КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

04.09.2018 р.

Справа N 826/1244/18

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого, судді - Губської О. А., суддів: Парінова А. Б., Беспалова О. О., за участю: секретаря судового засідання - Сергієнко Т. О., позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - Н. Л. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2018 року (Рішення N 826/1244/18) (повний текст рішення складено 01.06.2018) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та скасування постанови (Постанова N 662) в частині, встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 N 662 "Деякі питання виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ" (Постанова N 662) в частині положення пункту 19 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 N 662 "Деякі питання виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ" про те, що: "помилково зараховані на поточні рахунки суми пенсій за вимогою органів Пенсійного фонду повертаються на рахунки, з яких проводилося фінансування".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2018 року (Рішення N 826/1244/18) у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить зазначене рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування доводів своєї скарги посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Свої доводи обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 1071 Цивільного кодексу України, який є Законом України, Кабінет Міністрів України не має ніяких повноважень на визначення постановами Кабінету Міністрів України правових підстав для безспірного списання коштів з рахунків клієнта в банку поза межами правових підстав, визначених Законом України.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

У судовому засіданні 04 вересня 2018 року представник позивача апеляційну скаргу підтримав. Представник відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив наступні обставини, які учасниками процесу не оскаржуються.

Як вбачається з копії листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області N 852/Ю-14 від 04.05.2017, на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2013 у справі N 2а-9628/08/2070 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 за період з 01.01.2008 по 31.05.2013. Різниця пенсії в сумі 158665,15 грн. була зарахована на особовий рахунок позивача у лютому місяці поточного року.

У подальшому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області до Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" направлено лист N 28659-14/20 від 27.12.2017, в якому Пенсійний фонд на виконання постанови Кабінету Міністрів України N 662 від 22.09.2016 (Постанова N 662) просив банк повернути кошти у сумі 158665,15 грн., перераховані на рахунок НОМЕР_1, відкритий в 10020 АТ "Ощадбанк" на ім'я ОСОБА_2, як помилково нараховані.

Відповідно до копії виписки по картковому рахунку ОСОБА_2 від 28.12.2017 Харківською філією ПАТ "Державний ощадний банк України" 27.12.2017 з карткового рахунку позивача на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області було списано грошові кошти у сумі 158665,15 грн. на підставі листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.12.2017 N 28659-14/20.

Позивач, вважаючи протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 N 662 "Деякі питання виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ" (Постанова N 662) в частині положення пункту 19, відповідно до якого помилково зараховані на поточні рахунки суми пенсій та грошової допомоги зараховуються в рахунок наступних виплат або за вимогою органів Пенсійного фонду та органів соціального захисту населення повертаються на рахунки, з яких проводилося фінансування, та на підставі якого було здійснено списання грошових коштів з його карткового рахунку, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскаржуваний позивачем пункт 19 Порядку, як і сама постанова Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 N 662 (Постанова N 662), якою затверджено Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, прийняті Кабінетом Міністрів України в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Регламентом, Конституцією та законами України.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи у межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 264 КАС України ( N 2747-IV), правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності), зокрема, постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Згідно з ч. 2 ст. 264 КАС України ( N 2747-IV) право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що позивач у даній справі є суб'єктом правовідносин, у яких застосовується оскаржувана постанова КМ, оскільки оскаржуваний пункт нормативно-правового акта було застосовано безпосередньо до позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову (стаття 6 Конституції України).

Верховна Рада України, відповідно до вимог статті 75 Конституції України, є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Таким чином, Конституція України покладає функцію зі створення та прийняття законів на єдиний законодавчий орган - Верховну Раду України.

Відповідно до частини першої та третьої статті 113 Конституції України, частини першої статті 1 ( ), статті 4 Закону України від 27 лютого 2014 року N 794-VII "Про Кабінет Міністрів України" ( ) (далі - Закон N 794-VII), Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, що у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України (частина перша ( ) та друга статті 49 Закону N 794-VII ( )).

Стаття 2 Закону N 794-VII ( ) визначає основні завдання Кабінету Міністрів України, до яких, зокрема, належать: забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України; забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону N 794-VII ( ) діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв'язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.

Здійснення повноважень Кабінету Міністрів України визначено статтею 41 Закону N 794-VII ( ), зокрема, Кабінет Міністрів України спрямовує свою діяльність на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України. Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону ( ) (ч. ч. 1 ( ) та 2 вказаної статті ( )).

Відповідно до частини 3 статті 50 Закону N 794-VII ( ) проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України міністерствами, центральними органами виконавчої влади (крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного члена Кабінету Міністрів України), державними колегіальними органами, місцевими державними адміністраціями.

Отже, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності щодо видання постанов і розпоряджень, у тому числі у разі внесення таких йому на розгляд міністерствами, центральними органами виконавчої влади (крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного члена Кабінету Міністрів України), державними колегіальними органами, місцевими державними адміністраціями, повинен виходити із повноважень, закріплених за ним Конституцією та законами України.

У той же час, прийнята Кабінетом Міністрів України постанова може вважатися законною у випадку, якщо вона прийнята на підставі прямої норми Конституції України, закону України, у тому числі з урахуванням основних завдань та спрямованості діяльності Кабінету Міністрів України, або, якщо така пряма норма відсутня - коли така постанова не суперечить Конституції або законам України, а також вказаним завданням та спрямованості діяльності.

Принцип верховенства права вимагає дотримання вимог "якості" закону, яким передбачається втручання у права особи, основоположні свободи. Так, у рішенні від 10.12.2009 у справі "Михайлюк та Петров проти України" (Mikhaylyuk and Petrov v. Ukraine, заява N 11932/02) зазначено, що Суд нагадує, що вираз "згідно із законом" насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (рішення у справі "Полторацький проти України" (Poltoratskiy v. Ukraine) від 29.04.2003, заява N 38812/97, п. 155).

Також в Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин другої, третьої, четвертої статті 219 Регламенту Верховної Ради України (справа про Регламент Верховної Ради України) від 01.04.2008 N 4-рп/2008 суд вказав, що у частині першій статті 92 Основного Закону України закріплений принцип пріоритету (верховенства) закону в системі інших нормативно-правових актів, за допомогою якого здійснюється правове регулювання найважливіших суспільних відносин. Перелік питань, що мають регулюватися виключно законами України, передбачений цією нормою, має імперативний характер, а це означає, що всі рішення щодо них повинні прийматися у формі закону.

У такий спосіб Конституція України встановила, що лише Верховна Рада України у відповідному законі має право визначати організацію і порядок діяльності органів законодавчої, виконавчої, судової влади та статус їх посадових осіб.

Логічним є те, що й іншими нормами Конституції України передбачено однакові правові підходи до нормативного механізму врегулювання порядку організації і діяльності органів державної влади, їх посадових осіб.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваний пункт Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 N 662 (Постанова N 662) повинен відповідати принципам пріоритету (верховенства) закону, правової визначеності та передбачуваності законодавства.

Так, пунктом 19 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 N 662 "Деякі питання виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ" (Постанова N 662) передбачено, що помилково зараховані на поточні рахунки суми пенсій та грошової допомоги зараховуються в рахунок наступних виплат або за вимогою органів Пенсійного фонду та органів соціального захисту населення повертаються на рахунки, з яких проводилося фінансування.

Стосовно надання оцінки відповідності оскаржуваного пункту Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 N 662 (Постанова N 662) вимогам нормативних актів, що мають вищу юридичну силу, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

З наведеного вбачається, що Цивільним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав, за існування яких банк може списувати грошові кошти з рахунка клієнта без його розпорядження.

Цивільний кодекс України має вищу юридичну силу по відношенню до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 N 662 (Постанова N 662).

При цьому, положеннями Цивільного кодексу України не передбачено можливості списання грошових коштів з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі нормативного акту Кабінету Міністрів України.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

З урахуванням вищевикладеного, оскаржуваний пункт 19 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 N 662 "Деякі питання виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ" (Постанова N 662) про те, що: "помилково зараховані на поточні рахунки суми пенсій за вимогою органів Пенсійного фонду повертаються на рахунки, з яких проводилося фінансування" не відповідає законодавчому акту, що має вищу юридичну силу, зокрема вимогам ст. 1071 Цивільного кодексу України, а тому підлягає визнанню нечинним з цих підстав.

Доводи відповідача щодо того, що оскаржуваний акт пройшов правову експертизу Міністерсва юстиції України наведений вище висновок не спростовують.

При цьому, в самому висновку правової експертизи проекту вказаної вище постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2016, складеному Міністерством юстиції України міститься вказівка на ч. 2 ст. 1071 ЦК України та виділено, що грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом (а. с. 83).

Відповідно до частини 9 статті 264 КАС України ( N 2747-IV), суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд попередньої інстанції залишив наведене поза увагою та прийняв рішення із порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного її вирішення.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а тому апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС ( N 2747-IV) підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 243 ( N 2747-IV), 308 ( N 2747-IV), 310 ( N 2747-IV), 315 ( N 2747-IV), 317 ( N 2747-IV), 321 ( N 2747-IV), 322 ( N 2747-IV), 325 ( N 2747-IV), 329 КАС ( N 2747-IV), Київський апеляційний адміністративний суд постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2018 року (Рішення N 826/1244/18) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та скасування постанови в частині - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2018 року (Рішення N 826/1244/18) - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 N 662 "Деякі питання виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ" (Постанова N 662) в частині положення пункту 19 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 N 662 "Деякі питання виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ" про те, що: "помилково зараховані на поточні рахунки суми пенсій за вимогою органів Пенсійного фонду повертаються на рахунки, з яких проводилося фінансування".

Зобов'язати Кабінет Міністрів України невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому було офіційно оприлюднено постанову Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 N 662 "Деякі питання виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ" (Постанова N 662), після набрання рішенням законної сили.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

 

Головуючий, суддя

О. А. Губська

Суддя

А. Б. Парінов

Суддя

О. О. Беспалов




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали