ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

01.09.2011 р.

N К-15093/09


Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів: Харченка В. В., Васильченко Н. В., Сіроша М. В., Бим М. Є., Мойсюка М. І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Криворізької митниці на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2009 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Криворізької митниці про визнання протиправними дії, встановила:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2009 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийняті митної декларації, оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України N 113020000/2008/000104 від 22.01.2008 р., видану Криворізькою митницею. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга, у якій Криворізька митниця просить ухвалені судові рішення скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 22.01.2008 року позивачем було подано до відповідача вантажну митну декларацію, довідковий N 19509, з пакетом документів, необхідних для проведення процедури митного оформлення вантажу. Сплату ПДВ при ввезенні товару було відстрочено шляхом видачі податкового векселя на суму податку на додану вартість у розмірі 10382 грн. 18 коп.

В здійсненні митного оформлення вантажу відповідачем було відмовлено, про що видано картку відмови від прийняття митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України N 113020000/2008/000104 від 22.01.2008 р.

У якості підстави видачі картки відмови значиться порушення позивачем вимог абз. 4 ч. 2 ст. 88 Митного кодексу України в частині ненадання відомостей, передбачених абз. 2 п. 4 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою КМУ від 01.10.97 р. N 1104.

Колегія суддів приходить до висновку, що дії відповідача та прийнята ним картка відмови прийняті у відповідності з діючим законодавством та у межах наданих повноважень.

Так, відповідно ст. 63 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" заборонялося надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов'язань. Податковий вексель відповідно до п. 1.16 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" являється письмовим безумовним грошовим зобов'язанням сплатити до бюджету відповідну суму коштів, що підтверджується комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України, тому розрахунок за його допомогою є відстрочкою оплати податкового зобов'язання позивачем як суб'єктом господарювання і відповідно підпадає під дію ст. 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Зазначене протирічить вимогам п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", яким передбачено, що платники податку при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю простий вексель на суму податкового зобов'язання (далі - податковий вексель). Суд першої інстанції прийшов до правильних висновків, що застосуванню, підлягає Закон, який прийнятий пізніше.

На період виникнення правовідносин щодо застосування вексельної форми розрахунків з податкових зобов'язань були наявні нормативно-правові акти, а саме: Закон України "Про податок на додану вартість" та Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які мали однакову юридичну силу, але по різному встановлювали порядок оплати податкового зобов'язання, в тому числі із застосуванням податкового векселя на суму податкового зобов'язання. Отже, для вирішення цього спору необхідно визначитися, який з вказаних законів є пріоритетним та підлягав застосуванню.

Згідно з ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Отже, за наявності декількох законів, норми які по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

На момент виникнення спірних відносин, необхідно встановити положення яких рівнозначних за юридичною силою законів були діючими: Закон України "Про податок на додану вартість" чи Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Судами встановлено, що на момент виникнення спірних відносин положення Закону України ст. 63 "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були діючими. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного дії відповідача по відмові у здійсненні митного оформлення товару із застосуванням векселя, тобто відстрочкою оплати податкових зобов'язань, та прийнятті картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України не можна визнати неправомірними, оскільки відповідач на час спірних правовідносин діяв відповідно до встановлених та діючих норм Закону.

Згідно наведеного, задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано послалися на ті обставини, що у картці відмови відсутні посилання на вимогу ст. 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на викладене рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, оскільки висновок судів про задоволення частково позовних вимог є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України постановила:

Касаційну скаргу Криворізької митниці задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2009 року скасувати.

У позові Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Криворізької митниці про визнання протиправними дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст. ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали