КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

20.10.2008 р.

Справа N 22-а-4170/08

Постанову скасовано(згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2009 року) (Ухвала N К-20987/08)

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - Ситникова О. Ф., суддів - Попович О. В., Василенка Я. М., при секретарі - Коваленка Я. С., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 11 липня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про визнання протиправними та скасування Указу Президента України N 859/2005 від 28.05.2005 року та наказу Держспоживстандарту України N 129-к від 28.04.2006 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Президента України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про визнання протиправними та скасування Указу Президента України N 859/2005 від 28.05.2005 року та наказу Держспоживстандарту України N 129 к від 28.04.2006 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 11.07.2007 року позов - задоволено частково:

Змінено дату звільнення позивача ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики у зв'язках з Верховною Радою України і встановлено вважати його звільненим з 22 травня 2006 року.

Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу по тимчасовій непрацездатності за період з 27 березня по 21 квітня 2006 року та з 25 квітня по 19 травня 2006 року по листках непрацездатності NN 027106, 0271123.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, судом не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, тому вона підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що Указом Президента України від 21 липня 2003 року N 733/2003 позивач ОСОБА_1 був призначений на посаду першого заступника Голови Держспоживстандарту України у зв'язках з Верховною Радою України. Відповідно до наказу Держспоживстандарту України від 21.07.2003 року N 185-к він приступив до виконання обов'язків з 28 липня 2003 року.

Перелік центральних органів виконавчої влади, у яких в межах установленої граничної чисельності введена посада першого заступника керівника у зв'язках з Верховною Радою України був затверджений постановою КМ України від 29 квітня 2003 року N 643.

Указом Президента України від 10 березня 2005 року N 455/2005 "Про зміну кількісного складу керівництва у системі нейтральних органів виконавчої влади" були ліквідовані посади перших заступників міністрів у зв'язках з Верховною Радою України - у міністерствах, перших заступників керівників у зв'язках з Верховною радою України в інших центральних органах виконавчої влади.

Відповідно до Положення про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, затвердженого Указом Президента України від 18 березня 2003 року N 225/2003, Держспоживстандарт України є центральним органом виконавчої влади діяльність якого спрямовується і координується КМ України.

Доручення КМ України від 14.03.2005 р. N 10884/1/1-05 "До Указу Президента України від 10.03.2005 р. N 455 "Про зміну кількісного складу керівництва у системі центральних органів виконавчої влади" надійшло до Держспоживстандарту України 15.03.2005 р. вх. N 292-2/3. Позивач ОСОБА_1, який виконував обов'язки Голови Держспоживстандарту України, на час відрядження Голови Держспоживстандарту України з 15.03.2005 р. по 20.03.2005 р., особисто ознайомився з зазначеним дорученням та Указом, та надав відповідні поручення щодо нього.

17.05.2005 р. Голова Держспоживстандарту України направив клопотання до Прем'єр-міністра України про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Держспоживстандарту України у зв'язках з Верховною Радою України в зв'язку з ліквідацією посади.

20.05.2005 р. Прем'єр-міністр України звернулась із поданням до Президента України про звільнення позивача з посади у зв'язку з її ліквідацією.

Указом Президента України від 28 травня 2005 року позивача ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника Голови Держспоживстандарту України у зв'язках з Верховною радою України у зв'язку з ліквідацією посади.

Наказом N 129-к від 28 квітня 2006 року позивача ОСОБА_1 визнано вважати звільненим з 27 березня 2006 року. Підставою для видання наказу став Указ Президента України від 28 травня 2005 року N 859/2005.

В період з 20 квітня 2005 року по 24 січня 2006 року позивачу було нараховано і виплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності, а в період з 25 січня 2006 року по 24 березня 2006 року надана неоплачувана відпустка, як зареєстрованому кандидату у народні депутати України.

В період з 27 березня 2006 року по 19 травня 2006 року позивач знаходився у стаціонарі клінічної лікарні Нафтопереробної промисловості.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування Указу Президента України N 859/2005 від 28.05.2005 року "Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики у зв'язках з Верховною Радою України", суд першої інстанції правильно зробив висновок, що Указ винесено з дотриманням Порядку розгляду питань, пов'язаних з призначенням на посади та звільнення з посад керівників, заступників керівників центральних органів виконавчої влади, урядових органів державного управління..., затвердженого постановою КМ України від 13 грудня 2001 року N 1658, в межах наданих Президенту України повноважень та на відповідній підставі (ліквідація посади відповідно до Указу Президента України від 10.03.2005 р.), про що позивач був особисто повідомлений відповідно до доручення КМ України N 10884/1/1-05 від 14.03.2005 р. у встановлений законом строк.

Суд першої інстанції також правильно зазначив, що та обставина, що Указ Президента України від 28.05.2005 р. був виданий в період тимчасової непрацездатності позивача не є підставою для визнання його незаконним, оскільки фактичне звільнення позивача було проведено на підставі наказу Держспоживстандарту України.

Тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо цієї частини рішення суду не спростовують висновків суду першої інстанції, та не можуть бути взяті до уваги колегією суддів.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд першої інстанції зазначив, що посилання позивача на порушення вимог частини третьої ст. 40 КзпП України є обґрунтованими, оскільки звільнення позивача проведено в період його тимчасової непрацездатності, що підтверджено листами непрацездатності NN 027106, 0271123 за період з 27 березня по 21 квітня 2006 року та з 25 квітня по 19 травня 2006 року.

Але при цьому суд першої інстанції взагалі не дав правової оцінки законності оскаржуваному позивачем наказу голови Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики N 129-к від 28.04.2006 року про його звільнення в період непрацездатності та не вирішив його позовні вимоги в цій частині по суті, чим порушив вимоги ст. 159, 161 КАС України.

Від правової оцінки вказаного наказу залежить вирішення позовних вимог ОСОБА_1 щодо законності його звільнення та поновлення на роботі.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, звільнення позивача проведено в період його тимчасової непрацездатності, що підтверджено відповідними листами непрацездатності. Сторонами цей факт не оспорюється.

Виходячи з правового аналізу Указу Президента України від 28 травня 2005 року та наказу N 129-к від 28 квітня 2006 року та інших нормативно-правових актів на підставі яких видані вищевказані акти слід зазначити, що правові наслідки звільнення позивача в зв'язку із ліквідацією посади такі ж як і при звільненні за п. 1 ст. 40 КЗпП України тому на вказані правовідносини розповсюджуються вимоги частини 3 ст. 40 та статті 492 КЗпП України.

Таким чином, видаючи наказ N 129-к від 28 квітня 2006 року про звільнення ОСОБА_1 Держспоживстандарт України повинен був врахувати та виконати вимоги КЗпП України щодо порядку звільнення у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач Держспоживстандарт України не запропонував позивачу іншу роботу в своїй установі.

За таких умов наказ N 129-к від 28 квітня 2006 року Держспоживстандарт України про звільнення ОСОБА_1 слід визнати таким, що не відповідає вимогам закону, звільнення позивача відбулося з порушенням ст. 40, 492 КЗпП та підлягає безумовному скасуванню.

Вирішуючи позовні вимоги щодо поновлення на роботі ОСОБА_1 колегія суддів зазначає, що поновлення його на попередній посаді не може бути проведено, оскільки вказана посада ліквідована.

Проте, відповідач Держспоживстандарт України не позбавлений можливості усунути допущені ним порушення при звільненні ОСОБА_1 шляхом пропонування позивачу іншої посади в Держспоживстандарті України.

Більш того, в своїх поясненнях до апеляційної скарги ОСОБА_1 представник відповідача Держспоживстандарту України визнав, що оспорюваний наказ виданий з порушенням чинного законодавства про працю та визнав позовні вимоги ОСОБА_1 до Держспоживстандарту України такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 235 КЗпП орган, який розглядає трудовий спір про поновлення на роботі, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково:

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 11 липня 2007 року скасувати та постановити нове рішення, яким: позов ОСОБА_1 до Президента України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про визнання протиправними та скасування Указу Президента України N 859/2005 від 28.05.2005 року та наказу голови Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України N 129-к від 28.04.2006 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Наказ N 129-к від 28.04.2006 року голови Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики - скасувати.

Зобов'язати Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по час набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

 

Головуючий

 

Судді:

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали