ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

12.01.2018 р.

N 826/13667/17

Рішення залишено без змін(згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2018 року) (Постанова N 826/13667/17)

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого, судді - Васильченко І. П., суддів: Вєкуа Н. Г., Федорчука А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації від 26.04.2017 р. N 5808/С/99-99-13-02-03-14 (Лист N 5808/С/99-99-13-02-03-14), встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації від 26.04.2017 р. N 5808/С/99-99-13-02-03-14 (Лист N 5808/С/99-99-13-02-03-14), надану Державною фіскальною службою України за зверненням ОСОБА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що винесена відповідачем податкова консультація суперечить нормам податкового законодавства, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, а відтак є протиправною і підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначили, що у податковій консультації відповідач не врахував наявність попередніх роз'яснень та не надав податкову консультацію, що відповідала б цим роз'ясненням, оскільки вони існували на момент придбання ОВДП. Надання податкової консультації з протилежними роз'ясненнями порушило права позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Згідно наданих письмових заперечень проти позову заперечує та просить суд відмовити в їх задоволенні, оскільки податкова консультація є вичерпною та такою, що відповідає вимогам чинного на той час податкового законодавства.

Зважаючи на неявку в судове засідання 01.12.2017 р. представника відповідача, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17.03.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до Державної фіскальної служби України із запитом, в якому просив надати у письмовій формі консультацію щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства з питання, чи оподатковується податком з доходів фізичних осіб дохід у вигляді інвестиційного прибутку від операцій з облігаціями внутрішніх державних позик, у тому числі від зміни курсу іноземної валюти, отриманий у 2015 р.?

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 01.04.2017 р.) щодо оподаткування інвестиційного прибутку, отриманого фізичною особою від погашення облігацій внутрішніх державних позик Міністерства фінансів України і в межах компетенції листом від 26.04.2017 р. N 5808/С/99-99-13-02-03-14 (Лист N 5808/С/99-99-13-02-03-14) "про розгляд звернення" повідомила, що відповідь надається відповідно до норм Кодексу, які діяли у 2015 році та надала відповідь наступного змісту.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України боргове зобов'язання - це зобов'язання позичальника перед кредитором за кредитом (позикою), що виникло внаслідок випуску і розміщення боргових цінних паперів.

При цьому п. 2 ч. 5 ст. 3 Закону України від 23 лютого 2006 р. N 3480-IV "Про цінні папери та фондовий ринок" (далі - Закон N 3480) встановлено, що боргові цінні папери - це цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання, зокрема емітента, сплатити у визначений строк кошти. До боргових цінних паперів належать, зокрема, державні облігації України.

Згідно зі ст. 10 Закону N 3480 облігації внутрішніх державних позик України - це державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов'язання України щодо відшкодування пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій. Номінальна вартість облігацій внутрішніх державних позик України може бути визначена в іноземній валюті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року N 80 "Про випуски облігацій внутрішніх державних позик" встановлено, що Міністерство фінансів України виступає емітентом державних облігацій, у тому числі короткострокових або середньострокових державних облігацій, номінованих з іноземній валюті. Генеральним агентом з обслуговування випуску та погашення державних облігацій є Національний банк України.

Крім того, відповідно до гл. 2 Положення про порядок проведення операцій, пов'язаних з розміщенням облігацій внутрішніх державних позик, затвердженого постановою правління Національного банку України від 18 червня 2003 року N 248 до повноважень Міністерства фінансів України як емітента облігацій відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного погашення облігацій та сплату доходу за ними.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Кодекс.

Особливості оподаткування доходу у вигляді інвестиційного прибутку визначено п. 170.2 ст. 170 Кодексу, відповідно до пп. 170.2.2 якого до продажу інвестиційного активу прирівнюються операції, зокрема, з погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу (крім операцій з деривативами).

При застосуванні платником податку норм пп. 170.2.9 п. 170.2 ст. 170 Кодексу податковий агент - професійний торговець цінними паперами, включаючи банк, з метою визначення об'єкта оподаткування під час виплати платнику податку доходу за придбані у нього інвестиційні активи враховує документально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів.

При цьому, відповідно до пп. 170.2.9 п. 170.2 ст. 170 Кодексу податковим агентом платника податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, є такий професійний торговець (крім операцій з цінними паперами, визначеними у пп. 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу). Податковий агент під час кожного нарахування платнику інвестиційного прибутку нараховує (утримує) податок за ставкою 20 відсотків, визначеною пп. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 Кодексу та сплачує (перераховує) утриманий податок до бюджету під час кожного нарахування такого доходу, що не звільняє платника податку від подання річної податкової декларації при отриманні ним доходу, зазначеного у п. 170.2 ст. 170 Кодексу.

Враховуючи викладене, дохід у вигляді інвестиційного прибутку, отриманий фізичною особою у 2015 році, внаслідок погашення облігацій внутрішніх державних позик, емітентом яких є Міністерство фінансів України, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи та оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах.

Позивач, не погоджуючись із наданою консультацією відповідача, звернувся до суду із позовом про її скасування.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За визначенням пп. 14.1.1721 п. 14.1 ст. 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій;

У відповідності до пп. 52.1 - 52.5 ст. 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі.

Консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, або митним органом за місцем митного оформлення товарів, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Відповідно до п. 53.2 ст. 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 53.1 ст. 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду (п. 53.3 ст. 53 ПК України).

Отже, ПК України, в якості підстав для визнання недійсною податкової консультації, чітко визначає суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що податкові консультації не мають сили нормативно-правового акта, а тому не можуть вступати в конкуренцію з іншими рішеннями (нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень, оскільки за юридичною природою є відмінними від останніх.

Така форма оприлюднення офіційного розуміння окремих положень законодавства, що регулює податкові правовідносини, не породжує для відповідних суб'єктів настання будь-яких юридичних наслідків, не впливає на їхні права та обов'язки, а також, не є обов'язковою для виконання.

Крім того, необхідною ознакою податкової консультації, як предмета оспорювання в судовому порядку, є її відповідність визначенню рішення (акта) суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), зокрема, породження юридичних наслідків для кола суб'єктів, яким це рішення адресовано.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, системний аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що фізична чи юридична особа може оскаржити до адміністративного суду будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, шляхом подання адміністративного позову, а відтак вимоги про визнання протиправною та скасування податкової консультації підлягають розгляду в адміністративних судах.

При цьому, дослідженню в справах про визнання протиправною та скасування податкової консультації підлягають обставини щодо: поставлених у зверненні платника про надання податкової консультації питань; викладених у податковій консультації відповідей; відповідність зазначених у податковій консультації висновків нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення позивача за податковою консультацією став договір на брокерське обслуговування N 24-12-БО/14 від 04.08.2014 р., укладений між позивачем та ПАТ "УкрСиббанк". На виконання умов договору 07.08.2014 р. банком вчинено правочин щодо купівлі облігацій внутрішньої державної позики України (Міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу (код ISIN-UA 4000155485; номінал (USD) - 1000 кількість (шт.) - 360; сума за номіналом (USD) - 360000; ціна за одиницю (грн.) - 12702,88; загальна ціна договору (грн.) - 4573036,80; дата погашення - 11.02.2015 р.

Сума номіналу облігацій внутрішньої державної позики на дату погашення склала 9200904,12 грн. (360000 дол. США * 25,558067 (курс долару США станом на 11.02.2015 р.).

Таким чином, сума інвестиційного прибутку від операцій з облігаціями внутрішньої державної позики, у тому числі від зміни курсу іноземної валюти, в 2015 році склала 4627867,32 грн. (9200904,12 - 4573036,80 грн.).

Питання щодо необхідності оподаткування податком з доходів фізичних осіб інвестиційного прибутку виникло у позивача у зв'язку із роз'ясненням, яке діяло до 22.12.2014 р., розміщеному в загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС "ЗІР", в якому ДФС зазначає, що на дату придбання ОВДП (07.08.2014 р.) дохід, отриманий платником податку - фізичною особою у вигляді інвестиційного прибутку від операцій з облігаціями внутрішніх державних позик, не оподатковується податком на додану вартість.

Отже, на думку позивача, інвестиційний прибуток, отриманий фізичною особою у 2015 році внаслідок погашення облігацій внутрішніх державних позик, емітентом яких, є Мінфін, не включається до складу доходів.

Відповідно до пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 ПК України (в редакції, чинній до 01.01.2017 р. (станом на 2015 рік) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Так, відповідно до пп. 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 цього Кодексу доходом, який в силу наведеної вище норми, не підлягає оподаткуванню є інвестиційний прибуток від операцій з борговими зобов'язаннями Національного банку України та казначейськими зобов'язаннями України, емітованими центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, у тому числі від зміни курсу іноземної валюти.

Тобто операції пов'язані з операціями щодо боргових зобов'язань Національного банку України та казначейськими зобов'язаннями України не впливають на інвестиційний прибуток.

В той же час, позивач ототожнює внутрішні державні позики, емітовані Мінфіном із борговими зобов'язаннями НБУ, що суд вважає помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 9 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про Національний банк України" основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики НБУ є регулювання обсягу грошової маси через емісію власних боргових зобов'язань та операції з ними.

Тобто, НБУ має повноваження на емісію власних боргових зобов'язань, операції з якими не впливають на оподатковуваний прибуток платника податків.

Разом з тим, позивач просив надати консультацію щодо оподаткуванням податком з доходів фізичних осіб інвестиційного прибутку від операцій з облігаціями внутрішніх державних позик, емітованих Мінфіном.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 р. N 80 "Про випуски облігацій внутрішніх державних позик" Міністерству фінансів доручено виступати емітентом та розміщувати короткострокові державні облігації, середньострокові державні облігації, короткострокові державні облігації, номіновані в іноземній валюті, середньострокові державні облігації, номіновані в іноземній валюті, середньострокові державні облігації з достроковим погашенням, номіновані в іноземній валюті, середньострокові та довгострокові державні облігації з індексованою вартістю, довгострокові державні облігації, довгострокові державні облігації з достроковим погашенням і довгострокові амортизаційні державні облігації згідно з основними умовами та порядком, затвердженими цією постановою.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що імітування та розміщення Мінфіном вказаних облігацій унеможливлює застосування пільги, передбаченої пп. 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПК України.

При цьому, надане відповідачем роз'яснення, на яке посилається позивач, не може суперечити чинним станом на 2015 рік положенням Податкового кодексу України, а також не носить обов'язкового характеру, що відповідно обумовлює можливість його зміни у зв'язку із змінами у законодавстві.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що роз'яснення відповідача відповідають положенням нормативних актів в частині податків та зборів, чинних станом на час розміщення Мінфіном у 2015 році державних облігацій, а на питання відповідача була надана повна та мотивована відповідь в рамках запитуваного періоду.

Слід звернути увагу на те, що з 01.01.2017 р. пп. 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПК України викладено в новій редакції, згідно із якою до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається інвестиційний прибуток від операцій з борговими зобов'язаннями Національного банку України та з державними цінними паперами, емітованими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з урахуванням курсових різниць.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу ( N 2747-IV).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті ( N 2747-IV)).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу ( N 2747-IV) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду довів обґрунтованість наданої позивачу консультації.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) судові витрати у зв'язку із відмовою у задоволенні позову відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 72 - 77 ( N 2747-IV), 139 ( N 2747-IV), 242 - 243 ( N 2747-IV), 245 - 246 ( N 2747-IV), 250 ( N 2747-IV), 255 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) відмовити.

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV).

 

Головуючий, суддя

І. П. Васильченко

Судді:

Н. Г. Вєкуа

 

А. Б. Федорчук




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали