ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 16 лютого 2011 року

Вищий адміністративний суд України у складі: Черпака Ю. К. (головуючого, доповідача), Зайцева М. П., Олексієнка М. М., Рецебуринського Ю. Й., Шведа Е. Ю. (суддів), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Ш. до Вищої ради юстиції про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, встановив:

27 грудня 2010 р. Ш. звернувся в суд з позовом до Вищої ради юстиції про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої підчас розгляду звернення Ш. щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Вищого господарського суду України У.; зобов'язання розглянути матеріали за зверненням Ш. згідно зі ст. 40 Закону України "Про вищу раду юстиції" від 15 січня 1998 р. N 22/98-ВР.

Зазначив, що 28 вересня 2010 р. звернувся до Вищої ради юстиції з проханням провести перевірку наявності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Вищого господарського суду України У., однак відповідач листом від 23 листопада 2010 р. відмовив у проведенні перевірки, хоча здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів вищих спеціалізованих судів належить до його компетенції. Вважає, що Вища рада юстиції не дотрималася всіх процедурних дій, передбачених ст. 40 Закону України "Про Вищу раду юстиції", і належним чином не оформила свого рішення.

В письмовому запереченні проти позову Вища рада юстиції просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що скарга Ш. не містила відомостей про наявність передбачених ч. 5 ст. 126 Конституції України підстав для звільнення У. з посади судді та про факт дисциплінарного проступку судді. Тому у відповідача не було підстав призначати перевірку в порядку ст. 40 Закону України "Про Вищу раду юстиції".

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, представники відповідача просили відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення позивача і представників відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позов задоволенню не підлягає.

28 вересня 2010 р. Ш. звернувся до Вищої ради юстиції зі скаргою на дії судді Вищого господарського суду України У. як головуючого на X позачерговому з'їзді суддів України. У скарзі зазначив, що ним через президію було подано письмове звернення до учасників з'їзду, ознайомившись із текстом якого, У. поклав звернення у папку, а згодом повернув Ш. Вважав, що такими діями У. порушив його права як громадянина і судді господарського суду м. Києва, у зв'язку з чим не може бути гідним своєї посади і посади члена Вищої ради юстиції. Просив здійснити перевірку даних про наявність підстав для притягнення судді Вищого господарського суду України У. до дисциплінарної відповідальності.

В листі від 23 листопада 2010 р. N 11881/с/9-10, підписаного заступником Голови Вищої ради юстиції І., повідомлено, що скарга не містить відомостей, які б могли слугувати підставою для внесення до Вищої ради юстиції пропозиції про прийняття подання про відкриття дисциплінарного провадження відносно судді Вищого господарського суду України У., а викладені у скарзі обставини стосуються виконання цим суддею повноважень головуючого на X позачерговому з'їзді суддів України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131 Конституції України, п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про Вищу раду юстиції", п. 2 ч. 1 ст. 85 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів належить до відання Вищої ради юстиції.

Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, який, зокрема, приймає рішення стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність (ст. 1 Закону України "Про Вишу раду юстиції").

Згідно зі ст. 2 названого Закону повноваження, організація і порядок діяльності Вищої ради юстиції визначаються Конституцією України, цим Законом та регламентом Вищої ради юстиції, який затверджується на її засіданні.

Відповідно до ст. 84 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" дисциплінарне провадження є процедурою розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

В Рішенні Конституційного Суду України від 21 травня 2002 р. N 9-рп/2002 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин 2 і 4 ст. 1, абз. 2 п. 8 ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 25, пунктів 1, 2, 4 ч. 1 ст. 30, ч. 1 ст. 31, ч. 1 ст. 32, п. 2 ч. 2 ст. 33, п. 2 частин 2 та 3 ст. 37, статей 38 і 48 Закону України "Про Вишу раду юстиції" йдеться про те, що Вища рада юстиції зобов'язана перевіряти звернення народних депутатів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини так само, як і звернення інших посадових осіб, органів державної влади і місцевого самоврядування, кожного громадянина, якщо в них містяться відомості про наявність передбачених ч. 5 ст. 126 Конституції України підстав для звільнення судді з посади, про факт дисциплінарного проступку судді Верховного Суду України або судді вищого спеціалізованого суду, і за результатами перевірки приймати відповідне рішення.

Стадії дисциплінарного провадження встановлені ст. 39 Закону України "Про Вищу раду юстиції" у такій послідовності: 1) перевірка даних про дисциплінарний проступок; 2) відкриття дисциплінарного провадження; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення.

Статтею 40 Закону України "Про Вищу раду юстиції" передбачено, що перевірка даних про дисциплінарний проступок здійснюється за дорученням Вищої ради юстиції, Голови або його заступника одним із членів Вищої ради юстиції шляхом одержання письмового пояснення від судді та інших осіб, витребування та ознайомлення з матеріалами судових справ, одержання іншої інформації від будь-яких органів, організацій, установ, громадян чи їх об'єднань. За наслідками перевірки складається довідка з викладенням фактичних обставин, виявлених під час перевірки, висновків і пропозиції. З довідкою і матеріалами повинен бути ознайомлений суддя, стосовно якого проводилася перевірка. Довідка і всі матеріали перевірки передаються до Вищої ради юстиції, яка вирішує питання про доцільність порушення дисциплінарного провадження.

Підставою для переходу до другої стадії дисциплінарного провадження є подання члена Вищої ради юстиції за результатами перевірки повідомлень (ст. 38 Закону України "Про Вишу раду юстиції").

З матеріалів справи вбачається, що скаргу Ш. розглянула і дала на неї відповідь заступник Голови Вищої ради юстиції І.

Згідно із ст. 22 Закону України "Про Вищу раду юстиції" Вища рада юстиції обирає заступника Голови Вищої ради юстиції, який виконує обов'язки Голови в разі його відсутності, забезпечує підготовку справ до розгляду та здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та регламентом Вищої ради юстиції.

За пунктом 3 § 4 глави 1 розділу I Регламенту Вищої ради юстиції, затвердженого рішенням Вищої ради юстиції від 4 жовтня 2010 р. N 791/0/15-10, до повноважень заступника Голови Вищої ради юстиції, що здійснюються за дорученням Голови Ради, зокрема, віднесено здійснення контролю за своєчасним і належним розглядом подань, скарг та інших звернень, поданих до Ради у встановленому законом порядку.

Таким чином, спірні правовідносини виникли не за участю Вищої ради юстиції як колегіального органу, а з її посадовою особою як окремим суб'єктом владних повноважень, який в межах своєї компетенції вирішує питання щодо призначення перевірки даних про дисциплінарний проступок.

Між тим серед особливостей розгляду справ, передбачених ст. 1711 КАСУ, є також те, що Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи про оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради юстиції, а не її посадових осіб.

За змістом статей 3, 6, ч. 3 ст. 50 КАСУ відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, який, на думку позивача, порушив його права, свободу чи інтерес. Саме позивач зазначає особу, яка повинна відповідати за позовом.

Згідно з ч. 2 ст. 11 КАСУ суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його вимоги про визнання протиправною бездіяльності Вищої ради юстиції, вчиненої під час розгляду звернення Ш., відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

У зв'язку з цим безпідставною є також похідна позовна вимога про зобов'язання Вищої ради юстиції розглянути матеріали за зверненням Ш. згідно зі ст. 40 Закону України "Про вищу раду юстиції".

Керуючись статтями 160, 167, 1711 КАСУ, суд постановив:

У задоволенні позову Ш. до Вищої ради юстиції про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої під час розгляду звернення Ш. про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Вищого господарського суду України У., та зобов'язання розглянути матеріали за зверненням Ш. згідно зі ст. 40 Закону України "Про вищу раду юстиції" відмовити повністю.

Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали