ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

03.08.2017 р.

Письмове провадження N 826/1209/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого, судді - Арсірія Р. О., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить визнати протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради України щодо незабезпечення оприлюднення на офіційному веб-сайті Верховної Ради України http://rada.gov.ua/ достовірної, точної та повної інформації стосовно редакції Податкового кодексу України станом на 01.01.2017 р., у зв'язку з незабезпеченням відображення змін, передбачених пунктом 134 Розділу I Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" N 1797-VIII від 21.12.2016 р. (Закон N 1797-VIII), шляхом виключення Розділу XVIII-2 "Податкова міліція";

зобов'язати Апарат Верховної Ради України оновити текст Податкового кодексу України в редакції станом на 01.01.2017 р., який розміщений на офіційному веб-сайті Верховної Ради України http://rada.gov.ua/, відобразивши зміни, передбачені пунктом 134 розділу I Закону України N 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" (Закон N 1797-VIII), шляхом виключення з тексту ПК України Розділу XVIII-2 "Податкова міліція"; зобов'язати відповідача, подати звіт про виконання рішення суду.

Позов мотивовано тим, що Апарат Верховної Ради вчинив протиправну бездіяльність, оскільки станом на 16.01.2017 р. не розмістив на офіційному веб-сайті Верховної Ради України зміни до Податкового кодексу України, які були внесені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" N 1797- VIII від 21.12.2016 р. (Закон N 1797-VIII) Зокрема, це стосується пункту 134 вказаного Закону (Закон N 1797-VIII), який передбачав виключення з Податкового кодексу України Розділу XVIII-2 "Податкова міліція".

На думку позивача, текст Податкового кодексу України зі змінами, пов'язаними із виключенням Розділу XVIII-2 ПК України, задовольняє критерій публічності та належності до правової інформації, оскільки є джерелом права та був створений у процесі виконання Верховною Радою України своїх обов'язків і перебуває у володінні Апарату Верховної Ради України - розпорядника публічної інформації. Проте, не виключивши з тексту ПК України, розміщеного на офіційному веб-сайті Верховної Ради України Розділу XVIII-2 "Податкова міліція", як це було передбачено прийнятим Законом N 1797 (Закон N 1797-VIII), Відповідач не виконав свій обов'язок із оприлюднення достовірної, точної та повної інформації, також її оперативного оновлення, чим порушив норми законодавства та право Позивача на доступ до інформації.

Представники позивача під час розгляду справи позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях. Зокрема, повідомив, що Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України" щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" N 1797-VIII від 21.12.2016 року (Закон N 1797-VIII) був опублікований в офіційному виданні "Голос України" 31.12.2016 і набрав чинності з 01.01.2017 р. за виключенням тих положень, які наведенні у Розділі II "Прикінцеві та перехідні положення" (Закон N 1797-VIII).

На даний час до тексту Податкового кодексу України, який розміщений на веб-сайті Верховної Ради України, внесені не всі зміни, передбачені Законом, через відтермінування набрання чинності деяких з них. Крім того, певну частину змін не внесено через внутрішні неузгодженості у тексті прийнятого Закону.

Представник Відповідача звернув увагу, що позивач перебуваючи на посаді народного депутата України, будучи першим заступником голови Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики може скористатись правом суб'єкта права законодавчої ініціативи в парламенті та внести відповідний законопроект про внесенням змін до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" N 1797-VIII від 21.12.2016 р. (Закон N 1797-VIII), який би усунув наявні технічні помилки та неузгодженості цього нормативного-правового акту.

В судовому засіданні на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

З 01.01.2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" (Закон N 1797-VIII), пунктом 134 (Закон N 1797-VIII) якого виключено із Податкового кодексу України Розділ XVIII-2. Податкова міліція.

Згідно п. 1 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України" щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016 N 1797-VIII (Закон N 1797-VIII), цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року, крім:

підпункту 2 пункту 27 (Закон N 1797-VIII) (щодо пункту 61.3 статті 61), підпункту 3 пункту 43 (Закон N 1797-VIII) (щодо пункту 78.3 статті 78), пункту 132 (Закон N 1797-VIII) (щодо пункту 344.1 статті 344), пункту 133 розділу I (Закон N 1797-VIII) (щодо виключення Розділу XVIII2) - з дня набрання чинності законом, який визначає правові основи організації та діяльності центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України ( N 4651-VI), та інших осіб, з якими цей орган взаємодіє.

Відповідно до пункту 133 розділу I вказаного Закону (Закон N 1797-VIII) "в абзаці першому пункту 344.1 статті 344 слова "органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється" замінити словами "органів здійснюється".

Відповідно до пункту 134 розділу I Закону N 1797-VIII (Закон N 1797-VIII), Розділ XVIII2 виключити.

Таким чином, як вбачається з вищенаведеного, законодавцем зазначено, що Закон N 1797-VIII (Закон N 1797-VIII), набирає чинності з 1 січня 2017 року, крім, зокрема, пункту 133 розділу I (Закон N 1797-VIII) (щодо виключення Розділу XVIII2). Разом з цим, у пункті 133 Розділу I згаданого вище Закону фактично йдеться про внесення змін до статті 344 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 75, 76 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Конституційний склад Верховної Ради України - чотириста п'ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року N 17-рп/2002 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84, 91, 104 Конституції України (щодо повноважності Верховної Ради України) Верховна Рада України визначена в статті 75 Конституції України парламентом - єдиним органом законодавчої вдали в Україні. Як орган державної влади ВР України є колегіальним органом, який складають чотириста п'ятдесят народних депутатів України. Повноваження Верховної Ради України реалізується спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях ВР України під час її сесій. Визначення ВР України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. ВР України здійснює законодавчу владу самостійно, без участі інших органів.

Відповідно до статей 85, 87, 89, 92, 96 Конституції України до основних конституційних повноважень ВР України належить, зокрема, внесення змін до Конституції України, призначення всеукраїнського референдуму, прийняття законів, постанов та інших актів, визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики, затвердження Державного бюджету України.

Згідно зі статтею 83 Конституції України порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.

Відповідно до статті 7 Регламенту Верховної Ради України організаційне, правове, наукове, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності Верховної Ради, її органів, народних депутатів, депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді здійснює Апарат Верховної Ради.

Апарат Верховної Ради України діє на основі Положення про Апарат Верховної Ради України.

Частинами першою (Розпорядження N 769), шостою статті 1 Положення про Апарат Верховної Ради України від 25.08.2011 р. N 769 (Розпорядження N 769) передбачено, що Апарат Верховної Ради є органом, який здійснює правове, наукове, організаційне, документальне, інформаційне, кадрове, фінансово-господарське, матеріально-технічне, соціально-побутове та інше забезпечення діяльності Верховної Ради України, народних депутатів України.

Апарат Верховної Ради України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Відповідно до частини першої статті 101 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року N 2939-VI (Закон N 2939-VI) розпорядники інформації зобов'язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.

Згідно з підпунктом 3 пункту 8 Положення про Апарат Верховної Ради України (Розпорядження N 769) у сфері документального забезпечення діяльності Верховної Ради України Апарат організовує опублікування актів Верховної Ради України та інших офіційних матеріалів, надає інформацію щодо проходження підписаних законодавчих актів та оприлюднює її на офіційному веб-сайті Верховної Ради України.

Підпунктами 6 і 7 пункту 9 цього Положення (Розпорядження N 769) також передбачено, що у сфері інформаційного та комп'ютерно-технологічного забезпечення діяльності Верховної Ради України Апарат забезпечує функціонування офіційного веб-сайту Верховної Ради України, оприлюднення на ньому інформації, передбаченої Законом України "Про доступ до публічної інформації" (Закон N 2939-VI) та іншими законодавчими актами, та формує бази даних актів Верховної Ради України, забезпечує доступ користувачів до баз даних законодавчих актів зарубіжних країн.

Таким чином, обов'язок щодо оприлюднення і регулярного оновлення публічної правової інформації на веб-сайтах Верховної Ради України забезпечує Апарат Верховної Ради.

Як зазначалося, Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" N 1797-VIII від 21.12.2016 (Закон N 1797-VIII) був опублікований в офіційному виданні "Голос України" 31.12.2016 р. і набрав чинності з 01.01.2017 р. за виключенням тих положень, які наведені у п. 1 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" (Закон N 1797-VIII).

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідачем до тексту Податкового кодексу України, який розміщений на веб-сайті Верховної Ради України, внесені не всі зміни, передбачені Законом, через відтермінування набрання чинності деяких з них. Крім того, спірну частину змін не внесено через внутрішні неузгодженості у тексті прийнятого Закону.

Також, в інформаційно-правовій системі "Ліга:Закон" у Розділі XVIII2 Податкова міліція Податкового кодексу України від 02.12.2010 N 2755-VI вказано, що зміни щодо виключення Розділу XVIII-2 не внесені. Порядок набрання чинності зазначених змін визначено в абзаці третьому пункту 1 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 21.12.2016 р. N 1797-VIII (Закон N 1797-VIII).

Згідно пояснень позивача, п. 1 розділу II Закону N 1797 (Закон N 1797-VIII) було передбачено вичерпний перелік норм (пунктів) даного закону, які набувають чинності не з 01.01.2017 р., а пізніше. При цьому до вказаного переліку не увійшов п. 134 Закону N 1797 (Закон N 1797-VIII), який передбачає виключення Розділу XVIII-2 ПК України. У зв'язку з цим даний пункт набув чинності саме з 01.01.2017 р. і як наслідок мав бути виключений з тексту ПК України, розміщеному на офіційному веб-сайті Верховної Ради України.

Судом встановлено, що листом відповідача N 07/05-27(18277) від 26.01.2017 року повідомлено народного депутата України ОСОБА_1, що вказані зміни не були відображені в тексті ПК України у зв'язку з неузгодженістю положень абзацу третього розділу II Закону N 1797 (Закон N 1797-VIII), який передбачає, що "пункт 133 розділу I (Закон N 1797-VIII) (щодо виключення Розділу XVIII-2) набирає чинності з дня набрання чинності законом який визначає правові основи організації та діяльності центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до процесуального кодексу України, та інших осіб, з якими цей орган взаємодіє.

Також вказано, що за такої ситуації внесення змін, передбачених пунктами 9 (Закон N 1797-VIII), 10 (Закон N 1797-VIII), 132 (Закон N 1797-VIII), 133 (Закон N 1797-VIII), 134 розділу I цього Закону (Закон N 1797-VIII), технічно неможливо, оскільки Апарат Ради України відповідно до Регламенту Верховної Ради України не наділений повноваженнями виправлення технічних помилок та неузгодженостей у тексті опублікованих законів. Зазначеного можна було б уникнути за умови використання можливостей, визначених Регламентом Верховної Ради України щодо законодавчої процедури, зокрема частиною першою статті 122, статтями 128 і 131, а також пунктом 4.1.9 ст. 4 Податкового кодексу України.

Доводи позивача, про бездіяльність Відповідача у разі не відображення в тексті ПК України змін, передбачені вищезазначеними пунктами суд сприймає критично. Дійсно, вимоги пп. 2.3 п. 2 Правил оформлення проектів законів та основі законодавчої техніки (Методичних рекомендацій), в даному випадку в абзаці третьому п. 1 розділу II Закону N 1797 (Закон N 1797-VIII) зобов'язують Відповідача в першу чергу враховувати номери структурних одиниць закону, а не уточнення зазначені в дужках.

Разом з цим, згідно вищевказаних вимог пп. 2.3 п. 2 Правил оформлення проектів законів та основі законодавчої техніки (Методичних рекомендацій), положення про набрання чинності законом мають бути чіткими для правозастосування. При цьому слід чітко визначити, у разі необхідності, яка структурна одиниця закону повинна набирати чинності в інший термін.

В п. 47 рішення Європейського суду з прав людини "Корецький та інші проти України" від 03.04.2008 р. (заява N 40269/02) вказано, що закон має бути доступний для конкретної особи і сформульований з достатньою чіткістю для того, щоб вона могла, якщо це необхідно, за допомогою кваліфікованих радників передбачити в розумних межах, виходячи з обставин справи, ті наслідки, які може спричинити означена дія.

З матеріалів справи вбачається та встановлено в судовому засіданні, що в абзаці 3 п. 1 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016 N 1797-VIII (Закон N 1797-VIII), наявна технічна помилка, яка стосується набрання чинності або пунктом 133 розділу I Закону N 1797-VIII (Закон N 1797-VIII), або пунктом 134 розділу I Закону N 1797-VIII (Закон N 1797-VIII), щодо виключення розділу XVIII-2 з Податкового кодексу України.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики щодо виправлення технічної помилки в абзаці 3 п. 1 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016 N 1797-VIII (Закон N 1797-VIII).

Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" (Закон N 1797-VIII) є нормативно-правовим актом, внесення змін до якого здійснюється Верховною Радою України за встановленою Конституцією і Регламентом Верховної Ради України процедурою.

Тому, суд погоджується з доводами відповідача, що у позові фактично йдеться про зміну змісту нормативного акту, що не входить до компетенції відповідача.

Вирішення спірного питання можливо виключно шляхом внесення парламентом змін до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" N 1797-VIII від 21.12.2016 р. (Закон N 1797-VIII) щодо взаємоузгодження пунктів, на які містяться посилання у "Прикінцевих та перехідних положеннях", з посиланнями на конкретні положення Податкового кодексу України, що дозволить однозначно визначити волю законодавця.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради України стосовно не оприлюднення на офіційному веб-сайті Верховної Ради України http://rada.gov.ua/ повної інформації щодо чинної редакції Податкового кодексу України та зобов'язання відповідача оновити текст Податкового кодексу України є безпідставними.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 122, ст. ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 254, ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

 

Суддя

Р. О. Арсірій




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали