ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

31.01.2018 р.

Справа N 802/119/17-а,

 

N К/9901/5142/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого, судді - Пасічник С. С., суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П., здійснивши попередній розгляд справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр-КВ" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області, Головного управління державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду у складі судді Бошкової Ю. М. від 23 лютого 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Сторчака В. Ю., Мельник-Томенко Ж. М., Ватаманюка Р. В. від 21 вересня 2017 року, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кедр-КВ" (далі - Товариство, правонаступник - ТОВ "Кедр-Вітал") звернулося до суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - Інспекція) та Головного управління державної казначейської служби України у Вінницькій області (далі - Управління), в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Інспекції щодо несвоєчасного подання Управлінню висновку про відшкодування з бюджету податку на додану вартість за грудень 2015 року в сумі 1276163 грн.;

- стягнути з Державного бюджету на користь Товариства пеню, нараховану на заборгованість бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2015 року в сумі 120350,92 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що податковий орган, перевіривши правильність розрахунку заявленої в уточненому розрахунку суми бюджетного відшкодування, висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, до органу казначейської служби у визначені законодавством строки не подав, а відтак на таку суму заборгованості бюджету нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Інспекції щодо несвоєчасного подання в строки, визначені статтею 200 Податкового кодексу України, Управлінню висновку про відшкодування з бюджету податку на додану вартість за грудень 2015 року в сумі 1276163 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства пеню, нараховану на заборгованість бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, в сумі 120350,92 грн.

Приймаючи вказані рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що допущена Інспекцією бездіяльність щодо подання висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, зумовлює нарахування пені на суму бюджетної заборгованості.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що у провадженні слідчого відділу Прокуратури Вінницької області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 191 Кримінального кодексу, згідно з якими службові особи з метою отримання відшкодування податку на додану вартість подавали звітність, у якій відображали недостовірні відомості.

У відзиві на касаційну скаргу позивач з твердженнями Інспекції про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права не погодився та зазначив, що скаржник посилається на обставини, якими не обґрунтовував свої заперечення проти позову та апеляційну скаргу, до того ж бездіяльність податкового органу не пов'язана з фактом порушення кримінального провадження, в якому згідно з довідкою Прокуратури Вінницької області взагалі відсутні ознаки причетності до кримінального правопорушення службових осіб та працівників позивача.

Управління у відзиві просило касаційну скаргу задовольнити, а рішення суддів першої та апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову з підстав, наведених Інспекцією у касаційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством подано податкову декларацію з податку на додану вартість, в якій визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за рахунок платника у банку за грудень 2015 року, дані якої було змінено шляхом подання 26 січня 2016 року уточнюючої податкової декларації з податку на додану вартість із визначенням податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню за рахунок платника у банку за грудень 2015 року, у розмірі 1276163 грн.

22 червня 2016 року Інспекції від ГУ ДФС у Вінницькій області надійшла інформація про підтвердження позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами камеральної перевірки та сформований висновок на відшкодування до органів Держказначейства.

Суму відшкодовано на розрахунковий рахунок Товариства 08 липня 2016 року.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до пунктів 200.7 та 200.10 цієї статті платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Пунктом 200.12 статті 200 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Системне тлумачення наведених норм підтверджує висновок про те, що контролюючий орган зобов'язаний протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, провести камеральну перевірку та протягом п'яти робочих днів після закінчення такої перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, а орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу зобов'язаний перерахувати кошти на рахунок платника податків. Невідшкодовані протягом визначених статтею 200 ПК строків суми податку на додану вартість вважаються заборгованістю бюджету, а тому на таку суму нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

З огляду на встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що свідчать про недотримання визначених статтею 200 ПК України строків відшкодування сум податку на додану вартість, правильним є висновок про нарахування на таку суму заборгованості пені.

Щодо тверджень відповідача про факт порушення кримінального провадження відносно посадових осіб Товариства, то про існування вказаних обставин податковий орган не зазначав під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій. Водночас, нарахування пені пов'язується саме із недотриманням суб'єктами владних повноважень положень статті 200 ПК України, яка визначає, зокрема, комплекс дій, необхідних для своєчасного повернення сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, що підтверджена на підставі відповідного акта перевірки. Приписи статті 200 ПК України не ставлять в залежність обов'язок своєчасного вжиття заходів з метою перерахування суми бюджетного відшкодування із наявністю інформації про порушення кримінального провадження щодо посадових осіб платника податків, якому на підставі відповідного акта вже підтверджено суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню.

Крім того, суд акцентує увагу, що позивач разом із відзивом надіслав копію листа Прокуратури Вінницької області, яким проінформовано, що у кримінальному провадженні не встановлено відомостей про причетність до вчинення кримінального правопорушення посадових осіб Товариства.

Відповідно до частин першої ( N 2747-IV) та четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом ( N 2747-IV).

Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341 ( N 2747-IV), 343 ( N 2747-IV), 349 ( N 2747-IV), 350 ( N 2747-IV), 355 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), суд постановив:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

 

Головуючий, суддя

С. С. Пасічник

Судді:

І. А. Васильєва

 

В. П. Юрченко




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали