Додаткова копія: Про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання зробити перерахунок та виплату пенсії, скасування пунктів 3, 5, 6, 8 постанови Кабінету Міністрів України N 103 від 21 лютого 2018 року

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

30.05.2019 р.

Справа N 826/13800/18

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого, судді - Парінова А. Б., суддів: Беспалова О. О., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2019 р. (Рішення N 826/13800/18) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кабінету Міністрів, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України та скасувати пункти 3 (Постанова N 103), 5 (Постанова N 103), 6 (Постанова N 103), 8 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" N 103 від 21 лютого 2018 року (Постанова N 103), що стосується ОСОБА_1;

- зобов'язати Кабінет Міністрів України негайно забезпечити Т. О. М. перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей", ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України N 988 від 11.11.2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (Постанова N 988) та N 947 від 18.11.2015 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року N 268" (Постанова N 947), починаючи з 01 січня 2016 року без обмеження граничного розміру.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва 05 лютого 2019 року (Рішення N 826/13800/18) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та нормам чинного законодавства, просить скасувати рішення суду у справі N 826/13800/18 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачем було подано до суду відзив на апеляційну скаргу в якому останній зазначає, що вимоги апеляційної скарги вважає безпідставними та необґрунтованими, а оскаржуване рішення суду першої інстанції правомірним та таким, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання учасники судового процесу, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи явку уповноважених представників до суду не забезпечили та про причини їх неявки суду не повідомили.

За наведених обставин та керуючись приписами ч. 1 ст. 311 ( N 2747-IV) та ч. 2 ст. 313 КАС України ( N 2747-IV) колегія суддів визнала за можливе здійснити апеляційний розгляд даної справи у порядку письмового провадження.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 31 березня 2015 року позивач був звільнений з органів внутрішніх справ за п. 64 "б" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України (через хворобу в запас) з посади старшого слідчого відділу Лубенського міського відділу (з обслуговування м. Лубни та Лубенського району) УМВС України в Полтавській області, у званні майор міліції, наказом УМВС України в Полтавській області N 160о/с від 31.03.2015.

З травня 2015 року він пенсіонером органів внутрішніх справ, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію по інвалідності на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Закон 2262-XII), що підтверджено пенсійним посвідченням від 24.05.2017 року серії НОМЕР_1.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 січня 2019 року у справі N 539/3406/17 було визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не проведення перерахунку ОСОБА_1 пенсії з 01 січня 2016 року відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" N 900 від 23 грудня 2015 року (Закон N 900-VIII), ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України N 988 від 11 листопада 2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (Постанова N 988), N 947 від 18 листопада 2015 року "Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 09 березня 2006 року N 268" (Постанова N 947) та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до вказаних норм законодавства починаючи з 1 січня 2016 року без обмеження граничного розміру.

Постановою від 24 травня 2019 року було відкрито виконавче провадження N 56433309 по виконанню зазначеного судового рішення.

Водночас, вважаючи, що вказане рішення не виконується через прийняття відповідачем Постанови N 103 від 21 лютого 2018 року (Постанова N 103), а саме пунктів 3 (Постанова N 103), 5 (Постанова N 103), 6 (Постанова N 103), 8 цієї Постанови (Постанова N 947), позивач звернувся до суду з даним позовом.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що на його думку, дії відповідача щодо прийняття вказаних пунктів Постанови N 103 є протиправними та такими, що порушують його права та охоронювані законом інтереси. Зазначає, що постанова КМУ N 103 від 21 лютого 2018 року (Постанова N 103) грубо порушує його права на соціальних захист, нехтує Конституцією України і законами України, рішенням Конституційного Суду України, принижує гідність пенсіонерів силових структур і пенсіонерів збройних сил, знищує всі гарантії на соціальний захист цих категорії громадян України з таких підстав:

- на момент настання права на перерахунок пенсії 01.01.2016 року вона не діяла і зворотної дії в часі не має. Вона не може регулювати правовідносини, які настали в період з 01.01.2016 по 01.03.2018.

- рішення суду першої інстанції від 24.01.2018 по справі N 539/3406/17 за його позовом до ГУ ПФУ в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, яке вступило в законну силу, також було винесене до вступу в законну силу даної постанови КМУ N 103 (Постанова N 103), тобто до 24.02.2018.

За наведених обставин, позивач стверджує, що його позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що за своєю правовою природою, повноваження відповідача щодо винесення постанов та розпоряджень є його виключною компетенцією (дискреційними повноваженнями) у той час, як адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 і частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.

Право на перерахунок призначеної пенсії передбачено статтею 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

У відповідності до вимог частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Кабінетом Міністрів України 30.08.2017 року прийнято постанову N 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Постанова N 704) (далі - Постанова N 704), відповідно до якої затверджено нові схеми тарифних розрядів зазначених осіб.

З метою виконання Постанови N 704 та положень ч. 4 ст. 63 Закону N 2262-XII Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 року прийнято постанову N 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (Постанова N 103) (далі - Постанова N 103) якою установлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року N 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Постанова N 704).

Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 N 45 (далі - Порядок N 45).

Пунктом 1 Порядку N 45 зазначено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію" згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Отже, з наведеного вбачається, що постанова Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб" від 21 лютого 2018 року N 103 (Постанова N 103) не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсії, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій.

Зазначена позиція узгоджена Верховним Судом в ухвалі від 02.05.2018 по справі N 818/1076/18.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( ) Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

До основних завдань Кабінету Міністрів України належать вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і всебічного розвитку особистості; забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження і виконання інших державних цільових програм; спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.

Діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв'язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.

Разом з тим, згідно з ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що за своєю правовою природою, повноваження відповідача щодо винесення постанов та розпоряджень є його виключною компетенцією (дискреційними повноваженнями), з огляду на те, що право ініціативи у прийнятті актів Кабінету Міністрів України мають виключно члени Кабінету Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Колегія суддів зазначає, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке суб'єкт владних повноважень чи інший суб'єкт при здійснення владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли він може обирати з кількох допустимих рішень, те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто здійснення дискреційних повноважень може, в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Адміністративний суд, у свою чергу, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень (іншого суб'єкта при здійсненні владних управлінський функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень) на відповідність критеріям, закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України ( N 2747-IV), не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а у гарантуванні дотримання вимог права, в іншому ж разі це призведе до порушення принципу розподілу влади.

Відповідно до процесуального закону суд уповноважений давати правову оцінку обставинам під час розгляду та вирішення конкретної справи. Тому, у випадку неприйняття суб'єктом владних повноважень відповідного рішення по суті поставленого питання, суд має надати рішенню правову оцінку та зобов'язати такого суб'єкта прийняти необхідне рішення.

З огляду на положення КАС України ( N 2747-IV) щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Таким чином, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим КАС України ( N 2747-IV) критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 13.02.2018 у справі N 361/7567/15-а (провадження N К/9901/4582/18), від 07.03.2018 у справі N 569/15527/16-а (провадження N К/9901/1323/17).

За наведених обставин колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що виключно Кабінетом Міністрів України і ніяким іншим органом або посадовою, службовою особою не можуть здійснюватись повноваження і прийматись рішення, які згідно Конституції України належать до компетенції вищого органу у системі органів виконавчої влади, в тому числі і судами, які не відносяться до гілок законодавчої або виконавчої влади.

При цьому, колегія суддів враховує, що згідно з висновком Міністерства юстиції України від 22.02.2018 року за результатами правової експертизи проекту оскаржуваної постанови, даний акт відповідає Конституції України та актам законодавства, що мають вищу юридичну силу.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що зазначені вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 242 КАС України ( N 2747-IV), рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом ( N 2747-IV).

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права.

У свою чергу, вказані позивачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України ( N 2747-IV) підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України ( N 2747-IV) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242 - 245 ( N 2747-IV), 308 ( N 2747-IV), 311 ( N 2747-IV), 313 ( N 2747-IV), 315 ( N 2747-IV), 316 ( N 2747-IV), 321 ( N 2747-IV), 322 ( N 2747-IV), 325 ( N 2747-IV), 328 - 329 КАС України ( N 2747-IV), суд постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2019 року (Рішення N 826/13800/18) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

 

Головуючий, суддя

А. Б. Парінов

Судді:

О. О. Беспалов

 

В. Ю. Ключкович




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали