД N 400040000/2013/006136 від 12.11.2013 року, N 40004000/2013/006670 (а. с. 10 - 11).

Не погодившись з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що подані ТОВ "Санітек Україна" документи не свідчили про наявність розбіжностей в частині включення до митної вартості складової, щодо витрат на навантаження, вивантаження оцінюваних товарів, пов'язаних з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ( N 4495-VI), 2 ст. 53 Митного кодексу України ( N 4495-VI) у випадках, передбачених цим Кодексом ( N 4495-VI), одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій ( N 4495-VI) і шостій статті 52 цього Кодексу ( N 4495-VI), та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України ( N 4495-VI) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що документи визначені у п. 2 ст. 53 МК України ( N 4495-VI) містять розбіжності в частині включення до митної вартості складової щодо витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язаних з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. В зв'язку з цим згідно з ч. 3 ст. 53 МК України ( N 4495-VI) зобов'язано позивача подати додаткові документи.

Суд враховує, що згідно з ч. 3 ст. 53 МК України ( N 4495-VI), право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів наявне, зокрема, у випадку, якщо документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, проте висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим.

Щодо твердження відповідача, про наявність розбіжностей в частині включення до митної вартості складової, щодо витрат на навантаження, вивантаження оцінюваних товарів, пов'язаних з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України суд бере до уваги наступне.

П. 4.2 Контракту визначено, що сторони домовились, що положення ICC Incoterms 2010 є обов'язковими для них в тому, що стосується виконання контракту.

Згідно з умовами FCA Інкотермс 2010 (абз. 2 п. А4) поставка вважається здійсненою: А) якщо транспорт надається покупцем: коли товар завантажений на транспортний засіб покупця якщо названим місцем є площі продавця. Б) якщо транспорт надається продавцем: коли товар готовий до розвантаження у будь-якому іншому разі.

Виходячи із вищенаведеного, продавець зобов'язаний, з урахуванням положень п. В.6 правил FCA, нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки.

Оскільки в даному випадку був застосований варіант, передбачений у вищезазначеному п. "А" правил FCA, то продавець згідно з Інкотермс 2010 відповідає за навантаження.

Крім того, виконання продавцем свого обов'язку щодо навантаження, також підтверджується довідкою ТОВ "Транспортна компанія "Логолайн" про транспортні витрати N 6/02 від 06.02.2014, в якій зазначено, що навантаження здійснено за рахунок вантажовідправника.

Суд вважає необґрунтованими твердження відповідача, щодо наявності розбіжностей в частині включення до митної вартості складової, щодо обробки оцінюваних товарів, пов'язаних з їх транспортуванням з огляду на наступне.

Згідно з правилами FCA, продавець зобов'язаний, нести всі витрати, пов'язані з товаром, до здійснення його поставки.

Оскільки, ані Контрактом, ані умовами поставки FCA не передбачений обов'язок позивача (покупця) щодо оплати вартості робіт, пов'язаних з навантаженням, вивантаженням та обробкою оцінюваних товарів, ні, як складової ціни товару, ні додатково, то ненадання позивачем документів, що підтверджують вартість цих робіт та послуг, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що твердження відповідача про наявність розбіжностей в частині включення до митної вартості складової щодо витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язаних з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України не відповідає дійсності, оскільки витрати на навантаження та вивантаження позивачем (покупцем) не передбачались умовами Контракту, а правила FCA, в свою чергу, покладають такий обов'язок на продавця.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України ( N 4495-VI), основний метод визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Згідно з ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України ( N 4495-VI) метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу ( N 4495-VI) (ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України ( N 4495-VI)).

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України ( N 4495-VI), митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу ( N 4495-VI), або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Під час розгляду справи судом не встановлено та відповідачем не доведено: неповноти чи недостатності наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для цілей застосування 1 методу; наявності визначених ч. 1 - 2 ст. 58 Митного кодексу України ( N 4495-VI) обмежень для застосування першого методу та наявності обставин, визначених ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України ( N 4495-VI) для відмови у митному оформленні товару із застосуванням першого методу, а тому і підстав для застосування положень ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України ( N 4495-VI), а саме - підстав для застосування шостого методу при недоведеності неможливості застосування попередніх методів у митного органу не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд ухвалив:

апеляційну скаргу Хмельницької митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 04 листопада 2014 року.

 

Головуючий

Т. В. Сапальова

Судді:

О. А. Боровицький

Л. С. Граб




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали