КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

03.04.2018 р.

Справа N 826/13667/17

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого, судді - Степанюка А. Г., суддів: Кузьменка В. В., Шурка О. І., при секретарі - Ліневській В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалене у порядку письмового провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації (Лист N 5808/С/99-99-13-02-03-14), встановила:

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 (далі - Позивач, ОСОБА_3) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - Відповідач, ДФС України) про:

- визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації від 26.04.2017 року N 5808/С/99-99-13-02-03-14 (Лист N 5808/С/99-99-13-02-03-14), надану ДФС України за зверненням ОСОБА_3;

- зобов'язання ДФС України надати ОСОБА_3 нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.01.2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що помилкове ототожнення Позивачем внутрішньої державної емітованої Міністерством фінансів України позики з борговими зобов'язаннями Національного банку України свідчить про безпідставність посилання останнього на неможливість оподаткування емітованих Мінфіном облігацій. Крім того, суд зауважив, що розміщення саме Міністерством фінансів України облігацій внутрішніх державних позик унеможливлює застосування до оприбуткування доходів від них пільг, передбачених пп. 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПК України. Поряд з іншим, суд першої інстанції підкреслив, що надане ДФС України роз'яснення, на яке посилається ОСОБА_3 у позовній заяві, не може суперечити чинним станом на 2015 рік положенням Податкового кодексу України та не має загальнообов'язкового характеру.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує, на неврахуванні судом, що, по-перше, не залежно від суб'єкта, який є емітентом, облігації породжують боргові зобов'язання саме Національного банку України, що, у свою чергу, свідчить про можливість застосування до спірних правовідносин положень пп. 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПК України, по-друге, казначейські зобов'язання і державні цінні папери є за своєю правовою природою одним і тим самими видом державних цінних паперів, по-третє, знецінення національної валюти не може бути підставою для висновку про отримання особою прибутку. Крім того, звертає увагу суду апеляційної інстанції на безпідставність незастосування судом принципу презумпції правомірності рішень платника податку та принципу верховенства права, порушенні права на вільне володіння майном, а також допущення останнім дискримінаційного підходу до визнання об'єкта оподаткування інвестиційного прибутку за різними видами державних боргових цінних паперів.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу до 23.03.2018 року.

У межах установленого строку відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2018 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 03.04.2018 року.

У судовому засіданні повноважні представники Апелянта доводи апеляційної скарги підтримали та просили суд вимоги останньої задовольнити повністю з викладених у ній підстав.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що 04.08.2014 року між ПАТ "УкрСиббанк" (Банк) та ОСОБА_3 (Клієнт) укладено договір на брокерське обслуговування N 24-12-БО/14 (далі - Договір; а. с. 15 - 18), за умовами якого Клієнт доручає, а Банк зобов'язується від імені та за рахунок Клієнта за плату надати Клієнту послуги щодо купівлі, продажу, обміну цінних паперів на умовах разових замовлень, які надаються у відповідності із цим Договором та є його невід'ємною частиною.

На підставі замовлення Клієнта від 07.08.2014 року N 1 (а. с. 27) Банком вчинено правочин щодо купівлі цінних паперів - відсоткових облігацій внутрішньої державної позики, емітованих Міністерством фінансів України, номінальною вартістю 1000,00 доларів США, кількістю 360 штук, за ціною 12702,88 грн. за одну на загальну суму 4573036,80 грн., про що між сторонами підписано звіт та акт наданих послуг (а. с. 28 - 29). Крім того, про здійснення даної операції свідчать наявні у матеріалах справи: виписка з реєстру договорів від 07.08.2014 року (а. с. 30), заява про продаж іноземної валюти або банківських металів N 1 від 07.08.2014 року (а. с. 31) та платіжне доручення від 07.08.2014 року N 2 (а. с. 32).

Як вбачається з матеріалів справи, датою погашення зобов'язань за цінними паперами визначено 11.02.2015 року. При цьому, як зазначив Позивач, сума номіналу облігацій внутрішньої державної позики на дату погашення склала 9200904,12 грн., що становить 360000,00 доларів США за офіційним курсом гривні станом на 11.02.2015 року - 2555,8067 грн. за 100 доларів США. Таким чином, сума інвестиційного прибутку від операцій з облігаціями внутрішньої державної позики, у тому числі від зміни курсу іноземної валюти, у 2015 році склала 4627867,32 грн.

У березні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до ДФС України із заявою про надання письмової податкової консультації, в якій, з посиланням на приписи ст. 10 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", пп. 165.1.52 п. 165.1 ст. 165, пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України та роз'яснення ДФС України, яке діяло до 22.12.2014 року, просив надати у письмовій формі консультацію щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства з питання, чи оподатковується податком з доходів фізичних осіб дохід у вигляді інвестиційного прибутку від операцій з облігаціями внутрішніх державних позик, у тому числі від зміни курсу іноземної валюти, отриманий фізичною особою у 2015 році (а. с. 11 - 12).

За наслідками розгляду звернення Позивача Відповідач направив останньому лист від 26.04.2017 року N 5808/С/99-99-13-02-03-14 (Лист N 5808/С/99-99-13-02-03-14), в якому зазначив, що дохід у вигляді інвестиційного прибутку, отриманий фізичною особою у 2015 році внаслідок погашення облігацій внутрішніх державних позик, емітентом яких є Міністерство фінансів України, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи та оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах (далі - Податкова консультація; а. с. 13 - 14).

Даний висновок ДФС України обґрунтовано наступним.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України  боргове зобов'язання - це зобов'язання позичальника перед кредитором за кредитом (позикою), що виникло внаслідок випуску і розміщення боргових цінних паперів.

При цьому п. 2 ч. 5 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (далі - Закон N 3480) встановлено, що боргові цінні папери - це цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання, зокрема емітента, сплатити у визначений строк кошти. До боргових цінних паперів належать, зокрема, державні облігації України.

Згідно зі ст. 10 Закону N 3480 облігації внутрішніх державних позик України - це державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов'язання України щодо відшкодування пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій. Номінальна вартість облігацій внутрішніх державних позик України може бути визначена в іноземній валюті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 року N 80 "Про випуски облігацій внутрішніх державних позик" встановлено, що Міністерство фінансів України виступає емітентом державних облігацій, у тому числі короткострокових або середньострокових державних облігацій, номінованих з іноземній валюті. Генеральним агентом з обслуговування випуску та погашення державних облігацій є Національний банк України.

Крім того, відповідно до гл. 2 Положення про порядок проведення операцій, пов'язаних з розміщенням облігацій внутрішніх державних позик, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року N 248, до повноважень Міністерства фінансів України як емітента облігацій відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного погашення облігацій та сплату доходу за ними.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Кодекс.

Особливості оподаткування доходу у вигляді інвестиційного прибутку визначено п. 170.2 ст. 170 Кодексу, відповідно до пп. 170.2.2 якого до продажу інвестиційного активу прирівнюються операції, зокрема, з погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу (крім операцій з деривативами).

При застосуванні платником податку норм пп. 170.2.9 п. 170.2 ст. 170 Кодексу податковий агент - професійний торговець цінними паперами, включаючи банк, з метою визначення об'єкта оподаткування під час виплати платнику податку доходу за придбані у нього інвестиційні активи враховує документально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів.

При цьому, відповідно до пп. 170.2.9 п. 170.2 ст. 170 Кодексу податковим агентом платника податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, є такий професійний торговець (крім операцій з цінними паперами, визначеними у пп. 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу). Податковий агент під час кожного нарахування платнику інвестиційного прибутку нараховує (утримує) податок за ставкою 20 відсотків, визначеною пп. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 Кодексу та сплачує (перераховує) утриманий податок до бюджету під час кожного нарахування такого доходу, що не звільняє платника податку від подання річної податкової декларації при отриманні ним доходу, зазначеного у п. 170.2 ст. 170 Кодексу.

Вважаючи висновки Податкової консультації (Лист N 5808/С/99-99-13-02-03-14) такими, що суперечать приписам Податкового кодексу України, ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом.

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 14, 52, 53, 164, 165 Податкового кодексу України, ст. 25 Закону України "Про Національний банк України", п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 року N 80 "Про випуски облігацій внутрішніх державних позик", суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки згідно положень податкового законодавства, яке було чинне у 2015 році, облігації внутрішніх державних позик, емітованих саме Міністерством фінансів України, не охоплювалися передбачені пп. 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПК України пільгами з оподаткування отриманого від їх реалізації доходу.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно пп. 14.1.1721 п. 14.1 ст. 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Приписи п. п. 52.2, 52.3 ст. 52 Податкового кодексу визначають, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

При цьому, за правилами п. 52.5 ст. 52 ПК України контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Відповідно до п. 53.1 ст. 53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Згідно п. 53.3 ст. 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, виходячи із системного аналізу наведених вище положень закону, обсяг питань, які охоплюються податковою консультацією, обмежується повноваженнями контролюючого органу. При цьому скасована індивідуальна податкова консультація може бути виключно у випадку її суперечності нормам та змісту відповідного податку та збору.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування Податкової консультації (Лист N 5808/С/99-99-13-02-03-14), судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Згідно пп. 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається інвестиційний прибуток від операцій з борговими зобов'язаннями Національного банку України та казначейськими зобов'язаннями України, емітованими центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, у тому числі від зміни курсу іноземної валюти.

Тобто, у 2015 році умовою звільнення оподаткування податком на доходи фізичних осіб було отримання інвестиційного прибутку, у тому числі від зміни курсу іноземної валюти, від операцій з: 1) борговими зобов'язаннями Національного банку України; 2) казначейськими зобов'язаннями України, емітованими центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (далі - Закон) у редакції, яка була чинною станом на лютий 2015 року, облігації внутрішніх державних позик України - державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов'язання України щодо відшкодування пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій. Номінальна вартість облігацій внутрішніх державних позик України може бути визначена в іноземній валюті.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону казначейське зобов'язання України - державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов'язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов'язань України. Номінальна вартість казначейських зобов'язань України може бути визначена у національній або іноземній валюті.

З наведеного випливає, що законодавець виокремлює такі види державних цінних паперів як облігації внутрішніх державних позик України та казначейські зобов'язання України, та, відповідно, як було встановлено вище, встановлює різні умови щодо оподаткування останніх в залежності від суб'єктів, серед яких здійснюється розміщення таких цінних паперів. З урахуванням наведеного, посилання Апелянта на те, що дані державні цінні папери є за своєю правовою природою, одним й тим самим видом цінних паперів, судовою колегією оцінюється критично, оскільки, як було встановлено раніше, вони різняться суб'єктним складом та порядком розміщення, а також правовим регулюванням.

Крім того, твердження Позивача про те, що облігації внутрішньої державної позики, незалежно від того, хто є їх емітентом, породжують боргові зобов'язання для Національного банку України, що, на переконання ОСОБА_3, свідчить про поширення на доходи від них положень пп. 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПК України, колегія суддів вважає помилковим з огляду на таке.

Згідно ч. 9 ст. 10 Закону Національний банк України виконує операції з обслуговування державного боргу, пов'язані з розміщенням облігацій внутрішніх державних позик та цільових облігацій внутрішніх державних позик України, їх погашенням і виплатою доходів за ними, а також провадить депозитарну діяльність щодо цих цінних паперів. Порядок проведення операцій, пов'язаних з розміщенням цих облігацій, встановлюється Національним банком України за погодженням з Міністерством фінансів України. Особливості провадження депозитарної діяльності з державними облігаціями України визначаються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку разом з Національним банком України.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, приписами п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 року N 80 "Про випуски облігацій внутрішніх державних позик" (далі - Постанова N 80) доручено Міністерству фінансів, зокрема, виступати емітентом та розміщувати короткострокові державні облігації, середньострокові державні облігації, короткострокові державні облігації, номіновані в іноземній валюті, середньострокові державні облігації, номіновані в іноземній валюті, середньострокові державні облігації з достроковим погашенням, номіновані в іноземній валюті, середньострокові та довгострокові державні облігації з індексованою вартістю, довгострокові державні облігації, довгострокові державні облігації з достроковим погашенням і довгострокові амортизаційні державні облігації згідно з основними умовами та порядком, затвердженими цією постановою; вирішувати за погодженням з Національним банком питання випуску, розміщення та погашення короткострокових державних облігацій, середньострокових державних облігацій, короткострокових державних облігацій, номінованих в іноземній валюті, середньострокових державних облігацій, номінованих в іноземній валюті, середньострокових державних облігацій з достроковим погашенням, номінованих в іноземній валюті, середньострокових та довгострокових державних облігацій з індексованою вартістю, довгострокових державних облігацій, довгострокових державних облігацій з достроковим погашенням і довгострокових амортизаційних державних облігацій відповідно до зазначених основних умов та порядку.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, після емісії Міністерством фінансів України облігацій внутрішньої державної позики приписи ст. 10 Закону та п. 4 Постанови N 80 покладають на Національний банк України виключно обов'язок з виконання операцій, пов'язаних з розміщенням облігацій внутрішніх державних позик, їх погашенням і виплатою доходів за ними, а також провадить депозитарну діяльність щодо цих цінних паперів. Виникнення боргових зобов'язань безпосередньо у Національного банку України емісія облігацій внутрішньої державної позики Міністерством фінансів України не породжує.

З урахуванням наведеного судова колегія погоджується з викладеними мотивами Податкової консультації (Лист N 5808/С/99-99-13-02-03-14), які підтримані Окружним адміністративним судом міста Києва, що у 2015 році інвестиційний прибуток від операцій з облігаціями внутрішніх державних позик, емітованих Міністерством фінансів України, підлягав оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Стверджуючи про те, що курсова різниця не може бути об'єктом оподаткування, Апелянтом не було враховано, що, як було зазначено вище та безпосередньо випливає зі змісту пп. 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПК України, не включаються до оподатковуваного доходу платника податку інвестиційний прибуток, у тому числі від зміни курсу іноземної валюти, виключно від операцій з борговими зобов'язаннями Національного банку України та казначейськими зобов'язаннями України, емітованими центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику.

Посилання Апелянта на порушення ДФС України та судом першої інстанції положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, в якому закріплено принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, судовою колегією оцінюється критично, оскільки, як було встановлено вище, положення пп. 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПК України не допускають множинного тлумачення. При цьому, на переконання судової колегії, посилання Апелянта на суперечність Податкової консультації (Лист N 5808/С/99-99-13-02-03-14) позиції ДФС України, викладеної на загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі "ЗІР" (а. с. 33), судовою колегією оцінюється критично, оскільки зі змісту останньої вбачається, що остання стосується положень законодавства, яке діяло до 22.12.2014 року. Крім того, згадана відповідь ДФС України не має загальнообов'язкового характеру, на чому вірно наголосив суд першої інстанції.

Твердження Апелянта про порушення Окружним адміністративним судом міста Києва принципу верховенства права, права на вільне володіння майном, а також допущення дискримінації щодо оподаткування інвестиційного прибутку за різними державними борговими цінними паперами суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки, як було встановлено раніше, чинні у 2015 році норми Податкового кодексу України у взаємному тлумаченні із приписами ст. ст. 10, 11 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" встановлювали відмінне правове регулювання оподаткування доходів від інвестиційної діяльності за операціями з різними видами цінних паперів - казначейськими зобов'язаннями та облігаціями внутрішніх державних позик. При цьому фізична особа не була позбавлена права на здійснення операцій з тими цінними паперами, щодо яких законом було встановлено пільги щодо оподаткування.

Зміна ж з 01.01.2017 року правового регулювання оподаткування інвестиційного прибутку шляхом звільнення від оподаткування операцій з державними цінними паперами, емітованими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з урахуванням курсових різниць, свідчить про подальшу лібералізацію податкового законодавства України, про що свідчить сама назва Закону України від 21.12.2016 року N 1797-VIII (Закон N 1797-VIII), яким внесено відповідні зміни до Податкового кодексу України - "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні".

З огляду на викладене суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для скасування Податкової консультації (Лист N 5808/С/99-99-13-02-03-14). Наведене, на переконання судової колегії свідчить, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно п. 41 висновку N 11(2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України ( N 2747-IV) за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України ( N 2747-IV) визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242 - 244 ( N 2747-IV), 250 ( N 2747-IV), 308 ( N 2747-IV), 310 ( N 2747-IV), 316 ( N 2747-IV), 321 ( N 2747-IV), 322 ( N 2747-IV), 325 КАС України ( N 2747-IV), колегія суддів постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалене у порядку письмового провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації (Лист N 5808/С/99-99-13-02-03-14) - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 січня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328 - 331 КАС України ( N 2747-IV).

Повний текст постанови складено 03 квітня 2018 року.

 

Головуючий, суддя

А. Г. Степанюк

Судді:

В. В. Кузьменко

 

О. І. Шурко




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали