ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 3 березня 2011 року

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Зайця В. С. (головуючого), Веденяпіна О. А., Кочана В. М., Розваляєвої Т. С., Цвіркуна Ю. І. (суддів) (за участю позивача Особи-1, представника відповідача), розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Особи-1 до Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, встановив:

16 лютого 2011 р. Особа-1 звернулася з адміністративним позовом до Верховної Ради України про визнання протиправною бездіяльності Верховної Ради України щодо ненадання відповіді на звернення Особи-1 у встановлений строк відповідно до Закону України "Про звернення громадян" та зобов'язати Верховну Раду України надати таку відповідь.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала. Мотивує їх тим, що 21 липня 2010 р. Верховна Рада України отримала її звернення щодо надання роз'яснень положень з приводу прийнятого Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідь на це звернення Верховна Рада України не надала, чим порушила вимоги ст. 20 Закону України "Про звернення громадян". Просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заперечуючи проти адміністративного позову, представник відповідача зазначив, що до повноважень Верховної Ради України не входить розгляд звернень громадян та надання на них відповіді. Розгляд звернень громадян, що надійшли до Верховної Ради України, та надання на них відповіді входить до компетенції структурних підрозділів Апарату Верховної Ради України, а тому Верховна Рада України бездіяльності щодо розгляду звернень позивача не допустила.

Крім цього, представник Верховної Ради України пояснив, що звернення позивача було розглянуто Секретаріатом комітету Верховної Ради України з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва, про що було надана позивачу заступником голови Секретаріату М. усна відповідь по телефону.

Просив у задоволенні адміністративного позову відмовити з огляду на безпідставність позовних вимог та дотримання відповідачем встановленого порядку розгляду звернення позивача.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи позовної заяви, вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 15 липня 2010 р. Особа-1 направила поштою до Верховної Ради України звернення щодо надання роз'яснень положень з приводу прийнятого Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно із Конституцією України Верховна Рада України є представницьким органом державної влади України, має колегіальний характер і складається з чотирьохсот п'ятдесяти народних депутатів України, обраних строком на п'ять років на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади, що уповноважений приймати закони. Верховна Рада України здійснює також інші повноваження, які відповідно до Конституції України віднесені до її відання.

Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій і визначені у ст. 85 Конституції України.

У зазначеній статті Конституції України не передбачений безпосередній розгляд звернень громадян та надання письмових відповідей на такі звернення Верховною Радою України, як колегіальним органом, на її засіданнях.

Положеннями ч. 4 ст. 82 Конституції України передбачено, що порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Законом "Про Регламент Верховної Ради України".

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" організаційне, правове, наукове, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності Верховної Ради, її органів, народних депутатів, депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді здійснює Апарат Верховної Ради.

У сфері організаційного забезпечення на Апарат Верховної Ради України згідно із п. 8 Положення про Апарат Верховної Ради України, затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України від 31 травня 2000 р. N 459, покладається організація прийому громадян, розгляд їх пропозицій, заяв і скарг, що надходять до Верховної Ради України та її органів, вивчення і узагальнення питань, які порушуються громадянами у зверненнях, внесення пропозицій щодо їх вирішення.

Відповідно до положень п. 2 Порядку роботи із зверненнями громадян у структурних підрозділах апарату Верховної Ради України (далі - Порядок), затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України від 9 січня 2007 р. N 11, діловодство за зверненнями громадян в апараті Верховної Ради України ведеться окремо від загального діловодства і покладається на Відділ з питань звернень громадян апарату Верховної Ради України (далі - Відділ з питань звернень громадян). У структурних підрозділах апарату Верховної Ради України діловодство за зверненнями громадян покладається на спеціально визначених для цього працівників.

У п. 3 зазначеного Порядку передбачено, що відповідальність за організацію прийому громадян і розгляд їхніх письмових звернень, стан діловодства за зверненнями громадян несуть керівники структурних підрозділів апарату Верховної Ради України.

Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено, що пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги громадян (далі - звернення громадян), надіслані на адресу Верховної Ради України, приймаються відділом службової кореспонденції управління діловодства Головного управління документального забезпечення апарату Верховної Ради України (далі - відділ службової кореспонденції) і передаються без реєстрації нерозконвертованими до Відділу з питань звернень громадян.

В абз. 2 п. 14 Порядку зазначено, що звернення громадян, адресовані Верховній Раді України, керівництву Верховної Ради України, розглядаються у Відділі з питань звернень громадян або, залежно від характеру порушених питань і зазначених у них адресатів, передаються ним у встановленому порядку відповідним структурним підрозділам апарату Верховної Ради України або надсилаються відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування, об'єднанням громадян, підприємствам, установам, організаціям, до компетенції яких належить вирішення порушених громадянами питань.

Крім того, в ч. 6 Положення про Апарат Верховної Ради України зазначено, що Апарат є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Враховуючи обсяг питань, віднесених до компетенції Апарату Верховної Ради України, цей орган є самостійним суб'єктом владних повноважень.

У ст. 85 Конституції України визначений перелік повноважень Верховної Ради України та зазначено, що вона здійснює інші повноваження, які відповідно до Конституції України віднесені до її відання. Однак, ні в ст. 85 ні в будь-якій іншій статті Конституції України не передбачений обов'язок Верховної Ради України надавати роз'яснення щодо застосування положень законів України.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про комітети Верховної Ради України" комітети Верховної Ради України здійснюють такі функції: 1) законопроектну); 2) організаційну; 3) контрольну.

Частиною 3 ст. 21 зазначеного Закону комітети з питань, віднесених до предметів їх відання, мають право надавати роз'яснення щодо застосування положень законів України. Такі роз'яснення не мають статусу офіційного тлумачення.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що фактичним предметом позову є не бездіяльність Верховної Ради України як колегіального законодавчого органу, а бездіяльність її Апарату - окремого державного органу, до повноважень якого Парламентом делеговані організація прийому громадян, розгляд їх звернень, що надходять до Верховної Ради України та її органів.

Отже спірні правовідносини виникли не за участю Верховної Ради України, як органу законодавчої влади, а за участю її Апарату, який є окремим суб'єктом владних повноважень і діє в межах своєї компетенції, розглядаючи звернення громадян

На підставі викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що Верховна Рада України жодним чином не порушила приписів Конституції України та не допустила протиправної бездіяльності щодо розгляду скарги позивача. Позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його вимоги про визнання протиправною бездіяльності Верховної Ради України, вчиненої під час розгляду його скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач оскаржила до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції бездіяльність саме Верховної Ради України, а не її Апарату, не врахувавши при цьому особливостей правового статусу відповідача та повноважень, віднесених до його відання.

За змістом статей 3, 6, ч. 3 ст. 50 КАСУ відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, який, на думку позивача, порушив його права, свободу чи інтерес. Саме позивач зазначає особу, яка повинна відповідати за позовом.

З огляду на встановлену Конституцією України компетенцію відповідача та особливості реалізації його діяльності, порушень щодо права позивача на отримання відповіді на звернення безпосередньо від Верховної Ради України судом не вбачається, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись статтями 158 - 163, 1711 КАСУ, постановив:

В позові Особи-1 до Верховної Ради України про визнання протиправною бездіяльності Верховної Ради України та зобов'язання Верховної Ради України вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали