Шановні партнери! Всі ціни, інформація про наявність та терміни доставки документів актуальні.


Додаткова копія: Про визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України N 1092 від 05.12.2018 р.

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

16.03.2020 р.

N 640/284/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого, судді - Патратій О. В., суддів; Головань О. В., Добрянської Я. І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Всеукраїнської громадської організації "Ветеранське Братерство" до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови N 1092 від 05.12.2018 р. (Постанова N 1092), встановив:

Позивач - Всеукраїнська громадська організації "Ветеранське Братерство" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2018 р. N 1092 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2018 р. N 156" (Постанова N 1092) (далі також - Постанова КМУ N 1092).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Також вказаною ухвалою суд зобов'язав відповідача опублікувати оголошення у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений, про відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження Постанови N 1092 (Постанова N 1092) від 14.02.2018 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що Проект Постанови КМУ N 1092 не пройшов всі обов'язкові стадії підготовки, зокрема, всупереч параграфу 42 Регламенту Кабінету Міністрів України не проведено громадське обговорення проекту акту. Крім того, за посиланням позивача, Постанову КМУ N 1092 (Постанова N 1092) було ухвалено без проведення жодних консультацій з громадськістю. Проект оскаржуваної постанови не був наданий для ознайомлення громадськості та не був оприлюднений на офіційному веб-сайті Міністерства соціальної політики України. Таким чином, на думку позивача, Постанову КМУ N 1092 було прийнято з порушенням права на участь громадян в управлінні державними справами і права громадян на вільний доступ до інформації про діяльність органів виконавчої влади, що суперечить Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 р. N 996.

Також позивач посилається на те, що Постанова КМУ N 1092 (Постанова N 1092) передбачає надання коштів державного бюджету всеукраїнським громадським об'єднанням ветеранів без застосування норм постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2011 р. N 1049 "Про затвердження Порядку проведення конкурсу з визначення програм (проектів, заходів), розроблених інститутами громадянського суспільства, для виконання (реалізації) яких надається фінансова підтримка" (Постанова N 1049), що перечить пункту 1 Порядку проведення конкурсу з визначення програм (проектів, заходів), розроблених інститутами громадянського суспільства, для виконання (реалізації) яких надається фінансова підтримка (Постанова N 1049), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2011 р. N 1049, адже цей порядок поширюється на всі випадки надання фінансової підтримки всеукраїнським громадським організаціям ветеранів фінансової підтримки за рахунок бюджетних коштів.

Кабінет Міністрів України у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, пославшись на те, що з пункту 8 пояснювальної записки до оскаржуваної постанови вбачається, що проект постанови N 1092 підлягав громадському обговоренню шляхом його розміщення на офіційному веб-порталі Мінсоцполітики. Тобто всі зацікавлені особи, включаючи Позивача, могли долучитись до громадського обговорення проекту оскаржуваної постанови. Також з пояснювальної записки та протоколу узгодження позицій вбачається, що проект акту погоджено без зауважень Міністерством фінансів України, із зауваженнями, які враховано - Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством юстиції, із зауваженнями, які не враховано - Міністерством у справах ветеранів.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач не вказує, яким чином порушуються його права оскаржуваною постановою та не подав доказів свого порушеного права, що порушує вимоги КАС України ( N 2747-IV) про доказування.

Також на виконання вимог ухвали суду від 24.01.2019 р. відповідачем було подано докази публікації оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження Постанови КМУ N 1092 (Постанова N 1092) від 14.02.2018 р.

Ухвалою від 16 травня 2019 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 18.06.2019 р. суд вирішив за можливе перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Повноваження Кабінету Міністрів України у спірних правовідносинах регламентовано Конституцією України, Законами України "Про Кабінет Міністрів України" від 27 лютого 2014 року N 794-VII ( ) (далі - Закон N 794-VII), "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11 вересня 2003 року N 1160-IV (далі - Закон N 1160-IV), Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою КМУ від 18 липня 2007 року N 950 та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до статті 3 Закону N 794-VII ( ) діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права та законності.

Згідно з положеннями статті 4 вказаного Закону ( ) Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Приписами статті 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону N 794-VII ( ) Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Частиною другою цієї ж статті ( ) встановлено, що акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

При цьому згідно з пунктом 18 частини першої статті 4 КАС України ( N 2747-IV) нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Оскаржуваною постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2018 р. N 1092 (Постанова N 1092) було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2018 р. N 156 (Постанова N 156), якою, в свою чергу, відповідно до частини сьомої статті 20 Бюджетного кодексу України затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті на фінансову підтримку громадських об'єднань ветеранів, заходи з відвідування військових поховань і військових пам'ятників та з відзначення святкових, пам'ятних та історичних дат (Постанова N 156).

Аналізуючи оскаржувану Постанову (Постанова N 1092) суд приходить до висновку, що за своєю правою природою вона є нормативно-правовим актом суб'єкта владних повноважень, оскільки встановлює, змінює загальні правила регулювання однотипних відносин і стосується невизначеного кола осіб.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень врегульовані положеннями ст. 264 КАС України ( N 2747-IV).

Відповідно до вказаних положень правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. ст. 264 КАС України ( N 2747-IV)).

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт (ч. 2 ст. ст. 264 КАС України ( N 2747-IV)).

Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності (ч. 3 ст. ст. 264 КАС України ( N 2747-IV)).

У разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов'язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений (ч. 4 ст. ст. 264 КАС України ( N 2747-IV)).

Якщо оголошення опубліковано своєчасно, вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі заінтересованих осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду (ч. 7 ст. ст. 264 КАС України ( N 2747-IV)).

Суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині (ч. 9 ст. ст. 264 КАС України ( N 2747-IV)).

Досліджуючи питання дотримання вимог частини другої ст. 264 КАС України ( N 2747-IV) суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, оскаржуваною постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2018 року N 1092 (Постанова N 1092) внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2018 року N 156 (Постанова N 156), якою затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті на фінансову підтримку громадських об'єднань ветеранів на виконання загальнодержавних програм (проектів, заходів), заходи з відвідування військових поховань і військових пам'ятників та з відзначення святкових, пам'ятних та історичних дат в частині надання фінансової підтримки всеукраїнськими громадськими об'єднаннями ветеранів.

Зокрема, змінами передбачається, що розподіл бюджетних коштів на фінансову підтримку громадських об'єднань для підготовки та відзначення Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав буде затверджуватися не за результатами проведення конкурсу, а на підставі пропозицій Державної служби у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.

Згідно пункту 2 оскаржуваної Постанови (Постанова N 1092) одержувачами бюджетних коштів визначено всеукраїнські громадські об'єднання ветеранів війни, жертв нацистських переслідувань та жертв політичних репресій, які зареєстровані відповідно до вимог законодавства, внесені до Реєстру громадських об'єднань та утворені з метою захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема соціальних, та інших інтересів ветеранів війни, жертв нацистських переслідувань та жертв політичних репресій, які отримали свій статус відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" та "Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті" (Закон N 314-VIII) (далі - громадські об'єднання); громадські об'єднання, діяльність яких згідно з установчими документами спрямована на соціальний захист учасників бойових дій на території інших держав, для проведення у 2018 - 2019 роках заходів з підготовки та відзначення Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

В свою чергу, згідно наявної в матеріалах справи виписки з ЄДР та протоколу зборів від 01.10.2017 р., Всеукраїнська громадська організація "Ветеранське Братерство" саме і створена з метою консолідації ветеранів війни, добровольців без статусу ветеранів війни, волонтерів, членів сімей загиблих, зниклих безвісти, військовополонених для спільної реалізації та захисту ними своїх законних прав і свобод, соціальних, економічних, культурних, творчих та інших спільних інтересів.

Тобто позивач відноситься до кола суб'єктів, які згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2018 року N 156 (Постанова N 156) можуть бути одержувачами коштів, передбачених у державному бюджеті за бюджетною програмою "Фінансова підтримка громадських об'єднань ветеранів на виконання загальнодержавних програм (проектів, заходів), заходи з відвідування військових поховань і військових пам'ятників та з відзначення святкових, пам'ятних та історичних дат", а отже має право на оскарження даного нормативно-правового акта та внесених до нього змін.

Вирішуючи спір по суті колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" N 794-VII від 27.02.2014 ( ) (далі - Закон N 794-VII) Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина.

Згідно з ст. 49 Закону N 794-VII ( ) Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України.

05 грудня 2018 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову N 1092 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2018 р. N 156" (Постанова N 1092), яка набрала чинності 20.12.2018 р. (далі - Постанова КМ України N 1092). Дана Постанова КМ України N 1092 була опублікована у виданні Урядовий кур'єр, 2018, 12, 20.12.2018 N 241 та Офіційний вісник України, 2019, N 2 (04.01.2019), ст. 31.

Згідно із частиною другою статті 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( ), Проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Частиною шостою вказаної статті ( ) передбачається, що проекти актів Кабінету Міністрів України, що мають важливе суспільне значення та визначають права і обов'язки громадян України, підлягають попередньому оприлюдненню в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин 1, 2 § 42 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 N 950 (далі - Регламент) розробник організовує громадське обговорення проектів актів Кабінету Міністрів, що мають важливе суспільне значення і стосуються прав та обов'язків громадян, а також проектів, які передбачають надання пільг, переваг окремим суб'єктам господарювання, делегування функцій, повноважень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, зокрема, організаціям недержавної форми власності. Громадське обговорення проектів актів Кабінету Міністрів проводиться відповідно до законодавства.

Основні вимоги до організації і проведення органами виконавчої влади консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики (далі - консультації з громадськістю) визначені Порядком проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 996 від 03.11.2010 (далі - Порядок N 996).

Відповідно до п. 2 Порядку N 996 консультації з громадськістю проводяться з метою залучення громадян до участі в управлінні державними справами, надання можливості для їх вільного доступу до інформації про діяльність органів виконавчої влади, а також забезпечення гласності, відкритості та прозорості діяльності зазначених органів. Проведення консультацій з громадськістю має сприяти налагодженню системного діалогу органів виконавчої влади з громадськістю, підвищенню якості підготовки рішень з важливих питань державного і суспільного життя з урахуванням громадської думки, створенню умов для участі громадян у розробленні проектів таких рішень.

Згідно п. 3 Порядку N 996 консультації з громадськістю проводяться з питань, що стосуються суспільно-економічного розвитку держави, реалізації та захисту прав і свобод громадян, задоволення їх політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів.

Пунктом 5 Порядку N 996 визначеною, що консультації з громадськістю організовує і проводить орган виконавчої влади, який є головним розробником проекту нормативно-правового акта або готує пропозиції щодо реалізації державної політики у відповідній сфері державного і суспільного життя. Інформація, пов'язана з організацією та проведенням консультацій з громадськістю, оприлюднюється у спеціально створеній рубриці "Консультації з громадськістю" офіційного веб-сайту органу виконавчої влади.

Відповідно до пункту 12 зазначеного Порядку N 996 в обов'язковому порядку проводяться консультації з громадськістю у формі публічного громадського обговорення та/або електронних консультацій з громадськістю щодо проектів нормативно-правових актів, які, зокрема:

- стосуються правового статусу громадських об'єднань, їх фінансування та діяльності;

- передбачають надання пільг чи встановлення обмежень для суб'єктів господарювання та інститутів громадянського суспільства;

- стосуються витрачання бюджетних коштів.

Згідно з пунктом 13 Порядку N 996 публічне громадське обговорення передбачає організацію і проведення публічних заходів: конференцій, форумів, громадських слухань, засідань за круглим столом, зборів, зустрічей (нарад) з громадськістю; Інтернет-конференцій, відеоконференцій.

Відповідно до пункту 14 зазначеного Порядку N 996 публічне громадське обговорення організовує і проводить орган виконавчої влади у такому порядку:

- визначає питання, яке буде винесене на обговорення;

- приймає рішення про проведення обговорення;

- розробляє план заходів з організації та проведення обговорення (у разі потреби);

- вживає заходів для забезпечення репрезентативності соціальних груп населення, а також суб'єктів господарювання, інститутів громадянського суспільства, органів місцевого самоврядування та інших заінтересованих суб'єктів (далі - заінтересовані сторони);

- оприлюднює в обов'язковому порядку інформацію про проведення обговорення на офіційному веб-сайті органу виконавчої влади або за відсутності відповідної технічної можливості в інший прийнятний спосіб;

- збирає та аналізує інформацію про оцінку громадськістю ефективності запропонованого органом виконавчої влади шляху вирішення питання;

- формує експертні пропозиції щодо альтернативного вирішення питання;

- забезпечує врахування результатів обговорення під час прийняття остаточного рішення;

- проводить аналіз результатів обговорення;

- оприлюднює результати обговорення на офіційному веб-сайті органу виконавчої влади або за відсутності відповідної технічної можливості в інший прийнятний спосіб.

Звіт про результати публічного громадського обговорення та електронних консультацій з громадськістю орган виконавчої влади в обов'язковому порядку доводить до відома громадськості шляхом оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті, урядовому веб-сайті "Громадянське суспільство і влада" (у разі проведення електронних консультацій з громадськістю на зазначеному веб-сайті) та в інший прийнятний спосіб не пізніше ніж через два тижні після прийняття рішень за результатами обговорення (п. 21 Порядку N 996).

Аналізуючи наведені вище приписи Порядку N 996 суд приходить до висновку, що він передбачає чіткі і послідовні дії щодо проведення консультацій з громадськістю.

Водночас, відповідачем не було подано суду доказів щодо проведення відповідних консультацій з громадськістю в порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України N 996 від 03.11.2010.

Також суд ухвалою від 18.06.2019 р. зобов'язував Кабінет Міністрів України надати суду:

- звіт за результатами публічного громадського обговорення, електронних консультацій з громадськістю проекту Постанови КМ України N 1092 від 05.12.2018 р., складений відповідно до постанови КМ України N 996 від 03.11.2010 р. "Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики";

- докази оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті, урядовому веб-сайті "Громадянське суспільство і влада" (у разі проведення електронних консультацій з громадськістю на зазначеному веб-сайті) та в інший прийнятний спосіб, звіту за результатами публічного громадського обговорення, електронних консультацій з громадськістю проекту Постанови КМ України N 1092 від 05.12.2018 р.

Проте станом на час ухвалення рішення витребуваних документів відповідачем подано не було. На адресу суду 22.08.2019 р. лише надійшов лист Секретаріату Кабінету міністрів України про надіслання копії ухвали суду від 18.06.2019 р. до Мінсоцполітики.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач отримав ухвалу суду від 18.06.2019 р., проте свідомо не забажав надати суду відповідні докази або повідомити про їх відсутність.

Згідно з частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Таким чином суд приймає рішення про розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на вищевказане суд приходить до висновку, що Кабінетом Міністрів України при прийнятті постанови від 05.12.2018 N 1092 (Постанова N 1092) було порушено процедуру прийняття акта, зокрема постанову Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 N 950 та Порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 996 від 03.11.2010.

Стосовно доводів позивача про не дотримання відповідачем під час прийняття оскаржуваної Постанови N 1092 (Постанова N 1092) норм постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2011 р. N 1049 (Постанова N 1049), суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2011 року N 1049 (Постанова N 1049) затверджено Порядок проведення конкурсу з визначення програм (проектів, заходів), розроблених інститутами громадянського суспільства, для виконання (реалізації) яких надається фінансова підтримка (далі - Порядок).

Пунктом 2 вказаної Постанови N 1049 (Постанова N 1049) зазначено, що Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади:

- подати у двомісячний строк пропозиції щодо приведення актів Кабінету Міністрів України у відповідність з Порядком (Постанова N 1049);

- привести власні нормативно-правові акти у відповідність з Порядком (Постанова N 1049);

- оголосити конкурси з визначення програм (проектів, заходів), розроблених інститутами громадянського суспільства, для виконання (реалізації) яких у 2016 році надається підтримка за рахунок бюджетних коштів, без урахування строків, визначених пунктами 4 (Постанова N 1049) і 22 Порядку (Постанова N 1049). При цьому строк приймання конкурсних пропозицій не повинен бути меншим ніж 20 днів з дня оголошення проведення конкурсу;

- оголосити конкурси з визначення програм (проектів, заходів) національно-патріотичного виховання, розроблених інститутами громадянського суспільства, для виконання (реалізації) яких у 2018 та 2019 роках надається підтримка за рахунок бюджетних коштів, без урахування строків, визначених пунктами 4 (Постанова N 1049) і 22 Порядку (Постанова N 1049). При цьому строк прийняття конкурсних пропозицій не повинен бути меншим ніж 20 днів з дня оголошення конкурсу.

В свою чергу, відповідно до частини сьомої статті 20 Бюджетного кодексу України, за бюджетними програмами, здійснення заходів за якими потребує нормативно-правового визначення механізму використання бюджетних коштів, головні розпорядники коштів державного бюджету розробляють проекти порядків використання коштів державного бюджету.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" Мінсоцполітики визначено головним розпорядником бюджетних коштів за бюджетною програмою 2505030 "фінансова підтримка громадських об'єднань ветеранів, які мають статус всеукраїнських, заходи з відвідування військових поховань і військових пам'ятників та з відзначення святкових, пам'ятних та історичних дат".

На виконання вищезазначених положень Міністерством соціальної політики України і було розроблено проект оскаржуваної постанови, яка в подальшому прийнята Урядом на засіданні Кабінету Міністрів України.

Отже, судом не встановлено порушення відповідачем вимог постанови КМ України від 12 жовтня 2011 року N 1049 (Постанова N 1049) під час прийняття оскаржуваної постанови від 05.12.2018 N 1092 (Постанова N 1092).

У той же час, з огляду на попередні висновки суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2018 р. N 1092 (Постанова N 1092) є протиправною, оскільки прийнята відповідачем з порушенням порядку її прийняття.

Крім того, оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2018 р. N 1092 (Постанова N 1092) порушує права позивача, у тому числі, виходячи з положень частини 1 Конституції України ("Україна є правовою державою") та частини 1 статті 8 Конституції України ("В Україні визнається і діє принцип верховенства права"), на реалізацію своїх законних прав та інтересів у сфері спірних відносин на підставі закону та із дотриманням вимог закону з боку суб'єктів владних повноважень. Дотримання прав та інтересів позивачів є кореспондуючим обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти у сфері відносин, яка поширюється на позивачів, лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак недотримання встановлених законом вимог у сфері спірних відносин, веде до порушення прав певних осіб, в даному випадку, - позивача. Відтак, порушені права позивача підлягають судовому захисту.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України ( N 2747-IV) суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу ( N 2747-IV), в межах позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України ( N 2747-IV) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 9 ст. 264 КАС України ( N 2747-IV) суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Відповідно до ст. 265 КАС України ( N 2747-IV) резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили. Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу ( N 2747-IV), стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77 ( N 2747-IV), 139 ( N 2747-IV), 241 - 246 ( N 2747-IV), 250 ( N 2747-IV), 255 ( N 2747-IV), 257 - 262 ( N 2747-IV), 264 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), суд вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2018 р. N 1092 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2018 р. N 156" (Постанова N 1092).

3. Зобов'язати Кабінет Міністрів України відповідно до ч. 1 ст. 265 КАС України ( N 2747-IV) невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду у даній справі у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути на користь Всеукраїнської громадської організації "Ветеранське Братерство" (01001, м. Київ, провул. Тараса Шевченка, буд. 5, оф. 303; код ЄДРПОУ 41664370) за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 12/2, код ЄДРПОУ відсутній) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 1762,00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV).

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293 ( N 2747-IV), 295 - 297 КАС України ( N 2747-IV).

 

Головуючий, суддя

О. В. Патратій

Суддя

О. В. Головань

Суддя

Я. І. Добрянська




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали