Додаткова копія: Про визнання протиправною та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 року N 197, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

05.09.2019 р.

N 640/588/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого, судді - Погрібніченка І. М., суддів: Амельохіна В. В., Літвінової А. В., при секретарі судового засідання - Садохової В. С., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Прем'єра Міністра України Г. В. Б. про визнання протиправною та скасування постанови від 14.03.2018 року N 197 (Постанова N 197), зобов'язати вчинити дії, стягнути моральну шкоду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кабінету Міністрів України, Прем'єр Міністра України Г. В. Б. (з урахуванням уточнення) про:

- визнання протиправною та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 року N 197 "Деякі питання надання пільг у готівковій формі з оплати проїзду усіма видами транспорту загального користування міських, приміських та міжміських маршрутах" (Постанова N 197);

- зобов'язання Прем'єр Міністра України Г. В. Б. провести державну реєстрацію в ЄДРПОУ - особи Кабінету Міністрів України;

- стягнення з Кабінету Міністрів України на його користь моральної шкоди в сумі 10000,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваної постанови, яка має бути скасована, а на його користь з відповідача 1 має бути стягнуто моральну шкоду через що є необхідність зобов'язання відповідача 2 провести державну реєстрацію в ЄДРПОУ - особи Кабінету Міністрів України, з метою примусового виконання такого рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовче засідання.

Ухвалою суду від 04.09.2019 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про:

- визнання протиправною та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 року N 197 "Деякі питання надання пільг у готівковій формі з оплати проїзду усіма видами транспорту загального користування міських, приміських та міжміських маршрутах" (Постанова N 197) на підставі п. 6 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV);

- стягнення з Кабінету Міністрів України на його користь моральної шкоди в сумі 10000,00 гривень підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV).

25 лютого 2019 року представником відповідачів подано відзив на позовну заяву, у якому він просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Зокрема, відповідачі звертали увагу, що організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України здійснює Секретаріат Кабінету Міністрів України, який є юридичною особою і діє на підставі цього Закону та Положення про Секретаріат Кабінету Міністрів України, що затверджується Кабінетом Міністрів України (частини перша ( ), десята статті 47 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( )).

Таким чином, безпосередньо Кабінет Міністрів України не є юридичною особою, та, відповідно, не має свого коду Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, який є автоматизованою системою збирання, накопичення та опрацювання даних про юридичних осіб всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, що знаходяться на території України, а також відокремлених підрозділів юридичних осіб України, що знаходяться за її межами (пункт 1 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 22.01.96 N 118 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2005 N 499).

28 лютого 2019 року позивачем подано до суду письмові пояснення по справі, в яких останній просив відзив відповідача відхилити, а також: стягнути моральну шкоду в сумі 100000,00 грн. та матеріальну шкоду у розрахунку 500 грн. на проїзд Сарни - Київ та назад.

14 березня 2019 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду по суті.

26 квітня 2019 року позивачем подано письмові пояснення, в яких він уточнив матеріальні збитки, пов'язані з прибуттям до Києва, які в загальному, на його думку, становлять 11558,40 грн. (моральна шкода 10000,00 грн.; 1000,00 грн. витрати на прибуття до суду та 558,40 грн. компенсація за втрачений заробіток).

22 травня 2019 року позивачем подано до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в письмовому провадженні.

У зв'язку з поданням позивачем заяви про подальший розгляд справи в письмовому провадженні та неявки у судове засідання, призначене на 17.07.2019 року представника відповідачів, суд на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), дійшов до переконання про можливість її подальшого розгляду в письмовому провадженні.

Розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України ( N 2747-IV) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини ( N 2747-IV) та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною 2 статті 2 КАС України ( N 2747-IV) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У своїй позовній заяві, позивач просить зобов'язати Прем'єр Міністра України Г. В. Б. провести державну реєстрацію в ЄДРПОУ - особи Кабінету Міністрів України.

Вирішуючи вказану справу, суд зазначає наступне.

Стаття 113 Конституції України визначає Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади.

Аналогічна норма міститься і в ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" N 794-VII від 27.02.2014 року ( ), відповідно до якої, Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( ) Кабінет Міністрів України є колегіальним органом. Кабінет Міністрів України приймає рішення після обговорення питань на його засіданнях.

Згідно ч. 1 ст. 114 Конституції України та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( ) до складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри та міністри України.

Організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України здійснює Секретаріат Кабінету Міністрів України, який є юридичною особою і діє на підставі цього Закону ( ) та Положення про Секретаріат Кабінету Міністрів України, що затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ( ), 10 ст. 47 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( )).

Таким чином, суд погоджується з доводами представника відповідачів, що безпосередньо Кабінет Міністрів України не є юридичною особою, та, відповідно, не має свого коду Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

У той же час, щодо доводів позивача про можливе порушення його права на звернення до суду та в подальшому виконання відповідного рішення суду, шляхом звернення до органів виконавчої служби через відсутність в Кабінету Міністрів України коду Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, суд зазначає, що відсутність в Кабінету Міністрів України коду Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, жодним чином не порушує та не свідчить про порушення в майбутньому прав та законних інтересів позивача, оскільки юридичною особою, яка може бути боржником у виконавчих провадженнях є Секретаріат Кабінету Міністрів України.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу ( N 2747-IV).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутності підстав для задоволення позову.

При цьому, суд звертає увагу, що у відповідності до приписів ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з позовної заяви та наданих додаткових пояснень позивача, останній просить стягнути на його користь матеріальні збитки, пов'язані з прибуттям до Києва, які в загальному, на його думку, становлять 1558,40 грн., в тому числі 1000,00 грн. витрати на прибуття до суду та 558,40 грн. компенсація за втрачений заробіток.

Тобто, позивач, просить повернути йому витрати, що пов'язані із прибуттям його до суду та компенсації за втрачений заробіток.

Таким чином, враховуючи наведені правові норми та ту обставину, що суд дійшов до переконання про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, витрати пов'язані з прибуттям ОСОБА_1 до Києва та компенсація за втрачений ним заробіток відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2 ( N 2747-IV), 6 ( N 2747-IV), 8 ( N 2747-IV), 9 ( N 2747-IV), 77 ( N 2747-IV), 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), суд вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1). відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України ( N 2747-IV) в редакції Закону N 2147-VIII (Закон N 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу ( N 2747-IV).

 

Головуючий, суддя

І. М. Погрібніченко

Судді:

В. В. Амельохін

 

А. В. Літвінова




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали