ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26.11.2009 р.

N К-20987/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - судді Кобилянського М. Г., суддів - Амєліна С. Є., Головчук С. В., Ліпського Д. В., Юрченка В. В., секретаря - Коваленко В. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (далі - Держспоживстандарт) про визнання протиправними та скасування Указу Президента України від 28.05.2005 р. N 859/2005 та наказу Держспоживстандарту України від 28.04.2006 р. N 129-к, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики і Генеральної прокуратури України, яка приєдналася до скарги на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року та постанову Печерського районного суду м. Києва від 11 липня 2007 року, встановила:

У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом і просив визнати протиправними та скасувати Указ Президента України від 28.05.2005 р. N 859/2005 про його звільнення та наказ Держспоживстандарту України від 28.04.2006 р. N 129-к, поновити його на посаді першого заступника Голови Держспоживстандарту України у зв'язках з Верховною Радою України, а також стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 11 липня 2007 року позов задоволено частково:

- змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Держспоживстандарту України у зв'язках з Верховною Радою України з 27.03.2006 р. на 22.05.2006 року;

- зобов'язано Держспоживстандарт нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу по тимчасовій непрацездатності за період з 27 березня по 21 квітня 2006 року та з 25 квітня по 19 травня по листках непрацездатності NN 027106, 0271123.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року постанова Печерського районного суду м. Києва від 11 липня 2007 року скасована та постановлена нова, якою: позов ОСОБА_1 до Президента України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про визнання протиправними та скасування Указу Президента України від 28.05.2005 р. N 859/2005 та наказу Держспоживстандарту України від 28.04.2006 р. N 129-к, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково:

- скасовано наказ від 28.04.2006 року N 129-к голови Держспоживстандарту;

- зобов'язано Держспоживстандарт сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по час набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовлено.

У касаційній скарзі Держспоживстандарту, до якої приєдналася Генеральна прокуратура України, представник зазначає, що постанови судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними внаслідок порушенням норм матеріального і процесуального права. Просять скасувати ці судові рішення і прийняти нове - про відмову у позові. Звертає увагу на те, що відповідно до Закону України "Про державну службу" та Порядку погодження терміну перебування на державній службі продовження терміну перебування на державній службі при необхідності здійснюється керівником державного органу за погодженням з начальником Головного управління державної служби. Зазначає, що подання щодо подовження терміну перебування ОСОБА_1 на державній службі Головою Держспоживстандарту України на ім'я Начальника Головдержслужби, у строки та в порядку, визначеному законодавством, не подавалося. Вважає, що норми п. 1 ст. 40 та ст. 492 Кодексу законів про працю України не були порушені, оскільки на момент звільнення позивач досяг граничного віку перебування на державній службі, а тому йому і не було запропоновано іншу посаду в Держспоживстандарті України. На його думку, поновлення ОСОБА_1 на попередній посаді неможливе, так як ця посада, ліквідована, а тому не може бути виплачений середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу. Зазначає, що при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував положення постанови Пленуму ВСУ від 06.11.92 р. N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" та постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. N 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", неправильно застосував ст. 235 Кодексу законів про працю.

Перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню з таких підстав.

Судами встановлено, що Указом Президента від 21 липня 2003 року N 733/2003 ОСОБА_1 був призначений на посаду першого заступника Голови Держспоживстандарту України у зв'язках з Верховною Радою України. Відповідно до наказу Держспоживстандарту України від 21.07.2003 р. N 185-к позивач приступив до виконання обов'язків з 28 липня 2003 року.

Перелік центральних органів виконавчої влади, у яких, в межах установленої граничної чисельності, введена посада першого заступника керівника у зв'язках з ВРУ був затверджений постановою КМУ від 29.04.2003 р. N 643.

Указом Президента України від 10.03.2005 р. N 455/2005 "Про зміну кількісного складу керівництва у системі центральних органів виконавчої влади" були ліквідовані посади перших заступників міністрів у зв'язках з ВРУ в інших центральних органах виконавчої влади. З вказаним Указом ОСОБА_1, який виконував обов'язки Голови Держспоживстандарту з 15.03.2005 р. по 20.03.2005 р., особисто ознайомився та надав відповідні доручення щодо нього.

Відповідно до Положення про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, затвердженого Указом Президента України від 18.03.2003 р. N 225/2003, Держспоживстандарт України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

17.05.2005 року Голова Держспоживстандарту України направив клопотання до Прем'єр-міністра України про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Держспоживстандарту України у зв'язках з Верховною Радою України у зв'язку з її ліквідацією. 20.05.2005 р. Прем'єр-міністр України звернулась із поданням до Президента України про звільнення позивача з посади у зв'язку з її ліквідацією. Указом Президента України від 28.05.2005 року ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника голови Держспоживстандарту України у зв'язках з Верховною Радою України у зв'язку з ліквідацією посади.

Наказом Держспоживстандарту України від 28.04.2006 р. N 129-к ОСОБА_1 визнано вважати звільненим з 27.03.2006 р. Підставою для видання наказу став Указ Президента від 28.05.2005 р. N 859/2005.

В період з 20.04.2005 р. по 24.01.2006 р. позивачу було нараховано і виплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності, а в період з 25.01.2006 р. по 24.03.2006 р. надана неоплачувана відпустка як зареєстрованому кандидату у народні депутати України. В період з 27.03.2006 р. по 19.05.2006 р. позивач знаходився у стаціонарі клінічної лікарні. Станом на 28.05.2005 р. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, досяг граничного віку перебування на державній службі і подання про продовження терміну перебування на державній службі не подавалось.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що Указ Президента від 28.05.2005 р. про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади винесено з дотриманням чинного законодавства, в межах наданих йому повноважень та у зв'язку з ліквідацією посади, яку займав позивач, про що останній був повідомлений у порядку та строки, встановлені законом. Та обставина, що Указ Президента України від 28.05.2005 р. був виданий в період тимчасової непрацездатності позивача не є підставою для визнання його незаконним, оскільки фактичне звільнення ОСОБА_1 було проведено на підставі наказу Держспоживстандарту України. Змінюючи дату звільнення та зобов'язуючи Держспоживстандарт України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу по тимчасовій непрацездатності, суд виходив з того, що звільнення позивача проведено в період його тимчасової непрацездатності що підтверджено листами непрацездатності NN 027106, 0271123 за період з 27 березня по 21 квітня 2006 року та з 25 квітня по 19 травня 2006 року.

Скасовуючи постанову Печерського районного суду м. Києва від 11 липня 2007 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції не дав правової оцінки оскаржуваному позивачем наказу голови Держспоживстандарту N 129 від 28.04.2006 року про його звільнення в період непрацездатності та не вирішив його позовні вимоги в цій частині по суті. Видаючи вказаний наказ Держспоживстандарт повинен був врахувати та виконати вимоги КЗпП України щодо порядку звільнення у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників. Оскільки відповідачем не було запропоновано позивачу іншу роботу в своїх установі, то наказ N 129-к від 28.04.2006 р. Держспоживстандарту України є таким, що не відповідає вимогам закону, звільнення позивача відбулося з порушеннямст. 40, ст. 492 КЗпП та підлягає безумовному скасуванню, а позивач - поновленню на посаді.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Указ Президента від 28.05.2005 р., яким ОСОБА_1 звільнено із займаної посади, прийнято з дотриманням Порядку розгляду питань, пов'язаних із призначенням на посади та звільнення з посад керівників, заступників керівників центральних органів виконавчої влади, урядових органів державного управління..., затвердженого постановою КМУ від 13.12.2001 року N 1658, в межах наданих Президенту України повноважень та на відповідній підставі - ліквідація посади відповідно до Указу Президента України від 10.03.2005 р.

Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що судом першої інстанції не була надана правова оцінка законності наказу Держспоживстандарту від 28.04.2006 р. N 129-к та не розглянуто вимоги позивача в цій частині по суті, оскільки суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що звільнення ОСОБА_1 було проведено саме на підставі цього наказу, прийнятого на виконання Указу Президента. Крім того, суд першої інстанції правильно змінив дату звільнення позивача, зазначену в наказі Держспоживстандарту України від 28.04.2006 р. N 129-к, з урахуванням перебування його на лікарняних та у відпустці.

В той же час судом апеляційної інстанції не було прийнято рішення щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування Указу Президента про його звільнення, тобто позовна вимога, після скасування постанови суду першої інстанції, не розглянута по суті.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції, дійшов висновку, що правові наслідки звільнення позивача у зв'язку із ліквідацією посади такі ж як і при звільнені зап. 1 ст. 40 КзПП України.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна погодитися, оскільки ОСОБА_1 призначений та звільнений з посади Указом Президента України. Станом на 28.05.2005 р. він досяг граничного віку перебування на державній службі і подання про продовження терміну перебування на державній службі не подавалось.

Судом першої інстанції правильно зроблено висновок про обґрунтованість посилання позивача на ч. 3 ст. 40 КзПП України, оскільки звільнення було проведено в період його тимчасової непрацездатності, що підтверджено листами непрацездатності, та у зв'язку з цим правильно змінено дату його звільнення з 27.03.2006 року на 22 травня 2006 року, оскільки на цей час були всі законні підстави для його звільнення.

Відповідно до вимог статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

За вказаних обставин судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а судове рішення суду першої інстанції, яке було ухвалене відповідно до закону, залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 160, 220, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ухвалила:

Касаційну скаргу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики і Генеральної прокуратури України, яка приєдналася до скарги задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року скасувати, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 11 липня 2007 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, окрім як з підстав, у строк та у порядку, визначених ст. ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

М. Г. Кобилянський

Судді:

С. Є. Амєлін

С. В. Головчук

Д. В. Ліпський

В. В. Юрченко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали