ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

10.10.2018 р.

N 826/3566/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого, судді - Каракашьяна С. К., суддів: Григоровича П. О., Смолія І. В., при секретарі судового засідання - Мині І. І., за участі представників сторін: від позивача - Я. Р. М., від відповідача - П. Д. М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Недержавної некомерційної професійної організації "Спілка нотаріусів та державних реєстраторів України" до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство юстиції України, Нотаріальна палата України, про визнання протиправною та скасування постанови N 669 від 30.08.2017 року (Постанова N 669), зобов'язання вчинити дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов недержавної некомерційної професійної організації "Спілка нотаріусів та державних реєстраторів України", в якому позивач просить суд (з урахуванням уточнень позовних вимог) визнати незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" (Постанова N 669) в частини пункту 2 частини 5 Змін (Постанова N 669) до постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 р. N 923 (Постанова N 923).

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувані рішення збільшують чисельність представників Міністерства юстиції України в кваліфікаційній комісії нотаріату, що, на думку позивача, створює умови для впливу на нотаріат з боку органів державної влади.

Відповідачем було заявлено клопотання про залишення позову без розгляду, мотивоване тим, що позов подано не уповноваженою особою. Зазначене клопотання було відхилено з огляду на наявність прав позивача, який є юридичною особою, на пред'явлення позову.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятого рішення та відповідність його вимогам чинного законодавства.

Нотаріальна палата України позовні вимоги підтримує, з підстав, аналогічних наведеним в позові, та вказує про необхідність розширення самоврядування нотаріусів на противагу посиленню державного управління, вчиненого оскаржуваним актом.

Міністерство юстиції України проти позову заперечує з підстав правомірності прийнятого рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив:

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. N 669 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" (Постанова N 669) (далі - Постанова N 669) було внесено зміни до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 р. N 923 (Постанова N 923), в частині зміни кількісного складу представників міністерства юстиції України в Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату.

Так, частиною 5 Змін (Постанова N 669) було зазначено - "У Положенні про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 р. N 923 (Постанова N 923) (Офіційний вісник України, 2011 р., N 67, ст. 2584; 2013 р., N 9, ст. 336; 2014 р., N 48, ст. 1272; 2016 р., N 91, ст. 2973): 2) в абзаці першому пункту 5 слова "чотири представники" замінити словами "сім представників".

Саме зазначені положення оскаржено позивачем.

Суд щодо вищезазначеного висловлює наступне.

Щодо посилань відповідача на відсутність порушеного права позивача та клопотань про залишення позову без розгляду, суд висловлює наступне правову позицію.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України ( N 2747-IV), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, вищезазначеними правовими нормами обов'язковою умовою звернення до суду передбачено наявність порушеного права, що, на думку суду, є самостійною підставою для відмови у позові, у разі відсутності такої умови. В Рішенні Конституційного Суду України N 15-рп/2002 "У справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів)" вказав, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

При цьому, офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" надано в Рішенні Конституційного Суду України N 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. "У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)", в якому зафіксовано тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес". Зокрема, в даному Рішенні Конституційного Суду України вказано, що поняття "охоронюваний законом інтерес", яке вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Так, відповідно до ст. 8 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема. людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Згідно з практикою ЄСПЛ, Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі "Наталія Михайленко проти України (Рішення) (пункт 32)).

Концепція "майна" у розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції має автономне значення, тобто, не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві, зокрема, "майном" визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання" на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" (пункт 32)).

Отже, з огляду на практику розгляду ЄСПЛ справ щодо порушення права володіння майном, поняття "майно", як і "власність", має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів) - як матеріальних так і не матеріальних.

Позивач є недержавною некомерційною професійною організацією, основною метою якої є, зокрема, захист прав та свобод членів організації.

Таким чином, зважаючи на дані положення Статуту позивача, суд приймає до уваги твердження позивача його право на звернення до суду про оскарження дій відповідача, з огляду на теоретично ймовірне порушення прав членів даної організації.

Суд звертає увагу відповідача на те, що відсутність обставини порушення прав або охоронюваних Законом інтересів є підставою для відмови в позові по суті заявлених позовних вимог, а не для залишення позову без розгляду.

Щодо прав відповідача на видання оскаржуваного акта.

Згідно зі статтею 116 Конституції України, статтею 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( ), Уряд здійснює внутрішню політику держави, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечує проведення фінансової політики, розробляє та виконує загальнодержавні програми з економічного та соціального розвитку.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої та третьої статті 113 Конституції України та частини першої статті 1 ( ) та статті 4 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( ), Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, що у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Згідно з статтею 2-1 Закону України "Про нотаріат", державне регулювання нотаріальної діяльності полягає у встановленні умов допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, порядку зупинення і припинення приватної нотаріальної діяльності, анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; здійсненні контролю за організацією нотаріату, проведенням перевірок організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні органів та осіб, які вчиняють нотаріальні дії, здійснюють контроль за організацією нотаріату, проводять перевірки організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами; встановленні переліку додаткових послуг правового і технічного характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, та встановленні розмірів плати за їх надання державними нотаріусами; встановленні правил професійної етики нотаріусів.

Контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України. Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Разом з тим, частинами першою, третьою статті 10 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, та вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю при Міністерстві юстиції України утворюється Вища кваліфікаційна комісія нотаріату.

Персональний склад Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату затверджується наказом Міністерства юстиції України.

Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 117 Конституції України, якій кореспондує стаття 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( ), передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 N 923 (Постанова N 923) затверджено Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату.

З огляду на вищенаведене, суд погоджується з позицією відповідача про те, що оскаржувані норми Постанови N 669 (Постанова N 669) повністю узгоджуються з актами вищої юридичної сили, зокрема Конституцією України та законами України "Про Кабінет Міністрів України" ( ) та "Про нотаріат".

Щодо посилань позивача на зміну балансу та зменшення можливостей для самоврядування, суд зауважує наступне.

На відміну від судової влади, нотаріат не є окремою гілкою влади, незалежність якої визначається Конституцією та Законами України. З огляду на зазначене, суд вважає, що зміна кількісного складу кваліфікаційної комісії, яка, в даному випадку, встановила рівну кількість представників від нотаріату та від Міністерства юстиції України, не суперечить жодному з принципів, наведених у міжнародних договорах України та Законі України "Про нотаріат".

З огляду на викладене та керуючись вимогами ст. ст. 2 ( N 2747-IV), 5 - 11 ( N 2747-IV), 19 ( N 2747-IV), 72 - 77 ( N 2747-IV), 90 ( N 2747-IV), 139 ( N 2747-IV), 241 - 246 ( N 2747-IV), 250 ( N 2747-IV), 255 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), Окружний адміністративний суд міста Києва вирішив:

В задоволенні позову Спілки нотаріусів та державних реєстраторів України відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV). Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293 ( N 2747-IV), 295 - 297 КАС України ( N 2747-IV).

Повний текст рішення складено 19.10.2018.

 

Головуючий, суддя

С. К. Каракашьян

Судді:

П. О. Григорович

 

І. В. Смолій




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали