ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21.09.2011 р.

N П/9991/447/11


Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого, судді Олексієнка М. М. (доповідач), суддів: Зайцева М. П., Рецебуринського Ю. Й., Сороки М. О., Черпка Ю. К., при секретарі Кочерзі В. П. (з участю позивача ОСОБА_4), розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вищого адміністративного суду України справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Президента України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, встановив:

У серпні 2011 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив:

визнати протиправною бездіяльність Президента України;

зобов'язати Главу держави забезпечити такий конституційний порядок та рівень ефективності роботи прокуратур м. Рівне, Рівненської області та Генеральної прокуратури України, за якого задекларовані права і свободи громадянина могли б безперечно реалізовуватись.

Посилався на те, що він упродовж двох років вимагає від прокуратури притягнути до кримінальної відповідальності приватного нотаріуса, яка вчинила карне діяння, передбачене статтею 364 Кримінального кодексу України. Проте прокурори м. Рівне та Рівненської області безпідставно відмовляють у задоволенні скарг, чим покривають злочинну діяльність нотаріуса і дружини, яка вивезла за підробленими документами сина за кордон. Тому Президент України як гарант додержання Конституції України, прав і свобод людини та громадянина має забезпечити такий конституційний порядок і рівень ефективності діяльності державного механізму, за якого задекларовані права і свободи людини і громадянина, в тому числі і його, могли б безперешкодно реалізовуватись.

Представник Президента України у запереченні проти позову просить відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність. Зазначає, що для забезпечення конституційного порядку, нормального функціонування держави існує структурована, багаторівнева, ієрархічна система органів виконавчої і судової влади. Вони наділені відповідною юрисдикцією, мають свій предмет ведення і реалізують повноваження через визначені законодавством процедурні рамки та технології. Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство покладається на прокуратуру України. Втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб у діяльність прокуратури по нагляду за додержанням законів або по розслідуванню діянь, що містять ознаки злочину, забороняється. Позивач не позбавлений права оскаржити незаконні, на його погляд, рішення прокурора до вищестоящого прокурора або до суду.

В судовому засіданні позивач вимоги, викладені в позовній заяві, підтримав і просив їх задовольнити. При цьому зазначив, що лише Президент України як гарант прав і свобод людини і громадянина може припинити протиправну діяльність прокуратури та зобов'язати вчинити дії, направлені на захист громадянина.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, просив слухати справу у його відсутності.

Вислухавши доводи осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій, на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З цією метою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) розсудливо;

6) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

7) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

8) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

9) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наявні у справі докази не дають підстав вважати, що Президент України допустив протиправну бездіяльність, яка призвела до порушення органами прокуратури Рівненської області прав та свобод позивача.

Під бездіяльністю, виходячи з положень частини 2 статті 55 Конституції України, частини 2 статті 2 КАС України, розуміється певна форма поведінки особи (колегіального органу), пов'язана з не вчиненням дій, які вона повинна вчинити на підставі закону, що призвело до певних негативних наслідків для громадянина чи юридичної особи.

Повноваження Президента України визначаються виключно Конституцією України, зокрема, розділом V Конституції України. При цьому, як неодноразово наголошувалось Конституційним Судом України у своїх рішеннях, інші законодавчі акти не можуть покладати додаткових прав чи обов'язків на Главу держави, крім тих, що передбачені нормами Конституції України. Відповідно до статті 106 Конституції Президент України:

1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

2) звертається з посиланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;

4) приймає рішення про визнання іноземних держав;

5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;

6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до статті 156 цієї Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією;

8) припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися;

9) призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра України; припиняє повноваження Прем'єр-міністра України та приймає рішення про його відставку;

10) призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах;

11) призначає за згодою Верховної Ради України на посаду Генерального прокурора України та звільняє його з посади;

12) призначає половину складу Ради Національного банку України;

13) призначає половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

14) призначає на посади та звільняє з посад за згодою Верховної Ради України Голову Антимонопольного комітету України, Голову Фонду державного майна України, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України;

15) утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем'єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;

16) скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;

18) очолює Раду національної безпеки і оборони України;

19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та приймає рішення про використання Збройних Сил України у разі збройної агресії проти України;

20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;

21) приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України;

22) призначає третину складу Конституційного Суду України;

23) утворює суди у визначеному законом порядку;

24) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;

25) нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;

26) приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні;

27) здійснює помилування;

28) створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби;

29) підписує закони, прийняті Верховною Радою України;

30) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України;

31) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.

Порушені у позовній заяві вимоги стосуються питання незаконності дій прокуратури різних рівнів, пов'язані з відмовою у порушенні кримінальної справи відносно приватного нотаріуса, який, на думку позивача, вчинив злочин.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України від 5 листопада 1991 року "Про прокуратуру" рішення прокурора можуть бути оскаржені до вищестоящого прокурора або до суду. Таким правом може скористатись позивач у випадку незгоди з рішенням про відмову у порушенні кримінальної справи відносно певної особи, зокрема приватного нотаріуса.

З урахуванням положень частини 2 статті 19 Конституції України, суд не може покласти на Президента України зобов'язання по вжиттю заходів щодо порушення прокуратурою кримінальної справи відносно приватного нотаріуса.

На підставі наведеного, керуючись статтями 160, 161, 162, 163, 167, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Президента України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання забезпечити конституційний порядок і рівень ефективності діяльності прокуратур м. Рівне, Рівненської області і Генеральної прокуратури України щодо порушення кримінальної справи відносно приватного нотаріуса.

Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному чи апеляційному порядку не підлягає.

 

Головуючий

 

Судді:

 





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали