ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

14.02.2018 р.

Справа N 202/1538/16-а

 

Провадження N К/9901/3600/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Смоковича М. І., суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу N 202/1538/16-а за позовом ОСОБА_1 до Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради про визнання протиправними та скасування рішення районної ради та розпорядження про звільнення, про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду міста Дніпропетровська, прийняту 06 липня 2016 року у складі головуючого судді Шклярука Д. С. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, постановлену 10 листопада 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Божко Л. А., суддів: Кругового О. О., Лукманової О. М., встановив:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради (далі - районна рада), в якому просив:

визнати протиправним пункт 2 рішення N 06 від 04 грудня 2015 року в частині припинення повноважень позивача як заступника голови Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради VI скликання з питань діяльності виконавчих органів у зв'язку із закінченням строку повноважень відповідно до частини першої статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та скасувати вказане рішення в зазначеній частині;

визнати протиправним та скасувати розпорядження голови районної ради N 259-рк від 07 грудня 2015 року про звільнення позивача з посади заступника голови Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради з питань діяльності виконавчих органів з 07 грудня 2015 року у зв'язку із закінченням строку повноважень;

поновити позивача на службі в органах місцевого самоврядування на посаді заступника голови Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради з питань діяльності виконавчих органів з 07 грудня 2015 року;

стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 грудня 2015 року по день винесення постанови судом, та моральну шкоду в сумі 30000,00 грн., заподіяну незаконними рішеннями Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради.

В обґрунтування позову зазначає, що розпорядженням голови районної ради N 39-р від 12 березня 2015 року позивача увільнено з посади заступника голови Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради з питань діяльності виконавчих органів з 12 березня 2015 року у зв'язку із призивом на військову службу під час мобілізації зі збереженням займаної посади і середнього заробітку протягом одного року.

Однак, після проходження служби в зоні АТО розпорядженням голови районної ради N 259-рк від 07 грудня 2015 року позивача звільнено із займаної посади у зв'язку із закінченням строку повноважень.

Позивач вказує, що оскаржуване розпорядження прийнято на підставі рішення II сесії Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради VII скликання від 04 грудня 2015 року N 06 "Про затвердження заступника голови Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради з питань діяльності виконавчих органів" та частини першої статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Вважаючи рішення N 06 від 04 грудня 2015 року в частині припинення повноважень та розпорядження N 259-рк від 07 грудня 2015 року щодо звільнення неправомірними, позивач звернувсь до суду з вимогою про їх скасування та поновлення на посаді.

Постановою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 06 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року, в позові відмовлено.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (Закон N 2147-VIII), що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України ( N 2747-IV) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України ( N 2747-IV) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу ( N 2747-IV), передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

11 січня 2018 року касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яка ухвалою судді-доповідача від 12 січня 2018 року прийнята до провадження.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги вказує на неврахування судами попередніх інстанцій призначення позивача на посаду по результатам конкурсу відповідно до Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад посадових осіб місцевого самоврядування виконавчих органів Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради, затвердженого розпорядженням голови районної ради N 110-ра від 04 травня 2012 року "Про конкурсну комісію щодо прийому осіб на роботу у виконавчі органи Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради".

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до голови конкурсної комісії Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради із заявою про допуск до участі в конкурсі на заміщення вакантної посади заступника голови районної ради, в якій зазначив, що з встановленими законодавством обмеженнями, щодо прийняття на службу в органи місцевого самоврядування та проходження служби - ознайомлений.

Відповідно до протоколу засідання конкурсної комісії при виконавчому комітеті районної ради на заміщення вакантної посади заступника голови цієї ради з питань діяльності виконавчих органів за напрямком роботи житлово-комунального господарства та соціально-економічного розвитку району та головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та звітності районної ради N 03 від 02 вересня 2013 року вирішено рекомендувати голові Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради Д. Ю. С. призначити на вакантну посаду заступника голови - ОСОБА_1 за умови успішного завершення спеціальної перевірки відомостей, наданих ним.

За результатами проведеної спеціальної перевірки розпорядженням голови районної ради Д. Ю. С. N 331-р від 19 листопада 2013 року призначено ОСОБА_1 на посаду заступника голови Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради з питань діяльності виконавчих органів, як такого, що пройшов за конкурсом.

12 березня 2015 року на підставі Закону України "Про затвердження Указу Президента України від 14 січня 2015 року N 15 "Про часткову мобілізацію" (Закон N 113-VIII) позивача призвано на військову службу до лав Збройних Сил України під час мобілізації із зарахуванням його до списків особового складу Індустріально-Самарського об'єднаного районного військового комісаріату міста Дніпропетровська. В подальшому він був направлений в зону АТО, де приймав участь у бойових діях, у зв'язку з чим згідно з розпорядженням голови районної ради Д. Ю. С. N 39-р від 12 березня 2015 року увільнено ОСОБА_1 із займаної посади у зв'язку із призивом на військову службу під час мобілізації зі збереженням займаної посади і середнього заробітку протягом одного року.

У період з 12 березня 2015 року по 04 грудня 2015 року ОСОБА_1 перебував в зоні проведення антитерористичної операції, де приймав участь у бойових діях.

Згідно з рішенням Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради VII скликання N 66 від 04 грудня 2015 року "Про затвердження заступника голови Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради з питань діяльності виконавчих органів районної у місті ради", затверджено з 04 грудня 2015 року М. М. М. на посаді заступника голови Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради з питань діяльності виконавчих органів.

Пунктом 2 вказаного рішення припинено повноваження заступника голови Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради VI скликання ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням строку повноважень у відповідності до частин першої статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Так, розпорядженням голови Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради А. Ю. О. N 259-рк від 07 грудня 2015 року на підставі рішення N 66 від 04 грудня 2015 року звільнено позивача з посади заступника голови Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради з питань діяльності виконавчих органів з 07 грудня 2015 року у зв'язку з закінченням строку повноважень, а розпорядження голови Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради Д. Ю. С. N 39-р від 12 березня 2015 року "Про увільнення ОСОБА_1 від роботи у зв'язку з призивом на військову службу під час мобілізації" прийнято вважати таким, що втратило чинність.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність звільнення позивача із займаної посади у зв'язку із закінченням строку повноважень Виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради VI скликання.

Таку позицію Індустріального районного суду міста Дніпропетровська підтримав і Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.

Верховний Суд зазначені висновки судів попередніх інстанцій вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Порядок прийняття на службу в органи місцевого самоврядування врегульовано у статті 10 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" та передбачає здійснення прийняття на посаду голови та заступників голови районної, районної у місті, обласної ради, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови постійної комісії з питань бюджету обласної, Київської та Севастопольської міських рад шляхом обрання відповідною радою.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розпорядження голови районної ради Д. Ю. С. N 331-р від 19 листопада 2013 року призначено ОСОБА_1 на посаду заступника голови Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради з питань діяльності виконавчих органів, як такого, що пройшов за конкурсом.

12 березня 2015 року на підставі Закону України N 113-VIII від 15 січня 2015 року "Про затвердження Указу Президента України від 14 січня 2015 року N 15 "Про часткову мобілізацію" (Закон N 113-VIII) позивача призвано на військову службу до лав Збройних Сил України під час мобілізації із зарахуванням його до списків особового складу Індустріально-Самарського об'єднаного районного військового комісаріату міста Дніпропетровська. В подальшому він був направлений в зону АТО, де приймав участь у бойових діях, у зв'язку з чим згідно з розпорядженням голови районної ради Д. Ю. С. N 39-р від 12 березня 2015 року увільнено ОСОБА_1 із займаної посади у зв'язку із призивом на військову службу під час мобілізації зі збереженням займаної посади і середнього заробітку протягом одного року.

Відповідно до частини другої статті 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" N 2232-XII від 25 березня 1992 року (в редакції Закону України від 08 лютого 2015 року, діючій на час призиву позивача на військову службу під час мобілізації) за громадянами (працівниками), призваними на військову службу за призивом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призиву, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містяться у частині третій статті 119 Кодексу законів про працю України (в редакції, яка діяла на час призиву позивача на військову службу під час мобілізації).

Припинення повноважень посадових осіб місцевого самоврядування врегульовано нормами Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", який визначає, зокрема, засади організації та діяльності, правового статусу посадових осіб місцевого самоврядування.

Статтею 51 вказаного Закону передбачено, що виконавчим органом районної у місті ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, голови районної у місті ради, її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету. Кількісний склад виконавчого комітету визначається відповідною радою. Персональний склад виконавчого комітету районної у місті ради затверджується радою за пропозицією голови відповідної ради.

За змістом статті 56 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", в редакції чинній, на момент виникнення правовідносин, районна, районна у місті рада обирає заступника голови ради. Заступник голови районної, районної у місті (у разі її створення) ради, перший заступник, заступник голови обласної ради обираються відповідною радою в межах строку її повноважень з числа депутатів цієї ради шляхом таємного голосування і здійснюють свої повноваження до припинення ними повноважень депутата ради відповідного скликання, крім випадків дострокового припинення їх повноважень у порядку, встановленому частинами третьою та четвертою цієї статті.

Аналіз наведених норм та обставин справи дає підстави для висновку, що, позивач, займаючи посаду заступника голови Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради, після закінчення строку повноважень районної ради VI скликання та відповідно голови районної ради Д. Ю. С., повинен бути звільнений з посади у зв'язку із закінченням строку повноважень Виконавчого комітету районної ради VI скликання.

Враховуючи перебування ОСОБА_1 у період з 12 березня 2015 року по 04 грудня 2015 року на військовій службі під час мобілізації, відповідач, звільняючи 07 грудня 2015 року ОСОБА_1 з виборної посади органу місцевого самоврядування, діяв на підставі на в межах своїх повноважень, передбачених чинним законодавством.

Приписами частини першої статті 341 КАС України ( N 2747-IV) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України ( N 2747-IV) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 3 ( N 2747-IV), 341 ( N 2747-IV), 343 ( N 2747-IV), 349 ( N 2747-IV), 350 ( N 2747-IV), 355 ( N 2747-IV), 356 ( N 2747-IV), 359 КАС України ( N 2747-IV), суд постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 06 липня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

М. І. Смокович

Судді:

О. В. Білоус

 

Т. Г. Стрелець




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали