Додаткова копія: Про визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України N 329 від 27.04.2018 р.

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

22.08.2019 р.

N 826/17596/18

За позовом

ОСОБА_1

До

Кабінету Міністрів України

3-тя особа

Міністерство соціальної політики України

Про

визнання протиправною та нечинною постанови КМУ N 329 від 27.04.2018 р (Постанова N 329).

Судова колегія у складі:

Головуючий, суддя

О. В. Головань

Судді:

Я. І. Добрянська, О. В. Патратій

Обставини справи:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України N 329 від 27.04.2018 р. "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 р. N 1022" (Постанова N 329).

В судовому засіданні 20.06.2019 р. оголошено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України ( N 2747-IV).

Ознайомившись з матеріалами справи, суд встановив:

27.04.2018 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 329 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 р. N 1022" (Постанова N 329), згідно з якою:

внесено до постанов Кабінету Міністрів України зміни, що додаються;

зокрема, внесено зміни до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. N 848 "Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива" шляхом викладення його в новій редакції та з новою назвою - Положення про порядок призначення житлових субсидій;

установлено, що з 1 травня 2018 р. призначення житлової субсидії здійснюється лише після подання нових заяви і декларації, якщо у складі домогосподарства є: особи, які відповідають вимогам, визначеним в абзацах другому - четвертому підпункту 3 пункту 6 Положення про порядок призначення житлових субсидій; внутрішньо переміщені особи; особи, члени сім'ї яких не зареєстровані за адресою домогосподарства; особи, які є орендарями житлових приміщень (будинків); особи, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично в ньому не проживають;

визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 р. N 1022 "Про затвердження Порядку визначення граничного розміру витрат на оплату послуги з управління багатоквартирним будинком, витрат на управління багатоквартирним будинком, виходячи з якого надаються субсидії населенню" (Постанова N 1022) (Офіційний вісник України, 2017 р., N 69, ст. 2068).

Постанова набрала чинності з 1 травня 2018 року.

Згідно з п. 6 Положення про порядок призначення житлових субсидій житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо: 3) у складі домогосподарства або у складі сім'ї члена домогосподарства є особи, що досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії, і в цьому періоді:

за інформацією ДФС, Пенсійного фонду України, у них взагалі відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії; або

вони отримували середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та/або

вони не сплатили єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому ніж мінімальний, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії.

Згідно з п. 7 Положення про порядок призначення житлових субсидій за наявності умов, зазначених у пункті 6 цього Положення, житлову субсидію може бути призначено за рішенням комісії виходячи з конкретних обставин, що склалися, крім випадку, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 цього Положення.

Рішення про призначення (відмову в призначенні) житлової субсидії в таких випадках приймається комісією на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.

У мм. Києві та Севастополі, обласних центрах і містах обласного значення у разі, коли у члена домогосподарства або у члена сім'ї особи із складу домогосподарства доходи, які враховуються під час призначення субсидії, є такими, що зазначені в абзацах другому - четвертому підпункту 3 пункту 6 цього Положення, позитивне рішення комісії про призначення житлової субсидії може бути прийнято лише у разі, коли такі особи:

перебувають у складних життєвих обставинах, викликаних тривалою хворобою, що підтверджується висновком (довідкою) лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;

на момент призначення житлової субсидії сплачують єдиний соціальний внесок у розмірі, не меншому ніж мінімальний, протягом двох місяців підряд перед днем звернення за призначенням житлової субсидії або сплачують єдиний соціальний внесок у розмірі, не меншому ніж мінімальний, протягом двох місяців підряд перед місяцем, в якому житлова субсидія призначається без звернення громадянина. При цьому особі, яка працює за строковим трудовим договором, житлову субсидію за рішенням комісії може бути призначено лише у разі, коли строк дії строкового трудового договору є більшим, ніж строк, на який призначається житлова субсидія.

Згідно з п. 12 Положення про порядок призначення житлових субсидій якщо у складі домогосподарства або у складі сім'ї члена домогосподарства є особи, що досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії, і в цьому періоді їх доходи були такими, що зазначені в абзацах другому - четвертому підпункту 3 пункту 6 цього Положення, у разі призначення житлової субсидії таким домогосподарствам (у тому числі за рішенням комісії) в розрахунок сукупного доходу домогосподарства включається середньомісячний дохід таких осіб у розмірі:

1) половини одного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на кінець періоду, за який враховуються доходи, - у разі, коли такі особи протягом цього періоду перебували на строковій військовій службі;

2) одного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на кінець періоду, за який враховуються доходи, - у разі, коли такі особи протягом цього періоду навчалися за денною формою навчання у закладах середньої освіти, професійно-технічних навчальних закладах, закладах вищої освіти або зареєстровані у службі зайнятості як такі, що шукають роботу, і в цей період навчалися в центрах професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості;

3) одного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на кінець періоду, за який враховуються доходи, - в окремих випадках за рішенням комісії у разі, коли такі особи перебувають у складних життєвих обставинах;

4) фактично отриманих такими особами доходів - у разі, коли такі особи протягом цього періоду отримували хоча б один із таких видів доходу, як пенсію, стипендію, допомогу при народженні (усиновленні) дитини, допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомогу по огляду за особами з інвалідністю I і II групи внаслідок психічного розладу, допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, тимчасову державну соціальну допомогу непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, допомогу по безробіттю;

5) фактично отриманих такими особами доходів - у разі, коли такі доходи протягом цього періоду отримувала особа, яка станом на кінець такого періоду не досягла 18-річного віку;

6) фактично отриманих такими особами доходів - в окремих випадках за рішенням комісії у разі, коли такі особи належать до визначених комісією інших категорій громадян, зокрема таких, що надають соціальні послуги;

7) двох розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на кінець періоду, за який враховуються доходи, - у разі призначення житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива і оплату житлово-комунальних послуг;

8) трьох розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на кінець періоду, за який враховуються доходи, - в усіх інших випадках.

Згідно з п. 15 Положення про порядок призначення житлових субсидій житлова субсидія на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком призначається з місяця звернення за її призначенням до дати закінчення опалювального (неопалювального) сезону і розраховується: на неопалювальний сезон - з 1 травня по 30 вересня; на опалювальний сезон - з 1 жовтня по 30 квітня.

Згідно з п. 16 Положення про порядок призначення житлових субсидій після закінчення строку отримання житлової субсидії структурні підрозділи з питань соціального захисту населення самостійно здійснюють розрахунок житлової субсидії на наступний сезон для домогосподарств, які отримували житлову субсидію у попередньому сезоні (крім орендарів, внутрішньо переміщених осіб та осіб, які звертаються за призначенням житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, а також домогосподарств, у яких кількість фактично проживаючих зареєстрованих осіб менша, ніж кількість зареєстрованих осіб).

У постанові Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. N 409 "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування" 3) у пункті 3: (Постанова N 409) абзац перший викладено в такій редакції: "3. Установити соціальні нормативи, в межах яких держава надає громадянам пільги або субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком:"; у підпункті 1 (Постанова N 409): в абзаці третьому цифри "5,0" замінено цифрами "4,5".

Позивач - ОСОБА_1 - вважає вказану постанову протиправною та просить її скасувати з таких підстав.

Позивач зазначає, що він разом з батьками отримував житлову субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, починаючи з 2014 р.

Внаслідок прийняття постанови N 329 від 27.04.2018 р. (Постанова N 329) домогосподарство позивача позбавлене права на отримання житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг з 01.05.2018 р., та зменшено об'єм природного газу на 1 кв. м опалювальної площі на місяць в опалювальний період у разі використання природного газу для індивідуального опалення.

На думку позивача, п. 6, 7, 12 Положення про порядок призначення житлових субсидій мають ознаки дискримінації, оскільки передбачають випадки відмови у наданні житлової субсидії за майновим станом; надає перевагу особам, яким може бути призначена житлова субсидія, в одних і тих самих випадках несплати єдиного страхового внеску, наявності доходу менше, ніж заробітна плата, відсутності доходів, передбачено різні випадки за майновим станом і іншими ознаками, за якими беруться різні доходи до середньомісячного сукупного доходу домогосподарства, що суперечить ст. 24 Конституції України.

Кабінетом Міністрів України не було досліджено, проаналізовано реальний обсяг використання населенням України, які відносяться до соціально незахищених верств населення, природного газу для індивідуального опалення в опалювальний період.

Позивач зазначає, що проект оскаржуваної постанови не був оприлюднений у жодний спосіб, а також відсутній аналіз регуляторного впливу постанови на порушення вимог ст. 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідач - Кабінет Міністрів України - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови дотримано вимоги законодавства щодо особливостей прийняття нормативно-правових актів, передбачених Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 р. N 950.

Щодо оскаржуваної постанови по суті відповідач зазначає, що згідно з приписами ч. 3 ст. 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (Закон N 2189-VIII) порядок призначення та надання житлових субсидій встановлюється Кабінетом Міністрів України, тобто, оскаржувану постанову прийнято в межах компетенції відповідача.

Обставини щодо законності норм Положення про порядок призначення житлових субсидій встановлені у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2018 р. N 826/15585/17 (Постанова N 826/15585/17).

Також відповідач не погоджується з висновком позивача про дискримінаційність норм Положення про порядок призначення житлових субсидій, оскільки при прийнятті оскаржуваної постанови проведено антидискримінаційну експертизу згідно з Порядком проведення антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 р. N 61 (Постанова N 61).

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в України" (Закон N 5207-VI) надання пільг не вважається дискримінацією.

Щодо зменшення об'єму природного газу на 1 кв. м опалювальної площі на місяць в опалювальний період у разі використання природного газу для індивідуального опалення, то встановлення вказаного нормативу є компетенцією Кабінету Міністрів України.

Щодо посилання позивача на Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", то оскаржувана постанова не спрямована на регулювання господарської діяльності, тому не є регуляторним актом.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 264 КАС України ( N 2747-IV) право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

В даному випадку ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про оскарження нормативно-правового акту як особа, якої було позбавлено права на отримання субсидії внаслідок набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України N 329 від 27.04.2018 р. "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 р. N 1022" (Постанова N 329).

До позову долучено докази призначення на домогосподарство у АДРЕСА_1 (де зареєстроване місце проживання позивача) субсидії на опалювальний період 2017 - 2018 роки, яким є відповідне рішення Управління соціального захисту населення Знам'янського міськвиконкому Кіровоградської області, а також копію листа Управління соціального захисту населення Знам'янського міськвиконкому Кіровоградської області від 21.08.2018 р. за N А-15/1752, яким повідомлено про відсутність підстав для призначення субсидії з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України N 329 від 27.04.2018 р (Постанова N 329).

Відповідно, позивач є належним в розумінні ч. 2 ст. 264 КАС України ( N 2747-IV), і справа підлягає розгляду по суті.

Згідно зі ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України: 3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 27.02.2014 р. N 794-VII ( ) до основних завдань Кабінету Міністрів України належать: 3) забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону N 794-VII ( ) Кабінет Міністрів України: 2) у сферах соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій: забезпечує проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян; забезпечує підготовку проектів законів щодо державних соціальних стандартів і соціальних гарантій; забезпечує розроблення та виконання державних програм соціальної допомоги, вживає заходів щодо зміцнення матеріально-технічної бази закладів соціального захисту інвалідів, пенсіонерів та інших непрацездатних і малозабезпечених верств населення.

Згідно зі ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 р. N 1875-IV (чинного станом на 27.04.2018 р.) порядок призначення та надання житлових субсидій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, оскаржувана постанова прийнята в межах компетенції Кабінету Міністрів України як вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Щодо процедури прийняття постанови N 329 від 27.04.2018 р. (Постанова N 329), то згідно з наявними в матеріалах справи доказами вона дотримана, а саме:

згідно з ч. 3 ( ), аб. 2 ч. 4 ст. 3 Закону N 794-VII ( ) проекти нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації" (Закон N 2939-VI), крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки;

згідно п. 4 § 154 гл. II р. 14 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 р. N 950, акти Кабінету Міністрів України підлягають обов'язковому оприлюдненню відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (Закон N 2939-VI);

проекти нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України оприлюднюються на офіційних веб-сайтах розробників у порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації" (Закон N 2939-VI), крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Таким чином, оприлюднення проекту оскражуваного нормативно-правового акту в даному випадку є обов'язком Міністерства соціальної політики України, яке є його розробником згідно пояснювальної записки до проекту акта, а не Кабінету Міністрів України.

До матеріалів справи долучено належним чином завірений пакет документів, на підставі якого прийнято оскаржувану постанову, зокрема, пояснювальна записка, висновки та довідки щодо погодження її змісту на виконання вимог Регламенту Кабінету Міністрів України.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 р. N 1160-IV регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Оскаржувана постанова в розумінні ст. 1 Закону N 1160-IV регуляторним актом не є, оскільки регулює відносини між органами державної влади та місцевого самоврядування, тому посилання позивача на недотримання вимог ст. 9 Закону N 1160-IV не можна вважати обґрунтованим.

Згідно зі ст. 24 Конституції України не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06.12.2012 р. N 5207-VI (Закон N 5207-VI) дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону N 5207-VI (Закон N 5207-VI) не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме, в тому числі, надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.

З врахуванням вказаного положення у п. 6-1 пояснювальної записки до проекту постанови зазначено про відсутність положень, які містять ознаки дискримінації. Проект акта не потребує проведення антидискримінаційної експертизи.

Саме по собі встановлення субсидій певній категорії громадян є по відношенню до інших громадян дискримінацією за майновою ознакою, яка прямо передбачена законодавством, і яка формально дискримінацією не вважається з врахуванням ч. 3 ст. 6 Закону N 5207-VI (Закон N 5207-VI).

В той же час, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги саме посиланням за допущення дискримінації за майновою ознакою при визначенні категорій громадян, яким надається субсидія, і яким не надається.

За таких обставин посилання позивача на порушення вимог законодавства про протидію дискримінації не може бути визнане обґрунтованим.

Щодо посилання позивача на те, що відповідачем не проаналізовано реальний обсяг використання населенням України, які відносяться до соціально незахищених верств населення, при зменшенні об'єму природного газу на 1 кв. м опалювальної площі на місяць в опалювальний період у разі використання природного газу для індивідуального опалення, то при прийнятті нормативно-правового акта враховуються загальні дані щодо споживання природного газу.

Позивач посилається на споживання газу його домогосподарством і робить висновок про замалий об'єм природного газу для індивідуального опалення згідно оскаржуваної постанови, тоді як будь-яких інших підстав для такого висновку не наведено.

Відповідно, вказане твердження позивача не може бути визнане обґрунтованим.

Окремо суд зазначає, що для отримання інформації про розрахунки, які бралися до уваги під час розробки проекту оскаржуваної постанови, зокрема, і щодо об'єму природного газу для індивідуального опалення, позивач може звернутися до розробника нормативно-правового акту - Міністерства соціальної політики України - з відповідним запитом.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України ( N 2747-IV) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З врахуванням викладеного у суду відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем як суб'єктом владних повноважень вказаних положень під час прийняття оскаржуваної постанови.

На підставі вищевикладеного, ст. 241 - 246 ( N 2747-IV), 255 ( N 2747-IV), 295 КАС України ( N 2747-IV), суд вирішив:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено і підписано 22.08.2019 р.

 

Головуючий, суддя

О. В. Головань

Судді:

Я. І. Добрянська

 

О. В. Патратій




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали