ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14.09.2017 р.

N К/800/32721/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: суддів: Черпіцької Л. Т., Гончар Л. Я., Шведа Е. Ю., провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Міністерства екології та природних ресурсів України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот" до Міністерства екології та природних ресурсів України про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення, встановила:

Позивач звернувся з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Міністерства екології та природних ресурсів України по невидачі Публічному акціонерному товариству "Дніпроазот" дозволу на спеціальне водокористування на 2013 рік та скасувати рішення Міністерства екології та природних ресурсів України про залишення заяви Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот" на отримання дозволу на спеціальне водокористування і матеріалів до неї без розгляду, яке оформлене листом N 24047/08/10-12 від 07.12.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на він звернуся до Міністерства екології та природних ресурсів України з заявою на отримання дозволу на спеціальне водокористування на 2013 рік, до якої були додані документи, надання яких передбачено Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. N 321. Однак відповідач листом від 07.12.2012 року залишив заяву на отримання дозволу на спеціальне водокористування і матеріали до неї без розгляду. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та рішення відповідача, яке оформлене листом, підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства екології та природних ресурсів України щодо залишення без розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот" на отримання дозволу на спеціальне водокористування на 2013 рік і матеріалів до неї. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства екології та природних ресурсів України щодо невидачі у встановленому законодавством порядку Публічному акціонерному товариству "Дніпроазот" дозволу на спеціальне водокористування на 2013 рік. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2014 року надійшла касаційна скарга Міністерства екології та природних ресурсів України, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Дніпроазот" звернулось до Міністерства екології та природних ресурсів України шляхом направлення заяви від 28.11.2012 року про видачу дозволу на спеціальне водокористування на 2013 рік. Разом із заявою позивач подав до відповідача клопотання про узгодження умов та отримання дозволу на спеціальне водокористування та обґрунтування потребу у воді, погодженим Дніпропетровським обласним управлінням водних ресурсів та інші документи, за формою та обсягом, що раніше надавались до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області для отримання дозволу.

Листом від 07.12.2012 року N 24047/08/10-12 Міністерство екології та природних ресурсів України розглянуло лист Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот" від 28.11.2012 року N 2187 (вх. N 28515/0/10-12 від 03.12.2012 року) щодо отримання дозволу на спеціальне водокористування та повідомило, що відповідно до Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого Указом президента України від 13.11.2011 року N 452/2011 (Указ N 452/2011), міністерство не наділено повноваженнями щодо видачі, анулювання, здійснення переоформлення та видачі дублікатів документів дозвільного характеру на спеціальне водокористування. Разом з тим зазначило, що рішенням Кабінету Міністрів України від 19 листопада цього року було схвалено розроблений Мінприроди проект постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. N 321", яким зокрема передбачається, що до моменту передачі повноважень від територіальних органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України обласним, Київській, Севастопольській міським державним адміністраціям видача дозволів на спеціальне водокористування здійснюватиметься територіальними органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України". Враховуючи викладене відповідач залишив заяву на отримання дозволу на спеціальне водокористування і матеріали до неї без розгляду.

Не погоджуючись із спірним рішенням відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги суди дійшли висновку, що відповідач згідно із законодавчими актами, які регулюють спірні правовідносини на момент звернення позивача був наділений повноваженнями щодо видачі дозволу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Водного кодексу України N 213/95-ВР від 06.06.95 р., Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" N 2806-IV від 06.09.2005 р., Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. N 459, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. N 321.

Згідно зі статтею 48 Водного кодексу України від 06.06.95 N 213/95-ВР спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Відповідно до ст. 49 Водного кодексу України від 06.06.95 N 213/95-ВР спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування є платним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 06.09.2005 N 2806-IV (надалі - Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності") документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Відповідно статті 2 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" дія цього Закону поширюється на дозвільні органи, державних адміністраторів, уповноважений орган та суб'єктів господарювання, які мають намір провадити або провадять господарську діяльність.

Згідно ст. 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними (регіональними, місцевими) органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання, видача або відмова у видачі яких законами України віднесена до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням за погодженням з територіальними (місцевими) органами центральних органів виконавчої влади, що здійснюють регулювання у відповідній сфері, та територіальними органами уповноваженого органу, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України. Такі порядки мають передбачати, зокрема, вичерпний перелік документів, які суб'єкту господарювання необхідно подати для одержання документа дозвільного характеру.

Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. N 459, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. N 321 (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) (надалі - Порядок N 321) передбачено, що дозволи видаються у разі використання води водних об'єктів: загальнодержавного значення - Мінприроди. Дозволи видаються за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, яке повинно бути погоджене з відповідними органами.

Повноваження відповідача щодо видачі дозволу на спеціальне водокористування, окрім Порядку N 312, закріплені також Положенням про Міністерство екології та природних ресурсів від 13.04.2011 року за N 452/2011 (Указ N 452/2011), яким визначено, що Мінприроди України відповідно до покладених на нього завдань у сфері охорони та відтворення вод (поверхневі, підземні, морські), раціонального використання водних ресурсів надає документи дозвільного характеру у цій сфері, в тому числі у сфері розвитку водного господарства і меліорації земель забезпечує нормативне-правове регулювання та надає документи дозвільного характеру.

Таким чином, відповідач згідно із законодавчими актами, які регулюють спірні правовідносини на момент звернення позивача був наділений повноваженнями щодо видачі дозволу.

Щодо посилання відповідача, що до Порядку N 312 були внесені зміни 19 листопада 2012 року згідно постанови Кабінету Міністрів України N 1203 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року N 321" відповідно до яких до 17 травня 2013 р. (включно) видача дозволів на спеціальне водокористування у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення та погодження дозволів на спеціальне водокористування у разі використання води водних об'єктів місцевого значення здійснюються територіальними органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища, то суд зазначає, що відповідні зміни набули чинності 03.01.2013 року та як встановлено в судовому засіданні позивачем отриманий дозвіл N 03180 виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області на спеціальне водокористування строком дії з 03.01.2013 року по 03.01.2014 рік.

Доводи відповідача, що листом від 07.12.2012 року N 24047/08/10-12 позивачу була надана відповідь на звернення у термін не більше одного місяця відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян", також є неспроможними, оскільки позивач звертався до відповідача із заявою і матеріалами до неї не на підставі Закону України "Про звернення громадян", а на підставі Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та відповідно до Порядку N 321 з клопотанням водокористувача на отримання відповідного дозволу.

Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та Порядком N 321 не встановлено право відповідача залишати заяву на отримання дозволу на спеціальне водокористування та матеріалів до неї без розгляду, а лише надано право видати дозвіл або відмовити у погодженні клопотання або у видачі дозволу водокористувачу.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ухвалила:

Касаційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст. ст. 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Судді:

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали