ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

04.07.2018 р.

Справа N 826/1476/15

 

Провадження N 11-104апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача - Прокопенка О. Б., суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г., розглянув в письмовому провадженні справу N 826/1476/15 за позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Г. С. І. (далі - Уповноважена особа Фонду, Банк відповідно) про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. 30 січня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просила:

1) визнати протиправною (незаконною) бездіяльність Фонду щодо невключення позивача до Реєстру (Загального реєстру) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

2) визнати протиправною (незаконною) бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

3) зобов'язати Фонд включити позивача до Реєстру (Загального реєстру) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

4) зобов'язати Уповноважену особу Фонду надати до Фонду додаткову інформацію щодо вкладника - позивача, якій необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

2. 26 червня 2014 року між Банком та ОСОБА_3 (Вкладник) укладено договір N 42016 банківського вкладу (депозиту) "ПЛАНЕР" (далі - Договір).

3. Згідно з пунктом 1.1 Договору Банк приймає від Вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти у сумі 168231 грн 11 коп у тимчасове користування на строк до 28 липня 2014 року та зобов'язується сплачувати проценти за їх користування.

4. Пунктом 2.1.1 Договору передбачено, що Банк зобов'язується відкрити вкладний (депозитний) рахунок за визначеним номером Вкладнику та прийняти вклад.

5. Відповідно до платіжних доручень від 26 червня 2014 року N TR.56306.492.372, N TR.56306.488.372, N TR.56306.484.372, платниками за якими були ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відповідно на вкладний (депозитний) рахунок ОСОБА_3 перераховано кошти в загальній сумі 168231 грн. 11 коп.

6. 14 серпня 2014 року постановою Правління НБУ прийнято рішення N 491 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" до категорії неплатоспроможних". Цього ж дня виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 14 серпня 2014 року N 69 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Український фінансовий світ".

7. 30 жовтня 2014 року тимчасова адміністрація Банку видала наказ N 34 про створення комісії щодо визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів), які обліковуються на балансі Банку, а 10 листопада 2014 року за наслідками засідання цієї комісії визначили нікчемним, зокрема, Договір банківського вкладу ОСОБА_3 та проведені згідно з ним транзакції у зв'язку з тим, що він мав на меті збільшення гарантованої суми, що відшкодовується Фондом.

8. Постановою Правління НБУ від 10 листопада 2014 року N 717 відкликано банківську ліцензію Банку, а рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13 листопада 2014 року N 119 розпочато процедуру його ліквідації, уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Банку строком на 1 рік призначено Г. С. І.

9. 18 листопада 2014 року Уповноваженою особою Фонду видано наказ N 6, яким на підставі вищезгаданих висновків комісії визнано нікчемним, зокрема, Договір банківського вкладу ОСОБА_3.

10. 23 грудня 2014 року ОСОБА_3 через свого представника звернулася до відповідачів із заявою про включення її до Переліку (реєстру) вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, та виплату залишку гарантованої суми відшкодування за Договором банківського вкладу.

11. Уповноважена особа Фонду листом від 23 грудня 2014 року N 001/3759 повідомила позивача, що укладений нею з Банком договір банківського вкладу та операції з внесення та перерахування грошових коштів по відкритому за ним рахунку є нікчемними відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року N 4452-VI (Закон N 4452-VI) (далі - Закон N 4452-VI) та статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у зв'язку з чим позивача не було включено до переліку та реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

12. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

13. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції вказав на відсутність підстав до включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а також відсутність ознак протиправної бездіяльності Уповноваженої особи Фонду, оскільки наказ останньої від 18 листопада 2014 року щодо визнання нікчемним Договору банківського вкладу ОСОБА_3 є чинним і позивачем не оскаржується. При цьому перевіркою, яка передувала виданню такого акта, було встановлено, що кошти на депозитний рахунок, відкритий на ім'я позивача, надійшли від трьох різних фізичних осіб внаслідок "розбивки" їх великих вкладів з метою створення в майбутньому штучного зобов'язання Фонду з відшкодування грошових коштів за рахунок держави.

14. Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, зазначивши, що оскільки реальні кошти позивачем на вкладний рахунок не перераховувались, а мало місце лише документальне оформлення перерахування, про що було відомо працівникам Банку, то укладання Договору та проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів на рахунок, відкритий на ім'я позивача, погіршувало фінансове становище Банку і сприяло приведенню його до неплатоспроможності. І такі обставини за частиною третьою статті 38 Закону N 4452-VI (Закон N 4452-VI) є підставою для визнання правочинів Банку нікчемними.

Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

15. 25 серпня 2015 року ОСОБА_3 подала касаційну скаргу на вищенаведені судові рішення, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове - про задоволення позову.

16. Скаржник вказує на помилковість висновків судів щодо нікчемності договору, укладеного між позивачем і банком, та причетності позивача до кримінального правопорушення.

17. ОСОБА_3 також наголошує, що Уповноважена особа Фонду перевищила свої повноваження, визнавши договір банківського вкладу позивача від 26 червня 2014 року N 42016 нікчемним, оскільки в даному випадку відсутні обставини, передбачені статтею 228 Цивільного кодексу України.

18. Крім того позивач посилається на неправильне застосування судами положень пункту 7 частини третьої статті 38 Закону N 4452-VI (Закон N 4452-VI), оскільки договір банківського вкладу не може бути нікчемним з підстав наявності порушень, вчинених іншими клієнтами банку (не позивачем) та працівниками банку.

19. Скаржник вважає безпідставними та надуманими посилання Уповноваженої особи Фонду на той факт, що в даному випадку йдеться про дроблення вкладу з метою отримання відшкодування за рахунок Фонду.

Доводи інших учасників справи

20. Відповідачами заперечень на касаційну скаргу не подано.

21. Проте в запереченнях на позовну заяву та апеляційну скаргу Уповноважена особа Фонду зазначила, що після введення тимчасової адміністрації в Банку тимчасовою комісією вжито заходи з метою виявлення правочинів, які мають ознаки нікчемності. Встановлено, що фізичні особи, які мали значні суми грошових коштів на поточних/депозитних рахунках домовлялись з працівниками банку про "подрібнення вкладів". З цього приводу Уповноваженою особою Фонду подано заяву про вчинення кримінального правопорушення. До переліку правочинів, які визнані нікчемними, увійшов і зазначений банківський вклад позивача, а тому ОСОБА_3 не включено до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду

22. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27 жовтня 2015 року відкрив касаційне провадження у справі, копії касаційної скарги скерував відповідачам з установленням строку для подання заперечень.

23. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року (Ухвала N 826/1476/15, К/9901/3466/18) за наслідками попереднього розгляду матеріалів касаційної скарги ОСОБА_3 справу за її позовом на підставі частини п'ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) (далі - КАС) було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

24. Таке рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду обґрунтовано тим, що спірні в цій справі правовідносини містять виключну правову проблему та є очевидною необхідність формування єдиної правозастосовчої практики за цією категорією справ.

25. Про наведене свідчить таке:

- відсутність єдиного правового висновку Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України щодо застосування статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI);

- наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному;

- велика кількість подібних справ, які перебувають на розгляді адміністративних судів України, а саме: між фізичними особами та уповноваженими особами Фонду щодо відшкодування коштів, які були розміщені на рахунках фізичних осіб у збанкрутілих банках;

- необхідність досягнення визначеної частиною другою статті 1 згаданого Закону (Закон N 4452-VI) мети: захистити права й законні інтереси вкладників банків.

26. З ухвали вбачається, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вважає, що спори, які виникають між фізичними особами та банком предметом яких є рішення Фонду чи його уповноваженої особи щодо визнання нікчемним правочинів та/або визнання протиправною бездіяльності щодо не включення до переліку та реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, містять виключну правову проблему з огляду на наявність неоднакової правозастовчої практики в зазначених справах.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо визначення юрисдикції

27. Законом N 4452-VI (Закон N 4452-VI) встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (стаття 1 (Закон N 4452-VI)).

28. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону N 4452-VI (Закон N 4452-VI) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

29. Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом (Закон N 4452-VI), у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

30. Згідно з положеннями статті 27 Закону N 4452-VI (Закон N 4452-VI) уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону (Закон N 4452-VI) та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

31. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

32. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

33. Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

34. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

35. Гарантії Фонду є гарантіями держави, передбаченими Законом N 4452-VI (Закон N 4452-VI), для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися державні кошти. Тому рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків.

36. Ухвалюючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій послались на постанови Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі N 826/2043/15 (Постанова N 21-4846а15, 826/2043/15) та від 15 червня 2016 року у справі N 826/20410/14 (Постанова N 21-286а16, 826/20410/14). Проте, за правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у справах N 910/12294/16 від 11 квітня 2018 року (Постанова N 12-9зг18, 910/12294/16), N 910/24198/16 від 16 травня 2018 року та N 910/17448/16 від 16 травня 2018 року, яка відступила від висновків Верховного Суду України, такі правовідносини врегульовуються спеціальним Законом N 4452-VI (Закон N 4452-VI), а тому підстав для розгляду даної справи в порядку господарського судочинства, з посиланням на зазначену правову позицію, немає.

37. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням встановленого частиною першою статті 26 Закону N 4452-VI (Закон N 4452-VI) граничного розміру відшкодування за вкладами. Аналогічні правові позиції висловлені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі N 820/11591/15 (Постанова N 11-239апп18, 820/11591/15).

Щодо правомірності дій та рішень Фонду

38. Розглядаючи спір про визнання протиправними дій чи рішень Фонду щодо відмови у включенні позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, адміністративні суди з урахуванням конкретних обставин справи повинні перевірити обґрунтованість такої відмови.

39. Виходячи із вимог статті 71 КАС, суди повинні враховувати, що обов'язок доведення відповідних обставин покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. Отже, суди повинні досліджувати доводи Фонду чи його уповноваженої особи, які підтверджують наявність обставин, що свідчать про нікчемність правочинів та, як наслідок, унеможливлюють включення особи до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

40. Суди першої та апеляційної інстанцій припустилися низки помилок, дійшовши висновку про правомірність невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

41. Так, суди у цій справі встановили, що підставою для віднесення правочинів, вчинених позивачем, до нікчемних є частина третя статті 38 Закону N 4452-VI (Закон N 4452-VI), про що зазначено в наказі Уповноваженої особи Фонду Г. С. І. "Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів" N 6 від 18.11.2014 року. Проте суди не надали оцінки тому, що у наказі не визначено, відповідно до якого саме пункту частини третьої статті 38 Закону N 4452-VI (Закон N 4452-VI) правочини позивача визначені як нікчемні. При цьому Фонд у поясненнях неодноразово посилається на статтю 228 ЦК України як на підставу для віднесення правочинів позивача до категорії нікчемних.

42. Перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону N 4452-VI (Закон N 4452-VI) підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону N 4452-VI.

43. Поняття "подрібнення вкладів", "розбивка вкладів", вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під "подрібненням" чи "розбивкою" розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої. Суди попередніх інстанцій не надали оцінки правовим підставам перерахування коштів з рахунків третіх осіб на рахунок позивача, належно не мотивували участь позивача у "кримінальних схемах з дроблення вкладів".

44. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не встановлено, який саме правочин є нікчемним (відкриття ОСОБА_3 рахунку у банку, тобто Договір N 42016, чи операції з перерахування коштів на цей рахунок з рахунків інших фізичних осіб - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8), як і не встановлено які умови договору N 42016 чи інших договорів передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг) прямо не встановлених законодавством чи внутрішніми документами банку.

45. Суди також не аргументували, чому платіжні операції по перерахуванню коштів з рахунків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рахунок позивача, є правочинами між банком та позивачем згідно зі статтею 202 ЦК України. Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року N 492, та договорами з відповідними клієнтами. банку.

46. Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI (Закон N 4452-VI) не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

47. Згідно з положеннями статей 37 (Закон N 4452-VI), 38 Закону N 4452-VI (Закон N 4452-VI) Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

48. При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону N 4452-VI (Закон N 4452-VI)) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону (Закон N 4452-VI) перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку. Тому факт того, що наказ уповноваженої особи Фонду не був оскаржений позивачем і є чинним, жодним чином не впливає на нікчемність правочину.

49. З огляду на вищевикладене, висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволені позову без встановлення фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, є передчасними.

50. Разом з тим, з'ясування зазначених обставин має істотне значення при вирішенні спору для встановлення обґрунтованості позовних вимог.

51. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

52. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України ( N 2747-IV) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

53. Відповідно до пунктів 1 ( N 2747-IV), 3 частини другої статті 353 цього ж Кодексу ( N 2747-IV) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

54. За таких обставин висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог є передчасними і зробленими без дослідження всіх зібраних у справі доказів, а тому судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

55. Під час нового розгляду справи місцевому адміністративному суду необхідно врахувати викладене, в повній мірі дослідити всі зібрані у справі докази (платіжні доручення N TR.56306.492.372 від 26 червня 2014 року, NN TR.56306.488.372 від 26 червня 2014 року, N TR.56306.484.372 від 26 червня 2014 року (а. с. 16-18), довідку про рух коштів по рахункам клієнтів ПАТ "КБ "УФС" дата формування 25 лютого 2015 року (а. с. 35), наказ уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" від 18 листопада 2014 року N 6 (а. с. 39), витяг з додатку N 1 до наказу від 18 листопада 2014 року (а. с. 34) надати належну правову оцінку аргументам учасників справи, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 327 ( N 2747-IV), 341 ( N 2747-IV), 349 ( N 2747-IV), 353 ( N 2747-IV), 355 ( N 2747-IV), 356 ( N 2747-IV), 359 КАС ( N 2747-IV), Велика Палата Верховного Суду постановила:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року у справі N 826/1476/15 скасувати.

3. Справу N 826/1476/15 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Відповідно до частини третьої статті 355 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) постанова оформлена суддею Кібенко О. Р.

 

Суддя-доповідач

О. Б. Прокопенко

Судді:

Н. О. Антонюк

 

С. В. Бакуліна

 

В. В. Британчук

 

Д. А. Гудима

 

В. І. Данішевська

 

О. С. Золотніков

 

В. С. Князєв

 

О. Р. Кібенко

 

Л. М. Лобойко

 

Н. П. Лященко

 

Л. І. Рогач

 

І. В. Саприкіна

 

О. М. Ситнік

 

О. С. Ткачук

 

В. Ю. Уркевич

 

О. Г. Яновська




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали