ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17.03.2011 р.

N К-34032/10


Ухвалу скасовано(згідно з постановою Верховного Суду України від 10 квітня 2012 року) (Постанова N 21-54а12)

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів: Васильченко Н. В., Калашнікової О. В., Леонтович К. Г., Чалого С. Я., Черпіцької Л. Т., розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Відділу Державного комітету України із земельних ресурсів в Полтавському районні Полтавської області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року у справі N 2-а-420/10/1670 за позовом Відділу Державного комітету України із земельних ресурсів в Полтавському районні Полтавської області до Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення та припису, встановила:

У лютому 2010 року Відділ Державного комітету України із земельних ресурсів в Полтавському районні Полтавської області звернувся в суд з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення відповідача N 8 від 25.01.2010 р. та припис N 200/1-13/171 від 25.01.2010 р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року позовні вимоги задоволені.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року скасоване рішення суду першої інстанції та ухвалене нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду Відділ Державного комітету України із земельних ресурсів в Полтавському районні Полтавської області звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, співробітниками Державною інспекцією з контролю за цінами в Полтавській області у період з 12 січня 2010 року по 22 січня 2010 року проведена планова перевірка Управління Держкомзему в Полтавському районі з питань дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів на землевпорядні роботи та послуги.

За результатами перевірки складений акт N 000052 від 22 січня 2010 року, в якому зроблений висновок про порушення позивачем Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів".

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесене рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін N 8 від 25 січня 2010 року на загальну суму 324180 грн. та припис N 200/1-13/171 від 25.01.2010 року.

Відповідно п. 3 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує проведення цінової політики.

На виконання даного повноваження Кабінетом Міністрів України видано постанову N 1619 від 01.11.2000 р. "Про затвердження Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів".

Пунктом 5 зазначеної постанови визначено виключний перелік земельно-кадастрових робіт, які можуть надаватися на платній основі. В зазначеному переліку платне надання висновків не передбачене. В абз. 9 п. 5 постанови визначено, що на платній основі проводиться складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань з використання й охорони земельних ресурсів, визначення меж земельних ділянок, а також виконання інших робіт щодо проведення землеустрою. Тобто, останнє положення відносяться до розширення переліку робіт із землеустрою, а не до розширення переліку робіт, які можуть виконуватися на платній основі.

Відповідно до абз. 1 п. 3 Положення про державний комітет із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 224 від 19.03.2008 р., до основних завдань Держкомзему віднесено розроблення пропозицій щодо формування державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання, відтворення, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, здійснення землеустрою, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища та забезпечення її реалізації, проведення земельної реформи та подання їх Кабінетові Міністрів України через Міністра охорони навколишнього природного середовища.

Згідно ст. 25 Закону України "Про землеустрій", технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, є документацією із землеустрою.

Відповідно до ст. 56 вказаного Закону, технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, включає перелік обмежень прав на земельну ділянку.

Управліннями та відділами Держкомзему зазначені обмеження надаються у формі висновків з надання земельних ділянок у користування або власність та наявні обмеження на замовлення юридичних осіб та фізичних, а також висновки щодо умов надання земельної ділянки.

Згідно абз. 4 п. 1 ст. 1 Закону України "Про дозвільну систему України у сфері господарської діяльності" визначено, що документ дозвільного характеру це дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності і без наявності якого суб'єкт господарювання не може провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Визначення дозвільних органів наведено в абз. 5 п. 1 вищенаведеної норми як місцеві дозвільні органи - міські ради та їх виконавчі органи, районні та районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації, територіальні (місцеві) органи центральних органів виконавчої влади, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру від свого імені, а також підприємства, установи, організації, що у випадках, передбачених законом, уповноважені видавати документи дозвільного характеру і можуть залучатися до проведення експертизи та обстеження, необхідних для видачі документів дозвільного характеру, у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Державний комітет із земельних ресурсів є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, який здійснює реалізацію державної політики та управління у сфері регулювання земельних відносин, використання, відтворення, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, провадження топографо-геодезичної та картографічної діяльності, а також міжгалузеву координацію та державне регулювання у сфері встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища.

Саме до використання земель і відносяться висновки, на підставі яких проводиться відведення земельної ділянки у користування та погодження проектів землеустрою, що дають право суб'єкту господарювання на здійснення діяльності або фізичній особі на здійснення правочинів з земельною ділянкою.

Отже, апеляційний суд вірно зазначив, що Відділом Державного комітету України із земельних ресурсів в Полтавському районі Полтавської області порушені вимоги діючого законодавства при стягненні плати за видачу висновків з надання земельних ділянок у користування або власність та наявні обмеження на замовлення юридичних осіб та фізичних, а також висновки щодо умов надання земельної ділянки, так як, це відноситься до їх повноважень, а отже повинно здійснюватись безкоштовно, а тому стягнення позивачем плати за видачу висновків, спираючись на положення наказу N 97/298/124 є порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України N 1619 від 01.11.2000 р. "Про затвердження Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів", що має вищу юридичну силу відносно вищевказаного наказу і останній підлягає застосуванню в частині, що не суперечить вказаній постанові.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, позивачем в порушення вимог п. 5 Порядку N 1619, за період з 1 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року неправомірно стягувалася плата за підготовку та видачу висновків з надання земельних ділянок у користування або власність та наявні обмеження у розмірі 30 грн./шт. для фізичних осіб і 80 грн./шт. з юридичних осіб та висновків щодо умов відведення земельної ділянки у користування та погодження проекту землеустрою, які фізичним особам не надаються, а для юридичних осіб розмір плати за їх видачу становить 70 грн./шт.

Загальна сума необґрунтовано одержаної виручки становить 108 060 грн., яка відповідно ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" та Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки та Міністерства фінансів України N 298/519 від 03.12.2001 р. та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18.12.2001 р. за N 1047/6238, підлягає вилученню в дохід Державного бюджету і крім того, з підприємства стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано отриманої виручки, що разом складає 324180 грн.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку, що рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області N 8 від 25.01.2010 р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в сумі 324180 грн. та припис N 200/1-13/171 від 25.01.2010 р. винесені в межах компетенції та є правомірними та прийшов обґрунтованих висновків про наявність підстав скасування рішення суду першої інстанції, яке не відповідає вищенаведеним нормам.

Згідно ч. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ухвалила:

Касаційну скаргу Відділу Державного комітету України із земельних ресурсів в Полтавському районні Полтавської області відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Судді:

 





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали