КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

31.07.2018 р.

Справа N 826/19540/16

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого, судді - Файдюка В. В., суддів: Мєзєнцева Є. І., Чаку Є. В., при секретарі - Марчук О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сумської міської ради на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року (Рішення N 826/19540/16) у справі за адміністративним позовом Сумської міської ради, ОСОБА_3 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", про визнання протиправною та скасування постанови N 1102 від 09 червня 2016 року (Постанова N 1102) в частині, встановив:

Сумська міська рада, ОСОБА_3 звернулися до суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", в якому просили визнати протиправною і скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09 червня 2016 року N 1102 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 березня 2015 року N 1169" (Постанова N 1102) в частині внесення змін у пункті 1 (Постанова N 1102), а саме: "в абзацах другому і третьому підпункту 32 цифри "34,73" і "32,11" замінити відповідно цифрами "60,53" і "55,85" та скасувати додаток 32 до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09 червня 2016 року N 1102 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 березня 2015 року N 1169" (Постанова N 1102).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року (Рішення N 826/19540/16) у задоволенні даного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - Сумська міська рада звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 31 березня 2015 року прийнято постанову N 1169 "Про встановлення тарифів на послугу з централізованого постачання гарячої води для потреб управителів багатоквартирних будинків".

Відповідно до пп. 32 п. 1 зазначеної постанови (Постанова N 1169) встановлено тариф на послугу з централізованого постачання гарячої води, що надається для потреб управителів багатоквартирних будинків Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" зі структурою, наведеною в додатку 32 до цієї постанови (Постанова N 1169):

- за умов підключення рушникосушильників до систем гарячого водопостачання - 37,19 грн. за 1 куб. м (без ПДВ);

- за відсутності рушникосушильників - 34,37 грн. за 1 куб. м (без ПДВ).

Відповідно до додатку N 32 до цієї постанови (Постанова N 1169) визначено "Структура тарифів на послугу з централізованого постачання гарячої води для потреб управителів багатоквартирних будинків Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", що наведена в оскаржуваному рішенні.

Надалі, згідно постановою НКРЕКП від 18 лютого 2016 року N 201 (Постанова N 201) внесено зміни до абзацу другому пп. 32 п. 1 (Постанова N 1169), у зв'язку з чим визначено, що тариф встановлено на такому рівні:

- за умов підключення рушникосушильників до систем гарячого водопостачання - 34,73 грн за 1 куб. м (без ПДВ);

- за відсутності рушникосушильників - 32,11 грн. за 1 куб. м (без ПДВ), тобто по суті тариф було знижено.

Зазначена постанова позивачами не оскаржується.

Відповідно до пп. 1 п. 1 оскаржуваної (у частині) постанови Комісії від 09 червня 2016 року N 1102 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 31 березня 2015 року N 1169" (Постанова N 1102) внесено до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 березня 2015 року N 1169 "Про встановлення тарифів на послугу з централізованого постачання гарячої води для потреб управителів багатоквартирних будинків" (Постанова N 1169) такі зміни, зокрема у пункті 1:

в абзацах другому і третьому підпункту 32 цифри "34,73" і "32,11" замінити відповідно цифрами "60,53" і "55,85".

Таким чином, з урахуванням оскаржуваних змін, тариф був змінений та визначений для постачання гарячої води ТОВ "Сумитеплоенерго" на такому рівні (зі структурою, наведеною в додатку 32 до цієї постанови (Постанова N 1169) (у новій редакції):

- за умов підключення рушникосушильників до систем гарячого водопостачання - 60,53 грн. за 1 куб. м (без ПДВ);

- за відсутності рушникосушильників - 55,85 грн. за 1 куб. м (без ПДВ).

Не погоджуючись з прийнятою відповідачем постановою, вважаючи свої права порушеними, позивачі звернулися до суду з даним позовом.

З аналізу апеляційної скарги вбачається, що заявник не ставить під сумнів повноваження відповідача щодо наявності компетенції по встановленню тарифу на теплову енергію для ТОВ "Сумитеплоенерго", однак посилається на невідповідність форми нормативного акту згідно діючими приписами на момент його прийняття. Тобто, на думку апелянта оскаржувана постанова не повинна вносити зміни, а повинна встановлювати нові тарифи, як це зазначено в законах України "Про природні монополії" та "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг".

Так, на засіданні Комісії від 05 червня 2016 року було схвалено тарифи на послуги з центрального опалення і центрального постачання гарячої води для потреб населення та управітелів багатоквартирних будинків, що підтверджується відповідним повідомленням на сайті Комісії.

25 травня 2016 року Комісією на своєму сайті розміщено оголошення та оприлюднено проект постанови "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 березня 2015 року N 1169", схвалений 05 травня 2016 року.

На сайті Комісії 06 червня 2016 року розміщено оголошення про проведення засідання Комісії з порядком денним та, серед іншого, повідомлено про розгляд питань скасування тарифів на теплову енергію, про встановлення тарифів на теплову енергію для потреб населення ліцензіатам, про встановлення тарифів на послуги з центрального опалення та централізованого постачання гарячої води для потреб населення, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг, ліцензіатам Комісії.

Як вбачається з протоколу N 28 від 09 червня 2016 року засідання Комісії, на підставі якого було ухвалено оскаржувану постанову, в ній приймали участь: лідер Партії "Батьківщина", заступник голови Громадської ради, директор Інституту технічної теплофізики, заступник голови КМДА, екс-голова енергетичного регулятора Литви, директор департаменту Міністерства соціальної політики, заступник голови правління Громадської ради, експерт громадського сектору "Реанімаційний пакет реформ", експерт ВГО Громадської мережі "Опора", представник Федерації профспілок, представник об'єднання профспілок м. Києва. Крім того, були присутні ЗМІ.

З протоколу вбачається, що учасникам засідання були надані матеріали з наступних питань: "Нормативна база для прийняття рішення"; "Прозорість процедури затвердження", "Відкритість та доступність інформації", "Ключові фактори зміни тарифів" (зростання з травня 2016 цін на природний газ для виробників теплової енергії, з метою надання послуг населенню з ЦО та ГВП; прогнозне (на 3 кв. 2016) зростання тарифу на електроенергію, зростання мінімальної заробітної плати - березень 2015, травень 2016, грудень 2016), "Як зміниться структура тарифу на теплову енергію?", "Роль місцевих органів самоврядування у формування тарифів", "Приклад некомпетентних пропозицій".

Під час засідання Комісії учасникам надана деталізована інформація щодо економічних чинників, які впливають на прийняття оскаржуваного рішення.

Звернута увага, що на офіційному сайті Комісії розміщена презентація "Крок на зустріч до прозорості і доступності сприйняття тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води", якою доступно, спрощено, зрозумілою мовою, з прикладами розрахунків кожної складової тарифів, з посиланням на нормативні документи викладено методику формування тарифів на теплову енергію.

Крім того, під час засідання Комісії звернута увага учасників і на запроваджений механізм субсидіювання для громадян.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Порядок організації діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, визначається Законом України "Про природні монополії".

Згідно п. 4 ч. 1 статті 3 Законом України "Про природні монополії" завданням національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, є здійснення державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках шляхом формування і забезпечення прогнозованості цінової і тарифної політики на ринках, які перебувають у стані природної монополії, та суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про природні монополії" визначено, що державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сферах, визначених у статті 5 цього Закону, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону.

Указом Президента України від 10 вересня 2014 року N 715/2014 (Положення N 715/2014) на виконання Закону України "Про природні монополії", "Про електроенергетику", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Положення), відповідно до пункту 3 (Положення N 715/2014) якого основними завданнями НКРЕКП, зокрема, є державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, на ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ (далі ~ природний газ), нафти та нафтопродуктів, а також перероблення та захоронення побутових відходів; забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.

Відповідно до пп. 7 п. 4 Положення (Положення N 715/2014), НКРЕКП установлює, серед іншого, тарифи на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС та когенераційних установках і установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії; тарифи на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.

НКРЕКП для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право приймати з питань, що належать до компетенції НКРЕКП, нормативно-правові акти.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 6 Закону Комісія, зокрема: бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів; здійснює встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Апелянт у скарзі стверджує, що НКРЕКП перевірку економічної обґрунтованості тарифів на теплову енергію та комунальні послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання належним чином не вчинив, за наявності встановленого граничного розміру природного газу на рівні 2994,30 грн. за 1000 м3 (на час прийняття діяла постанова НКРЕКП від 03 березня 2015 року N 584 (Постанова N 584)) при ухваленні тарифу брався показник моніторингу в 4942 грн. на 1000 м3.

Вимогами статті 10 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та статті 20 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що тарифи на комунальні послуги суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринка повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планованих витрат на їх виробництво з урахуванням планованого прибутку. Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво не допускається. Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб'єкта господарювання.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, тарифи на послуги централізованого постачання гарячої води ліцензіатам НКРЕКП встановлювались відповідно до Процедури встановлення тарифів на послуги централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженої постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 20 червня 2014 року N 766 (Постанова N 766).

Відповідно до п. 4.3 Процедури (Постанова N 766) підставою для зміни тарифів за ініціативою Комісії можуть бути такі обставини:

1) обставини, які зазначені в підпунктах 1 (Постанова N 766), 3 пункту 4.2 цього розділу (Постанова N 766), зокрема: зміна протягом строку дії тарифів обсягу окремих витрат, пов'язаних із наданням послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, з причин, які не залежать від виконавця послуг, зокрема збільшення або зменшення ставок податків і зборів, розмірів мінімальної заробітної плати, орендної плати та амортизаційних відрахувань, підвищення або зниження цін і тарифів на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, якщо це в сукупності призводить до зміни тарифів більше ніж на 2 % від установленого рівня;

2) невиконання виконавцем послуг інвестиційної програми, яка була врахована в діючих тарифах, що є підставою для вилучення із структури тарифів невикористаних коштів, які були передбачені на реалізацію інвестиційної програми, або врахування цих коштів як джерела фінансування інвестиційної програми на планований період;

3) наявність у діяльності з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води перехресного субсидіювання між нею та іншими видами господарської діяльності виконавця послуг;

4) недотримання виконавцем послуг умов проведення закупівель товарів, робіт і послуг, визначених чинними нормативно-правовими актами;

5) надання виконавцем послуг до Комісії недостовірної інформації при обґрунтуванні і розрахунках тарифів.

Таким чином, Комісія має право, з огляду на норми Процедури (Постанова N 766), змінювати/коригувати тарифи, що, відповідно, здійснюється за процедурою внесення змін до акту, яким ці тарифи встановлені.

Разом з тим, коригування тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг викликано в першу чергу із зміною тарифів на теплову енергію з липня 2016 року, що було обумовлено відповідними змінами до діючого законодавства України, які суттєво вплинули на рівень зазначених тарифів.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України 01 жовтня 2015 року N 758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)" (Постанова N 758) (в редакції постанови КМУ від 27 квітня 2016 року N 315 (Постанова N 315)) з 1 травня 2016 року ціна, за якою НАК "Нафтогаз України" постачатиме природний газ для виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню встановлена на рівні 4942 грн. за 1000 куб. метрів (без ПДВ). З урахуванням тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу ціна природного газу становить 5674,7 грн. за 1000 куб. метрів (без ПДВ).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" встановлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі на рівні з 1 січня - 1378 грн., з 1 травня - 1450 грн., з 1 грудня - 1550 грн.

Законом України "Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" внесені зміни до пункту 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до яких для платників податків з 1 січня 2016 року зменшено розмір ЄСВ до 22 %.

Окремо слід зазначити, що питома вага витрат на природний газ у собівартості теплової енергії для потреб населення складає близько 84 %, витрат на оплату праці з нарахуваннями - 7 %, витрат на електроенергію - 5 %, решти витрат собівартості - 4 %.

НКРЕКП, керуючись вимогами чинного законодавства, зокрема, статтею 15 Закону України "Про теплопостачання", згідно з якою державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться у формі регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат, та повноваженнями, визначеними Положенням, встановлені економічно обґрунтовані тарифи на теплову енергію для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення не дослідив належним чином норми матеріального права щодо постанови НКРЕКП від 09 червня 2016 року N 1102 (Постанова N 1102), яка є регуляторним актом, видана без урахування вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" в частині порядку її розробки, оприлюдненням та погодження, тому є нечинною, незаконною та підлягає скасуванню, на думку колегії суддів не відповідає дійсним обставинам справи та спростовуються наступним.

Згідно статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

При цьому, постанова НКРЕКП N 1102 (Постанова N 1102) встановлює тарифи для визначених суб'єктів господарювання, які є виконавцями послуг з централізованого постачання гарячої води для потреб управителів багатоквартирних будинків, та не є нормативно правовим актом, крім того, не встановлює, не змінює і не скасовує норми права для неозначеного кола осіб.

Разом з тим, правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначено Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

При цьому, відповідно до абз. 5 ч. 1 статті 15 Закону України "Про природні монополії" рішення комісій, які відповідно до закону є регуляторними актами (крім рішень щодо встановлення тарифів), розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Таким чином, відповідно до Закону України "Про природні монополії" рішення щодо встановлення тарифів виключено зі сфери регулювання Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", що залишилось поза увагою скаржника.

Отже, постанова НКРЕКП N 1102 (Постанова N 1102) не є регуляторним актом в силу Закону України "Про природні монополії", що спростовує доводи апеляційної скарги.

Таким чином, постанова НКРЕКП від 09 червня 2016 року N 1102 (Постанова N 1102) прийнята Комісією з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), а тому, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

За правилами статті 316 КАС України ( N 2747-IV) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243 ( N 2747-IV), 246 ( N 2747-IV), 308 ( N 2747-IV), 315 ( N 2747-IV), 316 ( N 2747-IV), 321 ( N 2747-IV), 325 ( N 2747-IV), 329 ( N 2747-IV), 331 КАС України ( N 2747-IV), суд постановив:

Апеляційну скаргу Сумської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року (Рішення N 826/19540/16) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329 ( N 2747-IV), 331 КАС України ( N 2747-IV).

 

Головуючий, суддя

В. В. Файдюк

Судді:

Є. І. Мєзєнцев

 

Є. В. Чаку




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали