Додаткова копія: Про визнання протиправною та скасування постанови Кабінету Міністрів України N 46 від 23.01.2019

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

07.05.2019 р.

N 640/7583/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді - Мазур А. С., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Дочірнього підприємства "ВІАЛАНД" до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та скасування постанови N 46 від 23.01.2019 (Постанова N 46) встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Дочірнє підприємство "ВІАЛАНД" із позовом до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та скасування постанови "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" N 46 від 23.01.2019 (Постанова N 46).

Разом із позовною заявою, позивач подав клопотання про забезпечення позову, шляхом зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" N 46 від 23.01.2019 (Постанова N 46).

Заява мотивована тим що, оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" N 46 від 23.01.2019 (Постанова N 46) є регуляторним актом, який згідно вимог ст. 21 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" підлягають погодженню з Державною регуляторною службою. Всупереч вищевказаним приписам, оскаржувана постанова не була погоджена із уповноваженим органом, що також позбавило позивача права подати власні пропозиції та зауваження щодо оприлюдненого проекту постанови та свідчить про очевидну протиправність даної постанови.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення даної заяви, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти

Слід зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України ( N 2747-IV), є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України ( N 2747-IV).

Так, у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно з п. 1 ( N 2747-IV), 2 ( N 2747-IV), 4 ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

У своїх поясненнях позивач посилається на ознаки очевидної протиправності постанови "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" N 46 від 23.01.2019 (Постанова N 46) у зв'язку із порушенням Кабінетом Міністрів України процедури розробки та прийняття постанови, визначеної Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Суд, за результатами дослідження матеріалів позовної заяви, дійшов висновку про те, що до розгляду даної справи по суті неможливо зробити висновок про очевидну протиправність оскаржуваної постанови суб'єкта владних повноважень, оскільки вирішення вказаного питання на стадії здійснення підготовки справи до судового розгляду фактично є свідченням розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Отже, суд приходить до висновку, що подана Дочірнім підприємством "ВІАЛАНД" заява задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу ( N 2747-IV).

Керуючись ст. ст. 77 ( N 2747-IV), 150 ( N 2747-IV), 151 ( N 2747-IV), 154 ( N 2747-IV), 241 - 243 ( N 2747-IV), 248 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив:

Відмовити Дочірньому підприємству "ВІАЛАНД" у задоволенні заяви про забезпечення позову в адміністративній справі.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV). Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції порядку та в строки, передбачені ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV).

 

Суддя

А. С. Мазур




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали