ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 6 квітня 2011 року

Вищий адміністративний суд України у складі: Олексієнка М. М. (доповідач-головуючий), суддів: Зайцева М. П., Рецебуринського Ю. Й., Шведа Е. Ю., Черпака Ю. К., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Особи-1 до Президента України, Вищої ради юстиції про визнання протиправною бездіяльність щодо нерозгляду та ненадання відповіді на скаргу, зобов'язання розглянути звернення, встановив:

У березні 2011 р. Особа-1 звернулася в суд з позовом, відповідно до якого просила: визнати протиправною бездіяльність Президента України, Вищої ради юстиції щодо нерозгляду та ненадання відповіді на його скаргу від 21 січня 2011 р.; зобов'язати відповідачів розглянути скаргу та надати обґрунтовану відповідь. Посилалася на те, що у скарзі, яку вона 21 січня 2011 р. надіслала на ім'я Президента України, викривалась бездіяльність посадових осіб Вищої ради юстиції по невиконанню рішення Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2010 р. та покриттю дій суддів Київського апеляційного адміністративного суду. Просив главу держави, як гаранта додержання прав і свобод людини та громадянина, зобов'язати керівництво колегіального органу виконати судове рішення вищого спеціалізованого суду, надати відповідь на попередні скарги, вжити термінових заходів по поновленню його права та представника на отримання рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 р. Не дивлячись на зазначені порушення, допущені посадовими особами Вищої ради юстиції, Адміністрація Президента України скерувала скаргу до тієї самої Вищої ради юстиції, що свідчить про недотримання положень Закону України "Про звернення громадян", порушення статей 40, 102 Конституції України. До теперішнього часу відповідь на скаргу не надійшла, що змушує звертатись за захистом своїх прав до суду.

Представники Президента України, Вищої ради юстиції у своїх запереченнях просять відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність та дотримання з боку відповідачів встановленого порядку розгляду звернень.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про час та місце слухання справи повідомлялись належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення судових повісток.

Позивач та представник Адміністрації Президента просять слухати справу у їх відсутності. При цьому позивач вимоги, викладені в позовній заяві, підтримує в повному об'ємі, представники відповідача проти позову заперечують.

Заслухавши доводи судді-доповідача, дослідивши зібрані у справі докази, суд доходить висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову на таких підставах.

Права та обов'язки глави держави визначені розділом V Конституції України.

Відповідно до ст. 106 Конституції Президент України:

1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;

4) приймає рішення про визнання іноземних держав;

5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;

6) призначає Всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до ст. 156 цієї Конституції, проголошує Всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією;

8) припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися;

9) призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра України; припиняє повноваження Прем'єр-міністра України та приймає рішення про його відставку;

10) призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів КМУ, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах;

11) призначає за згодою Верховної Ради України на посаду Генерального прокурора України та звільняє його з посади;

12) призначає половину складу Ради Національного банку України;

13) призначає половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

14) призначає на посади та звільняє з посад за згодою Верховної Ради України Голову Антимонопольного комітету України, Голову Фонду державного майна України, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України;

15) утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем'єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;

16) скасовує акти КМУ та акти Ради міністрів АРК;

17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;

18) очолює Раду національної безпеки і оборони України;

19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та приймає рішення про використання Збройних Сил України у разі збройної агресії проти України;

20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;

21) приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України;

22) призначає третину складу Конституційного Суду України;

23) утворює суди у визначеному законом порядку;

24) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;

25) нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;

26) приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні;

27) здійснює помилування;

28) створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби;

29) підписує закони, прийняті Верховною Радою України;

30) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України;

31) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.

У скарзі, датованій 21 січня 2011 р., Особа-1 просила Президента України зобов'язати Вищу раду юстиції негайно виконати постанову Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2010 р., припинити порушення Конституції України, які допускають посадові особи цього органу, розглянути попередні скарги на дії суддів, вжити термінових заходів до поновлення його прав та прав представника на отримання рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 р.

Виходячи зі змісту згаданої вище статті Конституції, вимог, викладених у скарзі, Президент України не наділений безпосередніми повноваженнями зобов'язувати Вищу раду юстиції виконати постанову суду, втручатись у діяльність суду апеляційної інстанції.

Судові рішення виконуються за правилами і в порядку, передбаченими Законом України "Про виконавче провадження". Позивач не позбавлений права скористатись положеннями цього Закону. Незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, в тому числі і з боку Президента. Судові рішення можуть бути оскаржені за правилами процесуального законодавства.

Повноваження по організації розгляду звернень громадян, які направлені до Президента України, здійснює Адміністрація відповідно до пп. 20 п. 4 Положення про Адміністрацію Президента України.

З урахуванням повноважень Адміністрації Президента листом N 22/012194-94 від 28 січня 2011 р. скарга позивача за підписом заступника керівника управління з питань звернень громадян спрямована за належністю до Вищої ради юстиції для вжиття передбачених законом заходів. При цьому у листі зазначено щодо необхідності повідомлення заявника про результати розгляду скарги. Такі дії узгоджуються з положенням ч. 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 р. N 393/96-ВР (далі - Закон N 393/96). Відповідно до норми цієї статті якщо питання, порушені в одержуваному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Таким чином, суд не знаходить підстав вважати протиправною бездіяльність Президента України щодо нерозгляду та ненадання відповіді на скаргу від 21 січня 2011 р., а відповідно безпідставні й позовні вимоги в частині зобов'язання Президента розглянути скаргу і надати обґрунтовану відповідь.

Немає підстав до визнання протиправної бездіяльності Вищої ради юстиції.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону N 393/96 звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Скарга Особи-1 від 21 січня 2011 р. до Вищої ради юстиції надійшла 1 лютого 2011 р., про що свідчить вхідний N К-526/3/7-11. Відповідь надіслана позивачу листом N 1849/0/9-11 від 11 лютого 2011 р., тобто у строки, передбачені законом. Дані обставини ґрунтуються на копії списків рекомендованих листів по Україні.

При цьому заявнику повідомлено, що його скарга, як і попередні, що надійшли від Адміністрації Президента України, приєднана до матеріалів перевірки, яка проводиться членом Вищої ради юстиції. Така відповідь є обґрунтованою, оскільки за попередніми скаргами позивача на неправомірні дії суддів Київського апеляційного адміністративного суду членом Вищої ради юстиції проводиться перевірка. Повноваження, організація і порядок діяльності Вищої ради юстиції визначено Конституцією України та Законом України "Про Вищу раду юстиції" від 15 січня 1998 р. N 22/98-ВР. У ст. 1 цього Закону зазначено, що Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.

Вища рада юстиції як колегіальний орган жодних протиправних дій чи бездіяльності по скарзі Особи-1 від 21 січня 2011 р. не допустила.

З огляду на викладене підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись статтями 18, 159 - 163, 167, 1711 КАСУ, суд постановив:

У задоволенні позову Особи-1 до Президента України, Вищої ради юстиції про визнання протиправною бездіяльність щодо нерозгляду та ненадання відповіді на скаргу від 21 січня 2011 р., зобов'язання розглянути скаргу відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали