Додаткова копія: Про визнання протиправною та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 N 534

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

15.05.2019 р.

N 640/19421/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого, судді - Григоровича П. О., суддів: Каракашьяна С. К., Смолія І. В., за участі секретаря судового засідання Морозової Я. В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України Міністерства соціальної політики України про визнання протиправною та скасування Постанови (Постанова N 534), за участю: позивача: ОСОБА_1; відповідача-1: Б. А. В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді в Окружному адміністративному суді міста Києва перебуває позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог (а. с. 236 том 1), уточнень предмету позову, а також ухвали про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог від 19.03.2019 (Ухвала N 640/19421/18), позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 N 534 "Деякі питання надання субсидій для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг" (Постанова N 534) в редакції постанови Кабінету Міністрів України N 841 від 17.10.2018 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" (Постанова N 841);

- зобов'язати Міністерство соціальної політки України визначити терміни переходу з розрахунку субсидій на норму, на розрахунок субсидій за фактом споживання;

- зобов'язати Міністерство соціальної політики України прийняти запропоновану формулу розрахунку субсидій по факту споживання для роботи при призначенні та нарахуванні субсидій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2018 відкрито загальне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 19.03.2019 (Ухвала N 640/19421/18) позов в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 N 534 "Деякі питання надання субсидій для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг" (Постанова N 534) в редакції постанови Кабінету Міністрів України N 329 від 27.04.2018 (Постанова N 329) залишено без розгляду.

Ухвалою від 23.04.2019 закрито підготовче провадження по адміністративній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 15.05.2019.

Під час розгляду справи в судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що розроблена нею формула помісячного нарахування субсидій розрахована для реальної (по факту) суми державної допомоги, не передбачає накопичення (економії) грошей, призначених для субсидії, однак відповідачами було протиправно відмовлено позивачу у впровадженні даної формули в нормативні документи, що регулюють нарахування субсидій, внаслідок чого позивач вбачає наявність підстав для скасування оскаржуваного нормативно-правового акту.

Представник відповідача-1 проти позову заперечив, посилаючись при цьому на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 N 534 "Деякі питання надання субсидій для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг" (Постанова N 534) в редакції постанови Кабінету Міністрів України N 841 від 17.10.2018 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" (Постанова N 841), була прийнята на підставі, в межах повноважень та у визначений законом спосіб, внаслідок чого підстави для визнання її протиправною та нечинною відсутні.

Представник відповідача-2 в судове засідання не прибув, про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. Звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності. В наданому до матеріалів справи письмовому відзиві, відповідач-2 проти позову заперечує, підтримуючи при цьому правову позицію Кабінету Міністрів України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив:

23 серпня 2016 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 534 від 23.08.2016 "Деякі питання надання субсидій для відшкодування витрат на оплату послуги з централізованого опалення (теплопостачання) та послуг з газо-, електропостачання для індивідуального опалення" (Постанова N 534), якою затверджено Порядок розрахунку та повернення до бюджету невикористаних сум субсидії для відшкодування витрат на оплату послуги з централізованого опалення (теплопостачання), послуг з газо- та електропостачання для індивідуального опалення, що додається.

Внесено до пункту 15 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. N 848 (ЗП України, 1996 р., N 2, ст. 76; Офіційний вісник України, 1997 р., число 39, с. 17; 1999 р., N 20, ст. 886; 2001 р., N 52, ст. 2373; 2014 р., N 73, ст. 2064; 2015 р., N 22, ст. 607, N 59, ст. 1934; 2016 р., N 35, ст. 1368), зміни, що додаються.

Відповідно до п. п. 1 - 7 Порядку розрахунку та повернення до бюджету невикористаних сум субсидії для відшкодування витрат на оплату послуги з централізованого опалення (теплопостачання), послуг з газо- та електропостачання для індивідуального опалення (Постанова N 534), передбачено наступне.

Цей Порядок (Постанова N 534) визначає механізм розрахунку та повернення до бюджету невикористаних сум субсидії для відшкодування витрат на оплату послуги з централізованого опалення (теплопостачання), послуг з газо- та електропостачання для індивідуального опалення (далі - субсидія), що перевищують вартість (станом на 1 травня нового неопалювального сезону) 100 куб. метрів природного газу або вартість 150 кВт·г електричної енергії (в разі використання природного газу / електричної енергії для індивідуального опалення).

Розрахунок невикористаних сум субсидії проводиться виробниками/виконавцями послуг з централізованого опалення (теплопостачання), газо- та електропостачання у разі використання природного газу / електричної енергії для індивідуального опалення (далі - надавачі послуг) станом на 1 травня нового неопалювального сезону за особовим рахунком споживача - громадянина, якому призначено субсидію на опалювальний сезон, що закінчився (далі - одержувач субсидії).

Розрахунок невикористаної суми субсидії проводиться надавачем послуг у разі, коли на особовому рахунку одержувача субсидії станом на 1 травня нового неопалювального сезону, а також станом на 1 травня 2016 р. обліковується переплата за послугу.

Розрахунок невикористаної суми субсидії для відшкодування витрат на оплату послуги з централізованого опалення (теплопостачання) за опалювальний сезон за особовим рахунком кожного одержувача субсидії визначається за такою формулою:

Nт = Cт - Hт,

Розрахунок невикористаної суми субсидії для відшкодування витрат на оплату послуги з газопостачання для індивідуального опалення за опалювальний сезон за особовим рахунком кожного одержувача субсидії визначається за такою формулою:

Nг = Cг - Hг - G,

Розрахунок невикористаної суми субсидії на оплату послуги з електропостачання для індивідуального опалення за опалювальний сезон за особовим рахунком кожного одержувача субсидії визначається за такою формулою:

Nе = Cе - Hе - E,

Якщо після проведення розрахунку за формулами, зазначеними у пунктах 4 - 6 цього Порядку (Постанова N 534), невикористана сума субсидії за опалювальний сезон має від'ємне значення, розрахунок за таким особовим рахунком невикористаної суми субсидії не проводиться.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до буквального тлумачення позовних вимог, предметом розгляду даної справи є постанова Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 N 534 (Постанова N 534) в редакції постанови Кабінету Міністрів України N 841 від 17.10.2018 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" (Постанова N 841).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2018 N 841 (Постанова N 841), у Порядку розрахунку та повернення до бюджету невикористаних сум субсидії для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. N 534 "Деякі питання надання субсидій для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг" (Постанова N 534) (Офіційний вісник України, 2016 р., N 68, ст. 2286; 2017 р., N 40, ст. 1256, N 69, ст. 2074; 2018 р., N 37, ст. 1311), серед іншого:

1) у пункті 4:

в абзаці першому формулу "Nт = Cт - Hт," замінити такою формулою:

"Nт = Cт - Hт + От,";

доповнити пункт абзацом такого змісту:

"От - загальна сума фактично сплаченої обов'язкової частки плати за централізоване опалення за опалювальний сезон, гривень.";

2) у пункті 4 1:

в абзаці першому формулу "Nв = Cв - Hв," замінити такою формулою:

"Nв = Cв - Hв + Ов,";

3) у пункті 5:

в абзаці першому формулу "Nг = Cг - Hг," замінити такою формулою:

"Nг = Cг - Hг + Ог,";

4) у пункті 6:

в абзаці першому формулу "Nе = Cе - Hе," замінити такою формулою:

"Nе = Cе - Hе + Ое,";

В той же час, позивач вважає, що помісячне нарахування субсидій має здійснюватись на підставі розробленої нею формули (а. с. 29 том 1), яка є більш досконалою в порівнянні з зазначеними вище формували Порядку.

За таких обставин позивач звернулась до суду з позовом та просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, стосовно законодавчого врегулювання спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Частиною другою ст. 124 Конституції України (в чинній редакції) визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом ч. 4 ст. 125 КАС України визначено, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке виникло внаслідок існування юридичного спору між особою, та, в даному випадку, суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 N 6-зп "Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України" частину другу ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона має право розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Таким чином, якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

У разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього розв'язати спір.

Крім того, судовому захисту підлягає також охоронюваний законом інтерес.

У Рішенні від 1 грудня 2004 N 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто не випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушенням охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

Водночас за відсутності об'єктивного порушення прав чи законних інтересів особи її вимоги не підлягають задоволенню.

Викладені конституційні норми кореспондуються з нормами Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV).

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом ( N 2747-IV), звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.

У свою чергу, як вже зазначалось, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах.

Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно, на думку особи, спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків особи (тобто є юридично значимими), особа може порушити питання про визнання протиправними таких рішень, дій чи бездіяльності в судовому порядку.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше ущемлення прав чи свобод.

При цьому позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

З цього приводу Вищий господарський суд України в постанові від 28 липня 2010 зазначив таке: "Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові".

Під час розгляду справи позивач з посиланням на належні та допустимі докази не змогла пояснити суду в чому полягає порушення особисто її матеріальних прав та інтересів у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 17.10.2018 N 841 (Постанова N 841). В свою чергу, з огляду на письмові докази, що наявні в матеріалах справи, судом встановлено відсутність порушених матеріальних прав та інтересів позивача в зв'язку з прийняттям оскаржуваного нормативного акту.

Сама по собі суб'єктивна незгода позивача з формулами розрахунку субсидій, у випадку відсутності порушених майнових прав позивача за наслідками застосування органом, що нараховує субсидію, таких формул, не може бути підставою для скасування нормативно-правового акту, яким дані формули затверджені.

Таким чином, оскільки судом встановлено відсутність обставин звуження майнових прав позивача в зв'язку з прийняттям відповідачем-1 оскаржуваного нормативно-правового акту, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про відмову в позові за самостійною підставою - відсутність у ОСОБА_1 порушеного права в рамках досліджуваних публічно-правових відносин.

Керуючись статтями 9 ( N 2747-IV), 14 ( N 2747-IV), 31 ( N 2747-IV), 33 ( N 2747-IV), 72 - 78 ( N 2747-IV), 90 ( N 2747-IV), 244 - 246 ( N 2747-IV), 255 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), Окружний адміністративний суд міста Києва вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).

Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2).

Міністерство соціальної політики України (01601, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЕСПЛАНАДНА, будинок 8/10)

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV). Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293 ( N 2747-IV), 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV).

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) (в редакції Закону N 2147-VIII (Закон N 2147-VIII)) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу ( N 2747-IV).

Повне рішення складено 05.06.2019.

 

Головуючий, суддя

П. О. Григорович

Судді:

С. К. Каракашьян

 

І. В. Смолій




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали